Рішення

від 18.03.2008 по справі 8/25пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/25пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.08                                                                                 Справа № 8/25пн

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П., розглянувши матеріали справи за позовом

Міського комунального підприємства «Міськводоканал», місто Первомайськ Луганської області,

до 1. Виконавчого комітету Гірської міської ради Луганської області, м. Гірське Луганської області,

 2.Первомайського міського госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації,                                          місто Первомайськ Луганської області, -

про визнання права власності, -  

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача – Бохан О.С. –ліквідатор, - паспорт ЕН №054651, вид. Стахановським МВ УМВСУ у Луганській області 13.12.01 року;

від 1-го відповідача -  Плосконос С.В., - юрисконсульт, довіреність № 2/21-59 від 03.03.08;

від 2-го відповідача -  не з'явився, -

в с т а н о в и в :

          суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання за ним права власності на об'єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: місто Гірське, вул. Артема, 1 Луганської області.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено: з 19 лютого 2008 року до 04 березня 2008 року - у зв'язку з  залученням до участі у справі в якості 1-го відповідача Виконавчого комітету Гірської міської ради Луганської області; з 04 березня до 18 березня 2008 року –у зв'язку з неявкою позивача та 2-го відповідача.

          У судовому засіданні, яке відбулося 18.03.08 року, представник позивача звернувся до суду з клопотанням про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст. 4-4 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.

          Він, крім того, звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог (вих. №03/03-01 від 03.03.08 року), в якій просить суд визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: місто Гірське, вул. Бєлінського, 15, а саме:

          А-1 –основна будівля, з прибудовою;

          Б - прохідна;

          В –вбиральня;

          Г –«РУ»;

          Д –аварійна будівля, з прибудовами;

          №1,2,3, 4 –огорожа;

          №5,6 –каналізація.

          1-й відповідач до судового засідання не прибув, участь у ньому свого представника не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, але спрямував на адресу суду свого листа (вих. №2/21-185 від 13.03.08 року), яким ставить суд до відома про те, що він не заперечує проти визнання за позивачем права власності на об'єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: місто Гірське, вул. Бєлінського, 15.

2-й відповідач до судового засіданням не прибув, участь у ньому свого представника не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, але спрямував на адресу суду свого листа (вих. №302 від 11.03.08 року), яким ставить суд до відома про те, що не заперечує проти визнання за позивачем права власності на об'єкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою: місто Гірське, вул. Бєлінського, 15.

          Представник позивача, з урахуванням вищезгаданих листів обох відповідачів, а також наявних у справі доказів, заявив у судовому засіданні усне клопотання про вирішення спору по суті у цьому судовому засіданні, - за відсутності обох відповідачів.

          Розглянувши це клопотання, суд вважає, що воно відповідає вимогам ст.ст. 22 та 75 ГПК України, а тому підлягає задоволенню.

           І.Заслухавши представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступного.

           1.  01.04.1999 року між Закритим акціонерним товариством «Первомайська взуттєва фабрика»(Продавець), - з одного боку, - та Первомайським міським комунальним  підприємством «Міськводоканал»(Покупець), - з іншого боку, - у простій письмовій формі укладено договір купівлі-продажу №7 нежитлової будівлі, з допоміжними приміщеннями та спорудами, а також земельну ділянку, на якій розташована будівля, за адресою: місто Гірське, вул. Артема, 1 (п. 1.1); ціна продажу –16530,00 грн. (п. 2.1).

           Будівля, з усіма допоміжними приміщеннями та спорудами, передається в технічно задовільному стані,  згідно акту передачі, впродовж місяця після підписання договору (п. 4.1).

           Згідно акту приймання-передачі від 01.04.1999 року, підписаним обома сторонами за договором, предмет останнього Продавець передав Покупцеві.

Будь-які докази того, що цей договір сторонами у будь-якій частині не виконано, або що його визнано повністю або частково недійсним, - у справі відсутні.

2.Постановою господарського суду Луганської області від 14.02.06 року (справа №11/45-б) позивача визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

3. 16.04.07 року позивач звернувся до Первомайського міського госпрозрахункового  бюро технічної інвентаризації (далі –БТІ, - 2-й відповідач) з заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно (вих. №б/н від 16.04.07 року).

