Постанова

від 10.07.2014 по справі 2а-28449/10/0570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2014 року м. Київ К/9991/17942/11

№ К/9991/17942/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вугледарі Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.01.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011

у справі № 2-а-28449/10/0570 Донецького окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармація АБС»

до Державної податкової інспекції у м. Вугледарі Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21.01.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Вугледарі Донецької області від 02.12.2010 № 0000132340/0/5087/10/23-011-1 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.12.2010 № 0000132340/0/5089/10/23-

011-1.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Вугледарі Донецької області просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач не скористався своїм правом надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням та рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 24.11.2010 № 352/23-0/30043986, про порушення позивачем норм пункту 5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму14969,00 грн. у податковому обліку за І квартал 2008 року; пунктів 1, 2, 9 та 11 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (Закон № 265/95-ВР): 19.12.2007, 30.10.2007 та 25.12.2009 не проведено розрахункові операції на загальну суму 432,12 грн. через реєстратори розрахункових операцій; не забезпечено друкування 3-х щоденних фіскальних звітних чеків за 09.08.2007, 29.03.2009 та 25.05.2009; не забезпечено зберігання 4-х фіскальних звітних чеків за 10.10.2007, 26.02.2008, 20.04.2010, 31.05.2010 в книгах обліку розрахункових операцій; проведення розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості; порушення пунктів 2.6, 3.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637: несвоєчасне оприбуткування готівки у касі у сумі 61435,00 грн., приймання і видачі готівки за касовими ордерами не в день їх складання.

За результатами перевірки ДПІ прийняті податкове повідомлення-рішення від 02.12.2010 № 0000132340/0/5087/10/23-011-1 про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 7484,50 грн. (штрафні (фінансові) санкції), застосовані податковим органом із посиланням на норми підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закон № 2181-ІІІ), та рішення від 02.12.2010 № 0000132340/0/5089/10/23-011-1 про застосування штрафних (фінансових) у сумі 311800,60 грн.

Відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підстави, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Пунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 ст. 4 цього ж Закону визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Оскільки податковим органом не було донараховано податкові зобов'язання із податку на прибуток, то правильним є висновок судів попередніх інстанцій про неправомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 ст.17 Закону № 2181-ІІІ, а отже і оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У судовому процесі встановлено, що з 03.01.2008 по 24.01.2008 до каси підприємства надійшли готівкові кошти у загальній сумі 61435,00 грн., тоді як прибуткові та видаткові касові ордери стосовно їх оприбуткування та видачі виписувались після отримання готівки, що підтверджується фактом придбання бланків вказаних прибуткових та видаткових касових ордерів 25.01.2008.

Згідно з абзацами першим - третім пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Приймання і видача готівки за касовими ордерами може проводитися тільки в день їх складання (абзац 3 пункту 3.10 цього Положення).

Отже, висновки податкового органу про порушення позивачем норм пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні є правомірними.

Крім того, у судовому процесі встановлено, що позивачем порушені норми Закону № 265/95-ВР, зокрема: не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій на загальну суму 432,12 грн. зокрема: 19.12.2007 на 132,45 грн., 30.10.2007 на 154,65 грн. та 25.12.2009 на 145,02 грн.; не забезпечення друкування 3-х щоденних фіскальних звітних чеків за 09.08.2007, 29.03.2009 та 25.05.2009; не забезпечено зберігання 4-х фіскальних звітних чеків за 10.10.2007, 26.02.2008, 20.04.2010, 31.05.2010 в книгах обліку розрахункових операцій; проведення розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості. При цьому факти вчинення вказаних порушень позивачем у судовому процесі не оспорювались, що підтверджується уточненням до позовної заяви, якою позивач визнав як факт вчинення цих правопорушень, так і правомірність застосованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1490,10 грн. (а.с. 166-168, т.1).

Відповідно до пунктів 1, 4 та 6 ст. 17 Закону № 265/95-ВР За порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки; двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій; п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Задовольняючи позовні вимоги у частині скасування рішення від 02.12.2010 № 0000132340/0/5089/10/23-011-1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок щодо пропуску податковим органом строку застосування адміністративно-господарських санкцій, які встановлені за порушення пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, статті 3 Закону № 265/95-ВР. Ці санкції відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за юридичною природою є адміністративно-господарськими санкціями, оскільки встановлені за порушення визначених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Статтею 250 Господарського кодексу України (ГК) визначено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Разом з тим, суди не звернули увагу на те, що позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно з якою він відмовлявся від оскарження рішення від 02.12.2010 № 0000132340/0/5089/10/23-011-1 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1490,10 грн., оскільки штрафні санкції за не проведення розрахункової операції через РРО на суму 25.12.2009 на 145,02 грн. та не забезпечення зберігання 2-х із 4-х фіскальних звітних чеків за 20.04.2010, 31.05.2010 в книгах обліку розрахункових операцій застосовані у межах річного строку.

Згідно із частиною 1 ст. 51 КАС України позивач має право в будь-який час до закінчення судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову. Позивач має право відмовитися від адміністративного позову у суді апеляційної чи касаційної інстанції до закінчення відповідно апеляційного чи касаційного розгляду. Позивач має право до початку судового розгляду справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Частиною 2 ст. 11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Разом із тим таке право суду не може бути використане судом врозріз реалізації позивачем своїх процесуальних прав, передбачених КАС України, зокрема щодо уточнення позовних вимог, якими він зменшує їх обсяг.

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

На підставі вищевикладеного, рішення судів попередніх інстанцій підлягають зміні у частині задоволення позовних вимог про скасування рішення від 02.12.2010 № 0000132340/0/5089/10/23-011-1 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1490,10 грн.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вугледарі Донецької області задовольнити частково, змінити постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.01.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011, позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вугледарі Донецької області від 02.12.2010 № 0000132340/0/5087/10/23-011-1 повністю та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.12.2010 № 0000132340/0/5089/10/23-011-1 у сумі 310310,50 грн.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін В.П. Юрченко