Рішення

від 13.05.2008 по справі 15/76

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/76

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                  13.05.08                                                                                                         Справа № 15/76

    за позовною заявою ТзОВ "ТУР", м.Львів

до   ТзОВ "Марком-Захід", м.Львів

про стягнення 27158,22 грн.          

за зустрічною позовною заявою ТзОВ "Марком-Захід", м.Львів

до ТзОВ "ТУР", м.Львів

про зобов'язання ТзОВ "ТУР" прийняти товар на суму 28511,53 грн.

                                                                                                 Суддя  Т.Костів

Представники

Від позивача: Гнатківський Р.В. (довіреність № 1/1 від 25.01.2008р.)

Від відповідача: Кокошкіна В.В. (доручення № 115/12-М від 19.12.2007р.)

Суть спору: Розглядається справа за позовом ТзОВ "ТУР", м.Львів до ТзОВ "Марком-Захід", м.Львів про стягнення 27158,22 грн., та за зустрічним позовом ТзОВ "Марком-Захід", м.Львів до ТзОВ "ТУР", м.Львів про зобов'язання ТзОВ "ТУР" прийняти товар на суму 28511,53 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 04.03.2008 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 25.03.2008 р. Розгляд справи неодноразово відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду від 25.03.2008 р., 15.04.2008 р.

Судом роз'яснено права та обов'язки сторін згідно із ст. 22 ГПК України. У відповідності до ст. 75 ГПК України справа слухається за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, а зустрічний позов заперечив з мотивів, зазначених у позовній заяві та відзиві на зустрічну позовну заяву. Ствердив, зокрема, що на підставі договору поставки №9 від 23.03.2007 р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 122046,96 грн., з яких відповідач оплатив лише 97000 грн.. Суму основного боргу 25046,96 грн., 1853,48 грн. інфляційних втрат та 257,78 грн. 3% річних просить стягнути з відповідача. Вимогу про повернення товару вважає безпідставною, оскільки товар, який вимагає прийняти назад відповідач у зустрічному позові, не поставлявся, споживчі властивості товару втрачені внаслідок спливу строку придатності. Просить первісний позов задовольнити. А у зустрічному позові відмовити.

Відповідач первісний позов заперечив а зустрічний позов підтримав з мотивів, зазначених у відзиві та зустрічній позовній заяві. Визнавши факт отримання товару на загальну суму 122046,96 грн., з яких оплачено було лише 97000 грн., а залишок (заборгованість) становить 25046,96 грн., ствердив водночас, що частина отриманого товару на загальну суму 28511,53 грн. не була реалізована відповідачем. На підставі п. 4.18. договору, який передбачає право покупця повернути нереалізований протягом двох місяців товар постачальнику, відповідач листом від 21.12.2007 р. звернувся до позивача із вимогою прийняти товар, однак, відповіді не отримав. З цієї підстави вважає правомірним припинення проплат, посилається на прострочення кредитора. Просить у первісному позові відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, суд встановив наступне.

23.03.2007 р. між сторонами був укладено договір поставки №9/119 (з врахуванням протоколу узгодження розбіжностей від 23.03.2007 р. до договору поставки №9 від 23.03.2007 р.), згідно із п. 1.1. якого позивач (постачальник) постачає і передає у власність відповідачу (покупцю), а покупець приймає та оплачує товари згідно з замовленням покупця та товаросупровідною документацією на умовах цього договору. Право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товарів переходить від постачальника до покупця з моменту прийняття на складі покупця та підписання сторонами товаросупровідних документів, що засвідчує факт отримання товарів покупцем. При цьому, у відповідності до п. 4.1. договору, постачальник несе обов'язок поставляти товари в терміни та місце, визначені у замовленні покупця. У відповідності до п. 4.12. договору, постачальник вважатиметься таким, що виконав зобов'язання з поставки товару, після прийняття товару на складі покупця із усією супроводжувальною документацією, яка вимагається чинним законодавством та цим договором, і якщо внаслідок прийняття було встановлено, що товари повністю відповідають вимогам, передбаченим законодавством, договором та замовлень покупця.

Як вбачається з матеріалів справи, з 30.03.2007 р. по 27.08.2007 р. позивач поставив, а відповідач прийняв без зауважень товар –будівельні матеріали на загальну суму 122046,96 грн., що підтверджується відповідними накладними, дорученнями та визнано відповідачем у відзиві на позовну заяву. Доказів неналежного виконання позивачем своїх обов'язків з поставки товару суду не надано.

У відповідності до п. 7.1. договору, ціна поставленого товару визначається у товарних накладних. Згідно із п. п. 7.3.1., 7.3.2. договору, перша партія товару поставляється на умовах відтермінування платежу на 60 календарних днів, а наступні партії товару поставляються на умовах відтермінування платежу на 30 календарних днів. При цьому, у відповідності до п. 7.3. договору, покупець здійснює вчасний розрахунок за товари.