Розглянувши цю заяву, БТІ прийняло рішення про відмову у реєстрації права власності на нерухоме майно (вих. №324 від 16.04.07 року), пославшись на те, що  «згідно Цивільного кодексу України, Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності  на нерухоме майно договори купівлі-продажу підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. Перед укладанням договору купівлі-продажу між юридичними особами необхідна наявність  технічної інвентаризації, первинної реєстрації об'єкта нерухомості та видача довідки-характеристики».  

У своєму відзиві на позов (вих. №107 від 13.02.08 року) БТІ повідомило суд про те, що  адреса місцезнаходження спірного об'єкта нерухомості, вказана позивачем у позовній заяві (місто Гірське, вул. Артема,1), не відповідає адресі його фактичного місцезнаходження (місто Гірське, вул. Бєлінського, 15), присвоєній відповідно до рішення названої міської ради від 26.06.07 року №104  «Про присвоєння поштової адреси об'єкту, який знаходиться на балансі Регіонального виробничого управління Західної фільтрувальної станції ОКП «Компанія «Луганськвода» у місті Гірське».

З урахуванням вищенаведеної обставини позивач, як сказано вище у цьому рішенні, уточнив свої позовні вимоги (щодо адреси місцезнаходження об'єкта нерухомості).

ІІ.Заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з таких підстав.

1.На час укладення вищезгаданого договору купівлі-продажу №7 від 01.04.1999 року був чинним Цивільний кодекс Української РСР (далі –ЦК УРСР), яким суд керується при вирішенні цього спору.

Як сказано у частині 1 ст. 4 ЦК УРСР, цивільні  права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством СРСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту  цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки, а частиною 2 цієї ж статті передбачено, що відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Пунктом 1 частини 1 ст. 44 ЦК УРСР встановлено, що у письмовій формі повинні укладатися угоди державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою і з громадянами, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу (усні угоди), та окремих видів угод, для яких інше передбачено законодавством СРСР  і Української РСР.

Частиною 1 ст. 154 ЦК УРСР встановлено, що коли сторони домовилися укласти договір  у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому  обумовленої форми, хоч би за законом  для даного виду договорів ця форма і не потребувалася.

Відповідно до частини 1 статті 227 цього Кодексу договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин, а частиною 2 цієї статті встановлено, що договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Оскільки предметом спірного договору  було нежитлове приміщення, а хоча б  однією з його сторін не був громадянин, то підстав для застосування при укладенні договору №7 від 01.04.1999 року правила частини 1 ст. 227 ЦК УРСР –не було, а звідси   - не було також підстав для застосування правила частини 2 тієї ж статті.

Договір купівлі-продажу його сторонами повністю виконано.

2. Правовідносини щодо права власності на спірний об'єкт нерухомості та його реєстрації, які виникли 01.04.1999 року, продовжують мати місце до цього часу.

Оскільки з 01.01.04 року набрав чинності Цивільний кодекс України 2003 року (далі –ЦКУ), - суд при подальшому вирішенні цього спору керується також і його нормами.

     Відповідно до частини 1 статті 11 ЦКУ, цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства,  а також із дій осіб, що  не  передбачені  цими  актами,  але  за  аналогією  породжують цивільні права та обов'язки, а пунктом 1 частини 2 цієї ж статі встановлено, що підставами  виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.   

          Частиною 1 ст. 626 ЦКУ визначено,  що договором   є   домовленість   двох   або  більше  сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

          Тобто, договір є одним з різновидів правочину.

          Частинами 1 та 2 ст. 202 ЦКУ встановлено, що правочином є дія особи,  спрямована на набуття,  зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

           Правочини  можуть   бути   односторонніми   та   дво-   чи багатосторонніми (договори).

          Загальні вимоги дійсності правочину встановлені частинами 1-5 статті 203 ЦКУ, а саме: зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам  цивільного  законодавства,  а   також   моральним   засадам суспільства.

            Особа,  яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

            Волевиявлення  учасника  правочину  має  бути  вільним   і відповідати його внутрішній волі.

            Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

           Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

          Пунктом 1 частини 1 ст.208 ЦКУ встановлено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

          З наявних у справі доказів вбачається. що сторони за спірним договором дотрималися вимог вищецитованих статтей ЦКУ.

           Нині чинний Цивільний кодекс України передбачає, що правочин,  який  вчинений  у  письмовій  формі,   підлягає нотаріальному  посвідченню  лише у випадках,  встановлених законом або  домовленістю  сторін (ч. 1 ст. 209).

