Рішення

від 12.05.2008 по справі 54/06-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

54/06-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2008 р.                                                            Справа № 54/06-08

вх. № 1103/4-54

Суддя господарського суду Хачатрян В.С. 

при секретарі судового засідання Кириленко М.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Осьмуха Н.Г., довіреність № 01-40/218 від 29.01.2008 р.  відповідача - не з*явився

розглянувши справу за позовом Харківської обласної ради, м. Харків  

до  ТОВ "Кінотеатр ім. Орджонікідзе", м. Харків  

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якійпросить визнати недійсним п. 3.4. договору оренди цілісного майнового комплексу №118 від 12.07.1994 року в частині права викупу орендованого майна орендарями та визнати недійсною додаткову угоду №8 від 31.03.2003 року до договору оренди №118 від 12.07.1994 року. Судові витрати просить покласти на відповідача.

У судовому засіданні 23.04.2008 року було оголошено перерву до 06.05.2008року об 11-30 та у судовому засіданні 06.05.2008 року було оголошено перерву до 07.05.2008 року об 11-45. Після перерви судове засідання було поновлено і  продовжено у тому ж складі.

07 травня 2008 року представник відповідача через канцелярію суду надав клопотання про призначення колегіального розгляду даної справи.

У судовому засіданні 07 травня 2008 року було оголошено перерву до 12 травня 2008 року до вирішення питання щодо заявленого представником відповідача клопотання.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 07 травня 2008 року було відхилено клопотання відповідача про призначення колегіального розгляду справи № 54/06-08.

Після перерви судове засідання було поновлено.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, у наданих до канцелярії господарського суду 17.03.2008 року відзиві на позов та 08.05.2008 року поясненнях  проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.  

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

12.07.1994 року між Фондом обласного комунального майна Харківської обласної ради народних депутатів (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Кінотеатр ім. Орджонікідзе” (є правонаступником прав та обов'язків реорганізованого орендного підприємства „Кінотеатр ім. Орджонікідзе”  та „Організації орендарів колективу кінотеатру ім. Орджонікідзе”) (відповідач) було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу №118 (далі ЦМК), відповідно до якого, відповідач отримав право на оренду ЦМК розташованого за адресою: 61007, м. Харків, проспект Орджонікідзе, 8,.

Відповідно до розділів 2 та 3  договору оренди ЦМК №118  сторони визначили свої права та обов'язки за даним договором, а саме: позивач повинен був передати за актом прийому – передачі, протягом 10 днів з моменту підписання договору відповідачу ЦМК та у разі капітального ремонту, якщо такий передбачено, позивач повинен був підписати з відповідачем угоду про порядок і умови його проведення, у разі проведення такого ремонту відповідачем, узгодити умови розрахунку, угода про які є невід'ємною частиною договору оренди ЦМК. Угода про такі розрахунки сторонами не складалася.

Відповідач в свою чергу повинен був прийняти за актом прийому-передачі ЦМК, використовувати його за призначенням, своєчасно сплачувати орендну плату, підтримувати орендоване майно у технічно справному стані відповідно до правил СНІП.

Пунктом 3.4. договору оренди ЦМК передбачено, що орендар (відповідач) має право викупити орендоване майно на умовах, у порядку та у строки, відповідно до діючого законодавства.

Відповідно до п. 3.5. додаткової угоди №7 від 01.02.2002 року до договору оренди ЦМК №118 від 12.07.1994 року відповідач (орендар) – повинен „своєчасно здійснювати капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна. Капітальний ремонт здійснювати за письмовою згодою орендодавця (позивача)”.

31.03.2003 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 8 до договору оренди ЦМК від 12.07.1994 року про те, що – „орендар має переважне право на викуп орендованого майна, згідно діючого законодавства, у разі збільшення його вартості за рахунок невідокремлюваних поліпшень, зроблених за власні кошти, з дозволу орендодавця, не менш, як на 25% від вартості орендованого майна, згідно акту оцінки”.

Відповідно до ст.48 ЦК УРСР, чинного на момент укладення договору, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. Правило, встановлене цією нормою, повинно застосовуватись в усіх випадках, коли угода вчинена з порушенням закону.  

Зміст договору не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства та має вчинятись у формі, встановленій законом.

Відповідно до Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України  від 12.03.99р. № 02-5/111 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” – угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом – господарським судам у вирішенні спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними, необхідно враховувати зокрема таке – угоди, які містять порушення закону, не породжують будь-яких бажаних сторонами результатів, незалежно від рішення суду і волі сторін та їх вини в укладенні протизаконної угоди.

          Як   що вирішуючи господарський спір господарський суд встановить, що зміст договору суперечить чинному законодавству, він керуючись ч.1 ст. 83  ГПК України повинен за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині.

          Недійсні угоди, як правило, не породжують для сторін прав та обов'язків, тому для вимог про визнання недійсними таких угод строки позовної давності не застосовуються.

