Ухвала

від 12.11.2012 по справі 39/55

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 39/55 12.11.12

За позовом 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕС КІ МО";

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Дежавю"

до Приватного підприємства "Стиль"

про усунення порушення прав власника свідоцтва України на знак для товарів і послуг

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача 1: Сагайдак О.В. на підставі довіреності № б/н від 01.10.2011 р.

від позивача 2: не з'явились

від відповідача: не з'явились

Обставини справи :

У листопаді 2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕС КІ МО" (позивач 1) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Дежавю" (позивач 2) звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Стиль" про усунення порушення прав власника свідоцтва України на знак для товарів і послуг. Позивачі просили зобов'язати відповідача припинити використання у своїй господарській діяльності позначення "LEO"; демонтувати вивіски з позначенням "LEO" з фасаду приміщення закладу, що розташований за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 24; ліквідувати написи "LEO" у меню, в розрахункових документах в мережі Інтернет та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Дежавю" (позивач 2) є власником свідоцтва України № 75974 на знак для товарів і послуг "LEO CLUB" для послуг 43 класу МКТП та свідоцтва України № 94046 на знак для товарів і послуг "LEO" (LOGO): "L CLUB EO" для послуг 41 та 43 класу МКТП.

Відповідно до ліцензійного договору № 24-08 від 10.07.2008 року позивач 2 передав позивачу 1 дозвіл (ліцензію) на використання знаку для товарів і послуг "LEO" (LOGO): "L CLUB EO" щодо частини послуг, а саме: послуг 41 класу МКТП -розваги, послуги щодо влаштування розваг і відпочинку людей, знімання на відео та фотоплівку, фотографування, тощо; послуг 43 класу МКТП - послуги щодо забезпечення харчами та напоями, ресторани, тощо.

Відповідно до ліцензійного договору № 13-08 від 02.01.2008 року позивач 2 передав позивачу 1 дозвіл (ліцензію) на використання знаку для товарів і послуг "LEO CLUB" щодо частини послуг, а саме: послуг 41 та 43 класу МКТП.

Позивачі вказували, що відповідач здійснює надання послуг громадського харчування, під позначенням "LEO" у закладі, що знаходиться за адресою: Україна, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 24; що позначення "LEO", яке використовується відповідачем для надання послуг громадського харчування, ресторану, бару є схожим настільки, що його можна сплутати із зареєстрованими знаками "LEO CLUB" та "LEO" (LOGO); відповідачем використовується позначення "LEO" для надання послуг, що є спорідненими з послугами за свідоцтвами позивача 2, внаслідок чого споживачі можуть бути введені в оману щодо особи та послуг, які надаються.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2008 р. порушено провадження у справі № 39/55 та призначено справу до розгляду на 22.12.2008 р.

Ухвалою суду від 22.12.2008 р., відповідно до ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 19.01.2009 р. о 10:40 год.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2009 року було відкладено розгляд справи № 39/55 на 16.02.2009 р. о 10:30 год. та надано можливість представникам сторін запропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом.

Ухвалою Заступника голови Господарського суду міста Києва від 19.01.2009 року продовжено строк вирішення спору у справі № 39/55 на один місяць.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2009 р. у справі № 39/55 призначено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручено Науково-дослідному інституту інтелектуальної власності Академії правових наук України, та зупинено провадження у справі. Відповідно до зазначеної ухвали суду обов'язок проведення попередньої оплати за проведення експертизи покладено на позивача 1 та позивача 2 порівну.

Враховуючий тривалий час, який минув з моменту винесення ухвали Господарського суду міста Києва від 16.02.2009 р. у справі № 39/55, 20.06.2012 р. судом було направлено до Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Академії правових наук України лист щодо надання інформації про стан проведення судової експертизи у зазначеній справі.

11.07.2012 р. Центр експертних досліджень Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Академії правових наук України супровідним листом № 232 від 11.07.2012 р. повернув до Господарського суду міста Києва матеріалами справи № 39/55 без проведення судової експертизи та підготовки відповідного висновку судової експертизи, у зв'язку з несплатою позивачами рахунків за проведення судової експертизи у справі № 39/55.

За наведених обставин та з метою проведення призначеної у справі № 39/55 судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності, враховуючи приписи п. 23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", суд листом від 23.07.2012 р. запропонував позивачам - Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕС КІ МО" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Дежавю", а також відповідачу - Приватному підприємству "Стиль", здійснити оплату вартості проведення зазначеної експертизи відповідно до виставленого експертною установою рахунку, сторонам надано строк до 23.08.2012 р. повідомити суд про наявність (або відсутність) згоди нести витрати, пов'язані з оплатою вартості судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності у справі № 39/55.

