Рішення

від 12.03.2008 по справі 13/639

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М   У К

Р А Ї Н И   

         "12" березня 2008 р.                                                                              

Справа №  13/639

Господарський

суд Черкаської області в складі: головуючого судді Скиби Г.М., секретаря

судового засідання Бордунос Л.І. в приміщенні господарського суду Черкаської

області розглянув у відкритому судовому засіданні справу  за позовом 

Закритого  акціонерного товариства

«Рось-Кондитер», м. Корсунь-Шевченківський, вул. Леніна, 38

до

відповідачів: приватного підприємця

ОСОБА_1, АДРЕСА_1

приватного

підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1.

про

усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та звільнення самовільно

зайнятої земельної ділянки (частини території ЗАТ «Рось-Кондитер»), за адресою

м. Корсунь-Шевченківський, вул. Леніна, 38, шляхом знесення самочинного

будівництва та приведення ділянки в попередній стан

за

участю представників сторін:

від

позивача:  О.М. Дробот -голова правління

- за посадою; в засіданні 12.03.2008 року участі не брав.

відповідачів:

ОСОБА_3 -за довіреністю від 21.02.2008 р.         

Дослідивши

матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський

суд   ВСТАНОВИВ :

Позивач

звернувся до суду з позовом, в якому просить 

усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, та в обґрунтування

своїх позовних вимог посилається на таке:

16

червня 2004 року приватні підприємці ОСОБА_2 придбали у ДП «Продсервіс»ЗАТ

«Рось-Кондитер»майстерню  з підвалом

(загальною площею 150 м.кв.), гараж (загальною площею 74,1 м.кв.), навіс та

туалет - за ціною 23 473 грн. (двадцять три тисячі чотириста сімдесят три).

Згідно

ч.І ст.377 ЦК України та п.п. «ґ», п.18 постанови Пленуму ВС України №7 від

16.04.2004 року, при переході права власності на будівлі та споруди за

цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 р., згідно з положеннями

чинної до цієї дати ст. 30 ЗК України до набувача від відчужувача переходить

належне йому право власності або право користування земельною ділянкою без

зміни її цільового призначення, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо

інше не передбачалось у договорі відчуження. Після ж 31 грудня 2001 р. право

власності на земельну ділянку або її частину може переходити відповідно до ст.

120 ЗК на підставі цивільно-правових угод, а право користування-на підставі

договору оренди, укладеного відповідно відчужувачем або набувачем. В разі

переходу права власності на будівлі та споруди до кількох осіб право на

земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та

споруди, якщо інше не передбачено в договорі відчуження останніх, а при

переході права власності на них до фізичних або юридичних осіб, які не можуть

мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною

ділянкою. Якщо договором про відчуження жилого будинку, будівлі або споруди

розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності

на ті її частини, одна з яких зайнята жилим будинком, будівлею чи спорудою, а

інша необхідна для їх обслуговування.

Це

підтверджується і судовою практикою, а саме - постановою ВС України від

08.06.2004 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України, від

26.04.2006 року (абз.18, 20, 21, 22).

Частина

третя статті 30 Земельного кодексу не ставить перехід права користування

земельною ділянкою, на якій знаходяться будівлі та споруди, у залежність від

того, передані ці будівлі та споруди безоплатно чи за відповідну плату

(наприклад, у випадку купівлі-продажу будівлі). Разом з переходом права власності

на будівлю чи споруду новий власник або землекористувач набуває прав і

обов'язків, визначених статтями 39, 40 Земельного кодексу України.

Про

те, що земельна ділянка державної власності, розташована в м.

Корсунь-Шевченківському по вул. Леніна, 38, обліковується за

Корсунь-Шевченківським заводом продтоварів і знаходиться в користуванні

Корсунь-Шевченківського заводу продтоварів, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 дізналися не

пізніше 16.06.2004 року, коли було укладено даний договір купівлі-продажу

будівель.

За

змістом ч. 1 ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна

укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній

реєстрації.

Договір

купівлі-продажу від 16.06.2004 р. у встановленому порядку було нотаріально

посвідчено, зареєстровано в реєстрі за № 1107.

