Постанова

від 04.04.2008 по справі 2-а-4143/2008

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-а-4143 2008 рік

Справа №

2-а-4143   2008 рік

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

4 квітня  2008 року            Білоцерківський міськрайонний суд

Київської області в складі судді Дмитренко А.М. при секретарі судового

засідання Музиченко О.О. розглянувши в відкритому судовому засіданні в

місті  Білій Церкві залі суду № 1 справу

за адміністративним позовом  ОСОБА_1до

управління Пенсійного Фонду України в м.Білій Церкві про зобов»язання

відповідача провести перерахунок доплати до пенсії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що відповідно

до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  вона має право як непрацююча пенсіонерка на

доплату до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в розмірі

однієї мінімальної заробітної плати, але відповідачем вказана доплата

проводиться в значно нижчому розмірі. А тому позивач просить суд  зобов»язати відповідача провести перерахунок

вказаної доплати до її пенсії , встановивши її на рівні однієї мінімальної

заробітної плати з 01.07.2007 року в розмірі 440 грн.

                   В судовому засіданні позивач

повністю підтримала свої позовні вимоги.

Представник відповідача до суду не з”явився, про час розгляду справи

повідомлений належним чином, суду надано письмове повідомлення щодо розгляду справи

без участі представника відповідача та письмові заперечення проти позову.

                    Заслухавши пояснення

позивача, оглянувши матеріали даної справи, суд приходить до висновку, що позов

підлягає до задоволення частково.

                     Так, судом встановлено, що позивач перебуває

на обліку в управлінні ПФУ в м.Білій Церкві як непрацююча  пенсіонерка, 

що відповідачем не заперечується.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 

зареєстрована і постійно проживає в м.Білій Церкві, яке згідно постанови

КМ України від  за №  106 від 23.07.1991 року /додаток № 1/  віднесено до зони посиленого

радіоекологічного контролю.

Відповідно до ч.2  ст.39 Закону

України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок

Чорнобильської катастрофи» /в редакції до 01.01.2008 року/  пенсії непрацюючим пенсіонерам, які

проживають на територіях радіоактивного забруднення , підвищуються у розмірах,

встановлених частиною першою цієї статті.

А згідно ч.1 даної статті громадянам, які працюють на територіях

радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:

-у зоні посиленого радіоекологічного контролю-одна мінімальна заробітна

плата.

Отже, позивач, як непрацююча пенсіонерка, відповідно до Закону мала  право на доплату до пенсії за проживання на

території радіоактивного забруднення в розмірі однієї мінімальної заробітної

плати.

Судом також встановлено, що вказана доплата до пенсії проводилася  відповідачем у розмірі 5 грн. 20 коп.,  передбаченому постановою КМ України  від 26.07.1996 року за № 836 «Про

компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи».

При вирішенні даного спору судом не можуть прийматися до уваги посилання

відповідача в письмових поясненнях з приводу того, що неможливо при

виплаті  зазначеної доплати застосовувати

мінімальну заробітну плату як розрахункову величину.

    Так, відповідно до ч.2 ст.19

Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування,

їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у

спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ст.113 Конституції України КМ України у своїй діяльності керується

Конституцією і законами України, актами Президента України.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом

законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого

самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов”язані діяти лише на

підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та

законами України.

Розмір доплати до пенсії, визначений вказаною вище постановою КМ України,

суперечить вимогам ст.39 Закону та іншим нормам Законів.

Так, згідно Закону України “Про встановлення мінімальної заробітної плати

на 2003 рік” розмір мінімальної заробітної плати встановлений 185 грн., який

згідно внесень послідуючих змін до Державного бюджету України зростав кожен

наступний рік  і в жодному з цих законів

не було обмежень щодо застосування розміру мінімальної заробітної плати як

розрахункової величини при визначенні компенсаційних виплат відповідно до

Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали

внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Так, в Законі України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної

плати на 2000 рік» було вказано на те, що до прийняття ВР України змін до

законів, у нормах яких для розрахунків застосовується мінімальна заробітна

плата, КМ України здійснювати перегляд цих норм виходячи з реальних можливостей

видаткової частини Державного бюджету України.

В Законі  України  «Про встановлення розміру мінімальної

заробітної плати на 2003 рік» було дано доручення КМ внести пропозиції про

внесення змін до законів України, у нормах яких для розрахунків застосовується

мінімальна заробітна плата.

Але, як вказано вище, жодних законодавчих актів з цих питань КМ України

починаючи з 1996 року не приймалося, незважаючи на те, що розмір мінімальної

заробітної плати за період з 1996 року неодноразово змінювався, вказана доплата

залишалася незмінною  протягом всього

цього часу.

Слід зазначити, що дію положень ст.39 вказаного Закону було зупинено на

2006 рік і на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах

відповідно до мінімальної заробітної плати згідно з Законами  України «Про Державний бюджет України на 2006

рік» та «Про Державний бюджет України на 2007 рік»,  до цього Верховна Рада України ніяких законів

з цих питань не приймала.