У вищевказаний строк повідомлення від сторін про наявність (або відсутність) їх згоди нести витрати, пов'язані з оплатою вартості судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності у справі № 39/55, рівно як і докази на підтвердження здійснення оплати вартості судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності у справі № 39/55, до суду не надходили.

Згідно абз. 3, 4 пункту 23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", у разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони або сторони, зобов'язаної ухвалою господарського суду, від оплати витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, суд може запропонувати іншій стороні оплатити ці витрати, а за відсутності і її згоди та за неможливості проведення судової експертизи без попередньої оплати її вартості суд розглядає справу на підставі наявних доказів. Аналогічним чином суд має діяти в разі повернення матеріалів справи з експертної установи через несплату вартості експертизи.

Відповідно до ч. 3 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2012 р., на підставі ст.ст. 79, 86 ГПК України, суд поновив провадження у справі № 39/55, розгляд справи призначив на 24.09.2012 р. о 10:40 год.

17.09.2012 р. представник відповідача через відділ діловодства суду подав заяву, відповідно до якої повідомив суд про те, що у зв'язку з фінансовою кризою Приватне підприємство "Стиль" з 2008 року та до теперішнього часу не веде господарську діяльність, а також не порушувало та не порушує прав власників свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, а тому не може бути відповідачем по справі № 39/55.

Представники сторін в судове засідання, призначене на 24.09.2012 р., не з'явилися, вимоги ухвали суду від 03.09.2012 р. не виконали, про причини неявки суд не повідомили, по дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.12 р. було відкладено розгляд справи на 15.10.12 р.

05.10.2012 р. представник відповідача через відділ діловодства суду подав лист-повідомлення про те, що відповідач знаходиться в стадії ліквідації.

12.10.2012 р. представник позивача 1 через відділ діловодства суду подав пояснення, відповідно до яких, зокрема, зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Дежавю" (позивач 2) втратило право власності на знаки для товарів і послуг, на підставі яких позивачі звернулись з позовом до суду, та єдиним власником цих знаків є Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕС КІ МО", у зв'язку з чим позивач 2 не є належним позивачем у справі. Крім того, позивач 1 просить припинити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки на момент подачі позову Приватне підприємство "Стиль" (відповідач) надавало послуги з громадського харчування під позначенням "LEO" у закладі, що знаходився за адресою: Україна, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 24, тоді як на теперішній час відповідний заклад відповідача за вказаною адресою відсутній, у зв'язку із чим припинилося порушення права позивача 1 як власника свідоцтв України №№ 94046, 75974 на знаки для товарів і послуг, що було предметом даного позову.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 15.10.2012 р. у зв'язку з перебуванням судді Гумеги О.В. у відпустці, справу № 39/55 передано для розгляду судді Блажівській О.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.12 р. справу № 39/55 було прийнято до свого провадження суддею Блажівською О.Є. та призначено розгляд справи на 12.11.12 р. о 09:50 год.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 17.10.2012 р. справу № 39/55 передано для розгляду судді Гумезі О.В, у зв'язку з її виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.12 р. справу № 39/55 було прийнято до свого провадження суддею Гумегою О.В. та призначено розгляд справи на 12.11.12 р. о 09:50 год.

Представник позивача 2 в судове засідання, призначене на 12.11.2012 р., не з'явився, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (за адресою, вказаною у позовній заяві -01054, м. Київ, вул. Воровського, 33), яке наявне в матеріалах справи. Крім того, поштові відправлення з ухвалами суду, які направлялись на адресу місцезнаходження позивача 2 -04070, м. Київ, вул. Боричів тік, буд. 35-А згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за електронним запитом судді № 14520670, були повернуті органами зв'язку до Господарського суду міста Києва з посиланням на відсутність адресата, закінченням строку зберігання поштового відправлення (зазначені повернення наявні в матеріалах справи).

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 12.11.2012 р., не з'явився, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи.

Як зазначено у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі - Постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.), особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Письмових заяв та повідомлень щодо поважності причин відсутності в судовому засіданні 12.11.2012 р., інших заяв та клопотань позивач 2 та відповідач до суду не подали та не надіслали.

Представник позивача 1 в судовому засіданні, призначеному на 12.11.2012 р., підтримав клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, викладене ним у поясненнях, поданих до суду 12.10.2012 р.

В судовому засіданні 12.11.2012 р. судом розглянуто клопотання позивача 1 про припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Судом встановлено, що 02.01.2009 р. між позивачами було укладено Договір про передачу права власності на знак для товарів та послуг, у відповідності до якого позивач 2 передав позивачу 1 право власності на знак для товарів і послуг "L CLUB EO", який належав позивачу 2 на підставі свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 94046. Згідно п. 1.3 наведеного договору право власності на знак для товарів і послуг за цим договором переходить до позивача 1 після реєстрації відповідних змін у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг. У відповідності до Виписки № 94046 із вказаного реєстру станом на 25.05.2009 р. TOB "EC КІ MO" (позивач 1) зареєстровано власником знаку для товарів і послуг L CLUB EO за свідоцтвом України № 94046.

