Ухвала

від 06.04.2015 по справі 2а-4052/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2015 року Справа № 9104/57925/11

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Макарика В.Я., Ільчишин Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова та товариства з обмеженою відповідальністю «Нова книга» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нова книга» до державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

товариство з обмеженою відповідальністю «Нова книга» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0001361721/0 та №0002202321/0 від 16.12.2010 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова №0001361721/0 від 16.12.2010 року, у задоволенні решти позовних вимог відмолено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції товариство з обмеженою відповідальністю «Нова книга» та державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова оскаржили його в апеляційному порядку, вважають що висновки суду не відповідають обставинам справи а постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю «Нова книга» зазначає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято за результатами планової виїзної перевірки ТзОВ «Нова книга», про що відображено в Акті від 03.12.2010 №5968/23- 209/33073285. Зокрема, відповідачем встановлено порушення п.п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткуванню прибутку підприємств» внаслідок чого занижено податок на прибуток всього у сумі 73750 грн.

Як в ході проведення перевірки так і судом першої інстанції було досліджено Договір від 05.01.2009 року та Договір від 09.01.2010 року про надання юридичних послуг. Згідно п.2.2 вище зазначених Договорів ТзОВ «Нова книга»(Клієнт) доручає, а ПП ОСОБА_4 (Виконавець) приймає на себе зобов'язання по наданню юридичних послуг.

Судом також було досліджено акти про виконання робіт від 19.03.2009 року на суму 20000,00грн., від 30.09.2009 року на суму 21000,00 грн., від 30.03.2010 року на суму 39000,00 грн., від 30.06.2010 року на суму 59000,00 грн., згідно яких виконані наступні роботи: надано висновки про відповідність чинному законодавству проектів договорів, які планує укласти клієнт; надано юридичні поради і роз'яснення щодо застосування нормативно-правових актів України; надано правову допомогу у веденні претензійно-позовної роботи; надано консультації з правових питань( в тому числі по господарському, цивільному, міжнародному, трудовому, корпоративному, житловому, карному праву, з питань зовнішньоекономічної діяльності, приватизації і інших юридичних питань); надано правову допомогу при складанні господарських договорів.

Крім того, суд першої інстанції дослідив Договір від 15.01.2009 року та Договір від 10.01.2010 року про надання інформаційно-консультаційних послуг. Згідно вищезазначених Договорів ТзОВ «Нова книга» (Замовник) доручає, а ПП ОСОБА_6, код ДРФО НОМЕР_1 (Виконавець), приймає на себе зобов'язання по наданню інформаційно-консультаційних послуг, та акти про виконання робіт від 27.12.2009 року на суму 119000,00 грн., від 31.03.2010 року на суму 37000,00 грн., згідно яких виконані наступні роботи: надано щомісячні висновки про стан ринку реалізації паперу і існуючих цін на ринку на газетний папір і інші види паперу; надано висновки щодо потенційних клієнтів, зацікавлених у співпраці.

Судом також встановлено факти оплати за вказаними договорами.

Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції прийшов до хибних висновків, так, оскільки рішення ставиться під сумнів факт надання послуг приватними підприємцями, а нижче, факт надання послуг уже не заперечується, зате ставиться під сумнів зв'язок здійснених витрат із господарською діяльністю позивача.

Суд вважає, що позивач повинен надати докази економічної доцільності витрат, копію документа про юридичну освіту СПД ОСОБА_4 результати наданих послуг (які за своєю суттю споживаються в момент надання) тощо. Суд покладає обов'язок доказування на позивача, ігноруючи норми ч.2 ст. 71 КАС України якою обов'язок доказування покладається на орган державної влади, рішення якого оспорюється. І саме відповідач, а не позивач зобов'язаний доводити правильність свого рішення. Представник відповідача не скористався своїм процесуальним правом і, надавши заперечення, не навів жодного судового засідання та не надав жодного доказу на користь своїх заперечень.

При цьому апелянт просить врахувати, що акти виконаних робіт відносяться до первинних документів які фіксують факти здійснення господарських операцій та підтверджують фактичне надання послуг у відповідності до встановлених норм, правил та діючого законодавства, прийнятої методології визначення вартісних та натуральних показників.

