Постанова

від 03.10.2006 по справі 6/69-06-1840

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/69-06-1840

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"03" жовтня 2006 р. Справа № 6/69-06-1840

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                    Картере В.І.

суддів:                              Пироговського В.Т., Жекова В.І.

при секретарі судового засідання –Буравльовій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Управління виробничо-технологічної комплектації», м .Одеса

на рішення господарського суду Одеської області від 21.06.06р.

по справі № 6/69-06-1840

за позовом ЗАТ «Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання «Лазур», м. Одеса

до скаржника

про визнання права власності та зобов'язання звільнити нежитлове приміщення

та за зустрічним позовом Приватного підприємства «Управління виробничо-технологічної комплектації»

до ЗАТ «Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання «Лазур»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Регіональне відділення Фонду державного майна України в Одеській області

про визнання права власності

за участю представників:

від ЗАТ «ОВТСО «Лазур»- Діброва Г.А.,

від ПП «УВТК»–Пак О.І., Охотська Л.В.

від третьої особи –Калиновська О.С.

ВСТАНОВИВ:

ЗАТ «Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання «Лазур»звернулося до господарського суду Одеської області з позовом та уточненням до нього, відповідно до яких просило визнати за Товариством право власності на нежитлове приміщення –склад запчастин, розташований за адресою: м. Одеса вул. Червонослобідська, 1 загальною площею 85 кв.м. та зобов'язати Приватне підприємство «Управління виробничо-технологічної комплектації»звільнити вказане вище нежитлове приміщення від обладнання, речей та іншого майна і не чинити перешкод в користуванні зазначеним приміщенням.

В ході розгляду справи Приватне підприємство «Управління виробничо-технологічної комплектації” звернулось до господарського суду Одеської області із зустрічним позовом, в якому просило визнати за ним право власності на нежитлове приміщення - склад запчастин загальною площею 85 кв.м., розташований за адресою: м. Одеса, вул. Червонослобідська, 1,

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.05.06р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (по первісному позову) –Регіональне відділення Фонду державного майна України в Одеській області.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.06.06р. (суддя Демешин О.А.) первісний позов задоволено в повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішення обґрунтоване із посиланням на те, що договір від 22.10.03р., на підставі якого ЗАТ «Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання «Лазур»передало спірне нежитлове приміщення у власність ПП «Управління виробничо-технологічної комплектації»є неукладеним, а відтак не породжує будь-яких наслідків для сторін, в той час як ЗАТ «Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання «Лазур»на момент укладання вказаного договору було власником спірного майна на підставі договору купівлі продажу №17 від 03.09.93р., укладеного між ЗАТ «Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання «Лазур»та Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Одеській області.

Із вказаним судовим рішенням не погодилось Приватне підприємство «Управління виробничо-технологічної комплектації»і подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги ПП «Управління виробничо-технологічної комплектації»стверджує про те, що сторони з моменту підписання договору від 22.10.03р. протягом 2004-2005 років здійснили дії, які свідчать про передачу спірного приміщення від ЗАТ «Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання «Лазур»у власність ПП «Управління виробничо-технологічної комплектації» в обмін на оплату у сумі 10000грн. та проведення робіт по переносу інженерних комунікацій ЗАТ «Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання «Лазур», що проходять поруч із спірним приміщенням.

У відзиві на апеляційну скаргу ЗАТ «Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання «Лазур»наполягає на тому, що договір від 22.10.03р. є неукладеним та не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки на момент укладання договору спірне майно знаходилося у податковій заставі, а крім того директор ЗАТ «Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання «Лазур», згідно Статуту Товариства, не мав права відчужувати спірне майно без погодження із Наглядовою радою та Правлінням Товариства.

Регіональне відділення Фонду державного майна України в Одеській області надало пояснення, в яких заперечує проти задоволення апеляційної скарги і стверджує про те, що спірне майно правомірно було передане у власність ЗАТ «Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання «Лазур»при проведенні приватизації цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою м. Одеса вул. Червонослобідська 1.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, та проаналізувавши на підставі встановлених в ній фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення норм матеріального і процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Матеріалами справи, а саме договором №17 від 03.09.93р., укладеним між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Одеській області та організацією орендарів Одеського орендного виробничо-торгового суконного об'єднання «Лазур», правонаступником якого є позивач та поясненнями представників Регіонального відділення Фонду державного майна України в Одеській області, підтверджується правомірність отримання позивачем за первісним позовом спірного майна у власність в ході приватизації цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою м. Одеса вул. Червонослобідська 1. При цьому, слід зазначити, що згідно пояснень представників Регіонального відділення Фонду державного майна України в Одеській області спірна будівля існувала фактично у складі цілісного майнового комплексу, однак не була належним чином зареєстрована у порядку передбаченому Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02р. №7/5.

Зазначені обставини не оспорюється також і ПП «Управління виробничо-технологічної комплектації», а відтак судом першої інстанції правомірно встановлено факт наявності на момент підписання договору від 22.10.03р. у ЗАТ «Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання «Лазур»права власності на спірне майно.

