Постанова

від 13.03.2008 по справі 5/568-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 13 березня 2008 р.                                                                                   

№

5/568-07 

        Вищий господарський суд України у

складі колегії суддів:

головуючого

судді

Добролюбової

Т.В.

суддів

Гоголь

Т.Г., Швеця В.О.

 розглянувши матеріали  касаційної скарги

 Приватного підприємця ОСОБА_1

на

рішення

Господарського

суду Сумської області від 02.11.2007

у

справі

№5/568-07

за

позовом

Приватного

підприємця ОСОБА_2

до

Приватного

підприємця ОСОБА_3

про

визнання

права власності

          Представники сторін у судове

засідання не з'явилися, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної

скарги.

          Приватним підприємцем ОСОБА_2 у

жовтні 2007 року заявлений позов до Приватного підприємця ОСОБА_3 про визнання

за ним права власності на незакінчений будівництвом об'єкт нерухомого майна

-павільйон площею 201,5 кв. м, в тому числі прохідну площею 18,1 м2,

розташований за адресою: місто Суми, вул. Білопільський шлях, 19, будівництво

котрих не закінчено. Обгрунтовуючи свої вимоги 

позивач посилався на те, що ним упродовж 2006 року на орендованій

земельній ділянці на вул. Білопільській шлях, 19 було розпочате будівництво нерухомого

майна, загальною площею - 201,5 кв. м, процент будівельної готовності якої

складає 48%.  Позивач наголошував на

тому, що при здійсненні будівництва нерухомого майна він отримав  необхідні документи та дозволи, що

доповідач:

Добролюбова Т.В

вимагаються

законодавством. Позивач вказував, що з метою укладення договору купівлі

-продажу об'єкту нерухомого майна ним 

надіслано на адресу відповідача лист від 01.10.07 № 170 про направлення

позивачеві комерційної пропозиції у письмовому вигляді та проекту договору

купівлі -продажу об'єкту нерухомого майна -павільйону, проте, відповідач листом

від 08.10.07 повідомив про погодження придбати недобудований об'єкт, за умови

надання позивачем правовстановлюючих документів, які підтверджують право

власності позивача на зазначене майно. На думку позивача, не визнання

відповідачем його права власності на недобудований об'єкт нерухомості є

необґрунтованим та порушує його права та інтереси. У позовній заяві, позивач

посилався на приписи статті 24 Закону України "Про планування та забудову

територій", статті 392 Цивільного кодексу України, статті 12 Закону

України "Про господарські товариства".

          Рішенням господарського суду Сумської

області від 02.11.07, ухваленим суддею Гудим В.Д., позовні вимоги задоволено

повністю. Вмотивовуючи рішення суд дійшов висновку про доведеність позивачем

будівництва павільйону за власний рахунок при наявності відповідних дозвільних

документів та погоджень.  Суд

обґрунтовував рішення приписами статей 319, 320, 392 Цивільного кодексу України.

           Приватний підприємець ОСОБА_1

звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій

просить рішення у справі скасувати, а матеріали справи скерувати для нового

розгляду до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи свої  вимоги скаржник зазначає, що судом першої

інстанції безпідставно не враховано постанову Вищого господарського суду

України у справі №2/596-06, якою провадження у справі в частині задоволення

позовних вимог ПП ОСОБА_2 про визнання права власності на прохідну загальною

площею 18,1 кв.м та шафовий газово -регуляторний пункт РД-32 припинено.

Скаржник вважає, що будівництво прохідної порушує його права, оскільки

продовження цього будівництва унеможливить вільний доступ до каналізаційної і

водопровідної мережі, яка належить йому, що підтверджується висновком ДАБІ

Міністерства регіонального розвитку та будівництва України. Заявник наголошує

на порушенні судом  приписів статті 27

Господарського процесуального кодексу України через не залучення його та

Сумської міської ради до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють

самостійних вимог на предмет спору. 

Скаржник вважає, що у даній справі відсутній предмет спору, оскільки

відповідач не оспорює право власності позивача на спірний об'єкт, а вимагає від

ОСОБА_2 правовстановлюючі документи відповідно до вимог статті 311 Цивільного

кодексу України. Разом з цим, скаржник наголошує і на тому, що місцевий суд

дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання права власності

за позивачем, адже, спірний об'єкт не прийнятий в експлуатацію і не

зареєстрований. Заявник зауважує, що судом помилково не враховано факт

скасування дозволу управління архітектури та містобудування Сумської міської

Ради №112 від 23.06.06, котрий був підставою 

для проведення будівництва та не досліджено технічний паспорт і проектно

кошторисну документацію на спірний об'єкт. 

