Постанова

від 22.04.2008 по справі 15/411

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

15/411

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 22 квітня 2008 р.                                                                                    № 15/411  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Т. Дроботової - головуючого

Н. ВолковицькоїЛ. Рогач

за участю представників:

позивача

Кулібаба І.В. - директор

відповідача

Михайленко Т.М. –довіреність від 06.11.2007 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу  Закладу Федерації профспілок України Учбово-  спортивної бази "Спартак"

на постановувід 04.12.2007 Київського апеляційного господарського суду

у справі№ 15/411 господарського суду м. Києва

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Маігор"

доЗакладу Федерації профспілок України Учбово - спортивної бази "Спартак"

простягнення 156 452,40 грн.

В С Т А Н О В И В :

          У червні 2007 р. ТОВ "Маігор" звернулось до господарського суду                 м. Києва з позовом до Закладу Федерації профспілок України Учбово – спортивної бази "Спартак" (далі –УСБ "Спартак") про стягнення                           156 452,40 грн. вартості ремонту нежитлових приміщень, посилаючись на приписи статей 179, 181, 193 Господарського кодексу України та статті 525, 526, 628, 629, 776 Цивільного кодексу України.

          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.02.2006 р. між сторонами у справі було укладено договір оренди майна № 25, за умовами якого майно передавалось за актом прийому –передачі, який був підписаний сторонами із зауваженнями щодо технічного стану об'єкту із зазначенням про необхідність проведення капітальних ремонтних робіт, у зв'язку з чим сторони встановили в пункті 3.2 договору, що плата за користування об'єктом найму за перші два місяці дії договору не здійснюється.

          Одночасно з укладенням договору відповідачем було запропоновано позивачу укласти додаткову угоду № 1 про внесення змін та доповнень, якою доповнено договір оренди № 25 пунктом 1.9 стосовно проведення капітального ремонту об'єкту.

          Поданий позивачем, в порядку передбаченому пунктом 1.9 договору, кошторис на ремонт об'єкту найму на суму 156 452,40 грн. був погоджений відповідачем без зауважень, про що свідчать підпис директора та печаткою підприємства та підписана додаткова угода № 2 до договору оренди № 25 від 20.02.2006 р.

          Позивачем на підставі контракту підряду № 1 від 02.03.2006 р.. укладеного між позивачем та підрядною організацією, був здійснений ремонт об'єкта найму на суму 156 452,40 грн. за кошторисом погодженим з відповідачем.

          30.01.2007 р. відповідач листом № 32 повідомив позивача про небажання продовжувати дію договору оренди № 25 на новий строк з вимогою повернути об'єкт найму, проте відшкодувати позивачу вартість здійсненого ним ремонту об'єкта оренди відмовився, незважаючи на вимоги пункту 1.9 договору.

          Претензія позивача № 3 від 22.02.2007 р. на суму проведеного ремонту в розмірі 156 452, 40 грн. залишена відповідачем без задоволення.

          У відзиві на позовну заяву УСБ "Спартак" просило відмовити у задоволенні позовних вимог, зокрема, посилаючись на те, що договір оренди     № 25 та додаткові угоди № 1 та № 2 без дати до нього, підписані представником  УСБ "Спартак" без дотримання встановленого порядку укладення угод, визначеного статутом підприємства, без обов'язкового погодження на укладення договору з власником відповідача - Федерацією профспілок України, тобто підписані директором відповідача з перевищенням його повноважень.

          Крім того, відповідач у відзиві зазначав, що вимога позивача про відшкодування вартості ремонту не обґрунтована і не передбачена орендними відносинами між сторонами, оскільки умовами договору, зокрема, передбачено, що капітальний ремонт позивачем міг бути проведений лише за обов'язкової наявності згоди відповідача на такі роботи, а відповідачем така згода не надавалась.

          Рішенням господарського суду м. Києва від 03.09.2007 р. (суддя Хоменко М.Г.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі, стягнуто з УСБ "Спартак" на користь ТОВ "Маігор" 156 452, 40грн. боргу.

          Мотивуючи рішення господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, зазначивши, що на день винесення рішення сума основного боргу складає 156 452, 40 грн., що підтверджується підписаною сторонами додатковою угодою № 2 про внесення змін та доповнень до договору найму майна № 25 від 20.02.2006 р., за умовами якої сторони дійшли згоди щодо узгодження локального кошторису на капітальний ремонт (реконструкцію) об'єкта, що орендується.