Відповідно

до п. 72 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України,

затвердженої наказом МЮУ 03.03.2004 р. № 20/5 при посвідченні правочинів про

перехід права власності на житловий будинок, будівлю або споруду нотаріус

роз'яснює сторонам зміст статті 377 ЦК України щодо переходу права власності

або права користування на земельну ділянку (її частину), на якій вони

розміщені, без зміни її цільового призначення.

Під

час посвідчення договору купівлі-продажу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повинні були

дізнатися про те, що ділянка знаходиться в користуванні Корсунь-Шевченківського

заводу продтоварів. Як свідчить рішення

господарського суду Черкаської області від 17.01.2006 р. № 04/38, наприкінці

2005 року ФОП ОСОБА_1 позивалася до ЗАТ «Рось-Кондитер»з вимогою встановлення

земельного сервітуту. Право земельного сервітуту, відповідно до ст.98 ЗК

України, - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене

платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Тобто ОСОБА_2 та

ОСОБА_1 знали про те, що земельна ділянка перебуває в користуванні ЗАТ

«Рось-Кондитер».

У

відповідності до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства

України

обставини, встановлені судовими рішеннями в адміністративній, цивільній або

господарській справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді

інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої

встановлено ці обставини. Рішенням господарського суду Черкаської області по

справі № 04/38 від 17.01.2006 року встановлено, що приватний підприємець

ОСОБА_1 не є власником чи землекористувачем земельної ділянки під будівлями, що

куплені згідно договору купівлі-продажу від 16.06.2004 року. Зазначене рішення

господарського суду Черкаської області вступило в законну силу.

Згідно

п.З ст.125 ЗК України приступати до використання земельної ділянки до

встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує

право на неї та державної реєстрації забороняється.

ПП

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проігнорували положення даної статті Земельного Кодексу

України та з першого дня після купівлі майна захватали значну частину території

ЗАТ «Рось-Кондитер».

Так,

в квітні 2005 року дані підприємці здійснили самозахват частини території ЗАТ

„Рось-Кондитер", зруйнували склад для пиломатеріалів та асфальтний покрив

під ним і самовільно, без всяких погоджень і дозволів, здійснили самозабудову,

розміром 192 м. кв. Дану будову ці підприємці здійснили безпосередньо над

діючою каналізаційною трубою, якою користується ЗАТ „Рось-Кондитер".

31.05.2005

року листом № 98 було роз'яснено ОСОБА_2 та ОСОБА_1, що вони, вторгаючись на

територію ЗАТ «Рось-Кондитер»без дозволу, порушують Конституцію України та

Закони України.

06.07.2005

року листом №106 ЗАТ «Рось-Кондитер»зверталось до начальника

Корсунь-Шевченківського районного відділу земельних ресурсів з проханням

терміново вжити заходів по зупиненню порушення норм Земельного кодексу України

пов'язаних з незаконним захватом території ЗАТ «Рось-Кондитер»приватними

підприємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - відповіді не отримано.

25.11.2005

року листом №134 підприємство знову звернулося до даних підприємців вказуючи на

їх протиправні дії на території ЗАТ «Рось-Кондитер»та з вимогою демонтувати до

01.01.2006 року самозабудови. Дана вимога була ними проігнорована.

09.12.2005  року листом №137 ЗАТ «Рось-Кондитер»знову

звернулося до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з проханням демонтувати самозабудову та

звільнити захоплену територію - реакція відсутня.

15.02.2006  року листом №12 керівництво підприємства звернулося

до начальника Корсунь-Шевченківського районного відділу земельних ресурсів з

проханням прискорити надання відповіді на попередні звернення по питанню

захвату території та самозабудови на ній ПП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 -відповіді не

отримано.

