Постанова

від 15.05.2008 по справі 2/131-пд-05

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2/131-ПД-05

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 15 травня 2008 р.                                                                                    № 2/131-ПД-05  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогосуддів:М.Остапенка,

Є.Борденюк,В.Харченка,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства (ВАТ) по газопостачанню та газифікації "Херсонгаз"

на постановувід 29.01.2008 року

Запорізького апеляційного господарського суду

у справі№ 2/131-ПД-05

за позовомВАТ по газопостачанню та газифікації "Херсонгаз"

до1) Дочірнього підприємства (ДП) "Дієппе Україна"2) Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Югнафтогазсервіс"

провизнання угоди недійсною

В судове засідання представники сторін не з'явились

Заслухавши суддю-доповідача –Є. Борденюк, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

В С Т А Н О В И В :

ВАТ по газопостачанню та газифікації "Херсонгаз" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом про визнання недійсною угоди № 19-04У про уступку права вимоги, оскільки дана угода укладена з порушенням норм діючого на момент її укладення законодавства України, порушує його права, а тому на підставі ст.48 ЦК УРСР повинна бути визнана недійсною з моменту її укладення.

Позовні вимоги мотивовано тим, що у відповідності з договорами на постачання природного газу №96/121 від 05.02.1996 року та № 141/1033 від 27.10.1997 року укладеними між корпорацією "Єдині енергетичні системи України" (продавець) та ВАТ "Херсонгаз" (покупець, позивач у справі) у 1996-1997 роках проводилася поставка газу для населення, бюджетних організацій та об'єктів комунально-побутової сфери (а.с.29-32, т.3).

У пунктах 4.3 цих договорів передбачалося остаточний розрахунок проводити до 10 числа місяця, що слідує за звітним.

Термін дії договору №96/121 від 05.02.1996 року не обмежений строком, а договір № 141/1033 від 27.10.1997 року діє до повного виконання зобов'язань сторонами, тобто на момент розгляду спору судом вказані договори є діючими.

18.08.1997 року корпорацією "Єдині енергетичні системи України" (кредитор за договором) та ТОВ "Югнафтогазсервіс" (новий кредитор за договором) укладено угоду № 141-3082У про уступку права вимоги боргу з ВАТ "Херсонгаз" (боржник за договором) по зазначених вище договорах у національній валюті, що еквівалентно 5804063,79 дол. США, в тому числі ПДВ по курсу НБУ на дату оплати.

25.02.2000 року боржником в оплату боргу були видані ТОВ "Югнафтогазсервіс" векселі №№ 8135263955851, 8135263955850, 8135263955843, 8135263955845, 8135263955842, 8135263955841 на загальну суму 1173531,60 грн. зі строком сплати 28.12.2000 року.

Постановою заступника голови арбітражного суду Херсонської області від 19.04.2001 року у справі № 4/53 зазначені векселі визнані такими, що не підлягають виконанню.

19 квітня 2001 року між ТОВ "Югнафтогазсервіс" та ДП "ДІЄППЕ Україна" укладено угоду № 19-04У про уступку права вимоги з ВАТ "Херсонгаз" боргу на суму 1000586,40 грн. за договорами на постачання природного газу № 96/121 від 05.02.1996 року та № 141/1033 від 27.10.1997 року.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 09.07.2007 року по справі №2/131-ПД-05 (суддя Скобєлкін С.В.) позов задоволено повністю. Визнано недійсною угоду про уступку права вимоги № 19-04У від 19.04.2001 року з моменту її укладення.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що згідно ст. 48 ЦК УРСР недійсною є угода , яка не відповідає вимогам закону; спірний договір укладений з порушенням ст.ст. 1, 21 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", ст.ст. 8, 33, 75 та 77 Уніфікованого закону "Про переказні векселі та прості векселі" 1930 року та ст.ст. 71, 77 ЦК УРСР та вважає, що з моменту передачі векселів ТОВ "Югнавтогазсервіс" грошові зобов'язання позивача за договорами на постачання газу за 1996-1997 рр. припинилися і виникли вексельні зобов'язання, а також за грошовими зобов'язаннями ВАТ "Херсонгаз" за цими договорами на момент укладання спірного договору уступки права вимоги сплив термін позовної давності, тому відповідач –2 уступив відповідачу –1 недійсну вимогу.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду  від 29.01.2008 року (колегія суддів: Мойсеєнко Т. В., Кричмаржевський В.А., Мірошниченко М.В.) рішення господарського суду Херсонської області від 09.07.2007 року у справі №2/131-ПД-05 скасоване; у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постанова мотивована тим, що зобов'язання за договорами на постачання природного газу №96/121 від 05.02.1996 року та № 141/1033 від 27.10.1997 року, укладеними між корпорацією "Єдині енергетичні системи України" (продавець) та ВАТ "Херсонгаз", щодо оплати відповідачем вартості поставленого природного газу не припинилися.

