Рішення

від 08.04.2008 по справі 47/55

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

47/55

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  47/55

08.04.08

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю „Діскордія - Київ”

До  Товариства з обмеженою відповідальністю „Істра Україна”

Про стягнення 9 813,14 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

Від позивача: Яюк Т.А. –предст. (дов. б/н від 27.02.2008

                         Байда В.А. –предст. (дов. № 07-08 від 25.03.2008)

Від відповідача: не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього 6 732,16 грн. основного боргу, 1 369,12 грн. пені, 1711,86 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, а також відшкодування витрат по сплаті державного мита  та витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2008 було порушено провадження у справі № 47/55, розгляд якої було призначено на 26.03.2008.

У зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання 26.03.2008 розгляд справи було відкладено на 08.04.2008.

Представники позивача в судовому засіданні 08.04.2008 заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі. Просили суд позов задовольнити.

Відповідач вимог суду, викладених в ухвалах від 17.03.2008 та від 26.03.2008 не виконав, відзив на позовну заяву не надав, в судове засідання 26.03.2008 та 08.04.2008 представника не направив. Через канцелярію господарського суду міста Києва ніяких заяв та клопотань не подавав. Про проведення судового засідання 26.03.2008 та  08.04.2008 був повідомлений належним чином.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу  України за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю „Діскордія - Київ” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Істра Україна”, заслухавши пояснення представників позивача,  Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем –Товариством з обмеженою відповідальністю „Діскордія - Київ” (ТОВ „Діскордія - Київ”), в якості експедитора, з однієї сторони, та відповідачем –Товариством з обмеженою відповідальністю „Істра Україна”, в якості замовника,  з іншої,  укладено Договір –доручення на транспортно-експедиційне обслуговування № 34/06 від 05.12.2006 (надалі - Договір), відповідно до якого експедитор (позивач) за дорученням та за рахунок коштів замовника (відповідача) надає експедиторські послуги з перевезення вантажів у міжнародному та міжміському сполученні за допомогою транспортних послуг перевізника, тобто організовує перевезення найманим транспортом за маршрутом, зазначеним в разовій заявці, яка може бути отримана по факсу та має юридичну силу нарівні з оригіналом.

Пунктом 2.1 Договору покладено на експедитора (позивача) обов'язок організувати перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів автомобільним транспортом на території України та за її межами згідно з заявкою замовника (відповідача).

Згідно пункту 3.13 Договору замовник (відповідач) зобов'язаний своєчасно сплачувати послуги, які надає експедитор (позивач).

Пункт 2.4 Договору наділяє експедитора (позивача) правом укладати договори та угоди з транспортними, страховими, брокерськими та іншими організаціями для виконання зобов'язань по даному Договору.

Відповідно до пункту 4.8 Договору у разі виявлення пошкодження або втрати вантажу, а також у разі виникнення розбіжностей при здачі-прийманні доставленого вантажу складається Акт, який може бути підставою для майнової відповідальності сторін. Сторони фіксують в акті наступні обставини:

-          невідповідність між найменуваннями, вагою та кількістю вантажу в наявності та даними зазначеними в CMR;

-          пошкодження упаковки вантажу та самого вантажу;

-          інші обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності сторін.

Згідно пункту 4.10 про складання акту робиться відмітка в CMR, при цьому вказується дата складання акта та про що складено акт.

Пунктом 6.3 Договору встановлено, що за затримку платежу на замовника (відповідача) накладається пеня в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожні простроченні добові оплати.

Відповідно до пункту 6.5 Договору розмір оплати та порядок розрахунків за надані експедитором послуги, строки та умови оплати визначаються за домовленістю сторін і фіксуються в заявках на перевезення вантажу з урахуванням підпункту 6.5.1 Договору, яким визначено що в разі, якщо сторони визначають в заявці на перевезення вантажу, що оплата повинна бути проведена до моменту виконання перевезення, підставою для оплати є заявка та рахунок експедитора (позивача). При цьому, якщо інше не передбачено в заявці, оплата повинна бути здійснена в строк 10 календарних днів з дня оформлення заявки на перевезення вантажу.