З

серпня 2006 року, незважаючи на те, що в постановою Господарського суду

Черкаської області, по справі №04/ 1725а від 29 червня 2006 року, було

відмінене, як незаконне, рішення сесії Корсунь-Шевченківської міської ради від

27.01.2006р. №36-9/36 про виділення земельної ділянки даним підприємцям та

визнано ЗАТ «Рось-Кондитер»законним землекористувачем, підприємці ОСОБА_2 та

ОСОБА_1 незаконно вторглися на територію підприємства зруйнувавши частину

бетонної огорожі ЗАТ «Рось-Кондитер», яка обліковується на балансі підприємства

і є частиною статутного фонду, а на її місці встановили свої металеві ворота та

незаконно захопили частку майнового комплексу підприємства, а саме земельну

ділянку на якій знаходяться матеріальні цінності, що обліковуються на балансі

ЗАТ «Рось-Кондитер»і є часткою його статутного фонду:

-   асфальтний покрив, приблизно 0,10 га на суму

50000 грн. (із-за варварського використання на 90% непридатний);

-    ємність, об'ємом 60 м.куб, вартістю 6100

грн.;

-    мірна ємність, об'ємом 2 м.куб, вартістю

800 грн.;

-    залізобетонні блоки, 2 шт, загальною

вартістю 200 грн.;

-    залізобетонна огорожа, вартістю 700 грн.;

-    збірник фекалій, вартістю 2500 грн.;

-    кран-балка з тельфером, вантажопідйомністю

2 тони, вартістю 9500 грн.

Своїми

діями приватні підприємці ОСОБА_2 та ОСОБА_1 нанесли значні збитки ЗАТ

„Рось-Кондитер" - в сумі 69 800 грн. Дані незаконні дії вказаних

підприємців зафіксовані на відео.

Самовільним

зайняттям землі, згідно ст. 212 Земельного Кодексу України, є заволодіння

земельною ділянкою, що не спирається на закони і відбувається з порушенням

визначеного порядку надання земельних ділянок, здійснюване без відведення землі

в натурі й одержання документа, що посвідчує право на землю.

Стаття

153 Земельного кодексу України гарантує недоторканість права власності на

земельну ділянку. Власник вправі вимагати відновлення стану земельної ділянки,

який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права

або створюють небезпеку порушення прав.

Згідно

ст. 212 Земельного кодексу України повернення самовільно зайнятих земельних

ділянок провадиться за рішенням суду. Самовільно зайняті земельні ділянки

підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування

затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних

ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків,

будівель і споруд, здійснюються за рахунок громадян або юридичних осіб, які

самовільно зайняли земельні ділянки.

Відповідно

до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме

майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на

земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного

дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями

будівельних норм і правил. Вказана норма стосується нерухомого майна. В силу ч.

1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать

земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці,

переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Рішенням

по справі № 04/1725а від 01.11.2007 року Київського міжобласного апеляційного

господарського суду встановлено, що ЗАТ «Рось-Кондитер»є належним

землекористувачем земельної ділянки, розміром обумовленим в договорі

купівлі-продажу від 23.02.1996 року (реєстр. №103 від 07.03.1996 року), за

адресою м. Корсунь - Шевченківський, вул. Леніна, 38 та залишено без змін

рішення господарського суду Черкаської області по справі №04/ 1725а від 29

червня 2006 року.

Крім

цього з 23.07.2007 року по 10.09.2007 року ЗАТ «Рось-Кондитер»не працювало, в

зв'язку з повністю виведеною з ладу каналізаційною мережею підприємства. Під

час пошуку пошкоджень на само захопленій підприємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_1,

території було виявлено три засипаних будівельним сміттям каналізаційних

колодязя, один з яких був забетонований. В магазині „ДОМОВИК", який

належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та розташований на першому поверсі двоповерхової

будівлі, обрізані всі три каналізаційні стояки, якими користується в своїй

діяльності ЗАТ „Рось-Кондитер", виробничі приміщення якого розміщені на

другому поверсі даної будівлі. В зв'язку із зупинкою виробництва, ЗАТ

,,Рось-Кондитер" несло значні щоденні збитки. Працівники знаходились у

вимушеній відпустці.

          Представник позивача вимоги підтримав та

просить їх задовольнити:

зобов'язати

приватних підприємців ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну

ділянку (частину території ЗАТ «Рось-Кондитер»), за адресою м.

