Ухвала

від 03.03.2011 по справі 2а-28449/10/0570

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Савченко С.В.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2011 року  справа №2а-28449/10/0570           приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Казначеєва Е.Г.

суддів  Яманко В.Г. ,  Васильєвої І.А.

   при секретарі Балакай І.Л., за участю представника позивача Пірогова А.А., розглянувши у відкритому апеляційному засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Вугледарі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року по адміністративній справі № 2-а-28449/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармація АБС» до Державної податкової інспекції в м. Вугледарі Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-  

ВСТАНОВИЛА:

До Донецького окружного адміністративного суду звернулось з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармація АБС» до Державної податкової інспекції в м. Вугледарі Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення  від 2 грудня 2010 року №0000132340/0/5087/10/23-011-1про нарахування штрафних санкцій з податку на прибуток у сумі 7484,50 грн. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000132340/0/5089/10/23-011-1 у розмірі 311800/60 грн..

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21.01.2011 року позовні вимоги позивача задоволені, а саме, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення  від 2 грудня 2010 року №0000132340/0/5087/10/23-011-1 про нарахування штрафних санкцій з податку на прибуток у сумі 7484,50 грн. та визнано недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000132340/0/5089/10/23-011-1 у розмірі 311800/60 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволені позову. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Окрім того, відповідач вважає, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що остання не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції – залишенню буз змін за наступними підставами.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармація АБС»  є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 30043986, знаходиться на податковому обліку в державній податковій інспекції у м. Вугледарі.

Державною податковою інспекцією у м. Вугледарі з 11.10.2010 року по 05.11.2010 року була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р.

За результатами перевірки було складено акт перевірки від 24.11.10 року № 352/23-0/3043986, в якому були встановлені порушення, а саме  п. 5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та п.2.2, п. 2.6 глави 2, п. 3.10 глави 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.04 р. N 637.

 Пунктом 3.1.1 акту перевірки встановлено, що позивачем при визначені приріста або убутку запасів на кінець звітного періоду (І квартал 2008 року) у рядку «А» - балансова вартість запасів усього додатку К1/1 декларації з податку на прибуток на І квартал 2008 року не у повному обсязі враховані залишки по рахункам 281 «Товари на складі», 282 «товари у торгівлі», що призвело до убутку у сумі 156562 грн. на кінець звітного періоду (І квартал 2008 року) та також до заниження рядка 01.2 «приріст балансової вартості запасів» декларації з податку на прибуток позивача за І квартал 2008 року у сумі 59 876 грн., чим порушено п. 5.9. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме не віднесено до складу валового доходу суму запасів, балансова вартість яких на кінець звітного періоду перевищує балансову вартість запасів на початок того ж звітного періоду.

Пунктом 3.1.4 акту перевірки визначено, що виявлене порушення у першому кварталі 2008 року (заниження податку на прибуток у сумі 14969 грн.) було враховано підприємством при складанні декларації за перше півріччя 2008 року.

02 грудня 2010 року відповідачем прийнято податкове повідомлення – рішення № 0000132340/0/5087/10/23-011-1 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 7484,50 грн., з яких 0 грн. основний платіж та 7484,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000132340/0/5089/10/23-011-1 у розмірі 311800,60 грн.

Податкове повідомлення – рішення прийнято на підставі зазначеного акту перевірки і стосується визначення штрафних санкцій з податку на прибуток. Спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій прийнято на підставі зазначеного акту перевірки і стосується визначення штрафних санкцій у зв’язку з несвоєчасним оприбуткуванням готівкових коштів в касі позивача, приймання та видачі готівки за касовими ордерами не в день їх складання.  Заниження податку на прибуток спірним податковим повідомленням – рішенням виявлено на підставі п. 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Стосовно висновку суду першої інстанції про визнання неправомірним податкового повідомлення рішення колегія суддів приходить до наступного.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на той факт, що позивачем відображено суму недоплаченого податкового зобов’язання в наступному податковому періоді відповідно до декларації з податку на прибуток за півріччя 2008 року, самостійно не до нарахував суму штрафу, та до початку податкової перевірки  не надіслав уточнюючий розрахунок податкового зобов’язання з врахуванням штрафу, окрім того суд першої інстанції дійшов хибного висновку ототожнюючи поняття «донарахування основного платежу» з поняттям «донарахування суми податкового  зобов’язання», сума основного платежу не включена до суми податкового зобов’язання оскільки вона була врахована підприємством в декларації з податку на прибуток за перше півріччя 2008 року.

У п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків.

             Як вбачається з п.1.2 ст.1 наведеного закону податкове  зобов'язання це - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

             За приписами п.п.17.1.4 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”  у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Аналізуючи норми Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вихідним критерієм обчислення штрафної санкції згідно з пп.17.1.3 п. 17.1 статті 17 цього Закону є нарахування податкового зобов'язання податковим органом. Отже, сума нарахованого податку податковим органом (податкового зобов'язання) є базою для нарахування штрафних санкцій. Відповідно до  акту перевірки та податкового повідомлення – рішення, податковим органом не було донараховано вказана суму податкового зобов’язання з податку на прибуток.

