Постанова

від 19.05.2008 по справі 20-2/604

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-2/604

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

12 травня 2008 року   Справа № 20-2/604

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Щепанської О.А.,

суддів                                                                      Горошко Н.П.,

                                                                                          Черткової І.В.,

за участю представників сторін:

позивача: Тарасової Тетяни Олександрівни, довіреність №14-31/23   від 22.01.2008,  Відкритого акціонерного товариства  Центральне конструкторське бюро суднового машинобудування "Таврія";

відповідача: не з'явився,  Приватного підприємства "Елітпродукт";

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Елітпродукт" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Шевчук Н.Г.) від 21 лютого 2008 року у справі № 20-2/604,

за позовом           Відкритого акціонерного товариства  Центральне конструкторське бюро суднового машинобудування "Таврія" (вул. Брестська, 18а, Севастополь, 99001)

до           Приватного підприємства "Елітпродукт" (вул. Брестська, 18а, Севастополь, 99001, пр. Ген. Острякова, 136, кв. 1, Севастополь, 99040)

про визнання угоди недійсною,

                                                            ВСТАНОВИВ:

 Рішенням господарського суду міста Севастополя від 21 лютого 2008 року у справі №20-2/604 (суддя Шевчук Н.Г.) задоволено позов відкритого акціонерного товариства Центральне конструкторське бюро суднового машинобудування "Таврія" до приватного підприємства "Елітпродукт" про визнання угоди недійсною.

Суд визнав недійсним договір купівлі-продажу незавершеної будівництвом окремо розташованої будівлі гаража за адресою: місто Севастополь, вул. Брестська, 18-А, загальною площею 89,93 кв. м., укладеного 27.10.2005 між відкритим акціонерним товариством Центральне конструкторське бюро суднового машинобудування "Таврія" та приватним підприємством "Елітпродукт".

Суд стягнув з приватного підприємства "Елітпродукт" на користь відкритого акціонерного товариства Центральне конструкторське бюро суднового машинобудування "Таврія" 85,00грн. держмита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач, не погодившись з рішенням господарського суду, звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення місцевого господарського суду, у задоволенні позову відмовити.

Сторона посилається на те, що господарським судом при прийнятті рішення, було невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.04.2008 року у складі судової колегії було здійснено заміну судді Волкова К.В., у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому процесі, на суддю Горошко Н.П.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.04.2008 року було продовжено строк апеляційного розгляду справи у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

В судове засідання призначене до розгляду на 12.05.2008 року представник відповідача не з'явився, надавши судовій колегії оригінал документу, який судовою колегією було витребувано на ознайомлення.

Судова колегія, порадившись на місці, ухвалила можливим розглянути справу по суті у відсутності представника відповідача з представлених доказів в матеріалах справи, оскільки стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія повторно розглянувши матеріали справи, встановила наступне.

Позивач - Відкрите акціонерне товариство “Центральне конструкторське бюро „Таврія” звернувся до суду з позовною заявою до приватного підприємства „Елітпродукт” про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу незавершеної будівництвом окремо розташованої будівлі гаража за адресою: м. Севастополь, вул. Брестська, 18-А, укладеного 27.10.2005 позивачем та відповідачем, як такого, що суперечить актам цивільного законодавства.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує посиланням на норми частини 1 статті 215, статей 182, 331, 657, 658 Цивільного кодексу України вважає, що договір слід визнати недійсним, оскільки на момент його укладення у відкритого акціонерного товариства “Центральне конструкторське бюро „Таврія” було відсутнє право власності незавершеної будівництвом окремо розташованої будівлі гаража, яка є предметом договору купівлі-продажу.

Суд першої інстанції клопотання відповідача про призначення судової будівельної експертизи судом в силу положень статті 41 Господарського процесуального кодексу України залишив без задоволення, оскільки в рамках предмету спору по справі потреба у проведенні експертного дослідження на предмет визначення ступеню готовності об'єкта незавершеного будівництва, його площі та ринкової вартості відсутній.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Судова колегія розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення представника позивача, дійшла наступного висновку.

Нормами статті 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги. Додержання яких є необхідним для чинності правочину. Такими вимогами, зокрема,  є:

- зміст правочину  не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також  моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин,  повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з пунктом 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину  стороною (сторонами) вимог, які встановлені  частинами першою –третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.      

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, між відкритим акціонерним товариством “Центральне конструкторське бюро „Таврія” (замовник) та приватним підприємством “Елітпродукт” (підрядник) 31.05.2004 було укладено договір підряду №13/04, предметом якого є виконання робіт з будівництва гаражів на території земельної ділянки замовника, розташованої у м. Севастополі по вул. Брестська, 18-А (а. с. 7-8).

Проте, підрядні роботи за цим договором не були завершені, і відповідно до акту прийому-передачі від 03.12.2004, об'єкт незавершеного будівництва –гаражі площею 89,93 кв. м. ступенем готовності 9%  був переданий підрядником замовнику (а. с. 15).

