Постанова

від 04.07.2008 по справі 54/06-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

54/06-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2008 р.                                                           Справа № 54/06-08  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Лакіза В.В. , суддя Камишева Л.М.

при секретарі Шубіній Ю.Є.

за участю представників:

позивача –Осьмуха Н.Г., доруч. №01-40/218 від 29.01.08р.

відповідача -  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача вх. № 1283Х/1-10 на рішення господарського суду Харківської області від 12.05.08 по справі № 54/06-08

за позовом  Харківської  обласної  ради, м. Харків

до   Товариства з обмеженою відповідальністю» Кінотеатр ім. Орджонікідзе», Харків про  визнання недійсним договору

                                               встановила:

          Рішенням господарського суду Харківської області від 12.05.08 по справі № 54/06-08 (суддя  Хачатрян В.С.) задоволено позовні вимоги позивача та  визнано недійсним п. 3.4. договору оренди цілісного майнового комплексу №118 від 12.07.1994 року в частині права викупу орендованого майна орендарями,  визнано недійсною додаткову угоду №8 від 31.03.2003 року до договору оренди №118 від 12.07.1994 року.

Відповідач  не погодився з вказаним рішенням та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 12.05.2008 р. по справі №54/06-08 та прийняти нове рішення, яким   відмовити в задоволенні позовних вимог позивача. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

          Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд залишити рішення господарського суду Харківської області від12.05.08р. по справі № 54/06-08  без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, мотивуючи тим, що вказане рішення є законним та обґрунтованим.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився та надав клопотання про відкладення розгляду справи. З огляду на те, що доводи щодо відкладення розгляду справи судова колегія вважає  необґрунтованими, судова колегія вирішила відмовити відповідачу в клопотанні про відкладення розгляду справи.

Враховуючи, що позиція відповідача викладена в апеляційній скарзі, а також те, що ухвалою про прийняття апеляційної скарги до провадження сторони були попереджені, що у разі неявки представників сторін в судове засідання, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами,  судова колегія вважає можливим розглядати   апеляційну скаргу   за наявними в матеріалах справи доказами.

          Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів  встановила наступне.

Позивач звернувся до господарського суду  з позовною заявою, в якій просив визнати недійсним п. 3.4. договору оренди цілісного майнового комплексу №118 від 12.07.1994 року в частині права викупу орендованого майна орендарями та визнати недійсною додаткову угоду №8 від 31.03.2003 року до договору оренди №118 від 12.07.1994 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.07.1994 року між Фондом обласного комунального майна Харківської обласної ради народних депутатів  та Товариством з обмеженою відповідальністю „Кінотеатр ім. Орджонікідзе”, що є правонаступником прав та обов'язків реорганізованого орендного підприємства „Кінотеатр ім. Орджонікідзе”  та „Організації орендарів колективу кінотеатру ім. Орджонікідзе” було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу №118, відповідно до якого, відповідач отримав право на оренду цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: 61007, м. Харків, проспект Орджонікідзе, 8.

Відповідно до розділів 2 та 3  договору оренди цілісного майнового комплексу №118  сторони визначили свої права та обов'язки за даним договором, а саме: позивач повинен був передати за актом прийому –передачі, протягом 10 днів з моменту підписання договору відповідачу цілісний майновий комплекс та у разі капітального ремонту, якщо такий передбачено, позивач повинен був підписати з відповідачем угоду про порядок і умови його проведення, у разі проведення такого ремонту відповідачем, узгодити умови розрахунку, угода про які є невід'ємною частиною договору оренди цілісного майнового комплексу. Угода про такі розрахунки сторонами не складалася.

Відповідач в свою чергу повинен був прийняти за актом прийому-передачі цілісний майновий комплекс, використовувати його за призначенням, своєчасно сплачувати орендну плату, підтримувати орендоване майно у технічно справному стані відповідно до правил СНІП.

Пунктом 3.4. договору оренди цілісного майнового комплексу передбачено, що орендар (відповідач) має право викупити орендоване майно на умовах, у порядку та у строки, відповідно до діючого законодавства.

Відповідно до п. 3.5. додаткової угоди №7 від 01.02.2002 року до договору оренди цілісного майнового комплексу №118 від 12.07.1994 року відповідач (орендар) –повинен „своєчасно здійснювати капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна. Капітальний ремонт здійснювати за письмовою згодою орендодавця (позивача)”.

31.03.2003 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 8 до договору оренди цілісного майнового комплексу від 12.07.1994 року про те, що –„орендар має переважне право на викуп орендованого майна, згідно діючого законодавства, у разі збільшення його вартості за рахунок невідокремлюваних поліпшень, зроблених за власні кошти, з дозволу орендодавця, не менш, як на 25% від вартості орендованого майна, згідно акту оцінки”.

Згідно Закону України»Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання» було частково, до 21 травня 1993 року припинено повноваження Верховної Ради України щодо видання законів у сфері відносин власності та відповідним Законом було тимчасово делеговано Кабінету Міністрів України, з метою оперативного вирішення питань пов'язаних із здійсненням ринкової реформи, повноваження видавати декрети в сфері законодавчого регулювання з питань передбачених п.13 ст. 97 Конституції України, щодо відносин власності, підприємницької діяльності, соціального і культурного розвитку, державної, митної, науково-технічної політики, кредитно-фінансової системи, оподаткування, державної політики оплати праці і ціноутворення.

