Постанова

від 20.06.2011 по справі 4/35/2011/5003

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/35/2011/5003

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2011 р.                                                           Справа № 4/35/2011/5003  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого  судді                         Тимошенко О.М.

судді                                                   Савченко Г.І. ,

 судді                                                   Грязнов В.В.   

при секретарі Яковлєв Д.В.

за участю представників сторін:

від органу прокуратури - не з'явився

від позивача - Зеленін В.Б.

від відповідача -  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прокурора м. Вінниці на рішення господарського суду Вінницької області від 12.05.11 р. у справі № 4/35/2011/5003

за позовом Заступник прокурора м. Вінниці в інтересах держави - Державного підприємства "Національна компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Держенергонагляд у Південно-Західному регіоні"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Брік"

про стягнення 2210 грн. штрафу

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 12.05.2011 року № 4/35/2011/5003 (суддя Білоус В.В.) провадження у справі припинено.

Мотивуючи прийняту ухвалу суд першої інстанції зазначив, що за суб'єктним складом і характером правовідносин, що виникли між сторонами у галузі електроенергетики, даний спір є публічно-правовим, а тому дана справа є справою адміністративної юрисдикції і її розгляд має здійснюватися адміністративним судом за нормами Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, прокурор міста Вінниці подав апеляційну скаргу в якій просить останню скасувати з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким позов задоволити. Зокрема зазначає, що в даному спорі по стягненню штрафу за порушення законодавства про електроенергетику, накладений Державною інспекцією з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії в Вінницькій області згідно постанови № 06/10-0125 від 27.10.2010 року по своїй суті є адміністративно-господарською санкцією, а предметом спору у справі є стягнення штрафу, тому спір про стягнення штрафу до державного бюджету за порушення законодавства про електроенергетику регламентується нормами ГПК України і підвідомчий господарським судам.

В судове засідання представник прокуратури не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Присутній в судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просить її задоволити.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Зважаючи, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази не витребовувались, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду скарги без участі представників прокуратури та відповідача –за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду Вінницької області від 12.05.2011 р. у справі № 4/35/2011/5003 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, заступник прокурора м. Вінниці звернувся до господарського суду в інтересах держави, уповноваженим органом якої є Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго»в особі відокремленого підрозділу «Держенергонагляд у Південно-Західному регіоні»з позовом про стягнення з відповідача 2210 грн. штрафу до Державного бюджету України за порушення в галузі електроенергетики на підставі розпорядження № 06/10-0560 від 20.05.2010 р., акту перевірки (протоколу) № 06/10-0124 від 07.10.2010 р., постанови № 06/10-0125 про накладення штрафу за порушення законодавства про електроенергетику від 27.10.2010 р.

В обгрунтування позовних вимог надано копії наказів начальника інспекції Держенергонагляду у Вінницькій області від 05.05.2010 р. № 06/10-0429, від 27.09.2010 р. № 06/10-0782 про проведення заходу –перевірки енергетичних об»єктів на предмет виконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених за результатами здійснення заходів з державного енергетичного нагляду, копії направлень на проведення заходу (планових перевірок) № 06/10-0429 від 05.05.2010 р., № 06/10-0782 від 27.09.2010 р., копії актів перевірки (протоколів) № 06/10-0078 від 19.05.2010 р., № 06/10-0124 від 07.10.2010 р., складених державним інспектором з енергетичного нагляду Гусаком В.І., в яких зазначені порушення в галузі електроенергетики, копію розпорядження № 06/10-0560 від 20.05.2010 р., виданого начальником інспекції Держенергонагляду у Вінницькій області Федоренко В.А., яке містить приписи відповідачеві з вимогою усунути порушення вимог законодавства в галузі електроенергетики, копію постанови № 06/10-0125 про накладення штрафу за порушення законодавства про електроенергетику винесену начальником інспекції Держенергонагляду у Вінницькій області –старшим державним інспектором з енергетичного нагляду Федоренко В.А. якою до відповідача застосовано штраф у розмірі 2210 грн. до Державного бюджету України за ухилення від виконання вимог розпорядження № 06/10-0560 від 20.05.2010 р. про усунення порушень законодавства в галузі електроенергетики.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що зазначений спір є публічно-правовим спором та підвідомчий адміністративним судам з огляду на таке.