          За апеляційною скаргою УСБ "Спартак" Київський апеляційний господарський суд (судді: Кондес Л.О., Куровський С.В., Михальська Ю.Б.), переглянувши рішення господарського суду м. Києва від 03.09.2007 р. в апеляційному порядку, постановою від 04.12.2007 р. залишив його без змін з тих же підстав.

          УСБ "Спартак" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням та неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 631, 651, 776, 778 Цивільного кодексу України.

          Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції було залишено поза увагою та не досліджено пункт 1.7 договору оренди № 25 від 20.02.2006 р., в якому сторони визначили, що вартість поліпшень (тобто ремонтних робіт) об'єкта, що орендується здійснюється наймачем за письмовою згодою наймодавця, тобто відповідача, та може бути відшкодована наймодавцем або зарахована в рахунок плати за користування об'єктом згідно окремої додаткової угоди до цього договору. Відповідачем така згода не надавалась.

Таким чином, на думку скаржника, позивачем була порушена вимога частини 1 статті 778 Цивільного кодексу України, проте, судами вказана норма закону при прийнятті рішень застосована не була.

Скаржник вважає, що судами не встановлено факту наявності згоди відповідача на здійснення позивачем поліпшень, а саме капітального ремонту чи реконструкції об'єкту оренди, а також не перевірено факт чи є в наявності відокремлювані поліпшення і чи вони вилучені позивачем.

При цьому, на думку заявника касаційної скарги судами залишено без перевірки та дослідження доводи відповідача про те, що договір  оренди № 25 від 20.02.2006 р. та додаткові угоди №  2 та № 3 до нього підписані неуповноваженою особою, оскільки директор відповідача, підписуючи вказані документи, перевищив повноваження, встановлені статутом підприємства.     

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні суду, а також правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція виходить з обставин встановлених судом першої та апеляційної інстанції.

Як вбачаться з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 20.02.2006 р. між ТОВ "Маігор" та УСБ "Спартак" було укладено договір  найму (оренди) майна № 25, за умовами якого відповідач передав позивачу у строкове платне користування приміщення площею 86,0 кв.м. по вул. Фрунзе, 105 в м. Києві з метою використання під сауну.

Згідно пункту 2.1 договору передача та повернення об'єкта, що орендується, здійснюється на підставі актів, підписаних двосторонньою комісією, що складається з представників сторін.

Пунктом 3.2 сторони, зокрема, передбачили, що в зв'язку з тим, що приміщення сауни знаходиться незадовільному стані та потребує капітального ремонту, плата за користування об'єктом за перші два місяці дії договору не здійснюється.

За умовами пункту 4.3 договору, наймодавець - ТОВ «Маігор»самостійно і за власний рахунок здійснює капітальний ремонт об'єкта, що орендується.

Термін дії договору визначений в пункті 7.1 договору, з 20.02.2006 р. до 20.01.2007 р. з правом продовження договору.

Пунктом 7.4 договору сторони передбачили, що зміни до договору вносяться за домовленістю сторін і оформлюються додатковими угодами до нього. Додаткові угоди є його невід'ємними частинами і мають юридичну силу в разі, якщо їх укладено (складено) в тій самій формі, що і цей договір.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами було встановлено, що 20.02.2006 р. УСБ «Спартак»передав ТОВ «Маігор»в орендне користування нежитлове приміщення площею 86,0 кв.м. по вул. Фрунзе, 105 в м. Києві за актом приймання –передачі за договором найму (оренди) № 25 від 20.02.2006 р., із зазначенням у вказаному акті, що технічний стан будівлі на момент передачі незадовільний та потребує з боку ТОВ «Маігор»проведення капітальних ремонтних робіт.

Крім того, судами було встановлено, що додатковою угодою № 1 про внесення змін і доповнень до договору найму (оренди) майна № 25 від 20.02.2006 р. сторони доповнили договір пунктом 1.9, яким передбачили, що капітальний ремонт об'єкта, що орендується, здійснюється наймодавцем. За згодою сторін капітальний ремонт може бути здійснений наймачем, вартість якого наймодавець відшкодовує наймачу, згідно погодженого кошторису сторонами, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок наймача або зарахуванням в рахунок платежів за користування об'єктом, згідно окремої  додаткової угоди до цього договору.

Додатковою угодою № 2 про внесення змін і доповнень до договору найму (оренди) № 25 від 20.02.2006 р. сторони погодили, що згідно пункту 1.9 договору сторони дійшли згоди щодо узгодження локального кошторису на капітальний ремонт (реконструкцію) об'єкта, що орендується на суму 156452,40 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є стягнення вартості ремонту нежитлових приміщень у розмірі 156452,40 грн.