Корсунь-Шевченківський, вул. Леніна, 38, шляхом знесення самочинного

будівництва, відновлення зруйнованої огорожі, приведення ділянки в попередній

стан (відновлення асфальтного покриву під самозабудовою та капітальни ремонт

порушеного асфальтного покриву).

Представник

відповідачів вимоги заперечив та посилається на таке:

позивач

зазначив, що він є належним землекористувачем спірної земельної ділянки,

що підтверджується ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського

суду від 01.11.2007 року у справі № 04/1725а.

16.04.2004

року відповідачі придбали у ДП „Продсервіс" ЗАТ „Рось-Кондитер"

нерухоме майно, розміщене по вул. Леніна, 38 у м. Корсунь-Шевченківський і, в

порушення ст. 120 ЗК України, не оформили право користування земельною

ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди. Зазначений факт позивач

підтвердив рішенням господарського суду Черкаської області від 17.01.2006 року

у справі № 04/38, в якому судом було встановлено, що відповідачі не є

власниками або землекористувачами земельної ділянки під придбаними ними будівлями.

І оскільки, на думку позивача, він є належним землекористувачем земельної

ділянки по вул. Леніна, 38 у м. Корсунь-Шевченківський, в т.ч. на якій

розташовані будівлі і споруди відповідачів, просить суд задовольнити позов, і

зобов'язати відповідачів звільнити самовільно зайняту земельну ділянку на

підставі ст. 212 ЗК України.

Представник

відповідачів вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Земельні

відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються

Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно

до них нормативно-правовими актами.

У

відповідності до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських,

селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст

належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача

земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб

відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель

комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно

приписів ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи

набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель

державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або

органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо

земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в

межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Главою

15 Земельного кодексу України визначено два види користування землею - право

постійного користування земельною ділянкою, право оренди земельної ділянки.

Статтею

125 цього Кодексу визначено підстави виникнення права користування земельної

ділянки, а саме - одержання її користувачем документа, що посвідчує право

постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, і

виникнення права оренди земельної ділянки, а саме - укладення договору оренди і

його державна реєстрація.

Порядок

надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам та порядок

передачі земельних ділянок в оренду визначені ст. ст. 123, 124 Земельного

кодексу України та ст. 16 Закону України "Про оренду землі".

Статтею

126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності та право

постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її

власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право

постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право

на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його

державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до

встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує

право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Як

встановлено ст. 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні

ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без

відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи

знесення будинків, будівель   і   споруд,  

здійснюється   за   рахунок 

громадян   або   юридичних 

осіб,  які самовільно зайняли

земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться

за рішенням суду.

При

цьому згідно ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням

та охороною земель" самовільне зайняття земельних ділянок - будь-які дії

особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки

чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на

місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його

державної реєстрації. (Постанова ВГСУ від 03.10.2007 р. „Про звільнення

самовільно зайнятих земельних ділянок").

Як

вбачається з ухвали Київського міжобласного апеляційного господарського суду

від 01.11.2007 року у справі № 04/1725а розпорядженням голови

Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації „Про надання земельної

ділянки в постійне користування" від 18.12.1995 року № 76 Корсунь-Шевченківському

заводу продтоварів надано в постійне користування земельну ділянку, площею 1,5

га, в т.ч. 0,64 га - територія заводу.

Позивач

є правонаступником Корсунь-Шевченківського заводу продтоварів.

Порядок

надання земельних ділянок в редакції Земельного кодексу 1992 р. регламентувався

ст. ст. 17 - 26. В ст. 22 ЗК України 1992 р. було зазначено, що приступати до

використання земельної ділянки, в тому числі і на умовах оренди, до

встановлення меж цієї ділянки в натурі і одержання документа, що посвідчує право

власності або право користування землею, забороняється. Статтею 23 ЗК України

1992 р. було визначено, що право власності або право постійного користування

землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються

сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Державний

акт про право постійного користування земельною ділянкою позивач не оформив, в

судове засідання не надав. Підтвердженням факту відсутності правовстановлюючих

документів на земельну ділянку у позивача є лист Корсунь-Шевченківської міської

ради від 10.04.2006 р. № 102 та довідка Корсунь-Шевченківського районного

відділу державного земельного кадастру від 05.07.2007 р. № 152.