Ст.1Закону України «Про порядок застосування Закону України «Про тимчасове зупинення повноважень Верховної Ради України, передбачених п.13 ст. 97 Конституції України, і повноважень Президента України, передбачених п. 7-4 ст. 114-5 Конституції України»передбачено, що Кабінет Міністрів України, для реалізації повноважень, покладених на нього відповідним Законом, ухвалює декрети, які мають силу закону. Декрети Кабінету Міністрів України є обов'язковими до виконання на всій території України.

Декрет Кабінету Міністрів України»Про приватизацію цілісного майнового комплексу державних підприємств та їх структурних підрозділів, зданих в оренду» встановлював, „якщо в договорах оренди, укладених з правом викупу до набуття чинності цим Декретом, умови викупу (ціна, порядок, термін та засоби платежу) не визначено і орендар не дає згоди на приватизацію державного майна, зданого в оренду, сторони договорів оренди, визнані такими відповідно до законодавства України, протягом півтора року з дня набуття чинності цим Декретом вносять до вказаних договорів належні зміни і доповнення. При цьому вартість майна, що підлягає викупу, визначається за методикою оцінки, яка діє на момент внесення цих змін і доповнень. У разі невнесення в договір оренди з правом викупу вказаних змін і доповнень у зазначений термін орендар втрачає право на викуп об'єкта оренди”.

Суд першої інстанції правомірно зазначив, що на час укладення договору оренди цілісного майнового комплексу №118 від 12.07.1994 року, вже діяв вищезазначений Декрет Кабінету Міністрів України, який передбачав суттєві умови для договорів оренди майна з правом викупу, але сторонами всупереч чинному законодавству не були передбачені умови викупу (ціна, порядок, термін та засоби платежу) орендованого майна.

Вказаний Декрет втратив чинність  на підставі  Закону України від 14 вересня 2006року «Про визнання такими, що втратили чинність,  деяких законодавчих  актів України».

Як вказує позивач, листом від 14.01.2004р. №45 він звертався до відповідача про приведення у відповідність до чинного законодавства України  умов договору. Однак, відповідач відмовився від даної пропозиції та зазначив у своєму листі від 29.01.04 р. про те, що вважає  договір оренди цілісного майнового комплексу від 12.07.1994 року таким, що відповідає чинному законодавству.

Таким чином, сторонами не було вжито ніяких заходів до кінця спливу півторарічного терміну щодо приведення у відповідність до чинного законодавства умов договору оренди цілісного майнового комплексу №118 від 12.07.1994 року, що в свою чергу призвело до порушення законодавства про оренду, а саме -  Декрету Кабінету Міністрів України „Про приватизацію цілісного майнового комплексу державних підприємств та їх структурних підрозділів, зданих в оренду” та  втрати відповідачем  права на викуп цілісного майнового комплексу відповідно до пункту 9 Декрету.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку,  що  п. 3.4. договору оренди цілісного майнового комплексу №118 від 12.07.1994 року в частині права викупу орендованого майна орендарями та додаткова угода №8 від 31.03.2003 року до договору оренди №118 від 12.07.1994 року  на момент їх укладення не відповідали вимогам закону.

Відповідно до Закону України «Про приватизацію державного майна»передбачено, що „відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування, даний  закон передбачає вичерпний перелік способів приватизації, а саме: - продажу об'єктів приватизації на аукціоні, за конкурсом, а приватизація майна невеликих державних підприємств (об'єктів малої приватизації) здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Статтею 4 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»передбачено, що „продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності є органи приватизації створені місцевими Радами”. Відповідно до ст.7 закону - місцеві ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають у комунальній власності і підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом, викупу. Включення об'єктів малої приватизації до вищезазначених переліків здійснюється з ініціативи відповідних органів приватизації або покупців.

          Відповідач, листом №26 від 12.02.2004р звернувся з ініціативою до позивача щодо можливості приватизації орендованого цілісного майнового комплексу „Кінотеатр ім. Орджонікідзе”.

          Листом №58 від 01.03.2004 року відповідач відкликав свій попередній лист №26 від 12.02.2004р. та відмовився від приватизації орендованого цілісного майнового комплексу, посилаючись на скрутний фінансовий стан кінотеатру та  на те, що рішення засновників ТОВ „Кінотеатр ім. Орджонікідзе” з питань приватизації кінотеатру не приймалось.

Таким чином,  відповідач  фактично не звертався до позивача про включення орендованого цілісного майнового комплексу  до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.

Відповідно до Закону України „Про Державну програму приватизації” приватизація цілісного майнового комплексу ТОВ „Кінотеатр ім. Орджонікідзе” за класифікацією об'єктів приватизації відноситься до групи „Ж” - незалежно від вартості це:  об'єкти освіти, культури, мистецтва та преси.

