Рішення

від 02.06.2011 по справі 2-84/11

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

    

Справа  2-84/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

          "02" червня 2011 р. Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді                    Сухоруков А.О.,

при секретарі                              Сядро Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: територіальна громада в особі Дніпропетровської міської ради, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, Земельне управління Дніпропетровської міської ради, про встановлення факту сумісного проживання однією сім’єю, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання права власності на Ѕ частину земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

          13 липня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: територіальна громада в особі Дніпропетровської міської ради, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, Земельне управління Дніпропетровської міської ради, про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання права власності на Ѕ частину земельної ділянки.

          Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що з відповідачем ОСОБА_2 проживав однією сім’єю з червня 2002 року, при цьому у встановленому законом порядку шлюб не реєстрували. Фактично ними була створена сім’я, так вони проживали сумісно, вели спільне господарство, піклувалися один про одного. 19 лютого 2004 року у них народився син, ОСОБА_5. Метою їхньої сім’ї було виховання дітей та будівництво будинку, у зв’язку з чим ними була придбана земельна ділянка по вул. Прибережній, 4-з у м. Дніпропетровську. На зазначеній земельній ділянці ними було споруджено фундаментні блоки та будівельний житловий вагончик, оформлено проект підведення електрики, сплачено рахунки, на підставі яких працівниками РЕС Самарського району було здійснено підведення електрики, отримано рахункову книжку. В літній період часу він разом із ОСОБА_2 відпочивали на зазначеній земельній ділянці, займалися садівництвом.

          Наприкінці 2006 року стосунки із відповідачем ОСОБА_2 погіршилися, так як остання захопилася східними вченнями. У зв’язку з цим, 18 травня 2007 року їх сімейні стосунки було припинено, він разом із сином ОСОБА_6 проживав окремо від ОСОБА_2, але остання відвідувала їх по суботам. Його прохання надати йому правовстановлюючі документи на земельну ділянку ігнорувала, а потім зізналася, що 08 червня 2006 року продала цю земельну ділянку ОСОБА_3 за 47590,00 грн.

На підставі викладеного позивач просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 08 червня 2009 року земельної ділянки по вул. Прибрежній, 4-з, визнати за ним право власності на Ѕ частину земельної ділянки (т. 1 а.с.а.с. 1-2, 3-5).

18 січня 2010 року позивач уточнив свої позовні вимоги, зокрема прохальну частину позову доповнив вимогою про встановлення факту сумісного проживання однією сім’єю із відповідачем ОСОБА_2 (т. 1 а.с.а.с. 90-94).

          17 вересня 2009 року відповідач ОСОБА_2 подала заперечення проти позову, яке ще декілька разів уточнювала.

          Свої заперечення відповідач ОСОБА_2 обґрунтувала тим, що в дійсності як такої сім’ї між нею та ОСОБА_1 не було.

          У зв’язку із фінансовими складнощами ОСОБА_1 вона продала належну їй квартиру по пр. Кірова, 107-б/13 і надала позивачу частину виручених коштів в борг. На іншу частину коштів вона придбала спірну земельну ділянку та автомобіль. ОСОБА_1 обіцяв придбати їй нову квартиру, у зв’язку з чим вона вимушена була підтримувати із ним стосунки. Після цього в них народився син і тривалий час позивач не визнавав себе його батьком, але згодом згодився. Стосунки між ними були напружені, позивач застосовував до неї фізичну силу, погрожував, що не віддасть їй борг, фактично шантажував її і маніпулював цією обставиною. У зв’язку з цим, вона вимушена була підтримувати із ним стосунки.

Після чергових сварок, будь-які стосунки між ними було припинено. Це сталося в травні 2007 року. Після цього, в них постійно виникають сварки та судові тяжби з приводу тих чи інших спорів.

За час їхніх стосунків, сім’ї між ними не було, бюджету були різні, спільного майна не нажито, позивач мав стосунки із іншими жінками.

          У зв’язку з цим, вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, просить суд відмовити в задоволенні позову (т. 1 а.с.а.с. 42-43, 88, 165-168).

          22 грудня 2010 року відповідач ОСОБА_3 подала до суду заперечення проти позову, в якому зазначила, що є добросовісним набувачем земельної ділянки, при укладені правочину не знала і не могла знати про те, що ОСОБА_2 мешкала із позивачем. Вказує, що на земельній ділянці жодних будівельних вагончиків не було. Вважає, що позивач навмисно звернувся до суду, коли фактично було завершено будівництво житлового будинку на земельній ділянці.