Задовольняючи позовні вимоги судами першої та апеляційної інстанції було зазначено, що відповідно до пункту 1.9 договору кошторис на ремонт об'єкта найму був погоджений відповідачем без зауважень, про що свідчать поставлені підписи директора відповідача та печатка відповідача під написом «Погоджено»на перших сторінках договірної ціни на ремонт сауни на стадіоні «Спартак», локальному кошторисі, відомостях ресурсів до локального кошторису.

Крім того, судами зазначалось, що на підставі контракту № 1 від 02.03.2006 р., укладеного ТОВ «Маігор»з підрядником –ТОВ «Черкаська будівельно –торгова компанія «ВІКО»було виконано підрядні роботи на об'єкті, яким є нежитлові приміщення загальною площею 86,0 кв.м., що знаходяться в будівлі сауни за адресою м. Київ, вул. Фрунзе, 105, що підтверджується актом приймання виконаних робіт № 1 від 31.03.2006 р. на суму 156452,40 грн.

Відповідно до пункту 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами пункту 1 статті 773 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця (пункт 3 вказаної норми).

За приписами пунктів 2, 3 статті 776 Цивільного кодексу України капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

Капітальний ремонт провадиться у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк.

Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право:

1) відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту;

2) вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Вказаною нормою передбачено, що обов'язок з проведення капітального ремонту покладається на наймодавця. Під капітальним ремонтом слід розуміти таке відновлення основних частин (конструктивних елементів) найманого майна, без якого останнє неможливо використовувати за призначенням. Капітальний ремонт речі має проводитись у строк, передбачений договором, а якщо він не визначений, - у розумний строк.

Капітальний ремонт повинен здійснюватися за рахунок наймодавця та його силами чи силами залучених ним осіб. Договором найму, зокрема, може встановлюватися обов'язок наймача призупинити чи обмежити користування майном на час проведення ремонту чи його право вимагати від наймодавця надання на час ремонту аналогічного майна.

Статтею 777 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.

Здійснюючи судовий розгляд справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наданими доказами підтверджується факт проведення капітального ремонту об'єкту оренди згідно умов договору найму № 25 від 20.02.2006 р. позивачем на суму 156452,40 грн. згідно узгодженого з відповідачем кошторису, додаткової угоди про зарахування вартості ремонту в рахунок орендної плати між сторонами не укладалось, а тому відповідно до пункту 1.9 договору відповідач повинен відшкодувати позивачеві вартість проведеного капітального ремонту.

Проте, задовольняючи позовні вимоги, судами як першої так і апеляційної інстанції не були з'ясовані питання стосовно проведення позивачем капітального ремонту приміщення, реконструкції чи інших будівельних робіт, а також не з'ясовувалось питання щодо того які саме роботи були проведені, на яку суму та надання відповідачем згоди на проведення будь-яких робіт.

Дозвіл на внесення поліпшень в майно повинен бути наданий наймодавцем у формі, що відповідає формі договору найму із зазначенням конкретних поліпшень і порядку відшкодування їх вартості.

Однак, поза увагою судів залишились доводи відповідача щодо невідповідності форми додаткових угод № 1 та № 2, оскільки в них не зазначено дати укладання угоди, кошторис на які саме роботи реконструкцію чи капітальний ремонт погодили сторони, обсяг, строк та виконавець проведення робіт.

Крім того, поза увагою судів також були залишені доводи відповідача стосовно того, що при погодженні кошторису підписанні та додаткових угод до договору № 25 від 20.02.2006 р. колишнім директором відповідача було перевищено повноваження, оскільки як вбачається з наявного в матеріалах справи контракту з директором УСБ «Спартак»від 05.11.2004 р. директор  самостійно укладає господарські угоди (крім угод про відчуження споруд, приміщень, транспортних засобів та заставу майна, які укладає на підставі рішення Президії ФПУ, а договори оренди нежитлових приміщень бази та угоди на суму 50 тисяч гривень і більше –за погодженням з Головою ФПУ.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом.

Згідно зі статтею 32 вказаного Кодексу, доказами в справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до частини 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що  господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення у справі підлягає скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду м. Києва від 03.09.2007 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2007 р. у справі                      № 15\411 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду       м. Києва.

Касаційну скаргу УСБ «Спартак»задовольнити.          

Головуючий                                                                                  Т. Дроботова

Судді                                                                                              Н. Волковицька

                                                                                                       Л. Рогач