Висновки податкової інспекції про відсутність підтвердження фактичного надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), не доведено їх використання підприємством у власній господарській діяльності та відсутня підстава для включення вартості даних послуг до складу валових витрат зроблені на припущеннях, без посилання на достовірні докази чи документи. Не дотримано вимоги пункту 4 Розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності, затвердженого наказом ДПА України від 11.06.2004 р. №326. Згідно з цим Порядком не допускається відображення в акті перевірки не обґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень посадовими особами, що здійснюють перевірку, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 за №168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства,від імені яких складений документ, назва документа, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники, посади, прізвища і підписи осіб відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п 5.2.1 п.5.2. ст..5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених(нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією,веденням виробництва, продажем продукцїї(робіт,послуг) і охороною праці.

Таким чином надані для перевірки акти виконаних робіт відповідають вимогам для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, та складені відповідно до вимог чинного законодавства. Рахуємо, що підприємство правомірно віднесло понесені витрати до складу валових витрат.

Крім того, на структуру валових доходів, задекларованих згідно з поданими деклараціями, яка відображена в акті перевірки, та структуру податкових зобов'язань по ПДВ в яких відображено основні показники роботи підприємства за період з 2 півріччя 2007р. по півріччя 2010р. Сума валових доходів за відповідний період становить 38653873 грн., податкових зобов'язань по ПДВ 7701650 грн. Як вбачається з таблиць, відображених в акті перевірки, спостерігається динаміка росту валових доходів, та податкових зобов'язань у 2009-2010 роках, в період яких були укладені угоди з ПП ОСОБА_6 та ПП. ОСОБА_4, для розширення діяльності і підвищення економічної ефективності підприємства. За цей період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р. Податок на прибутку зріс на 69.7 грн., або на 119,6% Прибуток підприємства за ці ж періоди зріс на 268916,3 грн., або на 208,5%. Обсяги реалізації зросли на 93,1%, а нарахування по ПДВ на 91%. Цими цифрами підтверджується економічний ефект укладених угод з фізичними особами ПП. ОСОБА_4 і ПП. ОСОБА_6

Крім того, апелянт не погоджується із тим, що на думку суду фактичного здійсненні господарської операції не було.

На підставі викладеного просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.06.2011 року та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова в апеляціінй скарзі зазначає, що проведеною перевіркою відображеного показника з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р. в сумі 35 823 777 грн. на підставі таких документів: Журнал Головна книга за період 2007 - 1 пів. 2010рр., журнали-ордери до рахунків: 20 «Виробничі запаси», 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети», 28 «Товари», 31 «Рахунки в банках», 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», договори купівлі-продажу, розшифровки валових витрат за період 2007 - І кв. 2010рр., аналіз рахунків 20, 22, 28, 31, 63, встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» на суму 295 000 грн.

В порушення п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.2.1 п.5.2, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТзОВ «Нова Книга» завищено валові витрати всього у сумі 295 000,00 грн.

У ході проведення перевірки ТзОВ «Нова Книга» надано Договір від 05.01.2009 року та Договір від 09.01.2010 року про надання юридичних послуг. Згідно вище зазначених Договорів ТзОВ «Нова Книга» (Клієнт) доручає, а ПП ОСОБА_4 (Виконавець) приймає на себе зобов'язання по наданню юридичних послуг Клієнту, в саме: забезпечення додержання інтересів Клієнта в судових та інших контролюючих органах; підготовка процесуальних документів Клієнта; надання інших усних і письмових консультацій з правових питань (в тому числі по господарському, цивільному, міжнародному, трудовому, житловому, карному праву, з питань зовнішньоекономічної діяльності, приватизації і інших юридичних питань, що цікавлять Клієнта); виконання інших правових дій по узгодженню Сторін.

До перевірки представлено акти про виконання робіт від 19.03.2009 року на суму 20 000,00 грн., від 30.09.2009 року на суму 21 000,00 грн., від 30.03.2010 року на суму 39 000,00 грн., від 30.06.2010 року на суму 59 000,00 грн., згідно яких виконані наступні роботи: надано висновки про відповідальність чинному законодавству проектів договорів, які планує укласти Клієнт; надано юридичні поради і роз'яснення щодо застосування нормативно-правових актів України; надано правову допомогу у веденні претензійно-позовної роботи; надано консультації з правових питань (в тому числі по господарському, цивільному, міжнародному, трудовому, корпоративному, житловому, карному праву, з питань зовнішньоекономічної діяльності, приватизації і інших юридичних питань, що цікавлять Клієнта); надано правову допомогу при складанні господарських договорів.