Постановою

господарського суду Черкаської області від 06.06.2006 р. у справі № 04/2158а,

залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського

суду від 01.11.2006 р., зазначене розпорядження голови Корсунь-Шевченківської

районної державної адміністрації „Про надання земельної ділянки в постійне

користування" від 18.12.1995 року № 76 Корсунь-Шевченківському заводу

продтоварів надано в постійне користування земельну ділянку, площею 1,5 га, в

т.ч. 0,64 га - територія заводу визнано нечинним, з підстав прийняття його з

перевищенням повноважень голови районної державної адміністрації та взагалі

відсутності такого документа в переліку розпоряджень голови

Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації.

На

підставі викладеного, позивач сам користується земельною ділянкою по вул.

Леніна, 38 у м. Корсунь-Шевченківський без належних документів, тобто

самовільно, і повинен згідно вимог ст. 212 ЗК України повернути її власнику

землі.

Посилання

позивача на те, що в межах справи N 04/1725а було встановлено його статус    належного землекористувача вважаю

безпідставними, оскільки правові висновки Київського міжобласного апеляційного

господарського суду в постанові від 10.05.2005 не можуть розширити вичерпний

перелік документів, які посвідчують право на земельну ділянку, передбачений ст.

126 ЗК України.

Статтею

126 ЗК України передбачено, що право власності та право постійного користування

на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем

документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування

земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Відповідно

до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, як відповідно до законодавства

повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть

підтверджуватися іншими засобами доказування.

Господарський

суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього кодексу,

інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на

обов'язковість яких надана Верховною Радою України, (ч. 1 ст. 4 ГПК України)

На

умовах укладеного 16.04.2004 року договору купівлі-продажу відповідачі придбали

в ДП „Продсервіс" ЗАТ „Рось-Кондитер" частину нежитлових будівель, що

знаходяться по вул. Леніна, 38 у м. Корсунь-Шевченківський, а саме: майстерня з

підвалом «Б», загальною площею 150,0 кв.м.; гараж «Г», загальною площею 74,1 кв.м.,

навіс «Д», вбиральня «У».

Відповідно

до п. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи

набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель

державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або

органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо

земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в

межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Тобто рішення міської ради є

підставою для укладання договору оренди землі і згодою органу місцевого

самоврядування укласти такий договір.

Відповідно

до ст. 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі

набуває чинності після його державної реєстрації.

27.01.2006

року Корсунь-Шевченківською міською радою на засіданні тридцять шостої сесії IV

скликання прийнято рішення № 36-9/36 „Про відведення земельної ділянки

підприємцям ОСОБА_2 та  ОСОБА_1 для

комерційного використання площею 0,1452 га по вул. Леніна, 38 та затвердження

технічної документації на земельну ділянку площею 0,0215 га для спільного

користування в межах неподільної при будинкової території та виділення

земельної ділянки спільного користування площею 0,0792 га з вул. Гагаріна"

затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФОП ОСОБА_2 та

ФОП ОСОБА_1 для комерційного використання 

з переважним правом викупу у власність, затверджено технічну

документацію із землеустрою по виготовленню документа, що посвідчує право на

земельні ділянки ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в оренду на 49 років під магазин та

майстерню площею 0,0215 га для спільного користування в межах неподільної при

будинкової території з визначенням частки користування для сплати орендної

плати та виділено земельну ділянку спільного користування для безперешкодного

проїзду приватним підприємцям з вул. Гагаріна 

загальною площею 0,0792 га, в рівних долях по 198 кв. м. ФОП ОСОБА_2,

ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_4 та ЗАТ „Рось-Кондитер".

20.03.2006

року між Корсунь-Шевченківською міською радою та відповідачами укладено договір

оренди земельної ділянки для несільськогосподарського використання загальною

площею 0,1452 га, яка знаходиться в м. Корсунь-Шевченківському по вул. Леніна,

38.