Судом також встановлено, що 02.01.2008 p. між позивачами було укладено Договір про передачу права власності на знак для товарів та послуг "LEO CLUB". У відповідності до вказаного договору позивач 2 передав позивачу 1 право власності на знак для товарів і послуг LEO CLUB, який належав позивачу 2 на підставі Свідоцтва на знак для товарів і послуг № 75974. Згідно п. 1.3 наведеного договору право власності на знак для товарів і послуг за цим договором переходить до позивача 1 після реєстрації відповідних змін у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг. У відповідності до Виписки № 75974 із вказаного реєстру станом на 25.05.2009 р. TOB "EC КІ MO" (позивач 1) зареєстровано власником знаку для товарів і послуг LEO CLUB.

З огляду на наведені обставини, підтверджується, що власником знаків для товарів та послуг "LEO CLUB" та "L CLUB EO", на підставі яких позивач 1 та позивач 2 в листопаді 2008 р. звернулись з даним позовом до суду, станом на 25.05.2009 р. являвся тільки позивач 1.

В той же час, матеріали справи не містять відповідної письмової заяви позивача 2 про відмову від позову станом на час судового засідання, призначеного на 12.11.2012 р.

При цьому позивач 1, як вище було зазначено, звернувся до суду клопотанням про припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, а отже не вимагає розгляду даного спору по суті.

Як стверджує позивач 1, на момент подачі позову відповідач надавав послуги з громадського харчування під позначенням "LEO" у закладі, що знаходився за адресою: Україна, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 24, тоді як на теперішній час відповідний заклад відповідача за вказаною адресою відсутній, у зв'язку із чим припинилося порушення права позивача 1 як власника свідоцтв України №№ 94046, 75974 на знаки для товарів і послуг.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, враховуючи те, що предметом даного позову визначена вимога позивачів про припинення порушення їх прав, які виникли на підставі свідоцтв України №№ 94046, 75974 на знаки для товарів і послуг, у зв'язку із господарською діяльністю відповідача у закладі, що розташований за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 24, а також враховуючи відсутність закладу відповідача за вказаною адресою станом на теперішній час, суд прийшов до висновку про те, що провадження у справі № 39/55 підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

При цьому судом враховано правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в абз. 3 п.п. 4.4 п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, згідно з якою припинення провадження у справі на підставі норми пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Згідно ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до Господарського суду міста Києва у якості доказів оплати державного мита в сумі 85,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. до позовної заяви були додані квитанції № 22 від 27.11.2008 р. та № 23 від 27.11.2008 р. відповідно.

1 листопада 2011 року набрав чинності Закон України "Про судовий збір" N 3674-VI від 8 липня 2011 року. Всі правовідносини, що виникли до набрання чинності Законом України "Про судовий збір" (зокрема щодо сплати або повернення державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення), регулюються Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21 січня 1993 року N 7-93, а також Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 N 15. Вищий господарський суд України Листом від 21.11.2011 р. № 01-06/1625/2011 зі змінами від 25.01.2012 р. зазначає, що названа Інструкція зберігає чинність. Крім того, листом від 05.07.2012 р. № 01-06/869/2012 Вищий господарський суд України щодо повернення сплачених (до набрання Законом чинності або помилково - після набрання ним чинності) сум державного мита, зазначив, що воно здійснюється з підстав і в порядку, визначеному Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" та Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 N 15.

У частині 1 статті 8 Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (в редакції чинній станом на час винесення даної ухвали суду) визначені підстави для повернення державного мита, а саме: сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством (п. 1 ч. 1 наведеної статті); відмови державних нотаріальних контор або виконавчих комітетів міських, селищних і сільських Рад народних депутатів у вчиненні нотаріальних дій (п. 2 ч. 1 наведеної статті); в інших випадках, передбачених законодавством України (п. 6 ч. 1 наведеної статті). Отже, повернення сплаченого державного мита частково або повністю у випадку припинення провадження у справі чинною редакцією Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" не передбачено.

Враховуючи наведене, державне мито в сумі 85,00 грн., рівно як і витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. поверненню не підлягають.

Керуючись ст. 44, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. 86, 87 ГПК України, Господарський суд міста Києва

У Х В А Л И В :

Припинити провадження у справі № 39/55 у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Надсилання даної ухвали здійснювати сторонам у справі з урахуванням ст. 87 ГПК України, положень п.п. 3.18 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Суддя О.В.Гумега