Крім того, у подальшому, між відкритим акціонерним товариством “Центральне конструкторське бюро „Таврія” (продавець) та приватним підприємством “Елітпродукт” (покупець) 27.10.2005 було укладено договір купівлі-продажу незавершеної будівництвом окремо розташованої  будівлі гаражу за адресою: м. Севастополь, вул. Брестська, 18-А., загальною площею 89,93 кв. м. (а. с. 12-14).

Ціна продажу встановлена у сумі 3400,00грн.,  розрахунок згідно з пунктом 5 цього договору був проведений сторонами у безготівковій формі до укладення договору.

Матеріали справи свідчать про те, що об'єкт був переданий продавцем покупцю за актом прийому-передачі від 03.11.2005 (а. с. 9).

Зазначений договір був укладений з метою врегулювання взаємовідносин сторін по оплаті позивачем відповідачу виконаних останнім підрядних робіт з будівництва цього  гаражу, що підтверджується додатковою угодою від 02.11.2005 до договору підряду №13/04 від 31.05.2004 (а. с. 14).

Відповідно до норми статті 658 Цивільного кодексу України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Також, нормами статті 331 цього Кодексу в редакції, яка діяла на момент укладення договору купівлі-продажу від 27.10.2005, передбачено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

За заявою заінтересованої особи суд може визнати її власником недобудованого нерухомого майна, якщо буде встановлено, що частка робіт, яка не виконана відповідно до проекту, є незначною.

Також, статтею 182 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Незавершена будівництвом окремо розташована будівля гаражу, яка є предметом купівлі-продажу за договором від 27.10.2005, не була прийнята в експлуатацію.

Як вбачається з матеріалів справи, відкрите акціонерне товариство “Центральне конструкторське бюро „Таврія” не зверталось до суду і воно у порядку частини 4 статті  331 Цивільного кодексу України не визнавалось власником цього об'єкт незавершеного будівництва.

За таких обставин, відкрите акціонерне товариство “Центральне конструкторське бюро „Таврія” було власником матеріалів, використаних у процесі будівництва гаражів по вул. Брестська, 18-А у м. Севастополі, загальною площею 89,93 кв.м.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на момент укладення договору купівлі-продажу 27.10.2005 відкрите акціонерне товариство “Центральне конструкторське бюро „Таврія” не було власником незавершеного будівництвом об'єкту, а, отже, йому не належало право продажу цього об'єкта незавершеного будівництва.

А сам об'єкт незавершеної будівництвом окремо розташованої будівлі гаража, яка є предметом купівлі-продажу за договором від 27.10.2005,  не існував як об'єкт нерухомості, щодо якого можуть вчинятися цивільно-правові угоди.

При таких обставинах, зміст укладеного позивачем та відповідачем 27.10.2005 договору купівлі-продажу незавершеної будівництвом окремо розташованої  будівлі гаражу за адресою: м. Севастополь, вул. Брестська, 18-А., загальною площею 89,93 кв.м. суперечить зазначеним нормам Цивільного кодексу України, що відповідно до частини 1 статті 215 та частини 1 статті 203 цього Кодексу є підставою для визнання договору недійсним.

При розгляді апеляційної скарги, представником відповідача - приватного підприємства "Элитпродукт" у судовому засіданні 31.03.2008 року було надано копію договору купівлі-продажу від 04.09.2006, укладеного з відкритим акціонерним товариством Центральне конструкторське бюро суднового машинобудування "Таврія", відповідно до якого, даний договір є новою редакцією договору купівлі-продажу від 27.10.2005 та на момент підписання у повному обсязі скасовує (розриває) договір купівлі-продажу від 27.10.2005.

За вимогою суду, сторонами було надано оригінали договору купівлі-продажу від 04.09.2006,  укладеного між відкритим акціонерним товариством “Центральне конструкторське бюро „Таврія”  та приватним підприємством “Елітпродукт”.

Відповідно до пункту 1.1. редакції договору, наданого відповідачем, предметом договору є будівельні матеріали.

Згідно з пунктом 1.1 редакції договору, наданого позивачем, предметом договору є  незавершене будівництвом окремо розташована  будівля гаражу, загальною площею 89,93 кв.м.

Однак, позивачем було надано листи стосовно укладення договору №1827 від 04.09.2006, згідно з якими, предметом договору купівлі-продажу є окремо визначене майно, що відповідає редакції договору, наданої позивачем.

Але згідно з пунктом 3 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній  інстанції  не  приймаються  і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Наданий відповідачем договір фактично є новим договором, який не було надано до суду першої інстанції та не було дослідженого місцевим господарським судом.

Таким чином, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Отже, судова колегія не може прийняти до уваги посилання відповідача, які було викладено в апеляційній скарзі, оскільки вони суперечать нормам чинного законодавства та спростовуються доказами наданими в матеріалах справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення було прийнято відповідно до норм матеріального та процесуального права та  підстави для його скасування відсутні.    

          Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1.Рішення господарського суду міста Севастополя  від 21 лютого 2008 року у справі № 20-2/604 залишити без змін.

2.Апеляційну скаргу приватного підприємства "Елітпродукт" залишити без задоволення.

Головуючий суддя                                                                      О.А. Щепанська

Судді                                                                                                    Н.П. Горошко

                                                                                                    І.В. Черткова