Постанова

від 15.01.2007 по справі 6/69-06-1840

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

6/69-06-1840

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

15 січня 2007 р.                                                                                   № 6/69-06-1840  

 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Карабаня В.Я.

суддів :Ковтонюк Л.В., Чабана В.В.

у відкритому судовому засіданні за участю представників

ЗАТ "Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання "Лазур"Діброва Г.А.

Приватного підприємства "Управління виробничо-технологічної комплектації"Охотським Е.М., Пак О.І.

Регіональне відділення ФДМ України в Одеській областіне з'явився

розглянувши касаційні скарги  ЗАТ "Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання "Лазур"

на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 03.10.2006

у справі№  6/69-06-1840

господарського суду Одеської області

за позовомЗАТ "Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання "Лазур"

доПриватного підприємства "Управління виробничо-технологічної комплектації"

третя особаРегіональне відділення ФДМ України в Одеській області

провизнання права власності та зобов'язання звільнити займані приміщення

та зустрічним позовом провизнання права власності

Рішенням господарського суду Одеської області (суддя Демешин О.А.) від 21.06.2006 позов задоволено. Визнано за Закритим акціонерним товариством "Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання "Лазур" право власності на нежитлове приміщення –склад запчастин, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Червонослобідська, 1, загальною площею 85 кв.м. та зобов'язано Приватне підприємство "Управління виробничо-технологічної комплектації" звільнити згадане приміщення та не чинити перешкод в його користуванні.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Одеський апеляційний господарський суд (судді: Картере В.І., Пироговський В.Т., Жекова В.І.)  переглянув в апеляційному порядку вказане рішення і постановою від 03.10.2006 скасував його та прийняв нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено - визнано за Приватним підприємством "Управління виробничо-технологічної комплектації" право власності на нежитлове приміщення –склад запчастин, загальною площею 85 кв.м., розташований за адресою: м. Одеса, вул.. Червоно слобідська, 1.

Закрите акціонерне товариство "Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання "Лазур", не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, подало касаційну скаргу в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

На думку скаржника, суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому підстав для його скасування апеляційна інстанція не мала.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання "Лазур" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства "Управління виробничо-технологічної комплектації" про визнання недійсним договору № 5 від 22.10.2003, укладеного між сторонами, визнання за ним права власності на нежитлове приміщення –склад запчастин, загальною площею 85 кв.м.., розташований за адресою: м. Одеса, вул. Червоно слобідська, 1. та усунення перешкод у користуванні цим майном.

В подальшому позивач уточнив свої вимоги та, вважаючи, що спірний договір є неукладеним, просив суд визнати за ним право власності на спірне майно та зобов'язати відповідача не чинити перешкоди у користуванні ним.

Приватне підприємство "Управління виробничо-технологічної комплектації" позов не визнало та заявило зустрічну вимогу про визнання за ним права власності на це майно, а саме на нежитлове приміщення –склад запчастин, загальною площею 85 кв.м., розташований за адресою: м. Одеса, вул.. Червоно слобідська, 1.

За твердженням Приватного підприємства "Управління виробничо-технологічної комплектації", сторони 22.10.2003 уклали договір, згідно умов якого спірне приміщення перейшло до нього у власність.

Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що зібрані у справі докази не свідчать про наявність між сторонами цивільно-правових відносин, які б породжували для Приватного підприємства "Управління виробничо-технологічної комплектації" право власності на спірне приміщення, тому визнав за позивачем право власності на нежитлове приміщення –склад запчастин, загальною площею 85 кв.м.., розташований за адресою: м. Одеса, вул.. Червоно слобідська, 1. В задоволенні ж зустрічного позову відмовлено за його необґрунтованістю.

Перевіривши справу в апеляційному порядку, Одеський апеляційний господарський суд посилаючись на договір від 22.10.2003 та акт виконаних робіт до нього від 14.09.2005, договір від 18.03.2004 та акт від 31.01.2005 дійшов висновку, що Приватне підприємство "Управління виробничо-технологічної комплектації" на законних підставах отримало у власність спірне приміщення і на цій підставі визнав висновки місцевого суду такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Однак з такими висновками судів погодитись не можна, оскільки вони є передчасними, не відображають фактичних обставин справи та не ґрунтуються на зібраних у справі доказах.

Як зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 за № 11, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Разом з тим, ні місцевим ні апеляційним господарськими судами не прийняті до уваги зазначені вище положення та прийнято рішення, без належної юридичної оцінки всіх обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи, господарські суди при прийнятті відповідних рішень не дослідили фактичних правовідносин сторін, не встановили обсяг цивільної правоздатності їх посадових осіб та наявність прав на спірне майно.

Так, обґрунтовуючи свої вимоги, первісний позивач послався на те, що голова правління ЗАТ "Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання "Лазур" не мав права підписувати спірний договір.

Однак, як вбачається із змісту рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів, це обґрунтування не було предметом дослідження в судах.

Крім того, позивач за первісним позовом без відповідного обґрунтування просить визнати за ним право власності на спірний об'єкт.

Задовольняючи в цій частині позов, місцевий господарський суд зазначив, що хоча спірний об'єкт і не вказаний в переліку нерухомого майна, яке передане в ході приватизації позивачу Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Одеській області, але воно фактично увійшло до складу цього майна, оскільки підприємство приватизоване як цілісний майновий комплекс.

Одеський апеляційний господарський суд рішення місцевого господарського суду в частині задоволення первісного позову відмовив, тобто відмовив у визнанні за первісним позивачем права власності на спірну будівлю. Разом з тим в своїй постанові зазначив, що спірна будівля не була належним чином зареєстрована первісним позивачем у порядку, передбаченому Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5.

Посилання в постанові на те, що апеляційна інстанція не приймає до уваги твердження позивача за первісним позовом про те, що спірне майно на момент укладення договору від 22.10.2003 знаходилось у податковій заставі, не відповідає вимогам приписів Господарського процесуального кодексу України, зокрема ст. 43, згідно якої суд дає оцінку доказам.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, однією із підстав визнання договору від 22.10.2003 недійсним, позивач за первісним позовом вважає відсутність на його укладення згоди податкового органу.

Ні місцевий ні апеляційний господарські суди не дослідили та не дали цим твердженням відповідної оцінки.

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що прийняті у справі судові рішення не повно відображають обставини, які мають значення для справи, а висновки про встановлені обставини і відповідні правові наслідки не є вичерпними, тому рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів підлягають скасуванню, а справа передачі на новий судовий розгляд.

Під час нового судового розгляду справи суду необхідно прийняти до уваги зазначені вище зауваження, належним чином встановити фактичні обставини справи, дати їм правову оцінку та, в залежності від встановленого, прийняти відповідне рішення, виклавши його згідно до вимог діючого процесуального законодавства.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 3 ст. 1119, ст. 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ЗАТ "Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання "Лазур" задовольнити частково.

2.          Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.10.2006 та рішення господарського суду Одеської області від 21.06.2006 у справі № 6/69-06-1840 скасувати, а справу передати до господарського суду Одеської області на новий розгляд в іншому складі суддів.

Головуючий  суддя                                                                 В.Карабань

Судді                                                                                          Л.Ковтонюк

                                                                                                    В.Чабан