Постанова

від 24.04.2008 по справі 76/9-2005/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

76/9-2005/14

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 24 квітня 2008 р.                                                                                    № 76/9-2005/14  

Вищий господарський  суд України у складі колегії суддів:

Кочерової Н.О., - головуючого,

Рибака В.В.,Черкащенка М.М.,

розглянувши матеріали касаційної скаргиСпоживчого товариства “Кондитер”

на постановутана ухвалуКиївського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.02.2008 рокугосподарського суду Київської області від 20.12.2007 року

у справі господарського судуКиївської області

за позовомСпоживчого товариства “Кондитер”

доРокитнянського районного споживчого товариства

простягнення 170000,00 грн.,

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Татарченко В.Г.,

- відповідача:Диба І.Я., Рижкова Т.І.,

В С Т А Н О В И В :

Споживче товариство «Кондитер»звернулось до господарського суду з позовом до Рокитнянського районного споживчого товариства про стягнення 170000 грн. 00 коп. заборгованості за договором безпроцентної цільової позики від 04.03.2004 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.02.2005 року у справі №76/9-2005 затверджено укладену між сторонами мирову угоду та припинено провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.03.2006 року повернуто заяву Рокитнянського РСТ про перегляд ухвали від 23.02.2005 року за нововиявленими обставинами.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.03.2006 року Рокитнянському РСТ відмовлено у прийнятті заяви про перегляд ухвали від 23.02.2005 року за нововиявленими обставинами.

20.07.2007 року Рокитнянське РСТ втретє звернулось до господарського суду Київської області з заявою про перегляд ухвали про затвердження мирової угоди за нововиявленими обставинами, яка була прийнята до розгляду судом.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.12.2007 року заяву Рокитнянського РСТ було задоволено, ухвалу господарського суду Київської області від 23.02.2005 року про затвердження мирової угоди скасовано, а справу призначено до розгляду по суті.

Доповідач: Черкащенко М.М.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.02.2008р. апеляційну скаргу СТ «Кондитер»по справі було залишено без задоволення, а ухвалу  господарського суду Київської області від 20.12.2007 року залишено в силі.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, СТ «Кондитер»подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.02.2008р. та ухвалу господарського суду Київської області від 20.12.2007р. скасувати, а Ухвалу господарського суду Київської області від 23.02.2005 року про затвердження мирової угоди залишити без змін.

В касаційній скарзі СТ «Кондитер»посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушено вимоги ст.ст.35, 112, 113 ГПК України, а саме: безпідставно визнано нововиявленою обставиною постанову від 25.06.2007 року у кримінальній справі, що розглядалась Таращанським районним судом Київської області, оскільки всі викладені в ній обставини були відомі відповідачу ще під час розгляду справи в суді в 2005р., а отже вони не є нововиявленими; цією постановою не визнані злочинними дії учасників господарського процесу, якими було підписано мирову угоду (представники Осадча О.В. та  Кравець Г.О.); зміст постанови Таращанського райсуду не містить обставин, що мають істотне значення для справи; суди з порушенням ст.35 ГПК України безпідставно використали факти встановлені в постанові по кримінальній справі як такі, що не потребують доведення, в той час як вирок, по кримінальній справі, згідно вказаної норми обов”язковий для господарського суду лише з питань чи мале місце певні дії та ким вони вчинені; судами не враховано пропуск заявником двомісячного строку звернення із заявою про перегляд справи за нововиявленими обставинами.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є їх наявність на час розгляду справи та те, що ці обставини не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи, тобто виявлення їх після прийняття судового рішення зі справи. Відтак, не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані чи заявлені сторонами. Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору по суті не можуть бути підставою для перегляду судового акту за нововиявленими обставинами.

За змістом ст.112 ГПК України, нововиявлені обставини характеризуються тим, що вони: існували під час розгляду справи, але не були відомі заявнику; є істотними, тобто такими, що можуть вплинути на висновок суду щодо наявності певних прав та обов'язків у сторін, а також інших осіб, що брали участь у справі, а, отже, і вплинути на законність та обґрунтованість постановленого судового акта; виявлені після набрання чинності судовим актом.

При цьому, нововиявленими обставинами є матеріально-правові факти, що входять до підстав позову або висунутих проти нього заперечень іншої сторони та інші юридичні факти, що мають значення для вирішення спору, які характеризуються наявністю вищезазначених ознак у сукупності.

