Постанова

від 29.01.2008 по справі 2/131-пд-05

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/131-пд-05

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

29.01.08                                                                                               Справа №2/131-пд-05

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді  Мойсеєнко Т. В.    , Кричмаржевський В.А.  , Мірошниченко М.В.

при секретарі судового засідання Лола Н.О.

за участю представників сторін:

від позивача – Заремба М.В., довіреність №08/31-06 від 02.01.2008р. – юрисконсульт

від відповідача-1 – Кучерявий О.С., довіреність б/н від 25.01.2008р., Бодян А.Д., довідка №613 від 19.03.2002р. – керівник

від відповідача-2 – не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 2/131-ПД-05 та апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «ДІЄППЕ Україна», м. Херсон

на рішення господарського суду Херсонської області від 09.07.2007р. у справі 2/131-ПД-05

за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Херсонгаз», м. Херсон

до відповідача-1 Дочірнього підприємства «ДІЄППЕ Україна», м. Херсон

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Югнафтогазсервіс»,                    м. Херсон

про визнання угоди недійсною.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 09.07.2007р. по справі №2/131-ПД-05 (суддя Скобєлкін С.В.) позов задоволено повністю. Визнано недійсною угоду про уступку права вимоги № 19-04-У від 19.04.2001р. з моменту її укладення. Судові витрати покладено на відповідачів.

Рішення суду прийнято з посиланням на ст.ст. 71, 77, 78, 79 ЦК Української РСР та мотивовано тим, що угода № 19-04-У, яка укладена між ТОВ «Югнафтогазсервіс» та ДП «Дієппе Україна» про уступку права вимоги з ВАТ «Херсонгаз» була прийнята з порушенням ст.ст.1, 21 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», ст.ст. 8, 33, 75, 77 уніфікованого закону «Про переказні векселі та прості векселі» від 1930р., оскільки 25.02.2000р. в оплату боргу по договорам на постачання природного газу №96/121 від 05.02.1996р. та № 141/1033 від 27.10.1997р. ВАТ «Херсонгаз» були видані ТОВ «Югнафтогазсервіс» прості векселі за номерами: 8135263955841-8135263955851 на загальну суму 1500000грн. зі строком оплати 28 грудня 2000р., тобто з 25.02.2000р. припинили існувати цивільно – господарські відносини за договорами поставки природного газу № 96/121 від05.02.1996р. та № 141/1033 від 27.10.1997р. Крім того, на момент укладання спірної угоди відповідач-1 не мав права вимоги по зобов'язанням за договорам на постачання природного газу №96/121 від 05.02.1996р. та № 141/1033 від 27.10.1997р. у зв'язку зі спливом строку позовної давності., а тому позовні вимоги щодо визнання недійсною угодою про уступку права вимоги № 19-04-У від 19.04.2001р. з моменту її укладення є обґрунтованими.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у апеляційній скарзі відповідач-1, просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 09.07.2007р. у справі № 2/131-ПД-05 у зв'язку з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального права, а також неповним з'ясуванням обставин справи та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. ДП «ДІЄППЕ Україна» доводи своєї апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права, у зв'язку з чим, останній порушує ч.3 ст.13 ЦК України, так як договори на постачання природного газу №96/121 від 05.02.1996р. та № 141/1033 від 27.10.1997р. укладені без обмеження строку їх дії, зобов'язання свої позивач за цими договорами не виконав. За договорами на постачання газу передбачена грошова форма оплати. Постановою  Запорізького апеляційного суду  від 28.02.2003р. по справі № 24-4/8/03(12/159) встановлено, що через визнання векселів №№8135263955841-8135263955851 такими, що не підлягають виконанню, зобов'язання щодо оплати позивачем отриманого газу поновились. Позивач визнавав борг шляхом підписання ним актів звірок взаємних розрахунків за договорами на постачання природного газу №96/121 від 05.02.1996р. та № 141/1033 від 27.10.1997р.Представник у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені у апеляційній скарзі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що доводи відповідача-1 є безпідставними, оскільки строк позовної давності за договором на постачання природного газу №96/121 від 05.02.1996р.скінчився 11.01.2000р., тобто до дати видачі векселів, а тому за даним договором відповідача-2 сам втратив право на судовий захист ще до видачі векселів. За договором на постачання природного газу № 141/1033 від 27.10.1997р.строк позовної давності скінчився 11.01.2001р.Дата закінчення строку позовної давності за даним договором припала на період існування вказаних векселів, а визнано їх такими, що не підлягають виконанню лише 19.04.2001р., то відповідач –2 мав право звернутися з позовом до суду до позивача про стягнення заборгованості лише по цьому договору із заявою про поновлення строку позовної давності. Даним правом відповідач-2 не скористався, отже втратив право на захист свого порушеного права за вказаними договорами на постачання газу. Враховуючи це, відповідач-2 не міг передати своє право вимоги відповідачу-2, а тому у відповідача-1 також не має ні права вимоги, ні права на захист порушеного права по зобов'язаннях за договорами на поставку газу за 1996-1997рр. На підставі викладеного, позивач просить суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення. Представник у судовому засіданні підтримав викладені обставини.