          У зв’язку з цим, просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі (т. 1 а.с.а.с. 236-238).

          Позивач в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позов з підстав наведених у позовній заяві.

          При цьому, позивач пояснив, що з 2002 року проживає однією сім’єю із ОСОБА_2, але шлюб не реєструвала через те, що вона працювала секретарем в Індустріальному районному суді м. Дніпропетровська, в якому розглядалася справа з його участю. Згодом справу було закрито. Спочатку вони мешкали по проспекту Кірова у м.Дніпропетровську, в квартирі відповідачки. ОСОБА_2 запропонувала продати цю квартиру, що ними згдом і було зроблено, дана квартира була продана, а на виручені кошти ОСОБА_2 придбала іншу квартиру по вул. Коробова, в яку вони переїхали мешкати. Згодом цю квартиру також було продано і придбано спірну земельну ділянку, на якій вони мешкали влітку. В той час в них були фінансові складнощі, так як вони вдвох навчалися у вищих юридичний учбових закладах. До того ж, ОСОБА_2 завагітніла від нього. Після цього, ними було орендовоно квартиру по вул. 20-річчя Перемоги, неподалік від земельної ділянки. В матері ОСОБА_2 помер чоловік і вони забрали її до себе, доглядали її, оскільки та поламала ногу. Увесь цей час в них був спільний бюджет і господарство, вони купляли меблі, речі. Згодом матір ОСОБА_2 з’їхала від них, а сама ОСОБА_2 поїхала до бабусі в Росію, де вступила в секту, у зв’язку з чим їх стосунки погіршилася і 18 травня 2007 року вони спільно не проживають. Земельну ділянку вона продала потай від нього.

          Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позовних вимог позивача заперечувала в повному обсязі, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними, просила суд відмовити в задоволені позову.

          В своїх поясненнях відповідач ОСОБА_2 зазначила, що жодних сімейних стосунків між нею та позивачем не було. ОСОБА_1 ввів її в оману і змусив продати квартиру по проспекту Кірова у м. Дніпропетровську, обіцяючи їй згодом придбати іншу квартиру, але свою обіцянку не виконав, гроші не повернув і в провадженні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з цього приводу розглядається спір. Шантажем він змушував її на стосунки, але жодної сім’ї між ними не було, постійно спільно вони не мешкали, спільного господарства вони не вели, в них були різні бюджети.

          Представники відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позовних вимоги позивача заперечували у повному обсязі, просили суд відмовити в задоволенні позову, вважаючи позов безпідставним та необґрунтованим.

          В своїх поясненнях вони зазначали, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем, при укладенні правочину не могла знати про наявність чи відсутність неофіційних стосунків ОСОБА_2, позов пред’явлено після спорудження на земельній ділянці житлового будинку.

          Представник третьої особи, Дніпропетровської міської ради, в судовому засіданні просила суд прийняти рішення відповідно до чинного законодавства.

          Представник третьої особи, Земельного управління Дніпропетровської міської ради, в судове засідання на слухання по справі не з’явився, про час та місце розгляду повідомлялися належним чином, причини неявки суду невідомі.

          Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 в судове засідання на слухання по справі не з’явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причини неявки суду невідомі.

          Вислухавши доводи та пояснення позивача, доводи та пояснення відповідача ОСОБА_2, заперечення представників відповідача ОСОБА_3, покази свідків, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд доходить висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову з наступних підстав, встановлених в судовому засіданні.

          Судом встановлено, що 31 січня 2002 року ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_7, яка діяла на підставі доручення від імені ОСОБА_8, квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 31 січня 2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрованому в реєстрі за № 1-43 (т. 1 а.с. 169).

          За договором дарування квартири від 19 грудня 2002 року, ОСОБА_2 обдарувала ОСОБА_1 квартирою № 13 в будинку № 107-б по проспекту Кірова у м. Дніпропетровську (т. 1 а.с. 170).

          26 грудня 2002 року було укладено угоду про розірвання договору дарування квартири від 19 грудня 2002 року (т. 1 а.с. 171).

          Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 11 березня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрованому в реєстрі за № Д-170, ОСОБА_2 продала ОСОБА_11 квартиру АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 172).

30 квітня 2003 року ОСОБА_12 продала ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0601 га по вул. Прибрежній, 4-з у м. Дніпропетровську за 1900,00 грн., що підтверджується договором купівлі-продажу від 30 квітня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрованим в реєстрі за № Д-426 (т. 1 а.с. 163)

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії 1-КИ № 264180 (т. 1 а.с. 7).