Згідно пункту 6.6 Договору здача-приймання послуг підтверджується актом (звітом повіреного), підписаного обома сторонами.

Відповідно до Заявки № б/н від 05.12.2006 до Договору –доручення на транспортно-експедиційне обслуговування № 34/06 від 05.12.2006, яка підписана позивачем та відповідачем та скріплена печатками юридичних осіб, належним чином завірена копія якої знаходиться в матеріалах справи, експедитор (позивач) повинен був організувати здійснення перевезення вантажу по маршруту м. Свога –м. Софія –м. Київ (місце завантаження: м. Свога вул. Желенско шосе, 6, фірма „Істра”, фірма „Дани Трейд”, місце розвантаження –м. Київ),  за винагороду 1000 євро.

Відповідно до письмових пояснень представника позивача на виконання перевезення вантажу згідно Заявки № б/н від 05.12.2006 автомобіль з державним номером ЕН 9830 АК повинен був завантажуватися у двох місцях (доставка збірного вантажу)

м. Свога вул. Желенско шосе, 6 та м. Софія вул. Зона Б 5, що підтверджується наявними в матеріалах справи CMR (міжнародними товарно-транспортними накладними) № б/y  від 07.12.2006.

Відповідно до CMR (міжнародні товарно-транспортні накладні), належним чином  завірені копії яких знаходяться  в матеріалах справи, вантаж, який згідно Договору –доручення на транспортно-експедиційне обслуговування № 34/06 від 05.12.2006 та Заявки № б/н від 05.12.2006 перевозився  по маршруту м. Свога –м. Софія –м. Київ (місце завантаження: 6, Jelensko Shose str. BG-2260/Svoge, Bulgaria та J.K.Zona B5,Bl. 18, Entr.A? AP.9, 1303 Sofia, Bulgaria, місце розвантаження: 04053, м. Київ, пров. Киянівський 3-7, ТОВ “Істра Україна”) було доставлено  автомобілем з державним номером ЕН 9830 АК одержувачу –ТОВ “Істра Україна” 19.12.2006, про що свідчить підпис вповноваженої особи та печатка товариства на зазначених CMR (міжнародних товарно-транспортних накладних). Відповідно до підпису та печатки ТОВ „Істра Україна” на CMR № б/y  від 07.12.2006 вантаж отриманий відповідачем без зазначення відомостей про складання Акту передбаченого п.п. 4.8 та 4.10 Договору.

На підставі наданих послуг з перевезення вантажу по маршруту Болгарія-Україна згідно Договору –дорученню на транспортно-експедиційне обслуговування № 34/06 від 05.12.2006 та Заявки № б/н від 05.12.2006 позивачем –ТОВ „Діскордія - Київ” виставлено відповідачу –ТОВ „Істра Україна” рахунок № 439 від 06.12.2006на суму 6 732, 16 грн. (1 000,00 євро х 6,732155 = 6 732,16 грн., згідно курсу НБУ, встановленого на  дату виставлення рахунку –06.12.2006, 1 євро = 6,732155).

Згідно з наявними в матеріалах справи належним чином завіреними копіями опису вкладення у цінний лист та повідомлення про вручення поштового відправлення  вповноваженій особі  ТОВ „Істра Україна” 02.01.2007, позивачем  –ТОВ „Діскордія - Київ” направлено відповідачу –ТОВ „Істра Україна” рахунок № 439 від 06.12.2006 на оплату наданих згідно Договору –доручення на транспортно-експедиційне обслуговування № 34/06 від 05.12.2006 та Заявки № б/н від 05.12.2006 послуг з перевезення вантажу, а також заявку на здійснення перевезення вантажу, акт виконаних робіт та копія CMR.

