Ухвала

від 30.10.2007 по справі 14/204-4614

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/204-4614

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"30" жовтня 2007 р.Справа № 02-10/14-364

 м. Тернопіль

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

Суддя  розглянувши позовні матеріали Управління Пенсійного фонду в Збаразькому районі, м. Збараж до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія", с. Розношинці, Збаразький район, Тернопільська область про стягнення з ТзОВ "Мрія" на користь Управління Пенсійного фонду України 3457,25 заборгованості по страхових внесках та пені в розмірі 542 грн., встановив.

01 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 6 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Виходячи з положень пунктів 1,7,9 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень-орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, є справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою).

Таким чином, у контексті зазначених норм Кодексу, справою адміністративної юрисдикції, яку може бути передано на вирішення адміністративного суду, є спір, що виник між суб'єктами суспільних відносин стосовно їх прав і обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений здійснювати управлінські чи контрольні функції щодо іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до  пункту  1  Положення  про  Пенсійний  фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 N 121/2001, Пенсійний фонд України (далі - Пенсійний фонд) є центральним органом виконавчої влади, що, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків.

Згідно з пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 N 8-2 (далі - Положення про управління Пенсійного фонду), управління у районах, містах і районах у містах (далі - Управління) є органами Пенсійного фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням цього Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду.

Відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду Управління відповідно до покладених на нього завдань контролює надходження страхових внесків та інших платежів до Пенсійного фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності обчислення та сплати страхових внесків, цільового використання коштів Пенсійного фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій.

З наведеного випливає, що Управління у прийнятті рішення про стягнення простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків діють як органи державної влади у здійсненні ними владних управлінських функцій і, відповідно, як суб'єкти владних повноважень.

За таких обставин, спірні правовідносини за своїм характером є адміністративно-правовими і дані позовні вимоги слід розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до частини 3 статті 106 КАС України до позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів, документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Однак, позивачем до позовної заяви не додано її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів.  

Крім того, позивачем в порушення ч. 2 ст. 106 КАС України, не додані до позовної заяви докази на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги (рішення господарського суду №17/16-3170 від 10.01.2006р. та №2/115-1 від 08.05.2007р.).

Відповідно до частини 1 статті 108 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про  залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для  усунення  недоліків.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 3, 17, 106, 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву № 2529/04 від 22.10.2007р.  залишити без руху.

2. Встановити Управлінню Пенсійного фонду України в Збаразькому районі, вул. Грушевського, 3, м. Збараж, Тернопільська область строк для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви - до  16.11.2007р.

Копію ухвали надіслати Управлінню Пенсійного фонду України в Збаразькому районі,  вул. Грушевського, 3, м. Збараж, Тернопільська область.

Суддя