Рішення

від 15.06.2011 по справі 5023/2454/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5023/2454/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2011 р.                                                            Справа № 5023/2454/11

вх. № 2454/11

Суддя господарського суду Суярко Т.Д. 

при секретарі судового засідання Філіппова В.С.

за участю представників сторін:

позивача -  не з"явився

відповідача - Мовчан О.О. директор ТОВ "Укрпромдизайн" особисто   

розглянувши справу за позовом Акціонерного товариства відкритого типу "Харківський канатний завод" м. Харків   

до  Науково-виробничої компанії "Укрпромдизайн" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків     

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач - АТВТ "Харківський канатний завод" звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою про стягнення з відповідача - НВК ТОВ "Укрпромдизайн" 18472,40 грн. основної заборгованості, 7326,00 грн. штрафу, 1702,24 грн. пені, 2745,56 грн. процентів та 1219,18 грн. втрат від інфляції, мотивуючи позовні вимоги порушенням з боку відповідача зобов"язання щодо  повної та своєчасної сплати орендної плати за договором оренди №1/06/3 від 10.06.10р.

Представник позивача у судове засідання 15.06.11р. не з"явився,  про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача проти позову заперечує, вважає його необґрунтованим та просить відмовити в його задоволенні повністю, посилаючись на те, що відповідачем було в повному обсязі сплачено заборгованість по орендній платі, а також на те, що розрахунок штрафних санкцій було здійснено позивачем без урахування здійснених відповідачем оплат. Крім того, того представник відповідача заперечував проти стягнення одночасно пені у сумі 1702,24 грн. та штрафу у сумі 7326,00 грн., мотивуючи свої заперечення тим, що згідно ст.61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

10.06.10р. між  позивачем - Орендодавець та відповідачем - Орендар було укладено договір оренди нежитлового приміщення №1/06/3, відповідно до умов якого Орендодавець зобов"язався передати Орендарю в тимчасове платне користування (оренду) нежитлове приміщення літ. "К-1-2": канатно-свивальний цех загальною площею 732,3 кв.м., розташоване за адресою: 61020, м.Харків, вул.Китаєнко, 1, а Орендар - прийняти приміщення та сплачувати Орендодавцеві плату за користування ним.

Згідно п.2.1-2.3. Договору, Орендодавець зобов"язкується передати Орендарю приміщення не пізніше 15 календарних днів з моменту підписання Договору, за актом приймання-передачі, складеним уповноваженими представниками сторін.

Орендодавець виконав свій обов"язок з передачі Орендареві приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі від 10.06.10р. (арк.с.17).

Орендар зобов"язаний у встановлений термін вносити орендну плату за користування приміщенням. (п.3.3.7 Договору).

Відповідно до п.4.1.-4.3 Договору,  орендна плата за один календарний місяць користування квадратним метром приміщення складає 20,00 грн., а всього орендна плата за користування приміщенням  на протязі одного календарного місяця складає 14652,00 грн. та сплачується Орендарем у вигляді авансового платежу до 5 числа поточного (розрахункового) місяця.

Договір оренди нежитлового приміщення №1/06/3 від 10.06.10р. укладено на строк до 31.05.11р. (п.5.1 Договору).

Додатковою угодою №2 від 27.08.10р. до Договору оренди нежитлового приміщення №1/06/3 від 10.06.10р. сторони погодили, що вказаний договір діє до 31.08.10р.

У зв"язку із закінченням строку дії Договору, сторонами 31.08.10р. було складено акт прийому-передачі приміщень, згідно якого Орендар повернув Орендодавцеві нежитлові приміщення, що були предметом договору оренди нежитлового приміщення №1/06/3 від 10.06.10р.

Згідно актів здачі-приймання робіт (надання послуг), відповідач зобов"язаний був оплатити орендну плату за користування орендованими приміщеннями у наступних розмірах: за червень 2010 року - 10256,40 грн. (акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №АО-0000038 від 30.06.10р., арк.с.98); за липень 2010 року -  14652,00 грн. (акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №АО-0000197 від 30.07.10р., арк.с.100); за серпень 2010 року -  14652,00 грн. (акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №АО-0000274 від 30.08.10р., арк.с.102), а всього за період дії договору - 10.06.10р. по 30.08.10р. - 39560,40 грн.

Станом на момент припинення договору оренди нежитлового приміщення №1/06/3 від 10.06.10р. - 30.08.10р., відповідач частково виконав зобов"язання зі сплати орендної плати, сплативши позивачеві 17923,73 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1778 від 22.07.10р., №1791 від 18.08.10р.,  №1800 від 25.08.10р. та квитанцією  №5931/з38 від 12.08.10р. (арк.с.62-65).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем по орендній платі станом на 31.08.10р. складала 24200,00 грн.

