Ухвала

від 04.07.2011 по справі 39/55

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

39/55

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                            У  Х  В  А  Л  А  

         04.07.11 р.                                                                                             № 39/55                                                                                                                                                                 

Суддя господарського суду Донецької області Морщагіна Н.С.

розглянувши матеріали за позовною заявою Відкритого акціонерного товариства “Азовмаш” м. Маріуполь як третьої особи, з самостійними вимогами на предмет спору у справі № 39/55

за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю „Попаснянський вагоноремонтний завод”, м. Попасна

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Азовзагальмаш” м. Маріуполь

про: стягнення 417 941,65грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “Азовмаш” м. Маріуполь, в порядку ст. 26 ГПК України, звернулось до господарського суду Донецької області, в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі № 39/55, з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю „Попаснянський вагоноремонтний завод”, м. Попасна та Відкритого акціонерного товариства “Азовзагальмаш” м. Маріуполь про визнання договору № ТДВ/ВЗК/09020/70 від 07.10.2009р. недійсним.

Частиною 1 ст. 26 ГПК України встановлено, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача (ч. 3  ст. 26 ГПК України).

У відповідності до п. 4.9 Роз'яснень Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” від 04.03.98 р. N 02-5/78,  оскільки треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, відповідно до статті 26 ГПК користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача, обов'язок сплатити державне мито з заяви про вступ у справу або про перегляд судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку, або про його перегляд за нововиявленими обставинами покладається також і на них.  

Пункти 3, 3-1 частини 1 статті 57 ГПК України передбачать, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановленому законом порядку та розмірі та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Справляння державного мита в Україні регулюється Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року N 7-93 "Про державне мито", з відповідними змінами і доповненнями (далі - Декрет). 

Перелік об'єктів справляння державного мита наведено у статті 2, а розміри ставок державного мита - у статті 3 Декрету.

Згідно п.п. а,б п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України N 7-93 від 21 січня 1993 року з наступними змінами та доповненнями ставка державного мита з позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, із позовних заяв немайнового характеру - 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 14 “Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита”, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 року N 15 при сплаті державного мита готівкою до документа, щодо якого вчиняється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні мита з рахунку платника - останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту "Зараховано в дохід бюджету ___ грн. (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.

У відповідності з постановою Кабінету Міністрів  України  від  21  грудня  2005  р.  №  1258  "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ,  та їх розмірів" (у редакції постанов Кабінету Міністрів України від 13.04.2007 р. N 627, від 14.04.2009 р. N 361, із змінами, внесеними згідно з постановою  Кабінету Міністрів України від 24.06.2009 р. N 658, дію попередньої редакції Розмірів відновлено у редакції,  що діяла на день набрання чинності постановою  Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 р. N 361 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2009 р. N 693, у редакції постанови Кабінету  Міністрів України від 05.08.2009 р. N 825) розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з господарських справ складає 236грн.00коп.

Абзацом другим п. 12 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1258 від 21.12.2005р. встановлено, що документом про оплату витрат є квитанція установи банку або відділення поштового зв'язку, які прийняли платіж, платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення. У разі коли оплата витрат здійснюється шляхом перерахування коштів з рахунка вкладника, відкритого в установі банку, додається довідка, засвідчена підписом контролера, скріпленим печаткою фінансової установи.

В порушення положень наведених вище норм заявником до матеріалів позовної заяви не додано доказів, що підтверджують  сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Неподання доказів сплати державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, за приписом п. 4, 10 ст. 63 ГПК України є підставою для повернення позовної заяви позивачу без розгляду.

Таким чином, позовна заява подана без додержання вимог ст. ст. 54-57 ГПК України та відповідно до приписів п. 4, 10 ст. 63 ГПК України підлягає поверненню позивачу без розгляду.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 26, п. 4, 10 ст. 63 та ст. 86 ГПК України, суд –    

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Відкритого акціонерного товариства “Азовмаш” м. Маріуполь, до Товариства з додатковою відповідальністю „Попаснянський вагоноремонтний завод”, м. Попасна та Відкритого акціонерного товариства “Азовзагальмаш” м. Маріуполь про визнання договору № ТДВ/ВЗК/09020/70 від 07.10.2009р. недійсним та додані до неї документи повернути позивачу без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її винесення.

Суддя                                                               Морщагіна Н.С.