          Відповідно до п.п.1 п.4  прикінцевих та перехідних положень ЦК України – положення ЦК України застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

          Згідно із ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення. Відповідачем не було надано до суду відповідної заяви.

Згідно ЗУ „Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання” (від 18.11.1992р. № 2796-XII) – було частково, до 21 травня 1993 року припинено повноваження Верховної Ради України щодо видання законів у сфері відносин власності та відповідним Законом було тимчасово делеговано Кабінету Міністрів України, з метою оперативного вирішення питань пов'язаних із здійсненням ринкової реформи, повноваження видавати декрети в сфері законодавчого регулювання з питань передбачених п.13 ст. 97 Конституції України (888-09), щодо відносин власності, підприємницької діяльності, соціального і культурного розвитку, державної, митної, науково-технічної політики, кредитно-фінансової системи, оподаткування, державної політики оплати праці і ціноутворення.

          Статтею 1 Закону України „Про порядок застосування Закону України „Про тимчасове зупинення повноважень Верховної Ради України, передбачених п.13 ст. 97 Конституції України, і повноважень Президента України, передбачених п. 7-4 ст. 114-5 Конституції України” (від 21.11.1992р. №2813- XII) передбачено, що Кабінет Міністрів України, для реалізації повноважень, покладених на нього відповідним Законом, ухвалює декрети, які мають силу закону. Декрети  Кабінету Міністрів України є обов'язковими до виконання на всій території України.

          Пунктом 9 Декрету Кабінету Міністрів України „Про приватизацію ЦМК державних підприємств та їх структурних підрозділів, зданих в оренду” (від 20.05.1993р. № 57-93)  передбачено, що „якщо в договорах оренди, укладених з правом викупу до набуття чинності цим Декретом, умови викупу (ціна, порядок, термін та засоби платежу) не визначено і орендар не дає згоди на приватизацію державного майна, зданого в оренду, сторони договорів оренди, визнані такими відповідно до законодавства України, протягом півтора року з дня набуття чинності цим Декретом вносять до вказаних договорів належні зміни і доповнення. При цьому вартість майна, що підлягає викупу, визначається за методикою оцінки, яка діє на момент внесення цих змін і доповнень. У разі невнесення в договір оренди з правом викупу вказаних змін і доповнень у зазначений термін орендар втрачає право на викуп об'єкта оренди”.

          Суд, проаналізувавши укладений між сторонами договір оренди ЦМК №118 від 12.07.1994 року та вчинені на його виконання сторонами дії, зазначає, що на час укладання договору оренди ЦМК №118 від 12.07.1994 року, вже діяв вищезазначений Декрет Кабінету Міністрів України, який передбачав суттєві умови для договорів оренди майна з правом викупу, але сторонами всупереч чинному законодавству не були передбачені умови викупу (ціна, порядок, термін та засоби платежу) орендованого майна. Сторонами не було вжито ніяких заходів до кінця спливу півторарічного терміну щодо приведення у відповідність до чинного законодавства умов договору оренди ЦМК №118 від 12.07.1994 року, що в свою чергу призвело до порушення законодавства про оренду, а саме -  Декрету Кабінету Міністрів України „Про приватизацію ЦМК державних підприємств та їх структурних підрозділів, зданих в оренду” та автоматичної втрати права на викуп ЦМК відповідно до пункту 9 Декрету.

Позивачем, 14.01.2004 року було направлено на адресу відповідача листа за №45 з проханням укласти новий договір оренди ЦМК  тому, що діючий договір оренди ЦМК №118 не відповідає вимогам Законів України  „Про оренду державного та комунального майна”, Закону України „Про оцінку майна, майнових прав професійну оціночну діяльність в Україні”, постанові КМУ від 10.09.2003 року №1440 „Про затвердження Національного стандарту №1 „Загальні засади оцінки майна і майнових прав”.

          Відповідач у своєму листі № 01 від 29.01.2004 року зазначив, що діючий договір є законним та без порушень норм чинного законодавства України, має намір розглянути можливість переукладання договору оренди за умов надання відповіді від позивача, які саме умови договору не відповідають вимогам чинного законодавства та які Закони порушує відповідний договір оренди.

          Відповідно до Закону України „Про приватизацію державного майна” (від 04.03.1992р. №2163-XII) передбачено, що „відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування, даний  закон передбачає вичерпний перелік способів приватизації, а саме: - продажу об'єктів приватизації на аукціоні, за конкурсом, а приватизація майна невеликих державних підприємств (об'єктів малої приватизації) здійснюється відповідно до ЗУ „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”.

Статтею 4 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” передбачено, що „продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності є органи приватизації створені місцевими Радами”. Відповідно до ст.7 закону - місцеві ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають у комунальній власності і підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом, викупу. Включення об'єктів малої приватизації до вищезазначених переліків здійснюється з ініціативи відповідних органів приватизації або покупців.

          Відповідач, листом №26 від 12.02.2004р звернувся з ініціативою до позивача щодо можливості приватизації орендованого ЦМК „Кінотеатр ім. Орджонікідзе”.