Відповідно позовної заяви у зазначений підпунктом 6.5.1 пункту 6.5 Договору –доручення на транспортно-експедиційне обслуговування № 34/06 від 05.12.2006 10-денний термін  з дня оформлення заявки на перевезення вантажу оплати послуг із перевезення вантажу відповідачем –ТОВ „Істра Україна” проведено не було.

Позивачем було складено та направлено відповідачу претензію від 11.01.2007

№ 339/07 про сплату заборгованості по Договору –доручення на транспортно-експедиційне обслуговування № 34/06 від 05.12.2006 та  Заявки № б/н від 05.12.2006 в розмірі 6 732, 16 грн., що підтверджується наявними у справі доказами (належним чиноом засвідчена копія фіскального чеку  поштової установи від 15.01.2007).

Проте, згідно пояснень представника позивача, відповідь на зазначену претензію не надійшла та не було проведено розрахунків за надані послуги.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Господарським кодексом України у статті 175 визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання,  що виникають між учасниками господарських  відносин при  здійсненні господарської діяльності,  в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на  користь  другої сторони  або  утриматися  від певної дії,  а друга сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку і визначені майнові зобов'язання, які    виникають    між    учасниками господарських відносин,  регулюються  Цивільним  кодексом  України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексу. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань  є  підставою  для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу  одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 316 Господарського кодексу України та статтею 929 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Стаття 527 вищезазначеного кодексу визначає, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти  виконання  особисто,  якщо інше не встановлено договором або законом,  не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання), а боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом та якщо    внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора,  він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно зі статтею 909 Цивільного кодексу України  за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу  України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу  України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 38 Господарського процесуального кодексу України, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач –ТОВ „Діскордія - Київ” на виконання умов Договору –доручення на транспортно-експедиційне обслуговування № 34/06 від 05.12.2006 та  Заявки № б/н від 05.12.2006  транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажу по маршруту м. Свога –м. Софія –м. Київ виконав в повному обсязі (відповідно до вищезазначених CMR), а відповідач –ТОВ „Істра Україна” –свої обов'язки за зазначеними Договору –доручення  та Заявкою по оплаті вартості наданих позивачем послуг в розмірі 6 732,16 грн. в порядку та строк встановлений підпунктом 6.5.1 пункту 6.5 Договору –доручення № 34/06 від 05.12.2006 не виконав.

Таким чином, судом встановлено, що на даний час у ТОВ „Істра Україна” перед ТОВ „Діскордія - Київ” існує прострочена заборгованість в сумі 6 732,16 грн., яка підлягає стягненню у судовому порядку. А тому суд визнав вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості по оплаті наданих транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажу по Договору –доручення на транспортно-експедиційне обслуговування № 34/06 від 05.12.2006 та  Заявки № б/н від 05.12.2006  законною та обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню в розмірі 6 732,16  грн.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача за невиконання грошового зобов'язання в передбачений підпунктом 6.5.1 пункту 6.5 Договору –доручення № 34/06 від 05.12.2006 термін 1 369,12 грн. пені, 1711,86 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визначено поняття штрафних санкцій у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В той же час, відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім цього, стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання та визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, врахувавши, що відповідач не виконав  в термін передбачений підпунктом 6.5.1 пункту 6.5 Договору –доручення № 34/06 від 05.12. зобовязання перед позивачем по оплаті наданих послуг, а позивач заявив вимогу про сплату пені, витрат з урахуванням індексу інфляції та 3% річних вважає ці позовні вимоги законними та обґрунтованими.

Суд, керуючись листом Верховного Суду України від 03.04.1997  

№ 62-97р “Рекомендації щодо застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”, перевіривши вказаний розрахунок позивача, перерахував належні до сплати суми витрат з урахуванням індексу інфляції та 3% річних та пені, визначив їх у розмірі, що складають:

- витрати з урахуванням індексу інфляції за період з 16.12.2006 (згідно підпункту 6.5.1 Договору оплата повинна бути здійснена в строк 10 календарних днів з дня оформлення заявки на перевезення вантажу) по 31.01.2008 (дата визначена позивачем) дорівнюють 1 417,88 грн. (сума боргу на день подання позову  у розмірі 6 732,16 грн. * 100,9% (індекси інфляції за грудень 2006 рік) * 116,6% (зведений індекс  інфляції за  2007 рік) * 102,9% (індекси інфляції за січень  2008 рік)  /100% - 6 732,16  грн.).