          Статтею 210 ЦКУ визначено, що правочин підлягає державній реєстрації  лише  у  випадках, встановлених  законом.  Такий  правочин  є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

          Перелік   органів,  які  здійснюють  державну  реєстрацію, порядок реєстрації,  а також порядок ведення відповідних  реєстрів встановлюються законом.

          3.Оцінюючи спірний договір №7 від 01.04.1999 року, суд дійшов наступного.          

          Згідно частині 1 статті 638 ЦКУ, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

           Істотними умовами  договору  є  умови  про  предмет договору, умови,  що визначені законом як  істотні  або  є  необхідними  для договорів даного виду,  а також усі ті умови,  щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

          Договір №7 від 01.04.1999 року відповідає вищезазначеним вимогам закону.

          Що стосується форми договору, то згідно частині 1 ст. 639 ЦКУ, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

          Такі вимоги законом (ч. 1 ст. 657 ЦКУ) встановлені, а саме: договір   купівлі-продажу   земельної   ділянки,   єдиного майнового  комплексу,  житлового  будинку  (квартири)  або  іншого нерухомого  майна  укладається  у  письмовій  формі   і   підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

          З огляду на викладене суд вважає, що у нього маються достатні фактичні та правові підстави для застосування при вирішенні цього спору положень глави 23 «Захист права власності»ЦКУ.

          Згідно ч. 1 ст. 316 ЦКУ, правом  власності  є право особи на річ (майно),  яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею,  незалежно від  волі інших осіб.

          Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦКУ).

          Згідно частині 1 ст. 321 ЦКУ,  право  власності  є  непорушним.  Ніхто   не   може   бути протиправно   позбавлений   цього   права   чи  обмежений  у  його здійсненні.

          Статтею 328 Цивільного кодексу встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

          Право  власності вважається набутим правомірно,  якщо інше прямо  не  випливає  із  закону  або  незаконність  набуття  права власності не встановлена судом.

          Згідно частинами 1 та 2 ст. 334 ЦКУ, право  власності  у  набувача майна за договором виникає з моменту передання майна,  якщо інше не встановлено  договором  або законом.

           Переданням  майна  вважається вручення його набувачеві або перевізникові,  організації   зв'язку   тощо   для   відправлення, пересилання   набувачеві   майна,   відчуженого  без  зобов'язання доставки.

          Згідно частині 1 статті 386 Кодексу, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

          Статтею 391 ЦКУ передбачено що власник  майна  має  право  вимагати  усунення  перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

     Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу, власник майна може  пред'явити  позов  про  визнання  його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою,  а також у разі втрати ним документа,  який засвідчує його право власності.

          З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позивач вірно обрав спосіб захисту свого права, передбачений ст. 16 ЦКУ, та довів законність і обґрунтованість своїх позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

          Керуючись ст.ст.44, 47-1 та ч. 2 ст. 94 ГПК України, суд судові витрати покладає на позивача.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,44, 154, 227 Цивільного кодексу Української РСР; ст.ст. 11, 16, 202, 203, 208-210, 316,317, 321, 328, 334, 386, 391 та 392 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 32-34, 43,44,47-1, ч. 2 ст. 49, ст.ст. 75 та 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                  в и р і ш и в :

          1.Позов задовольнити у повному обсязі.

          2.Визнати за Міським комунальним підприємством «Міськводоканал», ідентифікаційний код 13397252, яке знаходиться за адресою: місто Гірське, вул. Леніна, 32 Луганської області, - право власності на об'єкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою: місто Гірське, вул. Бєлінського, 15, до складу якого входять:

          А-1 –основна будівля, з прибудовою; Б - прохідна; В –вбиральня; Г –«РУ»; Д –аварійна будівля, з прибудовами; №1,2,3, 4 –огорожа; №5,6 –каналізація.

          Відповідно до вимог статті 182 Цивільного кодексу України право власності на нерухоме майно, визначене цим рішенням, підлягає державній реєстрації.

          3.Судові витрати покласти на позивача.

          Згідно  статті 85 ГПК України у судовому засіданні 18.03.2008 року за згодою представника позивача  та 1-го відповідача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його

підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Рішення може бути оскаржене до апеляційного господарського суду Луганської області у 10-денний термін з дня його підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано –20.03.2008 року.

Суддя                                                                                          А.П.Середа