Як

вбачається з листа Корсунь-Шевченківського районного відділу державного

земельного кадастру від 30.10.2007 р. № 307 вказаний договір оренди

зареєстровано в книзі реєстрації договорів оренди під номером 994.

Отже,

відповідачі є землекористувачами (орендарями) земельної ділянки на

підставі договору оренди землі від 20.03.2006, укладеному з Корсунь-Шевченківською

міською радою (орендодавцем).

Постановою

господарського суду Черкаської області від 29.06.2006 року по справі №

04/1725а, залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного

господарського суду від 01.11.2007 р., визнано недійсним рішення

Корсунь-Шевченківської міської ради № 36-9/36 від 27.01.2006 р.

Умовами

укладеного договору оренди землі від 20.03.2006 р. (п. 31) передбачено, що

даний договір припиняється у разі: закінчення строку, на який його було

укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної

ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з

мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації

юридичної особи - орендаря. Такий же перелік підстав для припинення договору

оренди землі викладено і в ст. 31 Закону України «Про оренду землі».

Тож, визнання

недійсним рішення міської ради не спричиняє автоматичне припинення договору

оренди, а отже не позбавляє відповідачів права володіння та користування земельною

ділянкою, яка є предметом спору у даній справі. (Постанова ВГСУ від

18.11.2006 року "Визнання недійсним рішення міської ради про надання

земельної ділянки в оренду не спричиняє автоматичне припинення відповідного

договору оренди ")

До

того ж, відповідно до п. 2 ст. 377 ЦК України якщо житловий будинок, будівля

або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі

їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної

ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх

обслуговування.

Станом

на дату укладання договору купівлі-продажу стаття 120 Земельного кодексу

України передбачала, що при переході права власності на будівлю і споруду,

право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі

цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При

переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб,

які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право

користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

Однак,

Законом України „Про внесення змін та визнання такими, що втратили

чинність,  деяких  законодавчих 

актів  України у  зв'язку 

з  прийняттям  Цивільного кодексу України" від

27.04.2007 року № 997-V статтю 120 ЗК України в цій частині було змінено,

шляхом приведення у відповідність до норм ЦК України.

За

таких обставин, користування відповідачами земельною ділянкою, що

знаходяться під об'єктами нерухомості, належними їм на праві приватної

власності, а також необхідною для обслуговування цих об'єктів, не

може вважатися самовільним зайняттям земельної ділянки в розумінні статті 212

Земельного кодексу України. (Постанова ВГСУ від 25.01.2007 р.

"Про повернення земельної ділянки ").

Представник

відповідачів просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Інших

доказів сторонами не надано.

Оцінюючи

зібрані докази у справі, суд дійшов висновку, що вимоги позивача необґрунтовані

та не підтверджені належними доказами у відповідності до вимог ст. 33 ГПК

України:

- між

сторонами виникли земельні відносини на підставі закону, оскільки двосторонній

оплатний строковий договір оренди землі чи сервітут з 2004 року не укладено;

-

позивач використав неналежний спосіб захисту порушеного права;

-

позивач є власником нерухомості на спірній земельній ділянці;

-

доказів придбання земельної ділянки позивач не подав;

-

власником землі є Корсунь-Шевченківська міська рада, що не спростовано та не

заперечено сторонами;

-

відповідачі отримали в користування спірну земельну ділянку на підставі

договору оренди землі, тому немає підстав для визнання відповідачі такими, що

користуються земельною ділянкою самовільно;

-

Земельна ділянка використовується відповідачами за призначенням;

-

виділення земельної ділянки у користування -це право власника землі. Суд не має

права втручатися в діяльність органу місцевого самоврядування. 

Позовні

вимоги не підлягають до задоволення.

Судові

витрати належить покласти на позивача відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись

ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, Господарський суд

В

И Р І Ш И В:

В

задоволенні позову відмовити.

Рішення

набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його

прийняття. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну

скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через Господарський суд

Черкаської області.         

Суддя                                                               

Г.М. Скиба