Згідно розрахунку суду сума 3% річних становить:

- 3% річних за період з 16.12.2006 (згідно підпункту 6.5.1 Договору оплата повинна бути здійснена в строк 10 календарних днів з дня оформлення заявки на перевезення вантажу) по 27.02.2008 (дата визначена позивачем) включно дорівнюють 242,91 грн. (сума залишку боргу у розмірі  6 732,16 грн. * 3% * 439 (кількість днів прострочки)/365);

Враховуючи те, що згідно розрахунку суду належна до сплати сума витрати з урахуванням індексу інфляції та сума 3% річних  є нижчими ніж відповідні суми згідно розрахунку позивача,  суд прийшов до висновку задовольнити вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача витрати з урахуванням індексу інфляції та 3% річних  частково в розмірі, визначеному за розрахунком суду, а саме  про стягнення з відповідача на користь позивача  1 417,88 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції та 242,91 грн. –3% річних.

Суд, перевіривши вказаний розрахунок позивача, перерахував належні до сплати суму пені та визначив її у розмірі, що складає:

- пеня за період з 16.12.2006 (згідно підпункту 6.5.1 Договору оплата повинна бути здійснена в строк 10 календарних днів з дня оформлення заявки на перевезення вантажу) по 31.05.2007 складає 523,64 грн. (сума основного боргу у розмірі 6 732,16 грн. * 2 * 8,5% (облікова ставка згідно листа НБУ від 06.06.2006 № 14-011/1373-6039) *  167 (кількість днів) /365;

- пеня за період з 01.06.2007 по 31.12.2007 складає 631,53 грн. (сума основного боргу у розмірі 6 732,16 грн. * 2 * 8% (облікова ставка згідно листа НБУ від 17.05.2007

№ 14-011/1150-5118) *  214 (кількість днів) /365;

- пеня за період з 01.01.2008 по 27.02.2008 (дата визначена позивачем) складає 213,95 грн. (сума основного боргу у розмірі 6 732,16 грн. * 2 * 10% (облікова ставка згідно постанови НБУ від 29.12.2007 № 492) *  58 (кількість днів) /365;

Загальна сума пені становить  1 369,12 грн. (523,64 грн.  + 213,95 грн.  +  631,53 грн.).

Враховуючи те, що згідно розрахунку суду належна до сплати сума пені дорівнює сумі пені згідно розрахунку позивача,  суд прийшов до висновку задовольнити вимоги позивача стосовно стягнення пені  розмірі 1 369,12 грн.

Державне мито і  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з обох сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу  України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов  задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Істра Україна” (код ЄДРПОУ 32961893, місцезнаходження: 04053, м. Київ, пров. Киянівський, 3-7, р/р 26000038653600 в АКБ “УкрСиббанк”, МФО 351005), а у випадку відсутності коштів - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Діскордія - Київ” (код ЄДРПОУ 30488825, місцезнаходження: 03035, м. Київ, пл. Солом'янська, 2, р/р 26004301005507 в ВАТ ВТБ Банк, МФО 321767) 6 732  (шість тисяч сімсот тридцять дві) грн. 16 коп. основного боргу, 1 417 (одна тисяча чотириста сімнадцять) грн. 88 коп. витрат з урахуванням індексу інфляції, 242 (двісті сорок дві) грн. 91 коп. –3% річних,  1 369  (одна тисяча триста шістдесят дев'ять) грн. 12 коп. пені, а також 101 (сто одна) грн. 45 коп. витрат по сплаті державного мита та 117 (сто сімнадцять) грн. 39 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу  України           

5.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя

С.Р.Станік