            Відповідно до податкового повідомлення – рішення основний платіж за цим рішенням дорівнюється нулю. Оскільки нарахування штрафних санкцій без донарахування основного платежу не передбачено пп. 17.1.3 п. 17.1 статі 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами",   отже колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірне податкове повідомлення – рішення є неправомірним. Окрім цього, позивачем заниження податку на прибуток у розмірі 14969,00 грн. у першому кварталі 2008 року було враховано позивачем в декларації за перше півріччя 2008 року. Такими чином, позивачем за наслідками декларування податку на прибуток у наступному кварталі (податковому періоді для податку на прибуток) самостійно було задекларовано податкове зобов’язання, що також обумовлено складанням декларації з податку на прибуток наростаючим підсумком з початку року.

Тобто в даному випадку не йде мова про ототожнювання  судом першої інстанції понять «донарахування основного платежу» та «донарахування суми податкового  зобов’язання», оскільки відповідачем в апеляційній скарзі  зазначено, що сума основного платежу не включена до суми податкового зобов’язання оскільки вона була врахована підприємством в декларації з податку на прибуток за перше півріччя 2008 року, тобто самим  відповідачем підтверджується вказаний факт.

Стосовно висновку суду першої інстанції, про застосування штрафних (фінансових) санкцій у зв’язку з несвоєчасним оприбуткуванням готівкових коштів в касі позивача, приймання та видачі готівки за касовими ордерами не в день їх складання колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3.5.5 акту перевірки в частині дотримання позивачем вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.04 р. №637, встановлено порушення п. 2.6 зазначеного Положення в частині несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів в касі позивача на суму 61435,00 грн. у січні 2008 року, приймання та видачі готівки за касовими ордерами не в день їх складання.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем було допущено порушення п. 2.2 глави 2 та п.3.10 глави 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні шляхом виписки бланків суворого обліку – прибуткових та видаткових касових ордерів, придбаних 25 січня 2008 року для оформлення касових операцій з оприбуткування готівки в касі підприємства і видачі з каси готівкових коштів за 03.01.08  у сумі 5050,00 грн., 04.01.08 у сумі 4200,00 грн., 08.01.08 у сумі 9550,00 грн., 09.01.08 у сумі 6070,00 грн., 15.01.08 у сумі 3150,00 грн., 16.01.08 у сумі 2550,00 грн., 17.01.08 у сумі 3120,00 грн., 18.01.08 у сумі 32000,00 грн., 21.01.08 у сумі 6750,00 грн., 22.01.08 у сумі 4020,00 грн., 23.01.08 у сумі 3135,00 грн., 24.01.08 у сумі 2600,00 грн.

Відповідно до пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.04 р. N 637 (із змінами), уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Колегія суддів зазначає, що положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні не є нормативно - правовим актом з питань оподаткування, а отже штрафні (фінансові) санкції, встановлені законодавчими актами не з питань оподаткування, за своєю суттю є адміністративно-господарськими санкціями, які в свою чергу за частиною першою статті 238 Господарського кодексу України можуть бути застосовані до суб'єктів господарювання уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності як заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.

Такі санкції органами державної податкової служби можуть застосовуватись до суб'єктів господарювання протягом строків, визначених статтею 250 зазначеного Кодексу для застосування адміністративно-господарських санкцій, тобто протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

У той же час застосування санкцій за порушення законів, які не є законами з питань оподаткування, повинно здійснюватися податковим органом шляхом прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яке складається за формою "С" згідно з додатком 8 до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року N 253. Відповідно до чого ухвалення вказаного рішення повинно відбутися протягом строків, установлених статтею 250 Господарського кодексу України.

На підставі викладеного колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на статтю 4 Господарського кодексу України, оскільки відповідач ототожнив поняття «формування та контроль за виконанням бюджетів усіх рівнів», яке регулюється Бюджетним кодексом України з поняттям «застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», оскільки в цьому випадку вказане поняття  регулюється Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», строки застосування яких визначені Господарським кодексом України, з огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем пропущено строк за який ним може бути застосовано до позивача вказані штрафні санкції.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята відповідно до вимог матеріального та процесуального права, тому залишається без змін, а апеляційна скарга відповідача - без задоволення з викладених в даній ухвалі підстав.

Керуючись статтями 24, 69, 71, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

                                                     У Х В А Л И Л А :

Апеляційну Державної податкової інспекції в м. Вугледарі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року по адміністративній справі № 2-а-28449/10/0570 залишити без задоволення.

Постанову  Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року по адміністративній справі № 2-а-28449/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармація АБС» до Державної податкової інспекції в м. Вугледарі Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.          

Ухвала складена в повному обсязі  07 березня 2011 року.

Головуючий суддя:                                                                                  Е.Г.Казначеєв

          Судді:                                                                                              В.Г.Яманко

                                                                                                             І.А.Васильєва