Приватизація майна об'єктів, віднесених до групи „Ж", здійснюється способами, передбаченими Законом України „Про Державну програму приватизації", „Положенням про порядок приватизації об'єктів групи „Ж" , а саме:

з метою збереження профілю діяльності зазначених об'єктів продаж їх здійснюється переважно за некомерційним конкурсом;

першочерговій приватизації підлягають об'єкти групи „Ж", які використовуються не за призначенням, перебувають в оренді або не функціонують;

приватизація майна об'єктів групи „Ж" здійснюється переважно конкурентними способами, об'єкти групи „Ж", для забезпечення діяльності яких згідно з їх цільовим призначенням необхідна реконструкція, модернізація, що вимагає внесення інвестицій, підлягають приватизації шляхом продажу за некомерційним конкурсом.

          Положення про порядок визначення та застосування способів приватизації щодо об'єктів малої приватизації  передбачає, що конкурс, як спосіб приватизації застосовується для продажу об'єктів малої приватизації, що мають соціально важливе значення для даного регіону.

Відповідно до ст.ст.7,11,13,14 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" - приватизація об'єктів здійснюється шляхом продажу об'єктів на аукціоні, за конкурсом, викупу. Викуп застосовується лише тоді, коли об'єкти малої приватизації не були продані на аукціоні, за конкурсом або були включені до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.

Як вказує позивач, відповідно до Законів України „Про приватизацію державного майна", „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", „Про оренду державного та комунального майна", „Про Державну програму приватизації", „Положення про порядок приватизації об'єктів групи „Ж" , 03 квітня 2007р  Харківською обласною радою  прийнято рішення „Про відчуження об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ міст області", яким було затверджено перелік об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, що підлягають відчуженню у 2007 році шляхом продажу за конкурсом до якого було включено цілісний майновий комплекс„Кінотеатр ім. Орджонікідзе".

Враховуючи  викладене, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача та  визнав недійсним п. 3.4. договору оренди цілісного майнового комплексу №118 від 12.07.1994 року в частині права викупу орендованого майна орендарями,  визнав недійсною додаткову угоду №8 від 31.03.2003 року до договору оренди №118 від 12.07.1994 року.

Законом України „Про Державну програму приватизації" передбачено, що переважне право орендаря на викуп майна у разі збільшення його вартості не менше ніж на 25% за рахунок невідокремлюваних поліпшень застосовується лише до продажу об'єктів групи "А" ( будівлі, споруди, приміщення), ТОВ „Кінотеатр ім. Орджонікідзе" за класифікацією об'єктів приватизації відноситься до групи „Ж", тому посилання відповідача на те,  що „ТОВ „Кінотеатр ім. Орджонікідзе" має переважне право на викуп орендованого майна відповідно до чинного законодавства та додаткової угоди №8 від 31.03.2003р. є необґрунтованим.

          Відповідно до п.п.1 п.4  прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України –положення Цивільного Кодексу України застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

          Згідно із ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення. Відповідачем не було надано до суду відповідної заяви.

Крім того, відповідно до ст. 261 Цивільного Кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла  довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач  лише листом  від 23.05.2007р. №82 повідомив позивача, що „ТОВ „Кінотеатр ім. Орджонікідзе”  має переважне право на викуп орендованого майна відповідно до  договору та додаткової угоди №8 від 31.03.2003р., посилаючись на збільшення його вартості не менше ніж на 25% за рахунок невідокремлюваних поліпшень, зроблених за власні кошти.

          Посилання відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права є також необґрунтованими, оскільки як вбачається з матеріалів справи відповідач був присутній у судовому засіданні 07.05.2008р., подавав клопотання про колегіальний розгляд справи та був повідомлений про перерву до 12 травня, для вирішення клопотання по суті та розгляду справи.

Слід зазначити, що чинним законодавством не передбачено обов'язкового винесення ухвали, як окремого  процесуального документа  при оголошенні в судовому засіданні перерви, як і не передбачено такого процесуального документу, як «явочний лист», на який посилається відповідач.

Відповідно до  ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України у кожному судовому засіданні секретарем ведеться протокол, у якому зазначаються певні  дані такі, як рік, місяць, число, і місце судового засідання, найменування суду, номер справи, відомості про явку в судове засідання представників сторін. В протоколі судового засідання також зазначається про відкладення розгляду справи, про оголошення перерви  чи про прийняття судового рішення.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право знайомитись з протоколами і протягом п'яти днів після їх підписання подавати зауваження. Однак, відповідач не надав до суду зауважень на протокол судового засідання від 07.05.2008р., в якому зазначено про оголошення в судовому засіданні перерви до 12.05.2008р.

          На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 12.05.08 по справі № 54/06-08 прийняте у відповідності до чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні, у зв'язку з чим апеляційна скарга  відповідача   задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, п.1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України судова колегія, -

постановила:

Апеляційну скаргу  відповідача залишити без задоволення.      

          Рішення господарського суду Харківської області від 12.05.08 по справі № 54/06-08  залишити без змін.

         Головуючий суддя                                                    Бондаренко В.П.  

                                 суддя                                                    Лакіза В.В.  

                                суддя                                                     Камишева Л.М.

Постанову підписано 04.07.2008р.