          Листом №58 від 01.03.2004 року відповідач відкликав свій попередній лист №26 від 12.02.2004р. відмовившись від приватизації орендованого ЦМК, зауваживши на скрутний фінансовий стан кінотеатру та  що рішення засновників ТОВ „Кінотеатр ім. Орджонікідзе” з питань приватизації кінотеатру не приймалось.

Відповідач, листом  від 23.05.2007р. №82 повідомив позивача, що „ТОВ „Кінотеатр ім. Орджонікідзе”  має переважне право на викуп орендованого майна відповідно до чинного законодавства та додаткової угоди №8 від 31.03.2003р у разі збільшення його вартості не менше ніж на 25% за рахунок невідокремлюваних поліпшень, зроблених за власні кошти.”

Законом України від 18.05.2000р. №1723-ІІІ „Про Державну програму приватизації” передбачено, що відповідне переважне право орендаря на викуп майна у разі збільшення його вартості не менше ніж на 25% за рахунок невідокремлюваних поліпшень застосовується лише до продажу об'єктів групи  ”А” ( будівлі, споруди, приміщення) на орендовані ЦМК ця норма не розповсюджується.

          Відповідно до Закону України „Про Державну програму приватизації” приватизація ЦМК ТОВ „Кінотеатр ім. Орджонікідзе” за класифікацією об'єктів приватизації відноситься до групи „Ж” - незалежно від вартості це:  об'єкти освіти, культури, мистецтва та преси... Приватизація майна об'єктів, віднесених до групи „Ж”, здійснюється способами, передбаченими Законом України  „Про Державну програму приватизації”, „Положення про порядок приватизації об'єктів групи „Ж””, (№ 596/4817 від 08.09.2000р. зареєстровано в  Міністерстві юстиції України) - з метою збереження профілю діяльності зазначених об'єктів продаж їх здійснюється переважно за некомерційним конкурсом;

першочерговій приватизації підлягають об'єкти групи „Ж”, які використовуються не за призначенням, перебувають в оренді або не функціонують;

приватизація майна об'єктів групи „Ж” здійснюється переважно конкурентними способами, об'єкти групи „Ж”, для забезпечення діяльності яких згідно з їх цільовим призначенням необхідна реконструкція, модернізація, що вимагає внесення інвестицій, підлягають приватизації шляхом продажу за некомерційним конкурсом.

          Положення про порядок визначення та застосування способів приватизації щодо об'єктів малої приватизації (№558/2998 від 10.09.98р зареєстровано в  Міністерстві юстиції України) передбачає, що конкурс, як спосіб приватизації застосовується для продажу об'єктів малої приватизації, що мають соціально важливе значення для даного регіону.

          Відповідно до ст. 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти тощо належать територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють потреби територіальних громад. Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів, і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку. Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об'єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню

          Суд, дослідивши зазначені докази, доходить висновку, що  п. 3.4. договору оренди цілісного майнового комплексу №118 від 12.07.1994 року в частині права викупу орендованого майна орендарями та додаткова угода №8 від 31.03.2003 року до договору оренди №118 від 12.07.1994 року  на момент їх укладення не відповідали вимогам закону.

Відповідно до ст.ст. 7, 11, 13, 14 ЗУ „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” - приватизація об'єктів здійснюється шляхом продажу об'єктів на аукціоні, за конкурсом, викупу. Викуп застосовується лише тоді, коли об'єкти малої приватизації не були продані на аукціоні, за конкурсом або були включені до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу. Частиною першою ст. 7 даного закону передбачено, що місцеві ради затверджують переліки об'єктів, які підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом, а також викупу. Зі змісту цієї норми випливає, що місцеві ради є органами, які здійснюють функції, відповідно, щодо розпорядження комунальною власністю. Способи приватизації визначаються шляхом прийняття місцевими радами рішень про затвердження конкретних переліків об'єктів приватизації.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 13.12.2000р. №14-рп – „Включення підприємства до іншого, ніж пропонує покупець, переліку об'єктів приватизації не може розглядатися як відмова у приватизації” .

          Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

          Всебічно, повно і об'єктивно розглянувши в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до статті 44-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на відповідача.

          На підставі викладеного, керуючись  ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129, 140, 142 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12,  33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним п. 3.4. договору оренди цілісного майнового комплексу №118 від 12.07.1994 року в частині права викупу орендованого майна орендарями.

Визнати недійсною додаткову угоду № 8 від 31.03.2003 року до договору оренди №118 від 12.07.1994 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Кінотеатр ім. Орджонікідзе”  (61007, м. Харків, пр. Орджонікідзе,8 р/р 26007301730014 в Орджонікідзевському АК ПІБ м. Харкова, МФО 351351, код 03329427) на користь Харківської обласної ради (61002, м. Харків, вул. Сумська, 64 р/р 35411001001412 ГУДКУ в Харківській області, МФО 851011, код 24283333) 170,00 грн. Державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписаний 13.05.2008 року

Суддя                                                                                            Хачатрян В.С.