Постанова

від 22.05.2008 по справі 18/423

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

18/423

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 22 травня 2008 р.                                                                                    № 18/423  

Вищий господарський суд  України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПершиков Є.В.

суддівДанилової Т.Б.

Ходаківської І.П.

розглянувши

касаційну скаргуПриватного підприємства "Конекс"

на постанову від 05.03.2008  Київського апеляційного господарського суду

у справі№18/423 господарського суду м. Києва

за позовомОб*єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1"

до

Приватного підприємства "Конекс"Севастопольської міської ради

проВизнання недійсним договору оренди земельної ділянки; приведення в первинний стан земельної ділянки по вул. Лермонтова, 1-а в м. Севастополі; визнання права позивача на земельну ділянку

За участю представників сторін:

від позивача –Кручиніна К.Є., за довіреністю

від відповідача –1: Овчиннікова В.В., за довіреністю

                                  Кудленко О.П., за довіреністю

від відповідача –2: не з'явилися                       

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 15.05.2008р. до 22.05.2008р.

                                                В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до Севастопольської міської Ради та  ПП «Конекс», в якому просив суд визнати недійсним з моменту укладення договір оренди земельної ділянки площею 0,0608 га, яка знаходиться за адресою: м. Севастополь,  вул. Лермонтова, 1-а, укладений між Севастопольською міською Радою і ПП «Конекс»13.05.2004р., зареєстрований за № 104 04.06.2004р. в Книзі реєстрації договорів оренди землі (номенклатурний номер 4-М-01); зобов'язати Севастопольську міську Раду та ПП «Конекс»привести земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Севастополь, вул. Лермонтова, 1-а у первинний стан; визнати право ОСББ «Лермонтова 1»на земельну ділянку за зазначеною адресою для обслуговування житлового будинку №1 по вул. Лермонтова площею 0,0608 га, яку раніше було передано в оренду ПП «Конекс».

Позов мотивовано тим, що на підставі договору оренди земельної ділянки від 13.05.2004р., зареєстрованого за №104, укладеного між відповідачами з порушенням чинного законодавства, ПП «Конекс»здійснює будівництво на спірній земельній ділянці по вул. Лермонтова 1-а, внаслідок чого знищено елементи прибудинкової території (лавки, турнік, кам'яний паркан, асфальтове покриття, газони, зелені насадження), співвласниками яких були власники квартир в житловому будинку №1 по вул. Лермонтова. Земельна ділянка, що орендується ПП «Конекс»є прибудинковою територією жилого будинку №1 по вул. Лермонтова , який переданий ОСББ «Лермонтова 1»за актом від 19.04.2006р. відповідно до наказу Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради від 13.04.2006р. Вказаними діями відповідачів порушуються права позивача на користування земельною ділянкою площею 0,0608 га, яка знаходиться за адресою м. Севастополь, вул. Лермонтова,   1-а.

Рішенням господарського суду м. Києва  від 10.12.2006р. у справі №18/423 (суддя Мандриченко О.В.) позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2008р. (у складі колегії суддів: Зеленін В.О. - головуючий, Рєпіна Л.О., Синиця О.Ф.) рішення залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що на підставі зібраних доказів, обставин, які  були встановлені судовими рішеннями в адміністративній справі №20-9/174 господарським судом м. Севастополя 14.02.2007р. і Севастопольським апеляційним господарським судом 29.05.2007р. спірна земельна ділянка по вул. Лермонтова, 1-а в м. Севастополі є прибудинковою територією до жилого будинку по вул. Лермонтова, 1 в м. Севастополі ; укладений відповідачами договір оренди земельної ділянки суперечить п.2 ст.382 Цивільного кодексу України, ст.1, ч.ч.2, 5 ст.10  Закону України від 19.06.1992р. №2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду», ст.42 Земельного кодексу України , ст. 16   Закону України «Про планування і забудову територій», а тому позивач обґрунтовано вимагає визнання недійсним договору оренди спірної земельної ділянки, приведення в первинний стан земельної ділянки по вул. Лермонтова, 1-а в м. Севастополі та визнання його права на вказану земельну ділянку.

У касаційній скарзі ПП «Конекс»просить скасувати судові рішення у даній справі з підстав неправильного застосування судами норм матеріального права, а саме статей 1,4,290 ГК України, статті 93 Земельного кодексу України, статей 2,14 Закону України “Про оренду землі” та процесуального права та прийняти нове рішення, яким  відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976р. N11 ( v0011700-76 ) "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення місцевого та постанова апеляційного суду відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій предметом спору у даній справі  є, зокрема,  укладений 13.05.2004р.  між Севастопольською міською Радою і ПП «Конекс»договір оренди земельної ділянки для будівництва і обслуговування трьохповерхового житлового будинку з приміщеннями для офісів, яка знаходиться за адресою: м. Севастополь, вул. Лермонтова, 1-а,  зареєстрований 04.06.2004р. під №104 в Книзі реєстрації договорів оренди землі (номенклатурний № 4-М-01), який позивач просить визнати недійсним.

Зазначений  договір укладений на підставі рішення Севастопольської міської Ради № 1439 від 22.10.2003р. «Про передачу в оренду земельної ділянки в районі вул. Лермонтова площею 0,0608 га для будівництва і обслуговування трьохповерхового житлового будинку з приміщеннями для офісів ПП «Конекс».