Відповідач -2 відзиву на апеляційну скаргу не надав, про час розгляду справи повідомлений належним чином. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача - 2 за наявними матеріалами у справі.

Розгляд справи неодноразово відкладався. Склад колегії суддів змінювався.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 111 від 29.01.2008р. справу призначено до розгляду у складі колегії – головуючого судді Мойсеєнко Т.В., суддів Кричмаржевський В.А., Мірошниченко М.В., даною колегією прийнято постанову.

За заявою представників сторін, присутніх у судовому засіданні, судовий процес проводився без застосування технічних засобів фіксації. За згодою представників сторін у судовому засіданні 29.01.2007р. оголошено тільки вступну та резолютивну частину постанови.

Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, Запорізький апеляційний господарський суд встановив наступне:

У відповідності з договорами на постачання природного газу №96/121 від 05.02.1996р. та № 141/1033 від 27.10.1997р. укладеними між корпорацією “Єдині енергетичні системи України”(продавець) та ВАТ “ “Херсонгаз”(покупець, позивач у справі) у 1996-1997 роках проводилася поставка газу для населення, бюджетних організацій та об'єктів комунально- побутової сфери(а.с.29-32,т.3).

У пунктах 4.3 цих договорів передбачалося остаточний розрахунок проводити до 10 числа місяця, що слідує за звітним

Термін дії договору №96/121 від 05.02.1996р.не обмежений строком, а договір № 141/1033 від 27.10.1997р.діє до повного виконання зобов'язань сторонами, тобто на момент розгляду спору судом вказані договори є діючими.

ВАТ “Херсонгаз” своїх зобов'язань за цими договорами не виконало в повному обсязі і не оплатило за 70781266тис.м.куб спожитого газу, що останнім не заперечується і підтверджується матеріалами справи.

18.08.97р. корпорацією “Єдині енергетичні системи України”(кредитор за догово-ром) та ТОВ “Югнафтогазсервіс”(новий кредитор за договором) укладено угоду № 141-3082У про уступку права вимоги боргу з ВАТ “Херсонгаз”(боржник за договором) по зазначених вище договорах у національній валюті, що еквівалентно 5804063,79дол.США, в тому числі ПДВ 23357,82грн.дол.. США по курсу НБУ на дату оплати.

25.02.2000р. боржником в оплату боргу були видані ТОВ “Югнафтогазсервіс” векселя № № 8135263955851,  8135263955850, 8135263955843,  8135263955845,  8135263955842, 8135263955841 на загальну суму  1173531,60грн. зі строком сплати 28.12.2000р.

Постановою заступника голови арбітражного суду Херсонської області від 19.04.2001р. у справі № 4/53 зазначені векселі визнані такими, що не підлягають виконанню.

19 квітня 2001р. між ТОВ "Югнафтогазсервіс" (відповідач-2) та ДП "ДІЄППЕ Україна" укладено угоду № 19-04У про уступку права вимоги з ВАТ "Херсонгаз" боргу на суму 1000586,40грн. за договорами на постачання природного газу № 96/121 від 05.02.1996 року та № 141/1033 від 27.10.1997р.

27 жовтня 2003 року ДП "ДІЄППЕ Україна" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з ВАТ "Херсонгаз" 1925128,21 грн. на підставі вказаної угоди № 19-04-У.

