Постанова

від 25.09.2006 по справі 11/143

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/143

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  РІВНЕНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Постанова

 "25" вересня 2006 р.                                                                                Справа №  11/143

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді  Марача В.В. за участю  секретаря судового засідання  помічника судді Катеринчика А.І.

За позовом   Прокурора Костопільського району в інтересах держави в особі Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до відповідача  Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Калина"

про   стягнення в сумі 5018 грн. 00 коп.

За участю представників сторін:  

від позивача    –не з'явився;

від відповідача–голова правління Жданюк Г.С.

від органу прокуратури: не з'явився

Статті  27, 29, 49, 51, 127 Кодексу адміністративного судочинства  України  роз'яснені.

СУТЬ СПОРУ:  

Прокурор в інтересах позивача звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 5018 грн. 00 коп. штрафних санкцій за недодержання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2005 році.

Відповідач у візиві на позов зазначив, що в 2005 році господарством було створено 2 робочих місця для інвалідів, але вони не були заміщені у зв'язку з відсутністю інвалідів, які могли б працювати.

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд встановив таке.

Згідно із звітом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Калина" про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік (форма № 10-ПІ) середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу в 2005 році складала 45 осіб; чисельність інвалідів, які повинні працювати на підприємстві - 2 особи, а працюючих інвалідів-штатних працівників - 0 осіб; фонд оплати праці штатних працівників становив 112900 грн.; середньорічна заробітна плата штатного працівника - 2509,00 грн.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини на яких грунтуються їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (в редакції із змінами станом на 05.07.2001 р., надалі в тексті Закон) - для підприємств незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця. Стаття 20 Закону встановлює, що підприємства де кількість працюючих інвалідів менша ніж встановлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду штрафні санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.

Згідно з ч. 1 ст. 18 цього Закону працевлаштування здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів (надалі в тексті - органи працевлаштування інвалідів).

Відповідно до п. 14 Положення "Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314 "Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів", - підприємства (об'єднання), установи і організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів. Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно, крім іншого, введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

У відповідності з пунктом 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 р. № 1434, у складі Мінпраці діє Фонд соціального захисту інвалідів. Згідно з п. 5 даного Положення підприємства, зокрема, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Пунктом 14 Положення також передбачено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.

Відповідно до пп. 3 пункту 4 та пп.3 пункту 5 зазначеного Положення Фонду надано право здійснювати контроль за своєчасним перерахуванням підприємствами сум штрафних санкцій за недодержання ними нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів та проводити перевірки підприємств щодо додержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Аналіз наведених вище положень законодавства про соціальний захист інвалідів свідчить про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладено на органи працевлаштування, перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Як вбачається із звіту СВК "Калина" (форма № 10-ПІ), чисельність інвалідів які повинні працювати на робочих місцях - дві особи, працевлаштовано - 0 осіб. Відтак, відповідач прозвітував про непрацевлаштування двох осіб. Доказів щодо створення робочих місць для інвалідів і повідомлення місцевих органів соціального захисту населення про вільне робоче місце на якому може використовуватись праця інвалідів, відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене, відповідач зобов'язаний сплатити штрафні санкції за два нестворених робочих місця. Розмір штрафних санкцій, призначених для перерахунку позивачу через непрацевлаштування інваліда складає 5018 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються, докази понесення інших судових витрат позивач не надав, а тому вимоги по стягненню з відповідача судових витрат задоволенню не підлягають.

Відповідач подав заяву про розстрочку виконання рішення, але Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено надання вістрочки або розстрочки виконання рішення, яке не набрало законної сили. Таким чином дана заява не може бути задоволена. Але, відповідно до ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, сторона або державний виконавець може звернутися до суду, який видав виконавчий лист, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Позов обгрунтований і підлягає задоволенню в сумі 5018 грн. 00 коп.

Керуючись    ст. 94, ч.1 ст.158, ст.ст. 160,  163   Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

1. Позов задоволити .

2. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Калина"(35016, Рівненська обл., Костопільський р-н., с. Золотолин, р/р 26002302590569 в ПІБ Костопіль МФО 333153, код 30665796) на користь Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів  (вул. Замкова, 10а/1, м. Рівне, р/р 312111221800002, в УДК, МФО 833017, ЗКПО 22586331) 5018 гривень 00 коп. - штрафних санкцій за недодержання нормативу робочих місць.

Видати  виконавчий лист після набрання постановою законної сили.

Сторона, яка не погоджується з постановою має право на апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду  першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –згідно складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

     Суддя                                                           Марач В.В.

Постанова підписана  "06" жовтня 2006 р.