В ході проведення перевірки ТзОВ «Нова Книга» надано Договір від 15.01.2009 року та Договір від 10.01.2010 року про надання інформаційно-консультаційних послуг. Згідно вищезазначених Договорів ТзОВ «Нова Книга» (Замовник) доручає, а ПП ОСОБА_6 (Виконавець) приймає на себе зобов'язання по наданню інформаційно-консультаційних послуг Замовнику. Згідно з п.2.2 Договору до обов'язків виконавця входить: надання інших усних і письмових консультацій з інформаційно-консультаційних питань, що цікавлять Замовника.

До перевірки представлено акти про виконання робіт від 27.12.2009 року на суму 119 000,00 грн., від 31.03.2010 року на суму 37 000,00 грн., згідно яких виконані наступні роботи: надано щомісячні висновки про стан ринку реалізації паперу і існуючих цін на ринку на газетний папір і інші виду паперу; надано висновки щодо потенційних клієнтів, зацікавлених у співпраці з Замовником.

В бухгалтерському обліку дані господарські операції відображені наступним бухгалтерським проведенням: Кт 63-Дт92. Документи, які були пред'явлені до перевірки, не містять інформації про економічний ефект для підприємства від її використання.

На момент перевірки не представлено жодних документів по господарських операціях, які б підтвердили факти по наданих послугах, чи дані юридичні та інформаційно-консультаційні послуги пов'язані з веденням господарської діяльності підприємства та планів розвитку підприємства та доведення правомірності їх включення до складу валових витрат ТзОВ «Нова Книга».

В актах надання послуг відсутній об'єктивний, кількісний аналіз всієї сукупності достовірної інформації про зовнішні та внутрішні умови здійснення діяльності у відповідності до встановлених норм, правил та діючого законодавства, прийнятої методології визначення вартісних та натуральних показників, не вказано обсяги наданих послуг в натуральному виразі, не конкретизовано зміст наданих послуг в натуральному та вартісному виразі, акти не містять інформації про фактичні понесені витрати на здійснення цих послуг.

Понесені витрати на придбання цих послуг не оформлені відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання робіт. Так як первинними документами, які містять відомості про господарські операції не доведено виконання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем товару, не доведено їх використання підприємством у власній господарській діяльності відсутня підстава для включення їх до складу валових витрат.

Підприємством порушено п.1,2 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», оскільки підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

У зв'язку з цим, відсутнє підтвердження фактичного надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), не доведено їх використання підприємством у власній господарській діяльності та відсутня підстава для включення вартості даних послуг без підтвердження відповідними, складеними згідно з чинним законодавством, первинними документами до складу валових витрат.

Згідно п.5.1 ст.5. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних, як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, ствердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704. Відповідно до п.2.1 ст.2 вказаного Положення первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, які впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

В статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно законодавством. Відповідно до вимог п.3.2 ст. 3 вказаного Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Наказом ДПА України від 29.03.03 №143 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її скасування» передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати правилам складання податкового обліку ( звітності).

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 згаданого вище Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуючих носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб відповідальних за дозвіл та здійснення гсподарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п. 2.16 цього ж Положення первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників; забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Понесені витрати на роботи повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тої чи іншої роботи.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. Згідно з п. п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, апелянт вважає, що на порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п. 5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 вказаного вище Закону ТзОВ «Нова Книга» завищено валові витрати всього у сумі 295 000,0 грн.,

Враховуючи вище наведене просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.06.11 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що такі задоволенню не підлягають з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова у період з 22.10.2010 р. по 26.11.2010 р. проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Книга» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.07 р. по 30.06.10 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.07р. по 30.06.2010 р. про що 03.12.2010 року складено акт №5968/23-209/33073285 на підставі якого відповідачем 16.12.2010р. винесено податкове повідомлення-рішення №0002202321/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 100425 грн. (основний платіж - 73750 грн., штрафні (фінансові) санкції - 26675 грн.) та податкове повідомлення-рішення №0001361721/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в сумі 36193 грн. 23 коп. ( основний платіж - 12064 грн. 41 коп., штрафні (фінансові) санкції-24128 грн. 82 коп.).

Підставою прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень слугувало встановлення перевіркою порушення позивачем п.5.1. п.п.5.2.1 п. 5.2. п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягає у заниженні ТзОВ «Нова Книга» податку на прибуток всього у сумі 73 750 грн., та п.п.4.2.15, п.п.4.3.25 п. 4 3 ст.4, пп.7.1. ст.7, п.п.8.1.1 п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8, п.п.9.10.3 п.9.10 ст.9 п. 17. 2 ст. 17, п.19.2 ст.19, п.п.20.3.2 п.20.3 ст. Закову України «Про податок з доходів фізичних осіб» не перераховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 12 064.41 грн.