Отже, на думку скаржника, прийнятий 

у справі судовий акт стосується прав і обов'язків особи -

скаржника,  яку не було залучено до

участі у справі.

          Від Приватного підприємця ОСОБА_2

надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому підприємець просить рішення у

справі залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.

          Від Приватного підприємця ОСОБА_3

відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

          Вищий господарський суд України

заслухавши доповідь судді    

Добролюбової Т.В., переглянувши доводи касаційної скарги, визнає їх

обґрунтованими. 

          Як вбачається з матеріалів справи та

встановлено судом першої  інстанції,

предметом спору є вимога Приватного підприємця ОСОБА_2  до Приватного підприємця ОСОБА_3 про визнання

права власності на незакінчений будівництвом об'єкт нерухомого майна -

павільйон площею 201,5 кв. м, розташований за адресою: місто Суми, вул.

Білопільський шлях, 19. Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся з касаційною

скаргою на рішення господарського суду Сумської області в порядку приписів

статті 107 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких,

право касаційного оскарження надано, зокрема, особам, яких не було залучено до

участі у справі, якщо суд прийняв рішення, що стосується  їх прав та обов'язків. У разі, коли скаржник

доведе, що рішення прийняте судом без його участі, стосується його прав і інтересів,

тобто, доведе наявність обставин, які за приписами частини 2 статті 11110 Господарського

процесуального кодексу України є в будь-якому випадку підставою для скасування

рішення місцевого господарського суду, матеріали справи скеровуються для нового

розгляду до місцевого суду. Відтак, колегія суддів розглядає подану касаційну

скаргу в межах доводів порушення судовим рішенням прав та обов'язків ПП

ОСОБА_1. Рішенням господарського суду Сумської області від 02.11.07 визнано

право власності на незакінчений будівництвом об'єкт нерухомого майна -павільйон

площею 201,5 кв. м, в тому числі прохідну площею 18,1 м2 за

позивачем. Право власності на конкретне майно вважається набутим

правомірно, якщо інше не буде встановлено в судовому засіданні. Приватний

підприємець ОСОБА_1 обґрунтовуючи необхідність залучення його до участі у

справі, вказує на те, що визнання права власності за позивачем на прохідну

площею 18,1 м2, зачіпає його інтереси, оскільки будівництво

прохідної ускладнює доступ до каналізаційної та водопровідної мережі. При

цьому, скаржник посилається на судові рішення, прийняті у справі господарського

суду Сумської області №2/596-06 та на висновок Державної

архітектурно-будівельної інспекції від 15.06.06. Про вказані судові рішення

наголошує і позивач у своєму відзиві на касаційну скаргу. Проте, ці документи

не були предметом дослідження при розгляді справи в суді першої інстанції,

правова оцінка доводу скаржника про порушення його прав щодо користування

каналізацією та водопроводом судом першої інстанції не надавалась. Відповідно

до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 Постанови

від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд,

виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі

обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права,

що підлягають застосуванню до даних 

правовідносин.  Переглянуте   рішення 

цим  вимогам  не 

відповідає, оскільки  скаржник не

був  залучений до участі у справі,

викладені доводи про те, що будівництво позивачем спірного об'єкта порушують

його інтереси не були предметом судового дослідження під час розгляду даного

господарського спору, не витребувані та не оцінені відповідні докази у справі.

При цьому, передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній

інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що

не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про

достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими,

збирати нові докази або додатково перевіряти докази,  рішення у справі підлягає скасуванню, а

справа -направленню на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

При новому розгляді справи судові необхідно врахувати викладене, всебічно і

повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в

залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами

матеріального  та процесуального права,

що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Виходячи

з викладеного та керуючись статтями  1117,

пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111,

11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий

господарський суд України-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення

господарського суду Сумської  області від

02.11.07 у  справі №5/568-07  скасувати.

Матеріали

справи скерувати для нового розгляду до господарського суду Сумської області.

Касаційну

скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 

задовольнити  частково.

Головуючий     суддя                                                             

Т. Добролюбова

                     С у д д і                                                               

Т.Гоголь

В.Швець