Постанова

від 20.05.2008 по справі 20-5/503

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-5/503

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 20 травня 2008 р.                                                                                    № 20-5/503  

   Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, суддіПлюшко І.А.,

суддівРазводової С.С. (доповідач по справі), Самусенко С.С.,

розглянувши касаційну скаргу ВБК "Опора"

нарішення господарського суду м. Севастополя від 13.12.07р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.02.08р.

у справі№ 20-5/503

за позовом ПП "Охоронне агентство" Легіон-Південь"

доВБК "Опора"

простягнення заборгованості в розмірі 8134,20 грн.

За участю представників сторін

від позивача     не з'явилися,

від відповідача не з'явилися

                                             ВСТАНОВИВ:

ПП «Охоронне агентство «Легіон Південь»звернулося до господарського суду м. Севастополя з позовною заявою до виробничо-будівельного кооперативу «Опора»про стягнення заборгованості в розмірі 8 134,20 грн., уточнивши позовні вимоги просив стягнути заборгованість в розмірі 8 705,90 грн., з яких 7 600 грн. –основний борг, 409,78 грн. – пеня, 617,29 грн. –збитки від інфляції, 78,83 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 13.12.2007 року у справі № 20-5/503 (суддя Євдокимов І.В.) позов задоволено повністю.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.02.2008 року у справі № 20-5/503 (судді: Борисова Ю.В., Гонтар В.І., Голик В.С.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

 Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій виробничо-будівельний кооператив «Опора»звернувся до Вищого  господарського  суду України з касаційною  скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Севастополя від 13.12.2007 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.02.2008 року у справі № 20-5/503, посилаючись на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

 Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши  правильність  застосування  судами  норм матеріального  та процесуального  права,  колегія  суддів  Вищого господарського  суду  України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з  наступних  підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.02.2007 року між позивачем та відповідачем укладено договір про надання охоронних послуг, у відповідності до п. 1.1 якого відповідач доручає, а позивач приймає на себе зобов'язання з охорони об'єктів заводу «Южреммаш», розташованих за адресою: м. Севастополь, Камишове шосе 43, строк дії договору з 01.02.2007 року до 31.12.2007 року.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що оплата послуг за даним договором здійснюється в готівковій та безготівковій формі в розмірі 7 600 грн. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Суди встановили, що 13.07.2007 року відповідачеві за вих. № 71 позивачем було передано супровідний лист та рахунок № 40 за виконані послуги на суму 7 600 грн., також передано акт прийому-здачі виконаних послуг № 41.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що вказаний рахунок було залишено без оплати.

       Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським  визнається  зобов'язання,  що  виникає  між суб'єктом  господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених  цим  Кодексом,  в силу  якого  один  суб'єкт  (зобов'язана  сторона,  у  тому  числі боржник)  зобов'язаний  вчинити  певну   дію   господарського   чи управлінсько-господарського  характеру  на користь іншого суб'єкта (виконати  роботу,  передати   майно,   сплатити   гроші,   надати інформацію тощо),  або утриматися від певних дій,  а інший суб'єкт (управнена сторона,  у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

       Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими     визнаються     цивільно-правові зобов'язання,  що виникають між учасниками господарських  відносин при  здійсненні господарської діяльності,  в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на  користь  другої сторони  або  утриматися  від певної дії,  а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання,   які    виникають    між    учасниками господарських відносин,  регулюються  Цивільним  кодексом  України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Суд апеляційної інстанції вказав, що ніяких зауважень щодо виконання своїх обов'язків по договору позивач не отримував від відповідача, що підтверджує факт належного виконання ним своїх за договором за липень 2007 року, даний факт також підтверджується листом ВДСО при УМВС в                    м. Севастополі № 31/1-3587 від 03.12.2007 року, листом заводу «Южреммаш»       № 187 від 23.11.2007 року, в яких зазначено, що охорона території здійснювалась охоронниками позивача.

Крім того, суд попередньої інстанції підставно погодився з висновком місцевого господарського суду, що факт недопущення на охоронювану територію особистого транспорту співробітника відповідача 09.02.2007 року не є порушенням умов договору і не свідчить про неналежне виконання позивачем своїх обов'язків за договором.

Відповідно до п. 5.8 договору у випадку несвоєчасної оплати відповідачем послуг позивача нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

         Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою(штрафом, пенею).

Таким чином з урахуванням вимог ст. ст. 611, 612 Цивільного кодексу України суди попередніх інстанції дійшли правильного висновку про стягнення з відповідача суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 3% річних від суми невиконання зобов'язання, пені за несвоєчасне виконання зобов'язання.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення місцевого господарського суду, відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав для її зміни або скасування не має.

 На підставі викладеного та керуючись  ст. ст.1115, 1117 ,  1119 - 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -       

                                    П О С Т А Н О В И В:    

1.           Касаційну скаргу ВБК "Опора"  залишити без задоволення.

    2.    Рішення господарського суду м. Севастополя від 13.12.07р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.02.08р. по справі     № 20-5/503 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                          І.А. Плюшко

Судді                                                                                                С.С. Разводова

                                                                                                          С.С. Самусенко