Судом першої інстанції у даній спірній ситуації з'ясовано, що позивачем 05.01.2009 року та 09.01.2010 року укладено з приватним підприємцем ОСОБА_4 договори про надання юридичних послуг. Згідно п.2.2 предметом вказаних Договорів є: підготовка процесуальних документів Клієнта: надання інших усних і письмових консультацій з правових питань (в тому числі по господарському, цивільному, міжнародному, трудовому, житловому, карному праву, з питань зовнішньоекономічної діяльності, приватизації і інших юридичних питань, що цікавлять Клієнта); виконання інших правових дій по узгодженню Сторін. Отримані послуги сторони оформили актами виконаних робіт від 19.03.2009 року на суму 20 000,00 грн., від 30.09.2009 року на суму 21 000,00 грн., від 30.03.2010 року на суму 39 000,00 грн., від 30.06.2010 року на суму 59 000,00 грн. Із змісту вказаних актів виконаних робіт, позивачу надано висновки про відповідність чинному законодавству проектів договорів, які планує укласти Клієнт; надано юридичні поради і роз'яснення щодо застосування нормативно-правових актів України; надано правову допомогу у веденні претензійно-позовної роботи: надано консультації з правових питань (в тому числі по господарському, цивільному, міжнародному, трудовому, корпоративному, житловому, карному праву, з питань зовнішньоекономічної діяльності, приватизації і інших юридичних питань, що цікавлять Клієнта); надано правову допомогу при складанні господарських договорів.

Крім того судом встановлено, що позивачем 15.01.2009 року та 10.01.2010 року укладено з приватним підприємцем ОСОБА_6 договори про надання інформаційно-консультаційних послуг. Згідно з п. 1.1. та 2.1 предметом вказаних договорів є надання інформаційно-консультаційних послуг з питань надання оперативної і стратегічної інформації, що стосуються стану ринку реалізації паперу і існуючих цін на ринку на газетний і інші види паперу, надання інформації щодо потенційних клієнтів зацікавлених у співпраці з замовником, надання інших усних і письмових консультацій з інформаційно-консультаційних питань, що цікавлять замовника. Вартість послуг за договорами становить 120000 грн. та 187000 грн. відповідно. Отримання послуг за вказаними договорами сторонами оформлено актами про виконання робіт від 27.12.2009 року на суму 119 000,00 грн. та від 31.03.2010 року на суму 37 000,00 грн., згідно яких позивачеві надано щомісячні висновки про стан ринку реалізації паперу і існуючих цін на ринку на газетний папір і інші виду паперу та надано висновки щодо потенційних клієнтів, зацікавлених у співпраці з Замовником. Виконані роботи позивачем оплачені згідно долучених до матеріалів справи копій платіжних доручень.