Згідно зі ч.1 ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні", видавати переказні та прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. Також цією статтею Закону України "Про обіг векселів в Україні" встановлено, що умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договору та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем. Крім того, вексель може бути не тільки засобом розрахунку, а й передаватися як цінний папір, передаватися як застава для забезпечення платежів і кредитів, про що зазначено у ст.1 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу".

З матеріалів справи та пояснень сторін слідує, що сторонами не укладався письмовий договір про проведення розрахунків саме за поставлений за договором №96/121 від 05.02.1996 року газ із застосуванням векселів. За таких підстав не можна вважати, що видачею векселів було припинено зобов'язання за вказаним договором.

Крім того, місцевий господарський суд не врахував, що постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 28.02.2003 року № 24-4/8/03 (12/159) встановлено, що зобов'язання за договорами поставки природного газу № 96/121 від 05.02.1996 року та №141/1033 від 27.10.1997 року щодо оплати позивачем вартості природного газу поновились, оскільки постановою арбітражного суду Херсонської області від 19.04.2001 року у справі № 4/53 видані ВАТ "Херсонгаз" векселя визнані такими, що не підлягають виконанню. Факти встановлені вказаними постановами мають преюдиціальне значення і повинні враховуватися при вирішенні даного спору.

Помилковим є висновок суду про визнання спірного договору недійсним з тих підстав, що у відповідача-2 на момент укладання цього договору не було вже права вимоги за договорами поставки природного газу № 96/121 від 05.02.1996 року та №141/1033 від 27.10.1997 року у зв'язку з перебігом строку позовної давності для стягнення за цими договорами.

Підстави припинення зобов'язань на момент укладання спірного договору уступки права вимоги регулювалися нормами глави 19 ЦК УРСР (ст.ст.216-223). Перелік підстав припинення зобов'язань, встановлений нормами глави 19 ЦК УРСР є вичерпним. Наведеними нормами не передбачено такої підстави для припинення зобов'язань, як перебіг строку позовної давності. Таким чином, перебіг строку позовної давності не припиняє зобов'язань і відповідно не припиняє і не позбавляє права вимоги виконання цих зобов'язань.

Що стосується позовної давності, то це встановлений законом строк, протягом якого особа, права якої порушено, може вимагати примусового здійснення чи захисту свого права шляхом подачі позову до суду. Правила про позовну давність передбачають право на позов у матеріальному смислі і не визначають підстав припинення зобов'язань.

Питання про застосування строку позовної давності до відносин, які виникли з договорів поставки природного газу № 96/121 від 05.02.1996 року та №141/1033 від 27.10.1997 року, повинно вирішуватися при розгляді спору про суб'єктивне право, тобто у справі про стягнення боргу.

Угода може бути визнана недійсною тільки з підстав визначених законом. Норми глави 5 ЦК УРСР, що встановлюють правила позовної давності (ст.ст.71-80), зокрема і ті, на які послався суд першої інстанції, не визначають підстав недійсності угод.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ВАТ по газопостачанню та газифікації "Херсонгаз" просить постанову у справі скасувати, а рішення залишити без зміни, посилаючись при цьому на не правильне застосування норм матеріального права та порушення процесуальних норм права.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Позивач звернувся до суду з вимогою про визнання недійсною угоди уступки вимоги, первісним кредитором новому, у відношенні до яких позивач є боржником.

Відповідно до положень ч.3 ст.205 ЦК України право на позов про визнання недійсним оспорюваного правочину має також заінтересована особа, тобто особа згідно з положеннями ст.1 ГПК України право якої порушене або оспорюється, а також їх запобігання.

Підставою позову про визнання угоди недійсною є посилання боржника на відсутність боргу та пропуск строків позовної давності для його стягнення, що заперечує уступку дійсної вимоги.

Відповідно до ч.2 ст.198 ЦК УРСР первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання цієї вимоги боржником. Тобто законодавчим положенням право оспорення дійсності вимоги належить новому кредитору. Боржник же вправі  заперечувати дійсність вимоги лише у процедурі заявленого кредитором права на її виконання боржником.

Боржник вправі оспорювати уступку вимоги у межах підстав, визначених ч.1 ст.197 ЦК УРСР.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ВАТ по газопостачанню та газифікації "Херсонгаз" залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду  від 29.01.2008 року у справі №2/131-ПД-05 залишити без зміни.

Головуючий, суддя                                                                 М. Остапенко

Судді :                                                                                        Є. Борденюк

                                                                                                           В. Харченко