В періоди з 15 травня 2006 року по 22 травня 2006 року, з 28 травня 2006 року по 02 червня 2006 року, з 26 вересня 2006 року по 02 жовтня 2006 року, з 02 жовтня 2006 року по 13 жовтня 2006 року, малолітній ОСОБА_5 проходив стаціонарне лікування в Дніпропетровській обласній дитячій клінічній лікарні (т. 1 а.с.а.с. 181-182, 183, 184).

          08 червня 2006 року ОСОБА_13 продала ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0601 га по вул. Прибрежній, 4-з у м. Дніпропетровську, що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 08 червня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за № 902 (т. 2 а.с.а.с. 7, 8).

          Рішенням Виконавчого комітету Самарської районної у м. Дніпропетровську ради № 551 від 20 липня 2007 року, ОСОБА_3 було дозволено будівництво житлового будинку  та господарських будівель по вул. Прибрежній, 4-з у м. Дніпропетровську (т. 1 а.с. 207)

          За рішенням Виконавчого комітету Самарської районної у м. Дніпропетровську ради № 271 від 22 травня 2009 року, ОСОБА_3 було дозволено будівництво гаражу розміром 6,50 Ч 5,0 м. по вул. Прибрежній, 4-з у м. Дніпропетровську (т. 1 а.с. 205).

          Із листа-відповіді ДП Дніпропетровської регіональної філії «Центр Державного земельного кадастру»від 21 серпня 2009 року вбачається, що станом на 21 серпня 2009 року земельна ділянка по вул. Прибрежній, 4-з у м. Дніпропетровську, зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю № 010510402082 від 01 вересня 2005 року (т. 1 а.с. 40).

          Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14, яка є матір’ю відповідача ОСОБА_2, пояснила, що позивач ОСОБА_1 був цивільним чоловіком її дочки, ОСОБА_2 Разом вони мешкали з осені 2002 року. В кінці січня 2002 року вона придбала дочці квартиру по проспекту Кірова, в якій сама також була зареєстрована. Обманним шляхом вони виписали її із квартири, після чого вони не спілкувалися два роки. Через знайомих вони знала, що із дочкою все гаразд, онука вперше побачила у чотири місяці. Як саме була продана квартира по проспекту Кірова у м. Дніпропетровську і куди були витрачені кошти, вона не знає. Разом із своїм покійним чоловіком вона відвідувала ОСОБА_2 та ОСОБА_1, купляла їм фрукти. В 2006 році, коли помер її чоловік і вона зламала ногу, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відвідували її у лікарні, приносили харчі, а потім забрали до себе на ж/м Придніпровськ доглядати, в трикімнатну квартиру, біля магазину «Пік». Коли її дочка на два дні їздила в м.Павлоград, за нею доглядав ОСОБА_1

          Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що ОСОБА_1 є його дядьком. ОСОБА_2 він вперше побачив у 2002 році, коли з мамою переїхав мешкати до них на вул. Коробова, 12. В 2003 році квартира була продана, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 переїхали до Придніпровську, а він з мамою на лівий берег. Потім, він переїхав жити на спірну земельну ділянку, там він її охороняв. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мешкали по вул. 20-річчя Перемоги у м. Дніпропетровську. На земельній ділянці була електрика та житловий вагончик. Потім там сталась пожежа і він переїхав. Також він є хрещеним батьком дитини ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Стверджує, що між ними була сім’я, вони разом проводила свята, тричі він був присутній на дні народження ОСОБА_2

          Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 суду пояснив, що ОСОБА_1 його знайомий, ОСОБА_2 він узнав, коли останній почав з нею мешкати. Вони купили земельну ділянку по вул. Прибрежній у м. Дніпропетровську, де знаходиться і його земельна ділянка також, поставили там вагончик, він підійшов до них і так вони почали спілкуватися. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом на земельній ділянці, ночували. Вагончик на земельну ділянку привозив особисто ОСОБА_1 При купівлі ними земельної ділянки, там вже були споруди, але ОСОБА_1 завозив матеріали для будівництва, але його так і не було розпочато. Коли вони хрестили свою дитину, відмічали це на земельній ділянці, було багато людей і галасу. ОСОБА_1 вчився у Харкові і коли їздив на сесію, то залишав йому ключі від вагончику, доглядати за земельною ділянкою. У вагончику була кухня та одна кімната, а також стояли меблі, телевізор.

          Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 суду пояснив, що знає ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 2005 року, вони були його сусідами, мешкали поверхом нижче. Мешкали вони однією сім’єю, але потім під Новий Рік ОСОБА_2 пішла. ОСОБА_1 сам продовжував робити в квартирі ремонт, зберігав у нього свої речі. ОСОБА_2 при цьому декілька разів приходила до ОСОБА_1 і влаштовувала сварки, приїжджала міліція.

          Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 суду пояснила, що ОСОБА_2 її онука, ОСОБА_1 вона знає так як в них спільна дитина, він приїжджає до них. Коли вона приїжджала на квартиру по проспекту Кірова, ще не було правнука, там був ОСОБА_1, він їй не сподобався, бо набагато старший за онуку. Він увійшов в довіру та умовив ОСОБА_2 продати квартиру, взяв кошти та погасив свої борги. За словами ОСОБА_2, на решту коштів, вона придбала земельну ділянку та автомобіль. При цьому, ОСОБА_1 завжди кричав на онуку, виганяв її, любові між ними не було. Вони приїжджали разом на свята, на похорон її сина вони не приїхали. За весь час ОСОБА_1 нічого не купляв, дбав тільки про себе. Коли народився правнук, ОСОБА_1 не дозволяв їм приїжджати до місяця, щоб не було порчі на дитині, тоді вони мешкали в Придніпровську. Коли ОСОБА_2 лежала в лікарні в Павлограді, то ОСОБА_1 приїжджав до неї. Вважає, що ОСОБА_1 ввів її онуку в оману.

          Допитна в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 суду пояснила, що ОСОБА_2 є племінницею її колишнього чоловіка, вона знає її з п’ятирічного віку. Коли ОСОБА_2 закінчила школу, матір подарувала їй квартиру. Усі свята вони святкували разом, був період коли ОСОБА_2 на деякий час зникла. Після цього, ОСОБА_2 пояснила, що почала відносини із ОСОБА_1, вони перестали спілкуватися, рідко бачилися. В 2005 році вона дізналася про те, що в них народилася дитина. З приводу земельної ділянки, вона не знає коли вона була придбана і за чиї кошти. ОСОБА_2 повідомила її про те, що земельну ділянку придбала за гроші, виручені від квартир по проспекту Кірова. ОСОБА_1 і ОСОБА_2 конфліктували.

          Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що в 1998 році вирішила продати земельну ділянку по вул. Прибрежній у м. Дніпропетровську, так як помер її чоловік, який побудував фундамент та стіни до першого поверху. Спочатку вона вагалася, мала намір добудувати житловий будинок, так як всі необхідні дозволи були оформлені. В 2002-2003 році, точно вона не пам’ятає, дала об’яву до газети, їй на телефон зателефонував ОСОБА_1, вони домовилися зустрітися. Після того, як ОСОБА_2 та ОСОБА_1 була оглянута земельна ділянка, вона назвала свою ціну, 800 доларів США. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 складали враження подружжя, обнімали один одного, цілувалися. Грошей у них не вистачало і ОСОБА_1 сказав, що зателефонує згодом. Через деякий час він зателефонував їй на телефон, вони домовилися про зустріч. Увечері, біля магазину АТБ на 21 кварталі, передав їй обумовлені кошти. При цьому, ОСОБА_1 просив зменшити ціну, пояснив, що кошти брав у борг. Після збору всіх необхідних документів, у нотаріуса вони оформили договір купівлі-продажу на ОСОБА_2

          Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 суду пояснив, що з розповіді ОСОБА_1 йому стало відомо, що останній познайомився із дівчиною і збирається із нею проживати, казав, що матір була проти цього проживання. Разом, вони брали у них кредит, потім погасили його. В  2003 році ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 400 доларів США для придбання земельної ділянки, віддавав він кошти ОСОБА_2 Повертав ці гроші виключно ОСОБА_1 Також, він привозив кошти в пологовий будинок, коли ОСОБА_2 народила дитину. Про їх родину йому відомо багато і йому шкода, що вони не можуть знайти спільну мову. На його думку, ОСОБА_2 навмисно продала земельну ділянку, що досадити ОСОБА_1

          Аналізуючи спірні правовідносини, співвідношуючи їх дослідженими в судовому засіданні доказами, суд доходить до наступного.

          Пункту 1 Прикінцевих положень Сімейного кодексу України визначено, що цей кодексу набирає чинності одночасно з  набранням чинності Цивільним кодексом України.

Положеннями ст. 5 ЦК України визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

          Як було встановлено судом, ОСОБА_2 придбала земельну ділянку площею 0,0601 га по вул. Прибрежній, 4-з у м. Дніпропетровську 30 квітня 2003 року, коли ще не діяли положення Сімейного кодексу України, а діяв Кодексу про шлюб та сім’ю України, який і регулював спірні правовідносини.

