Постанова

від 16.04.2008 по справі 20-2/462

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-2/462

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 16 квітня 2008 р.                                                                                    № 20-2/462  

 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді      Кравчука Г.А.

суддів :Мачульського Г.М.,Шаргала В.І.

за участю представників сторін:

позивачане з'явився

відповідачане з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуДержавного підприємства "Радгосп-завод ім. П. Осипенко"

на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 30.01.2008 р.

у справі№20-2/462 господарського суду м. Севастополя

за позовомПриватного підприємства "Оріон –Дізайн"

доДержавного підприємства "Радгосп-завод ім. П.Осипенко"

простягнення 12 498 грн.

за зустрічним позовомДержавного підприємства "Радгосп-завод ім. П. Осипенко"

доПриватного підприємства "Оріон –Дізайн"

провизнання недійсним договору

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство (надалі ПП) "Оріон–Дізайн" звернулось до господарського суду м. Севастополя з позовом до Державного підприємства  (надалі ДП) "Радгосп-завод ім. П. Осипенко" та просив стягнути з відповідача 12 498 грн. заборгованості за виконані відповідно до укладеного між сторонами договору №30/01/07 від 05.03.07 р. підрядні роботи.

ДП "Радгосп-завод ім. П.Осипенко" подало зустрічний позов до ПП "Оріон–Дізайн" про визнання названого договору недійсним як такого, що укладений внаслідок помилки.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 17.12.2007 року (суддя Шевчук Н.Г.), залишеним без змін постановою  Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.01.2008 року, первісний позов задоволений, з  ДП "Радгосп-завод ім. П.Осипенко" на користь ПП "Оріон–Дізайн" стягнуто 12 498 грн. заборгованості та відповідні судові витрати. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Доповідач: Шаргало В.І.

Судове рішення мотивоване  посиланням на норми ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та встановленням судом факту виконання позивачем робіт за вказаним договором, які відповідач не оплатив. В частині відмови у зустрічному позові рішення мотивоване недоведеністю того, що відповідач помилився укладаючи спірний договір.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою,  ДП "Радгосп-завод ім. П.Осипенко" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неврахування судами попередніх інстанцій норм  ст. 229 Цивільного кодексу України та неправильне застосування ст. ст. 203, 215 цього Кодексу, просить їх скасувати  та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову. Скаржник звертає увагу касаційної інстанції на те, що будівництво магазину за виготовленим позивачем проектом виявилось неможливим через невідповідність розташування  вказаного об'єкта вимогам нормативних документів у зв'язку з чим Служба автомобільних доріг міста заборонила будівництво.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.03.2007 року між ПП „Оріон-Дізайн" (Підрядник)  та ДП "Радгосп-завод ім. П.Осипенко"  (Замовник) укладений договір №30/01/07,  за умовами якого  Підрядник - позивач зобов'язався виконати за замовленням радгоспу роботи по  виконанню проекту магазину у с. Полюшко, а  останній зобов'язався прийняти та оплатити ці роботи . Склад робіт визначений у пункті 1.2 Договору. Вартість робіт  за Договором складає 15 498,00 грн. Радгоспом перераховано позивачу 3000 грн. в якості передоплати.

ПП „Оріон-Дізайн”  передбачені умовами договору №30/01/07 роботи виконало у повному обсязі і за  супровідним листом від 07.08.2007 р. на адресу  радгоспу направило документацію робочого проекту на „Магазин з продажу сільськогосподарської продукції у с. Полюшко”, акт виконаних робіт, рахунок і експертні висновки по проекту, що підтверджується наявністю опису вкладення з відбитком поштового штемпеля та поштовою квитанцією від 30.08.2007 р.

Проте, відповідач акт виконаних робіт не підписав та залишок заборгованості за виконані роботи не оплатив, у зв'язку з чим 21.09.2007 року позивачем на адресу відповідача направлена вимога про погашення заборгованості всього у сумі 12 498,00 грн. (з урахуванням попередньої оплати у сумі 3 000 грн.).

Статтею 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.  

Відповідно до статті  193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 526, 629 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

А відтак,  господарські суди попередніх інстанцій, на підставі наведених норм матеріального права, з урахуванням встановлених обставин щодо фактичного виконання підрядних робіт з наданням відповідних документів та відсутності оплати цих робіт  відповідачем, правомірно задовольнив первісні позовні вимоги в повному обсязі.

Стосовно зустрічного позову судова колегія касаційної інстанції також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання договору №30/01/07 недійсним, ДП "Радгосп-завод ім. П.Осипенко" послалося на те, що спірний договір укладений ним внаслідок помилки стосовно властивостей і якості результату підрядних робіт, оскільки здійснити будівництво за  виготовленим позивачем проектом виявилось неможливим через заборону будівництва Службою автомобільних доріг.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Статтею 229 вказаного Кодексу встановлено, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

При цьому обов'язок доведення наявності такої помилки покладається на особу, яка діяла під впливом помилки, укладаючи оспорюваний правочин.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, господарські суди встановили, що його  умовами  не передбачено обов'язку Підрядника здійснити узгодження проекту з відповідними службами, навпаки, Замовник зобов'язався надати технічні умови  та дозвільні документи для робочого проектування.  Таким чином, суди відзначили, що докази того, що ДП радгосп-завод ім. П. Осипенко помилився щодо обставин, які мають істотне значення, та докази наявності такої помилки відсутні, а отже і відсутні підстави для визнання спірного договору недійсним.

З   огляду на викладене  колегія   суддів   вважає, що під   час розгляду справи  господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а відтак, у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятих у справі рішень.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Радгосп-завод ім. П.Осипенко"

залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.01.2008 р. у справі №20-2/462 залишити без змін.

Головуючий  суддя

Кравчук Г.А.

Суддя

Мачульський Г.М.

Суддя

Шаргало В.І.