Постанова

від 27.03.2008 по справі 3/418-6/443

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

3/418-6/443

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 27 березня 2008 р.                                                                                    № 3/418-6/443  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Остапенка М.І.

суддів :Гончарука П.А.Харченка В.М.

розглянувши касаційні скаргиВАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" та ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"

на постанову

Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2007 року

у справі за позовом

до

прота за зустрічним позовом

до

проДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"ВАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз"визнання правочину недійснимВАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз"ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"визнання правочинів недійсними

   В С Т А Н О В И В:

у грудні 2006 року, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до ВАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" про визнання заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог недійсною.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що 30.12.2005 року між ним та відповідачем було укладено договір про надання послуг з транспортування природного газу № 06/05-1993, а у 2006 році –кілька договорів на постачання природного газу, розрахунки за якими вчинено не у повному обсязі. У листопаді відповідач направив позивачу заяву №06-6944 від 10.11.2006 року про зарахування зустрічних однорідних вимог, яка не була визнана правомірною, з огляду на відсутність заборгованості перед відповідачем по договору від 30.12.2005 року №06/05-1993, погашеної заліком однорідних вимог заявами про зарахування зустрічних однорідних вимог №№31/19-7292 від 23.06.2006 року, №31/19-8298 від 25.07.2006 року, №31/19-9224 від 31.08.2006 року, №31/19-9894 від 26.09.2006 року, №31/19-11258 від 25.10.2006 року щодо заборгованості перед відповідачем за договорами №06/06-76 від 31.01.2006 року, №06/06-75 від 31.01.2006 року, №06/06-134 від 31.01.2006 року.

Вважаючи, що за таких обставин, заява відповідача суперечить законодавству і не породжує правових наслідків, позивач просив визнати односторонній правочин недійсним на підставі ст. 215 ЦК України.

У лютому 2007 року, відповідач пред'явив у господарському суді зустрічний позов, за наслідками розгляду якого просив визнати недійсними заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог №№31/19-7292 від 23.06.2006 року на суму 265 205,70 грн., №31/19-8298 від 25.07.2006 року на суму 592 251,16 грн., №31/19-9224 від 31.08.2006 року на суму 498 031,98 грн., №31/19-9894 від 26.09.2006 року на суму 375 558,72 грн., №31/19-11258 від 25.10.2006 року на суму 280 881,33 грн. Вимоги ВАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" обґрунтовані невідповідністю зазначених заяв Цивільному кодексу України, зокрема, ч.1 ст.215, та іншим актам цивільного законодавства.

Рішенням господарського суду Львівської області від 27.03.2007 року первісний позов ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та зустрічний позов ВАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" задоволено. Заяви  №06-6944 від 10.11.2006 року про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 968 181,32 грн., №31/19-7292 від 23.06.2006 року на суму 265 205,70 грн., №31/19-8298 від 25.07.2006 року на суму 592 251,16 грн., №31/19-9224 від 31.08.2006 року на суму 498 031,98 грн., №31/19-9894 від 26.09.2006 року на суму 375 558,72 грн., №31/19-11258 від 25.10.2006 року на суму 280 881,33 грн. визнано недійсними.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2007 року, апеляційні скарги позивачів як за первісним так і за зустрічним позовами залишено без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції –без змін.

Постановлені у справі судові рішення оскаржено у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України 14.03.2008 року порушено касаційне провадження у справі за касаційними скаргами ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та ВАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз", у яких вони посилаються на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення процесуальних норм, і просять постановити: ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" - про відмову у задоволенні зустрічного позову, а ВАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" –про відмову у задоволенні первісного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційних скаргах доводи, судова колегія не вбачає підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ст.598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зокрема, ст.601 ЦК України передбачає припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних позовних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

При цьому, закон не зазначає яких-небудь вимог до форми заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Але, враховуючи, що правочин по зарахуванню однорідних взаємних вимог є його виконанням на момент вчинення, для юридичних осіб така заява є документом первинного бухгалтерського обліку і повинна бути у письмовій формі та за своїм змістом відповідати вимогам, які ставляться до документів первинного бухгалтерського обліку. Дотримання юридичними особами публічно-правових вимог до такого виду документів є їх обов'язком, в силу вимог закону.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Проте, взаємні заяви сторін щодо зарахування однорідних вимог не можна визнати такими, що відповідають наведеній вище нормі, оскільки, у них відсутнє посилання на виконане за договорами, обсяги наданих (прийнятих) послуг чи продукції, час виникнення заборгованості, що підлягала зарахуванню, а тому, заяви сторін не могли бути підставою для внесення кожною із сторін даних до бухгалтерського обліку і визнання вчиненого ними у відповідності до вимог законодавства.

При такому положенні, враховуючи недотримання кожною із сторін публічно-правових вимог щодо порядку оформлення документів, господарський суд першої інстанції та апеляційний господарський суд правомірно визнали вчиненні правочини недійсними і підстав для скасування судових рішень, за наведених у касаційній скарзі мотивів, судова колегія не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

   П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги ВАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" та ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2007 року –без змін.

Головуючий                                                                                  М.І. Остапенко

Судді                                                                                             П.А. Гончарук                                                                                                        

                                                                                                        В.М. Харченко