 Відповідно до Закону України від

05.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний

захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було

доповнено вказаний Закон ст.71, згідно якої дія положень цього Закону не може

призупинятись іншими законами, крім Законів про внесення змін до цього Закону.

За рішенням  Конституційного Суду

України від 09.07.2007 року за № 6-рп визнано неконституційними деякі положення

Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», в т.ч. п.30 ст.71

цього Закону, яким було зупинено дію статті 39 Закону «Про статус і соціальний

захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині

виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної

плати.

Рішення Конституційного Суду є обов»язковим до виконання на території

України, остаточним і не може бути оскаржене.

Крім того, в п.5 зазначеного рішення вказано на те, що рішення

Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів

загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв»язку з правовідносинами,

які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані

неконституційними.

Отже, оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими

нормативними актами, то суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягають

застосуванню саме положення ст.39 Закону “Про статус і соціальний захист

громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та положення

зазначених вище Законів про встановлення розміру мінімальної заробітної плати,

а не постанови КМ України .

Так, в разі колізії між нормативноправовими актами КМ України та Законами

України застосуванню підлягають саме 

положення Законів України, які є актами вищої юридичної сили.

Згідно ч.4 ст.9 КАС України  у разі

невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України,

міжнародному договору, згода на обов”язковість якого надана Верховною Радою

України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу

юридичну силу.

При вирішенні спору судом не можуть прийматися до уваги посилання

відповідача в своїх запереченнях з приводу того, що ст.101 Закону України “Про

Державний бюджет України на 2007 рік”  КМ

України  в 2007 році надано право

встановлювати розміри соціальних виплат, які за законодавством визначаються залежно

від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань,

передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Так, як вказано вище в постанові, починаючи з 1996 року розмір доплати за

проживання на території радіоактивного забруднення залишався незмінним по даний

час, не змінювався цей розмір КМ України і на 2007 рік.

Крім того, відсутність належного фінансування виплат, передбачених Законом

України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок

Чорнобильської катастрофи”, не може бути підставою для відмови в задоволенні

позову.

               Але суд вважає, що

право на доплату до пенсії на рівні однієї мінімальної заробітної плати позивач

набула не з 01.07.2007 року, а з 09.07.2007 року, тобто, з дня ухвалення

Конституційним Судом вказаного вище рішення, оскільки за ст.152 Конституції

України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані

неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом

України рішення про їх неконституційність.

Про це також вказано і в п.3 зазначеного рішення Конституційного Суду від

09.07.2007 року.

Згідно Закону України від 15.03.2007 року «Про внесення змін до Закону

України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визначено розмір мінімальної

заробітної плати з 1 липня 2007 року-440 гривень.

Але вказане рішення Конституційного Суду України стосувалося положень

Закону «Про Державний бюджет України на 2007 рік», який  діяв протягом бюджетного 2007 року.

Відповідно до п.9 ст.28 Закону України «Про Державний бюджет України на

2008 рік» у Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» внесені наступні зміни, а

саме: частини першу та другу статті 39 замінено однією частиною такого змісту:

громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться

доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Як передбачено в Прикінцевих положеннях до вказаного Закону, зазначені

зміни діють з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, тобто, на 2008 бюджетний рік.

Отже, з врахуванням всього наведеного суд приходить до висновку, що позивач

має право на доплату до пенсії за проживання на території радіоактивного

забруднення в розмірі 440 грн. щомісячно за період з 9 липня 2007 року по 31

грудня  2007 року, оскільки, як вказано

вище, в Закон «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали

внаслідок Чорнобильської катастрофи» на 2008 рік були внесені відповідні зміни,

в т.ч. і щодо виплати доплати за проживання на території радіоактивного

забруднення.

На підставі ст.4 Декрету КМ України «Про державне мито» позивач

звільнена  від сплати держмита /судового

збору/ на користь держави.

Керуючись ст.ст.19,113, 152 Конституції України, ст.39 Закону України «Про

статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи», рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року   № 6-рп, Законом  України від 15.03.2007 року «Про внесення

змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Законом

України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”, ст.ст. 6,9,17, 158-163,

167,185,186 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Зобов»язати управління Пенсійного Фонду України в м.Білій Церкві провести

перерахунок доплати до пенсії ОСОБА_1згідно ст.39 Закону України «Про статус і

соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи» за проживання на території радіоактивного забруднення, встановивши

її на рівні мінімальної заробітної плати з розрахунку 440 грн. щомісячно за

період з 9 липня 2007 року  по 31 грудня

2007 року.

Від сплати держмита /судового збору/ позивача звільнити.

Постанова може бути оскаржена до Київського 

апеляційного адміністративного 

суду через Білоцерківський міськрайонний суд протягом двадцяти днів

після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до суду

протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Суддя                             

Дмитренко А.М.