Протягом вересня 2010 року - квітня 2011 року відповідачем було в повному обсязі погашено заборгованість з орендної плати перед позивачем за договором оренди нежитлового приміщення №1/06/3 від 10.06.10р., та сплачено на користь позивача 42123,73 грн., тобто суму більшу ніж сума заборгованості з орендної плати (що підтверджується платіжними дорученнями №1806 від 24.09.10р., №1812 від 13.10.10р.,  №1824 від 26.10.10р., №1831 від 03.11.10р., №1836 від 11.11.10р., №1841 від 17.11.10р., №1851 від 24.11.10р.,  №1856 від 02.12.10р., №1858 від 09.12.10р., №1865 від 27.12.10р. №8 від 19.01.11р., №22 від 25.01.11р.,  №47 від 10.02.11р.,  №60 від 03.03.11р.,  №75 від 15.03.11р., №96 від 28.03.11р., №105 від 05.04.11р., №109 від 12.04.11р.,  №111 від 15.04.11р.,  №118 від 19.04.11р., №120 від 27.04.11р. (арк.с.66-86)). Сума переплати при цьому склала 2563,33 грн.

Мотивуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача 18472,40 грн. основного боргу за договором оренди нежитлового приміщення №1/06/3 від 10.06.10р., позивач посилається на порушення з боку відповідача зобов"язань за вказаним договором, однак, при цьому не зазначає якого саме зобов"язання, адже згаданим договором окрім орендної плати передбачений також й обов"язок Орендаря (відповідача) відшкодовувати Орендодавіеві (позивачеві) платежі за фактично спожиті електроенергію, опалення, водопостачання, телефонний зв"язок.

Так, згідно п.4.5 Договору, платежі за електроенергію, опалення, водопостачання, телефонний зв"язок в розмір орендної плати не входять та відшкодовуються Орендарем Орендодавцеві на протязі 5 календарних днів з моменту виставлення рахунку.

Додатковою угодою №1 від 14.06.10р. до договору оренди нежитлового приміщення №1/06/3 від 10.06.10р., сторони внесли зміни до п.4.5. Договору та виклали його в наступній редакції: "Вартість компенсації фактично спожитих Орендарем електроенергії, послуг по водовідведенню, водопостачанню та експлуатаційні витрати, пов"язані  з утриманням об"єкту оренди в розмір орендної плати не входять та відшкодовуються Орендарем Орендодавцеві на протязі 5 календарних днів з моменту виставлення рахунку та згідно щомісячних протоколів узгодження договірної ціни".

За період дії договору (10.06.10р. по 30.08.10р.) відповідачем було спожито експлуатаційних послуг (електроенергії, послуг по водовідведенню, водопостачанню) на загальну суму 11035,73 грн., з яких за червень 2010 року - 4423,73 грн. (акт здачі-прийняття робіт №АО-0000041 від 30.06.10р., арк.с.99); за липень 2010 року -  4011,30 грн. (акт здачі-прийняття робіт №АО-0000198 від 30.07.10р., арк.с.101); за серпень 2010 року -  2600,70 грн. (акт здачі-прийняття робіт №АО-0000319 від 30.08.10р., арк.с.103).

Таким чином,  станом на момент розгляду справи у відповідача, з урахуванням здійсненої ним переплати орендної плати у сумі 2563,33 грн., є невиконане зобов"язання зі сплати позивачеві вартості спожитих експлуатаційних послуг (електроенергії, послуг по водовідведенню, водопостачанню)  у сумі 8472,40 грн.

Факт наявності заборгованості зі сплати спожитих експлуатаційних послуг (електроенергії, послуг по водовідведенню, водопостачанню) у сумі 8472,40 грн. відповідач також визнає у відзиві на позовну заяву (арк.с.91).

Як вже зазначалось вище, згідно п.4.5. Договору (з урахуванням Додаткової угоди №1 від 14.06.10р.), обов"язок зі сплати спожитих експлуатаційних послуг (електроенергії, послуг по водовідведенню, водопостачанню)  має бути виконаний відповідачем протягом 5 днів з моменту виставлення позивачем рахунку.

Відповідно до ст.ст.4-3, 32, 33 ГПК України, кожна сторона на засадах змагальності повинна довести належними та допустимими доказами обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Всупереч вказаних норм процесуального законодавства, позивачем не надано доказів виставлення (направлення) відповідачеві рахунків на оплату експлуатаційних послуг (електроенергії, послуг по водовідведенню, водопостачанню).

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Доказів пред"явлення відповідачеві вимоги про сплату згаданих витрат позивачем також не надано.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що строк сплати відповідачем спожитих експлуатаційних послуг (електроенергії, послуг по водовідведенню, водопостачанню) у сумі 8472,40 грн.  не настав.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги погашення відповідачем в повному обсязі заборгованості з орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення №1/06/3 від 10.06.10р. та не настання строку виконання ним зобов"язання зі сплати експлуатаційних послуг (електроенергії, послуг по водовідведенню, водопостачанню) за вказаним договором, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1702,24 грн. пені, мотивуючи позовні вимоги простроченням виконання відповідачем зобов"язання щодо повної та своєчасної сплати орендної плати за договором оренди №1/06/3 від 10.06.10р.

