Рішення

від 31.03.2008 по справі 6/75

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

6/75

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  6/75

31.03.08

За позовом                    Федерації професійних спілок України

До відповідача           Інституту туризму Федерації професійних спілок України

Про                              визнання права власності на нерухоме майно

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

Від позивача           Кокарева Є.О. (за дов. № 11/01-42/945 від 20.05.2007)

Від відповідача          Гриценко М.М. (за дов. № 01-23-56 від 28.03.2008)

Обставини справи:

До господарського суду міста Києва звернулася з позовом Федерація професійних спілок України до Інституту туризму Федерації професійних спілок України про визнання права власності на нерухоме майно - нежитловий будинок літ. «А»площею 2744,8 м. кв. по вулиці Вишгородській, 12 у м. Києві

Ухвалою суду від 19.02.2008 було порушено провадження у справі № 6/75.

Позовні вимоги вмотивовані наступними обставинами.

Позивач просить визнати за ним право власності на згадане вище нерухоме майно, оскільки Українська республіканська рада по туризму і екскурсіях отримала нерухоме майно - житлову будівлю по вул. Вишгородській, 12 у місті Києві від Головного управління річкового флоту при Раді Міністрів УРСР на безоплатній основі, яка пізніше була переведена в статус нежитлової та в якій було розміщено Українську філію інституту підвищення кваліфікації робітників туристсько-екскурсійних організацій.

Відповідно до договору від 18.11.1990, затвердженого постановою Президії Загальної конфедерації професійних спілок СРСР № 2-1а від 18.11.1990, право власності на майно Української республіканської ради по туризму і екскурсіях  закріплено за Федерацією незалежних профспілок України, правонаступником якої є позивач.

Вимоги відповідача щодо визнання за ним права власності на спірну будівлю, за твердженням позивача, є безпідставними, оскільки відповідач володіє і користується майном, переданим позивачем до його статутного фонду, без права відчуження.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, а саме: зазначив, що вірним розміром площі спірного приміщення є 2761,1 кв. м.

Відповідач заперечив проти позовних вимог повністю. Зокрема, сторона стверджує, що, відповідно до акту від 24.07.1986, нежитловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 12, передано від Головного управління річкового флоту при Раді Міністрів УРСР на баланс Української філії інституту підвищення кваліфікації робітників туристсько-екскурсійних організацій, правонаступником якої є відповідач. Крім того, відповідач є орендарем земельної ділянки, на якій розташована спірна будівля.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

15.07.1986 наказом Головного управління річкового флоту при Раді Міністрів УРСР № 230 «Про передачу жилого будинку № 12 по вул. Вишгородській м. Київ на баланс Української республіканської Ради по туризму і екскурсіях»житлова будівля за адресою м. Київ, вул. Вишгородська, 12, була передана з балансу житлово-комунального управління на баланс Української республіканської ради по туризму і екскурсіях (далі - Рада) на безоплатній основі.

Наказом Ради № 191 від 22.07.1986 вказане нерухоме майно було прийнято з балансу житлово-комунального управління Головного управління річкового флоту при Раді Міністрів УРСР на баланс Ради для розміщення Української філії інституту підвищення кваліфікації робітників туристсько-екскурсійних організацій.

Передача з балансу на балансу була здійснена згідно з актом від 24.07.1986.

16.06.1988 виконавчим комітетом Київської міської ради народних депутатів було прийнято рішення № 586, яким Раді було дозволено відселити зі згаданого  вище будинку громадян за рахунок житлового фонду, після чого вважати будинок нежитловим та дозволити використовувати його для розміщення Української філії інституту підвищення кваліфікації робітників туристсько-екскурсійних організацій.

18.11.1990 між Загальною Конфедерацією Профспілок СРСР та Федерацією незалежних профспілок України було укладено договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном, у якому сторони домовились закріпити на праві власності за Федерацією незалежних профспілок України майно Української республіканської ради по туризму і екскурсіях. Вказаний договір було затверджено постановою президії Ради Загальної Конфедерації Професійних Спілок СРСР № 2-1а від 18.11.1990.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.08.2006 у справі № 5/11-А встановлено, що, відповідно до умов згаданого договору, майно, визначене у додатку, передається Федерації незалежних професійних спілок України, правонаступником якої є Федерація профспілок України, у власність. Відповідно до постанов Харківського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України у справі № 16961/6-06(5756/4-15) договір визнано таким, за яким майно, що належало профспілкам СРСР, перейшло до Федерації незалежних профспілок України.

Згідно зі ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, за Федерацією незалежних профспілок України, правонаступником якої є позивач, було закріплено на праві власності майно, яким володіла, користувалася та розпоряджалася Рада.

Згідно з постановою Президії Ради Федерації незалежних профспілок України № П-5-9 від 22.11.1991 Українська республіканська рада по туризму та екскурсіях була ліквідована.