Відповідно статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України визначена підвідомчість справ господарським судам.  Пунктом 1 частини 1 цієї статті визначено, що господарським судом не підвідомчі спори, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів.

Виходячи з положень пунктів 1, 7, 9 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, є справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою).

Відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція  адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи  правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, у тому числі відповідно до пункту 4 частини 1 цієї норми –спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Згідно ст. 9 Закону України "Про електроенергетику" державний нагляд в  електроенергетиці  здійснюють  Державна інспекція з експлуатації електричних станцій і мереж та Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та інші органи, визначені законодавством України.

Державні інспектори з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії мають право, зокрема, давати  споживачам та суб'єктам електроенергетики обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень нормативно-правових актів, застосовувати в установленому законодавством України порядку санкції до суб'єктів господарської діяльності за порушення нормативно-правових актів та складати протоколи про адміністративні  правопорушення.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-правових документів та договору про постачання енергії.

Безпечну експлуатацію електричних установок споживача та їх належний стан забезпечує сам споживач.

Споживач несе відповідальність за порушення умов договору з електропостачальником та правил користування електричною та тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної енергії та теплової енергії згідно  законодавства України.

Статтею 27 названого Закону встановлено, що суб'єкти господарської діяльності несуть відповідальність за ухилення від виконання або несвоєчасного виконання приписів у вигляді накладення штрафу у розмірі до п'яти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Порядок накладання державними інспекторами з енергетичного нагляду за режимами електричної та теплової енергії на суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності штрафів за порушення законодавства про електроенергетику визначений Положенням про порядок накладання на суб'єктів господарської діяльності штрафів за порушення законодавства про електроенергетику, затвердженим постановою КМУ від 21.07.1999р. №1312.

Відповідно до пункту 2 названого Положення, у редакції, чинній на момент накладення на відповідача штрафу, за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання, зокрема, приписів Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії, на суб'єктів господарської діяльності накладаються штрафи.

Згідно пунктів 7, 8 Положення, рішення про накладення штрафу приймається на підставі акту перевірки  суб'єкта господарської діяльності, складеного посадовими особами, зокрема, Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії.

Рішення про накладення штрафу оформляється постановою відповідно Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії.

Пунктами 10,  11 Положення передбачено, що суб'єкт господарської діяльності повинен сплатити штраф протягом 30 днів з дня винесення постанови про його накладення. У разі несплати штрафу у зазначений термін він стягується в судовому порядку. Рішення про накладення на суб'єктів господарської діяльності штрафів може бути оскаржене в установленому законом порядку.

Згідно п.1, 3, підп. 2 п.4, п.5, підп.1, 9, 10, 11 п.12, підп.2, 4, 5, 7, п.13, п.14 Положення про державний енергетичний нагляд за режимами споживання електричної і теплової енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.1996 р. № 929 «Про посилення контролю за режимами споживання електричної і теплової енергії», п.1. 2, 1.3, 2.2, 3.3, 3.4, 4.1, 4.2.1, 4.2.3, 4.4, 4.5, 4.6, 5.1, 5.2, 5.3, 6.1, 7.1, 8.1, 10.1 Інструкції з організації проведення заходів державного енергетичного нагляду за суб'єктами електроенергетики, суб'єктами відносин у сфері теплопостачання і споживачами електричної енергії та оформлення їх результатів, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 24.12.2004 р. № 817 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.08.2008 р. за № 714/15405 вбачається, що Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії (Держенергонагляд) і  її підрозділи –державні інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у регіонах (кількох областях), державні інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в Автономній Республіці Крим, областях, м.м. Києві і Севастополі проводять планові, позапланові перевірки з приводу дотримання суб'єктами господарювання законодавства в галузі електроенергетики, в порядку визначеному Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності »(№ 877-16) складають за результатами таких перевірок акти перевірки, на підставі цих актів видають обов'язкові до виконання суб'єктам господарювання розпорядчі документи –розпорядження, приписи про усунення виявлених порушень законодавства в галузі електроенергетики, застосовують до суб'єктів господарювання штрафні санкції до Державного бюджету України за допущені порушення законодавства в галузі електроенергетики.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, до компетенції адміністративних судів входить розгляд спорів фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Для визначення спору як такого, що підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, має бути законодавче уповноваження хоча б одного суб'єкта владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкта відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії законодавчо уповноважена здійснювати нагляд за електричними і тепловикористовуючими установками та тепловими мережами споживачів та суб'єктів електроенергетики, давати споживачам та суб'єктам електроенергетики приписи про приведення засобів обліку.