Разом з тим, висновок суду першої інстанції про відсутність на момент порушення провадження у справі у ПП «Управління виробничо-технологічної комплектації»права власності на спірне майно не відповідає фактичним обставинам справи і не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Так, з договору від 22.10.03р. вбачається, що сторони договору домовилися про безоплатну передачу спірного майна від ЗАТ «Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання «Лазур»у власність ПП «Управління виробничо-технологічної комплектації»по акту прийому-передачі до 01.02.05р.

Однак, наступні дії, вчинені ЗАТ «Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання «Лазур»та ПП «Управління виробничо-технологічної комплектації»із посиланням на вказаний договір, свідчать про узгоджену зміну сторонами договору умов передачі спірного майна від ЗАТ «Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання «Лазур»у власність ПП «Управління виробничо-технологічної комплектації».

Зокрема, згідно акту виконаних робіт від 14.09.05р. ПП «Управління виробничо-технологічної комплектації», на виконання договору від 22.10.03р. та договору від 18.03.04р. про звільнення спірного приміщення, сплатило ЗАТ «Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання «Лазур»платіжним дорученням №2 від 16.07.04р. 10000грн., а також виконало перенос інженерних мереж на суму 4240грн., у зв'язку з чим сторони погодилися з тим, що ПП «Управління виробничо-технологічної комплектації»провело оплату спірного приміщення у сумі 14240грн. і у сторін відсутні взаємні претензії по виконанню договору від 22.10.03р.

Як вбачається з акту від 31.01.05р. фактична передача спірного майна від ЗАТ «Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання «Лазур»у власність ПП «Управління виробничо-технологічної комплектації»відбулася 01.03.05р.

Наявність обставин, визначених у акті виконаних робіт від 14.09.05р. підтверджується відповідними первинними документами, а також заявою голови Правління ЗАТ «Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання «Лазур»Солілова О.М., голови Наглядової ради вказаного підприємства Тимбай В.Т. та члена Правління Ящук Ю.Ю., згідно якого саме на виконання рішення Наглядової ради та Правління ЗАТ «Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання «Лазур»було здійснено передачу спірного майна за відповідним актом у 2005р.

Наведене, свідчить про фактичне узгоджене виконання сторонами договору, за умовами якого ЗАТ «Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання «Лазур»погодилося зарахувати в оплату за спірне майно від ПП «Управління виробничо-технологічної комплектації», як грошові кошти, що були сплачені безпосередньо Товариству, так і грошові кошти, що були сплачені підряднику за виконання робіт в інтересах Товариства.

Оскільки правовідносини щодо передачі спірного майна у власність ПП «Управління виробничо-технологічної комплектації»виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, але права та обов'язки що випливають з даних правовідносин виникли після набрання чинності цим кодексом, до цих прав та обов'язків застосовуються положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 204 ЦК України право чин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За своєю правовою природою право чин, щодо відчуження спірного майна є договором, якій містить ознаки договору купівлі-продажу та міни.

Згідно ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу спірного майна підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, однак вказані дії сторонами договору виконані не були.

Втім, наведені обставини справи свідчать про те, що сторони погодили всі істотні умови договору і відбулося повне виконання договору, але ЗАТ «Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання «Лазур»ухилилося від його нотаріального посвідчення.

За таких умов апеляційний господарський суд, згідно із ч. 2 ст. 220 ЦК України, визнає даний договір дійсним, виходячи також із того, що в даному відсутність державної реєстрації вказаного договору не зумовлює його недійсність.

Отже, станом на 14.09.05р. ПП «Управління виробничо-технологічної комплектації»на законних підставах отримало спірне приміщення у власність, сплативши за нього ЗАТ «Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання «Лазур»14240грн.

На даний висновок апеляційного господарського суду не впливає та обставина, що в період з 07.08.98р. по 01.07.04р. все майно ЗАТ «Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання «Лазур»знаходилося у податковій заставі, оскільки, як  оплата за спірне майно, так і його фактична передача булі здійсненні після закінчення дії податкової застави.

З огляду на викладене апеляційний господарський суд не приймає до уваги наведені у відзиві ЗАТ «Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання «Лазур»на апеляційну скаргу ствердження про знаходження спірного майна на момент укладання договору від 22.10.03р. у податковій заставі та відсутність у директора ЗАТ «Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання «Лазур», повноважень на відчуження спірного майна без погодження із Наглядовою радою та Правлінням Товариства.

Таким чином, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання за ЗАТ «Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання «Лазур» права власності на спірне майно і усунення перешкод в його користуванні цим майном.

Водночас, зустрічні позовні вимоги ПП «Управління виробничо-технологічної комплектації»про визнання права власності на спірне майно є обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню

Враховуючи наведене, оскаржене рішення слід скасувати у зв'язку з невідповідністю викладених у ньому висновків обставинам справи.

Керуючись ст. ст. 77, 85, 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 21.06.06р. по справі №6/69-06-1840 скасувати.

В задоволенні первісного позову відмовити.

Зустрічний позов задовольнити повністю.

Визнати за Приватним підприємством «Управління виробничо-технологічної комплектації» право власності на нежитлове приміщення – склад запчастин загальною площею 85 кв.м., розташований за адресою: м. Одеса вул. Червонослобідська, 1.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя:                                                            В.І. Картере

Судді:                                                                                В.Т. Пироговський

                                                                                          В.І. Жеков