Розглядаючи спір судом першої інстанції правильно враховано, що відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно п. п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми, будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 цього ж Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того суд вірно вказав, що згідно вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. У статті 2 вказаного Закону зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Відповідно до вимог п.3.2 ст. 3 цього ж Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. Крім того згідно Наказу ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання» дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами також визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704. Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, то мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 цього Закону). Частиною 5 статті 8 вказаного Закону передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Згідно абзацу четвертого п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Також у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008р. №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому суд вірно зазначив, що діючим законодавством не встановлено конкретного переліку документів для підтвердження витрат на юридичні та інформаційно-консультаційні послуги, тому для підтвердження включення витрат на юридичні та консультаційні послуги до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання юридичних та консультаційних послуг від іншої особи; документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку. Тобто, визначальною підставою віднесення витрат підприємства на юридичні та консультаційні послуги до складу валових витрат є факт отримання таких послуг та безпосереднє використання їх у господарській діяльності підприємства. А отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом першої інстанції не встановлено, яким чином отримані юридичні та консультаційні послуги були використані позивачем в його господарській діяльності, в якому обсязі були виконані названі роботи, у чому вони полягали, яка вигода отримана позивачем у результаті таких юридичних та консультаційних послуг. При цьому суд першої інстанції вірно вважав, що посилання позивача на ту обставину, що у результаті отриманих послуг збільшився дохід від господарської діяльності, не є категоричною обставиною для ствердження наявності існування причинно-наслідкового зв'язоку збільшення доходу саме від надання вищевказаних консультаційних та юридичних послуг. Акти прийому-здачі послуг носять загальний характер і фактично відтворюють умови договорів про надання юридичних та консультаційних послуг. При цьому не зазначено та жодним чином не підтверджено, в якій саме формі було викладено результати отриманих як юридичних послуг, відсутні висновки про відповідність чинному законодавству проектів договорів позивача, які саме договори, і докази, що такі укладалися взагалі; відсутні докази проведення претензійно позовної роботи, оскільки у матеріалах справи немає жодної копії ні претензії ні позовної заяви; відсутні докази надання консультації, і в чому такі консультації полягали, зокрема з питань міжнародного права, карного права та інших галузей, крім того у матеріалах справи немає копії жодного господарського договору, щодо якого було надано допомогу у його складанні ПП ОСОБА_4 Крім того ні у суді першої інстанції ні під час апеляційного розгляду, не надано докази наявності у особи, яка надавала юридичні послуги відповідної юридичної освіти для надання таких різноспрямованих консультацій «по господарському, цивільному, міжнародному, трудовому, корпоративному, житловому, карному праву, з питань зовнішньоекономічної діяльності, приватизації і інших юридичних питань, що цікавлять Клієнта», не надано також жодного щомісячного висновку про стан ринку реалізації паперу та існуючих цін на ринку на газетний і інші види паперу, як і не надано доказів отримання висновків про потенційних клієнтів зацікавлених у співпраці з позивачем як і доказів, що такі клієнти з'явилися у результаті наданих ПП ОСОБА_6 послуг. Відсутнє також і обґрунтування щодо економічної доцільності витрат на спірні послуги, а саме, докази направлення таких витрат на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому, що відповідає сутності господарської діяльності.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов підставного висновку про безпідставність віднесення позивачем до складу валових витрат вартості юридичних та інформаційних (консультаційних) послуг, оскільки матеріалами справи не підтверджено факт їх надання ПП ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_6, бо фактичного здійснення господарської операції не було, подані позивачем документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При цьому суд першої інстанції правильно вважав помилковим твердження податкового органу про порушення позивачем пп.4.2.15, пп.4.3.25, п.4.3 ст.4, пп.7.1. ст.7, пп.8.1.1 пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, пп.9.10.1 пп.9.10.3 п.9.10 ст.9, п.17.2 ст.17, п.19.2 ст.19, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» у результаті не перерахування податку з доходів фізичних в сумі 12 064.41 грн., бо відповідно до статті 6 Указу «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» - фізична особа - СПД, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб. Доходи платника єдиного податку, одержані ним від здійснення зазначених у Свідоцтві видів підприємницької діяльності, не включаються до складу його загального річного оподатковуваного доходу і з них не сплачується податок з доходів фізичних осіб.

Відповідно до пп. 4.3.25 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до загального оподатковуваного доходу не включається дохід, одержаний самозайнятою особою від здійснення нею підприємницької або незалежної професійної діяльності, якщо така особа обрала спеціальну (спрощену) систему оподаткування такого доходу відповідно до Закону. Інші доходи, ніж зазначені у Свідоцтві про сплату єдиного податку, підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб на загальних підставах, за правилами та у порядку, встановленими Законом. Тобто при виплаті такого доходу податок повинен бути утриманий податковим агентом відповідно до п.п.8.1.1, п.8.1, ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податковий агент, який нараховує(виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 вказаного Закону.

Оскільки згідно копій свідоцтв про сплату єдиного податку виданих ОСОБА_4 та ОСОБА_6, видами діяльності останніх є юридичні послуги та фінансові консультації, консультаційні послуги і відповідно до платіжних доручень позивач оплату провів де у призначенні платежу вказувалося як «оплата за юридичні послуги» так і оплата «за консультаційні послуги» то суд дійшов правильного висновку про помилковість висновку відповідача про порушення позивачем Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» щодо не перерахування податку з доходів фізичних в сумі 12 064,41 грн.

З огляду на викладене суд першої інстанції обгрунтовано позовні вимоги задовольнив частково, а відтак колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

апеляційні скарги державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова та товариства з обмеженою відповідальністю «Нова книга» - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року по справі № 2а-4052/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді В.Я.Макарик

Н.В. Ільчишин

Повний текст ухвали виготовлений 10.04.2015 року