Позивач - ВАТ "Херсонгаз" вважає, що дана угода укладена з порушенням норм діючого на момент її укладення законодавства України, порушує його права, а тому на підставі ст.48 ЦК УРСР повинна бути визнана недійсною з моменту її укладення. Цю позицію ВАТ "Херсонгаз" обґрунтував тим, що ТОВ "Югнафтогазсервіс" при укладанні угоди №19-04-У з ДП "ДІЄППЕ Україна" про уступку права вимоги з ВАТ "Херсонгаз" боргу за договорами поставки природного газу порушив статті 1 та 21 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", статті 8, 33, 75 та 77 Уніфікованого закону "Про переказні векселі та прості векселі" 1930р. та ст.ст. 71,77 ЦК УРСР. Саме з даних підстав спір і було розглянуто судом першої інстанції та позов ВАТ "Херсонгаз" задоволено.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки відносини сторін щодо укладання договору № 19-04-У від 19.04.2001р. про уступку права вимоги виникли до 01.01.2004 року, господарський суд повинен оцінювати спірні відносини сторін відповідно до діючих на момент його укладення норм законодавства.

Даний висновок суду підтверджується пунктом 10 роз'яснення Вищого арбітраж-ного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсним” від 12.03.1999р. № 02-5/111(в діючій на час розгляду спору редакції), відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди. Спірний договір, як вже зазначалося, укладено 19.04.2001р., цивільно – правові відносини на момент його укладення регулювались Цивільним кодексом Української РСР в редакції 1963р., тому до спірних правовідносин слід застосовувати положення Цивільного кодексу Української РСР в редакції від 1963р.

Спірний договір за своєю правовою природою є договором про уступку права вимоги. Правовідносини щодо уступки права вимоги на час укладання цього договору регулювалися відповідними нормами глави 17 ЦК УРСР(ст.ст.197-200).

Згідно ст. 197 ЦК УРСР уступка права вимоги кредитором іншій особі допускається, якщо вона не суперечить закону чи договору або коли вимога не пов'язана з особою кредитора. Не допускається уступка вимог про відшкодування майнової шкоди, викликаної ушкодженням здоров'я або заподіянням смерті. До набувача вимоги переходять права, що забезпечують виконання зобов'язання.

Спірний договір укладений на підставі вільного волевиявлення і підписаний керівниками відповідачів та скріплений їх печатками.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 р. №3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угод недійсними суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і застосування передбачених законом наслідків.

Позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 48, 197 ЦК УРСР.

Згідно ст. 48 ЦК УРСР недійсною є угода , яка не відповідає вимогам закону.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що спірний договір укладений з порушенням ст. ст.1,21 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", статті 8, 33, 75 та 77 Уніфікованого закону "Про переказні векселі та прості векселі" 1930р. та ст.ст. 71,77 ЦК УРСР та вважає, що з моменту передачі векселів ТОВ “Югнавтогазсервіс” грошові зобов'язання позивача за договорами на постачання газу за 1996-1997рр. припинилися і виникли вексельні зобов'язання, а також за грошовими зобов'язаннями ВАТ “Херсонгаз” за цими договорами на момент укладання спірного договору уступки права вимоги сплив термін позовної давності, тому відповідач –2 уступив відповідачу –1  недійсну вимогу.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду, оскільки зобов'язання за договорами на постачання природного газу №96/121 від 05.02.1996р. та № 141/1033 від 27.10.1997р., укладеними між корпорацією “Єдині енергетичні системи України”(продавець) та ВАТ “Херсонгаз”, щодо оплати відповідачем вартості поставленого природного газу не припинилися.

Так, згідно п.4.3,.4.4 договору №96/121 від 05.02.1996р. передбачено, що оплата газу відбувається у грошовій формі. Інші форми розрахунків сторони можуть узгоджувати шляхом оформлення додаткових угод до цього договору.

Однак доказів укладання додаткових угод та узгодження оплати боргу за цим договором шляхом передачі векселів сторони не надали.

У акті приймання - передачі векселів від 25.02.2000р. не зазначено у рахунок чого передавалися ці векселі, тому цей документ не може розцінюватися як додаткова угода до договору №96/121 від 05.02.1996р.

Згідно зі ч.1 ст. 4 Закону України “Про обіг векселів в Україні”, видавати переказні та прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. Також цією статтею Закону України “Про обіг векселів в Україні” встановлено, що умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договору та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.. Крім того, вексель може бути не тільки засобом розрахунку, а й передаватися як цінний папер, передаватися як застава для забезпечення платежів і кредитів, про що зазначено у ст.1 Закону України “ Про цінні папери  і фондову біржу”.

