Постанова

від 05.10.2006 по справі 20-3/244

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-3/244

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

 02 жовтня 2006 року  

Справа № 20-3/244

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Прокопанич Г.К.,

суддів                                                                      Горошко Н.П.,

                                                                                          Борисової Ю.В.,

за участю представників сторін:

позивача: Михайлової Н. В., довіреність №  9  від 06.01.06;

відповідача: Булигіна Є. М., довіреність б/н від 17.07.06; Кремер О.А., довіреність № 4 від 06.04.06;

розглянувши апеляційну скаргу Державного комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 16" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя  Гоголь Ю.М.) від 21.08.2006 у справі №20-3/244

за позовом           Державного комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 16" (пр. Ген. Острякова, 149, м.Севастополь, 99055)

до           Севастопольського об'єднання по профілактичній дезинфекції (пл. Пірогова, 6-а,  м.Севастополь, 99003)

про визнання частково недійсною угоди від 01.11.2005 про зупинення робіт за договором                                                  

                                                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Ю.М. Гоголь) від 21.08.2006 у справі № 20-3/244 відмовлено у позові Державного комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 16" до Севастопольського об'єднання по профілактичній дезинфекції про визнання частково недійсною угоди від 01.11.2005  про зупинення робіт за договором.

Не погодившись з постановленим судовим актом, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, позов задовольнити, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права

Заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили.

У зв'язку з зайнятістю у іншому судовому процесі судді Плута В.М. 02.10.2006 за розпорядженням виконуючого обов'язки голови Севастопольського апеляційного господарського суду Н.М. Шевченко у складі судової колегії була проведена заміна судді Плута В.М. на суддю Горошко Н.П.

За клопотанням представників сторін судочинство здійснювалось російською мовою.

Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

У липні 2006 року Державне комунальне підприємство "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 16" звернулось до господарського суду з позовом до Севастопольського об'єднання по профілактичній дезинфекції, просило визнати недійсним пункт 2 Угоди від 01.11.2005 про зупинення робіт за договором № 60 від 01.01.2005 про надання послуг з дератизації та дезинфекції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначена угода фактично змінює порядок та умови оплати за договором № 60 від 01.01.2005 про надання послуг з профілактичної дезинфекції, укладеним між сторонами.

Заперечуючи проти позову, відповідач вважає його безпідставним, оскільки при укладенні угоди про зупинення робіт за договором сторони були ознайомлені зі всіма умовами угоди, будь-яких зауважень і заперечень від позивача не надходило, при укладенні цієї угоди сторони мали за мету саме змінити умови договору № 60 від 01.01.2005.

Оскаржуване рішення мотивоване посиланням на відсутність підстав для задоволення позову.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно зі статтями 215, 203 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину  стороною (сторонами) вимог, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути  вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо  недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах,  встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до  нього недійсної частини.

Правовідносини сторін виникли з договору № 60 від 01 січня 2005 року  про надання послуг з профілактичної дезинфекції, відповідно до пункту 1.1. якого відповідач прийняв на себе зобов'язання по проведенню дератизації і дезинфекції житлових будинків.

Пунктом 3.7 договору встановлено, що оплата здійснюється замовником виконавцю протягом 10-ти днів після надання відповідних документів, відповідно до виставлених рахунків, по мірі надходження грошових коштів з бюджету.

01.11.2005 між сторонами укладена Угода про зупинення робіт за договором № 60 від 01.01.2005, відповідно до умов якої відповідач зобов'язався зупинити роботи за договором з 01.11.2005 по 31.12.2005 у зв'язку з недостатнім фінансуванням.

Згідно з пунктом 2 зазначеної Угоди замовник зобов'язується протягом 30-ти днів відшкодувати суму заборгованості у розмірі 27480,10 грн. шляхом перерахування її на розрахунковий рахунок виконавця.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в пункті 1 постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”, рішення  є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних  засад і змісту законодавства України.

На думку колегії оскаржуване рішення зазначеним вимогам не відповідає з наступних підстав.

Згідно зі статтею 204 Господарського кодексу України господарське  зобов'язання може бути припинено за згодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими самими сторонами, якщо така заміна не суперечить обов'язковому акту, на підставі якого виникло попереднє зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 2 частини 2 Розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації №349/V від 01.03.2001 „Про затвердження тарифів на послуги з експлуатації та утриманню житлового фонду (квартирна плата), для підприємств і організацій всіх форм власності” визначено, що роботи з дератизації та дезінфекції фінансуються з місцевого бюджету.

Отже, позивачем не можуть бути прийняті на себе зобов'язання з відшкодування відповідачу бюджетної заборгованості з власних коштів і,  як наслідок, відповідачем не можуть  бути припинені роботи за договором у зв'язку з несплатою позивачем їх вартості.

У відповідності зі статтею 22 Бюджетного кодексу України Державне комунальне підприємство "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 16" не є розпорядником бюджетних коштів з оплати робіт, які мають бути сплачені за рахунок місцевого бюджету міста Севастополя, а Угода про віднесення на позивача зобов'язань, що суперечать нормативному акту, не може бути дійсною.

Крім того, пункт 2 Угоди від 01.11.2005 суперечить умовам договору № 60 від 01.01.2005 та нормативному акту, на підставі якого була прийнята редакція пункту 3.7 договору № 60 від 01.01.2005.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних  вимог не ґрунтується на фактичних матеріалах справи і нормах діючого законодавства, з огляду на що підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

          Керуючись статтями 101, 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

         1.Апеляційну скаргу Державного комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 16" задовольнити.

         2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 21.08.2006 у справі № 20-3/244 скасувати.          

3. Позов Державного комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 16" до Севастопольського об'єднання по профілактичній дезинфекції про визнання частково недійсною угоди від 01.11.2005  про зупинення робіт за договором задовольнити.

Визнати недійсним пункт 2 Угоди від 01.11.2005 про зупинення робіт за договором № 60 від 01.01.2005 про надання послуг з дератизації та дезинфекції, укладеної між Державним комунальним підприємством "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 16" та Севастопольським об'єднанням по профілактичній дезинфекції.

Стягнути з Севастопольського об'єднання по профілактичній дезинфекції (вул. Пірогова, 6-а,  м.Севастополь, 99003; р/р 260093011218 в УСБ м. Севастополя, МФО 324195, ОКПО 20671890) на користь Державного комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 16" (пр. Ген. Острякова, 149, м.Севастополь, 99055; р/р 26002301501 в УСБ м. Севастополя, МФО 324195, ОКПО 20670607) 127,50 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду міста Севастополя видати наказ.

Головуючий суддя                                                  Г.К. Прокопанич

Судді                                                                                Н.П. Горошко

                                                                                Ю.В. Борисова