Таким чином, вартість отриманого відповідачем товару повністю повинна була бути оплаченою не пізніше 26.09.2007 р. З матеріалів справи, зокрема, банківських виписок, вбачається, що відповідач неналежно виконував свої зобов'язання з оплати товару. Усього платіжними дорученнями у період з 26.06.2007 р. по 24.10.2007 р. відповідач оплатив позивачу лише 97000 грн., що визнано відповідачем у відзиві на позовну заяву. Таким чином, сума боргу за отриманий відповідачем товар становить 25046,96 грн.. Наявність передбачених законом чи договором підстав для неоплати вартості товару у визначений в п. 7.3.2. договору строк, не була доведена суду у встановленому законом порядку належними доказами. Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Посилання відповідача на п. 7.6. договору, згідно із яким покупець має право зменшити оплату, що належить постачальнику за товари на суму вартості повернутих постачальнику товарів, не заслуговує на увагу, оскільки фактично повернення товару не відбулося, що підтверджується накладними на повернення постачальнику, підписаними лише відповідачем. А тому, не залежно від причин не підписання, передбачена в п. 7.6. договору підстава для зменшення оплати не настала. Не заслуговує на увагу також посилання на ст. 615 ЦК України, оскільки у відповідності до вміщеної в ній норми, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитись від зобов'язання, але тільки у випадку, якщо це встановлено законом або договором. При цьому, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Не підтверджується матеріалами справи також посилання відповідача на ст. 613 ЦК України, згідно із ч. 2 якої, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Зі змісту договору не вбачається обмовлення обов'язку відповідача по оплаті фактом реалізації отриманого від постачальника товару. Не вбачається також взаємна залежність обов'язку відповідача по оплаті із стверджуваним відповідачем обов'язком позивача прийняти нереалізований товар. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що вимогу про повернення товару відповідач пред'явив позивачу лише листом від 21.12.2007 р. (надісланим 24.12.2007 р. відповідно до поштового штемпеля), у той час як обов'язок по оплаті настав для відповідача ще 26.09.2007 р.. Відтак, невиконання відповідачем свого грошового обов'язку не пов'язане із вимогами про повернення товару.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ст. 525 визначає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Таким чином, сума основного боргу підлягає стягненню з відповідача.

Позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат за період з 26.09.2007 р. по 28.01.2007 р., що становить 1853,48 грн. та підтверджується відповідним розрахунком. За цей же період сума трьох відсотків річних становить 257,78 грн., що підтверджується наведеним розрахунком. У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача за первісним позовом.

Згідно із п. 4.18. договору, якщо поставлений товар не був проданий протягом двох місяців, постачальник має право повернути або обміняти поставлений товар. Товар, що повертається постачальнику повинен бути таким, що не використовувався, збережено його товарний вид, споживчі властивості, пломби, ярлики, комплектуючі вироби, що зазначені в інструкції до цього товару, інструкція та лист на гарантійне обслуговування, а також пакувальна тара придатна для перевезення товару і його подальшого продажу. У разі невиконання однієї з цих умов постачальник вправі відмовити у поверненні товару покупцю. Сторонами в судових засіданнях не заперечено факт технічної опечатки в цьому пункті та той факт, що право на повернення товару належить покупцю, а не постачальнику.

З листа №119/12-М від 21.12.2007 р., відправленого 24.12.2007 р. (у відповідності до поштового штемпеля на квитанції) вбачається, що відповідач скористався своїм правом на повернення товару. Позивач визнав отримання цього листа із накладними на повернення, що підтверджується відзивом на зустрічну позовну заяву та доданими до неї документами, у тому числі підписаними зі сторони відповідача накладними на повернення.

З посиланням на п. 4.18. договору відповідач у зустрічній позовній заяві просить зобов'язати позивача прийняти неконкретизований у позовних вимогах товар на загальну суму 28511,53 грн..

Твердження відповідача про те, що товар, який просить повернути відповідач, не поставлялись йому по накладним від 27.08.2007 р., не заслуговує на увагу, оскільки п. 4.18. договору встановлює двомісячний строк на спробу реалізації товару, після чого у покупця виникає право на його повернення, а не строк, протягом якого покупець вправі повернути товар. З наявних у матеріалах справи накладних вбачається, що товар, який просить повернути відповідач, поставлявся йому по накладним від 30.03.2007 р. тощо. Не випливає з умов договору поставки №9/119 від 23.03.2007 р. і стверджуваний позивачем обов'язок саме відповідача доставити товар на повернення позивачу.

У той же час, не зважаючи на вимоги суду, відповідач не надав суду належних доказів того, що заявлений ним на повернення товар не використовувався, його товарний вид, споживчі властивості, пломби, ярлики тощо збережені, при ньому наявні інструкції, листи на гарантійне обслуговування, пакувальна тара тощо, з чим п. 4.18. договору пов'язує виникнення обов'язку позивача прийняти товар назад. Неподання цих доказів унеможливлює повне та всебічне дослідження пов'язаних із зустрічним позовом обставин справи, оскільки саме від цього п. 4.18. договору ставить у залежність обов'язок постачальника прийняти повернутий товар. У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 43, 81, 82, 84, 85, 116-118 ГПК України, суд -

вирішив:

1.          Первісний позов задоволити повністю.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Марком-Захід” (м.Львів, вул.Промислова, 60, код ЄДРПОУ 30337302) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Тур" (м. Львів, вул. Великого,23. код ЄДРПОУ 13830097) 25046,96 грн. основного боргу, 1853,48 грн. інфляційних втрат та 257,78 грн. відсотків річних, усього - 27158,22 грн., 271,58 грн. - держмита та 118,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

     4.   Зустрічний позов залишити без розгляду.

Суддя