Постанова

від 06.12.2006 по справі 20-3/244

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-3/244

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

06 грудня 2006 р.                                                                                   № 20-3/244  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. –головуючого,

Костенко Т.Ф.,Коробенко Г.П.

розглянувши матеріали касаційної скаргиСевастопольського об'єднання по профілактичній дезинфекції

на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 02.10.2006р.

у справігосподарського суду міста Севастополя

за позовомДержавного комунального підприємства “Ремонтно-експлуатаційне підприємство №16”

доСевастопольського об'єднання по профілактичній дезинфекції

провизнання частково недійсною угоди від 01.11.2005р. про зупинення робіт за договором

за участю представників:

позивача: не з'явився

відповідача: Заєц С.А. –дов. від 17.07.2006р. б/н

ВСТАНОВИВ:

         Державне комунальне підприємство “Ремонтно-експлуатаційне підприємство №16” (далі –ДКП “Ремонтно-експлуатаційне підприємство №16”) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Севастопольського об'єднання по профілактичній дезинфекції про визнання частково недійсною угоди від 01.11.2005р. про призупинення робіт за договором № 60 від 01.01.2005р.

         Позовні вимоги обгрунтовані тим, що вказана угода від 01.11.05 фактично змінює порядок та умови оплати за договором №60 від 01.01.2005р. про надання послуг з профілактичної дезинфекції, укладеним між сторонами.

         Рішенням господарського суду міста Севастополя від 21.08.2006р. зі справи №20-3/244 у позові відмовлено повністю.

        Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.10.2006р. у даній справі рішення господарського суду міста Севастополя від 21.08.2006р. у справі №20-3/244 скасовано. Позов задоволено.

         Постанова мотивована обгрунтованістю позовних вимог з посиланням на статті 203, 204, 215, 215, 217 ЦК України.          

         Не погоджуючись з постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.10.2006р. у даній справі, Севастопольське об'єднання по профілактичній дезинфекції звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати, а рішення господарського суду міста Севастополя від 21.08.2006р. у справі №20-3/244 залишити в силі, мотивуючи скаргу тим, що апеляційний господарський суд неправильно застосував локальний нормативний акт –Розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації №349-р від 01.03.2001р. “Про затвердження тарифів на послуги з експлуатації та утримання житлового фонду (квартирна плата), для підприємств і організацій всіх форм власності”, а також порушив вимоги ч.3 ст. 6 ЦК України.    

         Позивач не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.      

         Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити,  враховуючи наступне.

         Як встановлено господарським судом, між сторонами у даній справі був укладений договір №60 від 01.01.2005р. про надання послуг з профілактичної дезинфекції /надалі Договір/, відповідно до пункту 1.1. якого відповідач прийняв на себе зобов'язання по проведенню дератизації і дезинфекції житлових будинків.

         Згідно п.3.7 вказаного договору оплата здійснюється замовником виконавцю протягом 10-ти днів після надання відповідних документів, відповідно до виставлених рахунків, по мірі надходження грошових коштів з бюджету.

         01.11.2005р. між сторонами Договору укладена угода про призупинення робіт за договором №60 від 01.01.2005р. / надалі Угода/, відповідно до умов якої замовник (позивач) та виконавець (відповідач) у зв'язку з недостатнім бюджетним фінансуванням, зобов'язалися призупинити роботи за Договором з 01.11.2005 по 31.12.2005 (п.1); замовник (позивач) зобов'язується протягом 30-ти днів відшкодувати суму заборгованості у розмірі 27480,00 грн. шляхом перерахування її на розрахунковий рахунок виконавця (відповідача) (п.2).

        Відповідно до ст. 204 ГК України господарське зобов'язання може бути припинено за згодою сторін, зокрема угодою про зміну одного зобов'язання іншим між тими ж сторонами, якщо така зміна не суперечить обов'язковому акту, на підставі якого виникло попереднє зобов'язання.

         Пунктом 2 ч.2 Розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації №349-р від 01.03.2001 року “Про затвердження тарифів на послуги з експлуатації та утримання житлового фонду (квартирна плата), для підприємств і організацій всіх форм власності” визначено, що роботи з дератизації та дезинфекції фінансуються з місцевого бюджету.

Отже, з огляду на зазначене та з урахуванням приписів ст. 22 Бюджетного кодексу України, згідно якої позивача не можна вважати розпорядником бюджетних коштів, висновки апеляційного господарського суду щодо неможливості прийняття позивачем зобов'язання з відшкодування відповідачу бюджетної заборгованості за рахунок власних коштів та щодо визнання на підставі ст. 215 ЦК України Угоди в цій частині недійсною, колегія визнає правильними.  

         Наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо порушення та  неправильного застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права, та не заперечує правильність і законність оскаржуваного  судового акту, який відповідає чинному законодавству України і обставинам справи, підстав для скасування якого колегія не вбачає.

       Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

          В задоволенні касаційної скарги відмовити.

          Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.10.2006р. у справі № 20-3/244 залишити без змін.  

Головуючий суддя                                                            В.С. Божок

Судді:                                                                                   Т.Ф. Костенко

                                                                                              Г.П. Коробенко