03.11.1992 Президією Ради Федерації незалежних профспілок України було прийнято постанову № П-20-6 про створення Українського інституту туризму шляхом реорганізації Українського міжреспубліканського учбово-наукового центру підвищення кваліфікації працівників туристсько-екскурсійних організацій, який підпорядкований Федерації незалежних профспілок України.

У листопаді 1992 року було створено Український інститут туризму, місцезнаходженням якого є: м. Київ, вул. Вишгородська, 12.

21.11.1992 Федерацію незалежних профспілок України було перейменовано у Федерацію профспілок України.

У січні 2008 року позивач звернувся до комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»з метою проведення поточної інвентаризації спірного майна, балансоутримувачем якого є відповідач (лист № 11/01-29/101 від 22.01.2008).

Позивачем стало відомо про те, що відповідач звертався до Головного управління комунальної власності міста Києва з метою оформлення права власності на спірне нерухоме майно (копії звернення та відповіді на нього –у матеріалах справи).

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю  волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ЦК України).

Здійснення права власності полягає у володінні, користуванні, розпорядженні своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Отже, повнота панування власника над річчю означає можливість здійснення з цією річчю будь-яких дій.

Виходячи з вагомості права власності поряд з іншими цивільним правами законом встановлена його непорушність (ч. 1 ст. 321 ЦК України). Відповідно до цієї ж норми закону ніхто не може бути протиправно позбавлений цього  права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 321 ЦК України).

Таким чином, позитивний аспект права власності означає можливість реалізації прав на річ (майно) без участі всіх інших осіб, а негативний –усунення всіх інших осіб від речі і захист її від всіх цих осіб.

Одним із способів захисту права власності є визнання його в судовому порядку.

Зокрема, відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності згідно зі ст. 392 ЦК України є оспорення існуючого права.

          Таким чином, оскільки відповідач не визнає права власності позивача на спірне майно, вчиняє дії, пов'язані з оформлення права власності на майно за собою, він своїми діями порушує врегульовані законодавством права позивача щодо володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заперечення відповідача судом до уваги не беруться, виходячи з наступного.

Відповідно до статуту інституту туризму Федерації професійних спілок України (копія –у матеріалах справи) останній є вищим навчальним закладом, створеним Федерацією професійних спілок України на її власності (п. 1.1 статуту).

Засновником і власником майна відповідача є Федерація професійних спілок України (п. 1.2 статуту).

Майно відповідача складається з переданих позивачем до статутного капіталу інституту туризму Федерації професійних спілок України в постійне володіння та користування основних фондів, оборотів активів та інших матеріальних і фінансових цінностей, набутих згідно з законодавством, вартість яких відображається в балансі інституту. Інститут володіє і користується переданим йому майном без права відчуження основних засобів (п. 6.1 статуту).

Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України, яка визначає зміст права власності,  власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У той же час, як зазначено вище, відповідач не наділений правом на відчуження майна, що не дає підстави вважати його власником останнього.

Крім того, президією Ради Федерації незалежних професійних спілок України № П-20-6 від 03.11.1992 було прийнято постанову «Про реорганізацію Українського міжреспубліканського учбово-наукового центру Інституту підвищення кваліфікації працівників туристсько-екскурсійних організацій в Український інститут туризму».

Відповідно до даної постанови, Український міжреспубліканський учбово-науковий центр Інституту підвищення кваліфікації працівників туристсько-екскурсійних організацій було підпорядковано Федерації незалежних професійних спілок України, постановлено вважати це підприємство власністю профспілок України та реорганізувати Український міжреспубліканський учбово-науковий центр Інституту підвищення кваліфікації працівників туристсько-екскурсійних організацій в Український інститут туризму, який є правонаступником вказаного центру, у тому числі в частині майна, коштів, договорів та зобов'язань тощо.

Отже, відповідача було створено шляхом реорганізації Інституту підвищення кваліфікації працівників туристсько-екскурсійних організацій, тобто на базі майна, яке є власністю позивача за згаданим вище договором від 18.11.1990.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача. Зокрема, з останнього підлягає стягненню 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зайво сплачене державне мито в сумі 15841 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за Федерацією професійних спілок України (01012, м. Київ, Майдан Незалежності, 2, код 00014479) право власності на нежитловий будинок  літ. «А»площею 2761,1 кв. м. по вул. Вишгородській, 12 у місті Києві.

Стягнути з Інституту туризму Федерації професійних спілок України (04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 12 код 21486432) на користь Федерації професійних спілок України (01012, м. Київ, Майдан Незалежності, 2, код 00014479) 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повернути Федерації професійних спілок України (01012, м. Київ, Майдан Незалежності, 2, код 00014479) з державного бюджету зайво сплачене державне мито в сумі 15841 грн. державного мита, сплаченого платіжним дорученням № 505 від 05.02.2008.

Суддя                                                                                            С.А. Ковтун

Рішення підписано 20.05.2008

Суддя                                                                                                        Ковтун С.А.