Згідно з ч.1 ст.113 ГПК України судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, поданням прокурора не пізніше двох місяців з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

В якості нововиявлених обставин суди першої та апеляційної інстанцій визнали постанову Таращанського райсуду Київської області від 25.06.2007р. про застосування до Іванової В.О., яка в минулому була головою правління Рокитнянського РСТ, примусових заходів медичного характеру за вчинення нею суспільно небезпечних діянь, передбачених ч.ч.2, 5 ст.191 та ч.2 ст.366 КК України.

При цьому, суди обох інстанцій не звернули уваги на те, що нововиявленою обставиною можуть бути не самі по собі процесуальні документи (рішення чи постанови правоохоронних органів), а фактичні дані, які спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. При чому такі фактичні дані повинні бути невідомі заявникові на момент прийняття судового рішення,  та носити істотне значення для справи.

Суди попередніх інстанцій не навели належного обґрунтування того, яке істотне значення для справи має постанова про застосування примусових заходів медичного характеру до громадянки Іванової В.О., якщо остання не приймала ніякої участі у справі і не укладала мирової угоди (мирова угода підписана зі сторони відповідача головним бухгалтером Осадчою О.В., яка діяла на підставі довіреності, а зі сторони позивача Кравець Г.О.)

Про істотність нововиявлених обставин можна було б вести мову якби заявник подав докази, що у відповідача перед позивачем не існувало б боргу, або судом були б визнані в установленому законом порядку злочинними дії учасників судового процесу, які підписували мирову угоду. Наявна в матеріалах справи довіреність від Рокитнянського РСТ на головного бухгалтера відповідача Осадчу О.В., свідчить, що ця особа була належним чином уповноважена представляти інтереси відповідача в суті в тому числі і на підписання мирової угоди. Доказів про незаконність дій цієї особи, яка в суді діяла від імені відповідача, заявником суду не подано.

З огляду на вказане, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що постанова районного суду про застосування примусових заходів медичного характеру щодо особи, яка не була учасником судового процесу і не укладала мирової угоди, має істотне значення для справи. Відповідний висновок судів попередніх інстанцій суперечить ст.112 ГПК України.

Помилкове ототожнення нововиявлених обставин з процесуальним документом, в якому вони викладі, замість фактичних даних (подій), якими насправді вони являються в розумінні ГПК України, призвели до того, що судами першої та апеляційної інстанції було допущено також порушення ст.113 ГПК України, яка встановлює граничний строк протягом якого заявник може звернутися до суду з заявою про перегляд судового рішення, ухвали, постанови за нововиявленими обставинами.

Як встановлено оскаржуваними судовими актами, Рокитнянське РСТ неодноразово зверталося до суду з заявами про перегляд ухвали про затвердження мирової угоди за нововиявленими обставинами, посилаючись на одній й ті самі фактичні обставини –незаконні дії Іванової В.О. Ці обставини викладені як в самих заявах відповідача так і в документах, що до них додавалися і які містяться в матеріалах справи. Про ці ж обставини було відомо і відповідачу в особі його представників, зокрема представника Осадчої О.В., що була головним бухгалтером Рокитнянського РСТ та підписала мирову угоду.

Враховуючи, що голова правління Рокитнянського РСТ Іванова В.О. (керівник виконавчого органу) та головний бухгалтер (представник по справі) Осадча О.В. чітко знали та в повній мірі володіли інформацією відносно того, які вони вчиняють дії від імені Рокитнянського РСТ у 2005 році на момент розгляду справи та укладення мирової угоди, то колегія суддів приходить до висновку, що про це було відомо і самому Рокитнянському РСТ (юридичній собі), представниками якої вказані особи являлися.

Вказане свідчить, що відповідні обставини не можуть вважатися нововиявленими, а отже не могли слугувати підставою для перегляду ухвали суду про затвердження мирової угоди.

Викладене свідчить про неправильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових актів про задоволення заяви відповідача про перегляд ухвали про затвердження мирової угоди у даній справі за нововиявленими обставинами, та про грубі порушення судами статей 112, 113 ГПК України.

                Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -  

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Споживчого товариства «Кондитер»задовольнити.

Ухвалу господарського суду Київської області від 20.12.2007 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.02.2008 року у справі № 76/9-2005/14  скасувати.

Ухвалу господарського суду Київської області від 23.02.2005 року у справі №76/9-2005 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                        Н. Кочерова

Судді                                                                                          В. Рибак

                                                                                                   М.Черкащенко