З матеріалів справи та пояснень сторін слідує, що сторонами не укладався письмовий договір про проведення розрахунків саме за поставлений за договором №96/121 від 05.02.1996р. газ із застосуванням векселів. За таких підстав не можна вважати, що видачею векселів було припинено зобов'язання за вказаним договором.

Крім того, місцевий господарський суд не врахував, що постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 28.02.2003р. № 24-4/8/03(12/159) встановлено, що зобов'язання за договорами поставки природного газу № 96/121 від 05.02.1996 року та №141/1033 від 27.10.1997 року щодо оплати позивачем вартості природного газу поновились, оскільки постановою арбітражного суду Херсонської області від 19.04.2001р.у справі № 4/53 видані ВАТ «Херсонгаз» векселя визнані такими, що не підлягають виконанню. Факти встановлені вказаними постановами мають преюдиціальне значення і повинні враховуватися при вирішенні даного спору.

Факт того, що на день укладання спірного договору уступки права вимоги позивачем не було виконані зобов'язання за договорами на поставку газу № 96/121 від 05.02.1996 року та №141/1033 від 27.10.1997 року на суму 1000586,40грн. підтверджено матеріалами справи, зокрема висновком судової експертизи, і позивачем не заперечується.

Помилковим є висновок суду про визнання спірного договору недійсним з тих підстав, що у відповідача-2 на момент укладання цього договору не було вже права вимоги за договорами поставки природного газу № 96/121 від 05.02.1996 року та №141/1033 від 27.10.1997 року у зв'язку з перебігом строку позовної давності для стягнення по цих договорах.

Як зазначалося вище, договори поставки природного газу № 96/121 від 05.02.1996 року та №141/1033 від 27.10.1997 року є чинними на час розгляду справи судом.

Одностороння відмова від виконання зобов'язань та одностороння зміна умов договорів поставки природного газу № 96/121 від 05.02.1996 року та №141/1033 від 27.10.1997 року відповідно до ст.161 ЦК УРСР (який діяв на час укладання спірного договору) не допустима.

Підстави припинення зобов'язань на момент укладання спірного договору уступки права вимоги регулювалися нормами глави 19 ЦК УРСР(ст.ст.216-223). Перелік підстав припинення зобов'язань, встановлений нормами глави 19 ЦК УРСР є вичерпним. Наведеними нормами не передбачено такої підстави для припинення зобов'язань, як перебіг строку позовної давності. Таким чином, перебіг строку позовної давності не припиняє зобов'язань і відповідно не припиняє і не позбавляє права вимоги виконання цих зобов'язань.

Що стосується позовної давності, то це встановлений законом строк, протягом якого особа, права якої порушено, може вимагати примусового здійснення чи захисту свого права шляхом подачі позову до суду. Правила про позовну давність передбачають право на позов у матеріальному смислі і не визначають підстав припинення зобов'язань.

Питання про застосування строку позовної давності до відносин, які виникли з договорів поставки природного газу № 96/121 від 05.02.1996 року та №141/1033 від 27.10.1997 року, повинно вирішуватися при розгляді спору про суб'єктивне право, тобто у справі про стягнення боргу.

Угода може бути визнана недійсною тільки з підстав визначених законом. Норми глави 5 ЦК УРСР, що встановлюють правила позовної давності (ст.ст.71-80), зокрема і ті, на які послався суд першої інстанції, не визначають підстав недійсності угод.

За таких обставин, позовні вимоги з підстав, заявлених у позові задоволенню не підлягають.

Згідно положенням ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивачем не доведено наявності підстав для визнання спірної угоди недійсною.

         За таких обставин та у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи і неправильним застосуванням норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Херсонської області слід скасувати, а апеляційну скаргу задовольнити.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача у справі.

Керуючись ст. ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд –

Постановив:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «ДІЄППЕ Україна», м. Херсон задовольнити.

Рішення господарського суду Херсонської області від 09.07.2007р. у справі № 2/131-ПД-05 скасувати.

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Херсонгаз», м.Херсон на користь Дочірнього підприємства «ДІЄППЕ Україна», м.Херсон 42 грн. 50коп. державного мита за розгляд справи у Запорізькому апеляційному господарському суді.

Видачу наказу доручити господарському суду Херсонської області.

Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В.

 судді  Мойсеєнко Т. В.  

 Кричмаржевський В.А.  Мірошниченко М.В.