          У зв’язку з такими обставинами, враховуючи положення ст. 5 ЦК України, а також Прикінцеві положення Сімейного кодексу України, при вирішенні спірних правовідносин слід керуватися положеннями Кодексу про шлюб та сім’ю України.

          У відповідності до ст. 6 КпШС України, правове регулювання шлюбних і сімейних відносин в Україні здійснюється тільки державою. Визнається тільки шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану. Релігійний обряд шлюбу, так само, як і інші релігійні обряди, не має правового значення і є особистою справою громадян. Це правило не стосується вчинених до утворення або відновлення державних органів реєстрації актів громадянського стану релігійних обрядів і одержаних на їх посвідчення документів про народження, укладення шлюбу, розірвання шлюбу і смерть.

          Положеннями ст. 13 КпШС України визначено, що реєстрація шлюбу встановлюється як в інтересах державних і громадських, так і з метою охорони особистих і майнових прав та інтересів подружжя і дітей. Права і обов'язки подружжя породжує лише шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану. Час виникнення прав і обов'язків подружжя визначається моментом реєстрації шлюбу в органах реєстрації актів громадянського стану.

Мотивуючи свої майнові претензії на спірну земельну ділянку, позивач посилається на ч. 1 ст. 74 Сімейного кодексу України, згідно якого якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить ним на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.   

Однак посилання позивача на вказану норму Закону, не може бути прийнята судом до уваги, оскільки СК України набув чинності з 01.01.2004 року, а на час виникнення спірних правовідносин, а саме 30 квітня 2003 року, діяв Кодекс про шлюб та сім’ю України від 1969 року.

Оскільки положення Кодексу про шлюб та сім’ю України не породжувало майнових прав та обов’язків чоловіка і жінки, які проживали однією сім’єю без реєстрації шлюбу, дана норма була новелою Сімейного кодексу України, який набрав чинності 01 січня 2004 року, ОСОБА_2, 30 квітня 2003 року при укладенні договору купівлі-продажу земельної ділянки була одноособовим її набувачем і власником.

Тобто придбання ОСОБА_2 земельної ділянки не створило для ОСОБА_1 майнових прав щодо неї і як наслідок, відчуження ОСОБА_2 спірної ділянки, не  порушило його права.

За відсутності майнових прав позивача ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, не має правових підстав для визнання за ним право власності на Ѕ її частину.

У зв’язку з такими обставинами, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та визнання за ним права власності на Ѕ її частину.

          Позивач звернувся до суд із позовом 13 липня 2009 року, вимогою про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу доповнив 18 січня 2010 року.

          В даному контексті правовідносин, ця вимога була направлена на доказування тверджень позивача про факт спільного проживання разом із відповідачем, як наслідок ведення спільного господарства та наявність майнових прав та обов’язків подружжя, що є необхідною складовою, визначено диспозицією ст. 74 СК України. Проте із показів свідків вбачається, що сторони дійсно спільно проживали, але непостійно, відносно короткі проміжки часу, проживали за різними адресами, декілька разів змінювали місце проживання, доказів постійного спільного проживання, ведення спільного господарства суду не надано. Сам факт того, що позивач та відповідач є батьками дитини, їздили на відпочинок, святкували, не є достатніми доказами їх спільного постійного проживання однією сім’єю.

          У зв’язку з такими обставинами суд доходить висновку про необхідність в задоволенні позову в цій частині відмовити.

Оскільки у задоволенні позову суд відмовляє, то відповідно до ст. 154 ЦПК України, вжиті ухвалою Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 06 жовтня 2009 року заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 3, 74, п.п. 1, 2 Прикінцевих положень Сімейного кодексу України, ст.ст. 6, 13, 22 Кодексу про шлюб та сім’ю України, ст.ст. 4–8, 10, 11, 18, 57–60, 88, 130, 154, 208, 209, 212-215, 218, 256, 259 ЦПК України, суд  

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 06 жовтня 2009 року №2-1795/09.

Скасувати заборону відчуження земельної ділянки, що розташована за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Прибережна, 4-«з», що зареєстрована згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯА №832837, що виданий Дніпропетровською міською Радою народних депутатів 01 вересня 2005 року, та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів про право власності на землю за № 010510402082, загальнодержавний кадастровий номер: 1210100000:09:008:0003.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                    А.О. Сухоруков