У даному випадку мало місце винесення енергонаглядаючою організацією припису з вимогою до його виконання із встановленням граничної дати, а також дії з контролю на виконанням припису за наслідками якого було застосовано санкції.

Наведене свідчить про те, що  Державні інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії є суб'єктами владних повноважень, які у відповідності із пунктом 4 частини 1 статті 17 КАС України мають право звертатися з адміністративними позовами у випадках встановлених законом.

Оскільки в п.10 Положення про порядок накладення на суб'єктів господарювання штрафів за порушення  законодавства в галузі електроенергетики та сфері теплопостачання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1999 р. № 1312 передбачено, що у разі несплати штрафу протягом 30-ти днів з дня прийняття Державною інспекцією з енергонагляду постанови (розпорядження) про його накладення, він стягується в судовому порядку без зазначення суду якої юрисдикції, то підвідомчість спору про стягнення такого штрафу має визначатися процесуальними законами з урахуванням суб'єктного складу і характеру правовідносин, що виникли між сторонами у сфері електроенергетики.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги пояснення представника позивача і прокурора з приводу звернення з такими позовами як до адміністративних так і господарських судів, в зв'язку з тим, що в п.10 вказаного вище Положення не вказано до якої юрисдикції суду має право звернення з позовом про стягнення штрафу, у випадку несплати в установлений строк,  а також про те, що законодавець таким чином встановив альтернативну підвідомчість таких спорів, а відтак і право прокурора і позивача звертатися з такими позовами за їх вибором чи до адміністративного чи господарського суду. Зазначені  пояснення є безпідставними, оскільки нормами процесуального законодавства допускається альтернативна територіальна підсудність справ судом однієї юрисдикції (ч.3 ст.15 ГПК України –право позивача подати позов про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню до господарського суду за місцезнаходженням відповідача або за місцем виконання виконавчого напису за вибором позивача; ч.3 ст.18 КАС України - справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і вирішуються місцевим загальним судом як адміністративним або окружним адміністративним судом за вибором позивача). Ні нормами процесуального законодавства, ні матеріального законодавства не передбачено, щоб одні й ті ж спору були підвідомчі (а не підсудні) судам господарської і адміністративної юрисдикції і передбачали право розгляду одних і тих же спорів за правилами господарського чи адміністративного судочинства за вибором позивача.

Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що за суб'єктим складом і характером правовідносин, що виникли між сторонами у галузі електроенергетики, даний спір є публічно –правовим спором, тому дана справа є справою адміністративної юрисдикції і її розгляд має здійснюватися адміністративним судом за нормами Кодексу адміністративного судочинства України. За наведених обставин провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду Вінницької області від 12.05.2011 року відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві і підстав для її скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не обгрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги прокурора міста Вінниці від 19.05.2011 року № 110/1617вих-ІІ відмовити.

2. Ухвалу господарського суду Вінницької області від 12.05.2011 року у справі № 4/35/2011/5003 залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

4. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Вінницької області.

Головуючий суддя                                                                       Тимошенко О.М.  

Суддя                                                                                              Савченко Г.І.  

Суддя                                                                                              Грязнов В.В.