Відповідно до п.7.1. Договору, за прострочення сплати орендної плати за користування приміщенням в строк і в розмірі, що передбачені договором, Орендар сплачує на користь  Орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення триває понад 7 календарних днів - штраф у розмірі 50% від суми орендної плати за користування приміщенням вказаної а п.4.1. Договору.

Як вже було встановлено вище, відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі виконував зобов"язання зі сплати орендної плати, остаточно погасивши заборгованість з орендної плати лише у квітні 2011 року, при тому, що згідно п.4.3 Договору, орендна плата сплачується Орендарем у вигляді авансового платежу до 5 числа поточного (розрахункового) місяця.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за  договором  найму  (оренди)  наймодавець  передає   або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема  сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання  мало бути виконано.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені,  передбачений  статтею  1  цього Закону,  обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки  Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на наданий позивачем розрахунок пені (за період з 31.08.10р.. по 04.04.11р., нарахованої на заборгованість у сумі 18472,40 грн.), судом вбачається, що при його здійсненні позивачем не були враховані часткові оплати заборгованості з орендної плати, які здійснювались відповідачем протягом періоду з 31.08.10р.. по 04.04.11р., внаслідок чого сума заборгованості, на яку позивач мав право нараховувати пеню,  зменшувалася.

Здійснивши розрахунок пені з урахуванням часткових оплат, здійснених відповідачем, а також з урахуванням положень ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” та ст.232 ГК України, суд вважає правомірною та обгрунтованою вимогу щодо стягнення пені у сумі  1440, 80 грн., а в решті стягнення пені відмовляє як безпідставно нарахованої.

У зв"язку з  простроченням виконання відповідачем зобов"язання щодо повної та своєчасної сплати орендної плати за договором оренди №1/06/3 від 10.06.10р., позивач також просить стягнути з відповідача  2745,56 грн. 25% річних та 1219,18 грн. втрат від інфляції.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У пункті 7.1. Договору, сторони домовились, що на суму простроченої орендної плати нараховуються проценти із розрахунку 25% річних.

Перевіривши нарахування 25% річних та інфляційних, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, а саме 25% річних у сумі 2323,89 грн. та інфляційних у сумі 1219,18 грн., а в решті позовних вимог відмовляє.

Крім того, у зв"язку з тим, що прострочення зі сплати орендної плати склало більш ніж 7 календарних днів, позивач, на підставі п.7.1. Договору, нарахував  відповідачеві штраф у сумі 7326,00 грн.

Відповідно до п.7.1. Договору, за прострочення сплати оендної плати за користування приміщенням в строк і розмірі передбачених договором, Орендар сплачує на користь  Орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення триває понад 7 календарних днів - штраф у розмірі 50% від суми орендної плати за користування приміщенням вказаної у п.4.1. Договору.

Згідно п.4.1. Договору, орендна плата за один календарний місяць складає 14652,00 грн., отже 50% від суми щомісячної орендної плати складає 7326,00 грн.

Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги, що прострочення сплати відповідачем орендної плати тривало понад 7 календарних днів, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 7326,00 грн. штрафу є правомірними, обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача проти стягнення з нього штрафу і пені, мотивованих посиланням на ст.61 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а також тим, що таке стягнення суперечить положенням ст.549 ЦК України, суд вважає такими, що базуються на довільному тлумаченні норм чинного законодавства, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Аналіз наведених норм матеріального права свідчить про відсутність прямої заборони  законодавцем одночасного застосування такого виду забезпечення виконання зобов'язання, як  пеня та штраф, що підтверджується також приписами ч.2 ст. 231 ГК України.

За  змістом ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог  цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог  розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять пункти визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

На підставі ст. 551 ЦК України у сторін є право розмір неустойки, встановлений законом, збільшити у договорі.

Про нарахування штрафу за прострочку оплати орендної плати сторони домовилися в п.7.1 договору і в установленому порядку його не змінювали.

За таких обставин доводи скаржника про безпідставне стягнення одночасно пені та штрафу, не грунтуються на положеннях чинного законодавства.

Слід також зауважити, що ст. 61 Конституції України знаходиться у розділі ІІ "Права, свободи та обов'язки людини та громадянина", тобто не регулює господарські правовідносини приватних підприємств.

Відповідно до ст.ст.44, 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.61 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 549, 551,  610, 625, 626, 627, 628, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 232, Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-    

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Науково-виробничої компанії  "Укрпромдизайн" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (61174, м.Харків, пр.Перемоги, 79, кв.163, код ЄДРПОУ 31559619) на користь Акціонерного товариства відкритого типу "Харківський канатний завод" (61020, м.Харків, вул.Китаєнко, 1, код ЄДРПОУ 00306443) пеню у сумі  1440, 80 грн.,  штраф у сумі 7326,00 грн., 25% річних у сумі 2323,89 грн., інфляційних у сумі 1219,18 грн., 123,09 грн. держмита та 92,32 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову - відмовити.

Суддя                                                          Суярко Т.Д.

Повний текст рішення по справі №5023/2454/11 складено та підписано 17.06.11р.