Під час розгляду справи господарськими судами встановлено, що постановою господарського суду м. Севастополя від 14.02.2007р. у справі №20-9/174 рішення Севастопольської міської Ради №1439 від 22.10.2003р. «Про передачу в оренду земельної ділянки в районі вул. Лермонтова площею 0,0608 га для будівництва і обслуговування трьохповерхового житлового будинку з приміщеннями для офісів ПП «Конекс»було  скасовано.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.05.2007р. у справі №20-9/174 постанова господарського суду м. Севастополя від 14.02.2007р. була залишена без змін.

В липні 2006р. ПП «Конекс»розпочало будівництво на орендованій земельній ділянці. Пунктом 3 згаданого вище рішення Севастопольської міської Ради ПП «Конекс»було зобов'язане протягом трьох місяців з дня ухвалення цього рішення укласти договір оренди земельної ділянки з міською Радою і посвідчити його нотаріально, після чого представити для державної реєстрації в установленому порядку. Однак договір оренди від 13.05.2004р., зареєстрований під №104 не був нотаріально посвідчений.

Судовими рішеннями в адміністративній справі №20-9/174 господарським судом м. Севастополя 14.02.2007р. і Севастопольським апеляційним господарським судом 29.05.2007р. встановлено наступне.

Земельна ділянка, яка орендується ПП «Конекс»знаходиться на території, яка протягом декількох десятиліть була прибудинковою територією жилого будинку №1 по вул. Лермонтова у м. Севастополі, була разом з цим будинком огороджена кам'яним парканом і використовувалася мешканцями для відпочинку дітей, дорослих, занять спортом і господарських потреб. Ці обставини підтверджуються витягами з Генерального плану м. Севастополя за 1951р., одержаним позивачем в архіві, а також санітарним паспортом Комунального підприємства РЄП-3, на балансі якого житловий будинок №1 по вул. Лермонтова знаходився до передачі його  ОСББ «Лермонтова 1» за актом від 19.04.2006р. відповідно до наказу Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради від 13.04.2006р. Згідно з вказаним актом прибудинкова територія житлового комплексу по вул. Лермонтова, 1 складає 1 652, 2 кв.м. До початку будівництва ПП «Конекс»на майданчику біля житлового будинку № 1 по вул. Лермонтова були лавки, турнік, споруда для чищення килимів, асфальтове і плиткове покриття, газони, зелені насадження.

При  оформленні договору оренди земельної ділянки між відповідачами проект розподілу територій по вул. Лермонтова не розроблявся і в установленому порядку не затверджувався (що підтверджено листом Прокуратури м. Севастополя на адресу Голови ОСББ від 28.12.2006р. № 07-6-487/06 4813 СК).

Суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що договір оренди земельної ділянки площею 0,0608 га , яка знаходиться за адресою : м. Севастополь,  вул. Лермонтова, 1-а, укладений між Севастопольською міською Радою і ПП «Конекс»13.05.2004р. , зареєстрований за № 104 04.06.2004 р. має бути  визнано недійсним на підставі п.1 ст. 203 ст.

При цьому суди виходили з того, що згідно п.2 ст.382 Цивільного кодексу України, власникам квартири у дво-або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

На підставі ст.1 Закону України від 19.06.1992р. № 2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду –це відчуження квартир(будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Згідно ч.ч.2, 5 ст.10 вказаного Закону, власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою. Користування закріпленою за приватизованим будинком територією здійснюється в порядку і на умовах , передбачених Земельним кодексом України.

Відповідно до ст.42 Земельного кодексу України, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватися у користуванню об'єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.  Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації .

Статтею 16 Закону України «Про планування і забудову територій» від 20.04.2000р. №1699-III (з подальшими змінами і доповненнями), встановлено, що проект розподілу території – це містобудівна документація, яка розробляється для мікрорайону (кварталу) чи його частина з метою розмежування земельних ділянок. Проектом розподілу території визначаються площі та межі: при будинкових територій існуючих і запроектованих жилих будинків; земельних ділянок, на яких розміщуються громадські споруди та інші об'єкти містобудування; надлишків земельних ділянок, призначених для подальшого спорудження будинків і споруд та іншого використання (при розподілі території існуючої забудови); територій загального користування; територій обмеженого користування земельною ділянкою, встановленого згідно з договором, рішенням суду або в іншому, визначеному законом порядку. Рішення про розроблення та затвердження проектів розподілу території приймаються відповідними радами.

Проект розподілу території є основою для визначення меж земельних ділянок на території існуючої забудови для розташування будинків і споруд, розроблення відповідної землевпорядної документації та оформлення в установленому законодавством порядку правовстановлюючих документів власникам, співвласникам, орендарям, а також встановлення меж земельної ділянки в натурі.

Укладений відповідачами договір оренди земельної ділянки суперечить вказаним вище нормам законодавства.

Пунктом 1 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Пунктом 2 статті 290 Господарського кодексу України встановлено, що оренда земельної ділянки без договору, укладеного в письмовій формі, посвідченого нотаріально та зареєстрованого в установленому законом порядку , не допускається.

Згідно п. 4 ст. 203 Цивільного кодексу України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

На підставі ч. 4 ст. 209 Цивільного кодексу України, на вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може буди нотаріально посвідчений.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Недійсним є право чин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний право чин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий право чин може бути визнаний судом недійсним. (оспорюваний правочин).

Відповідно до абз. 2 п.1 статті 216 Цивільного кодексу України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього  правочину, а в разі неможливості такого повернення , зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»від 29.11.2001р. № 2866-III, об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав його членів, зокрема їх права на користування прибудинковою територією, яке не може бути реалізоване, у зв'язку із укладенням відповідачами договору оренди земельної ділянки. Згідно п.2.1 Статуту ОСББ «Лермонтова 1», метою створення об'єднання є, зокрема, захист прав його членів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій обґрунтовано та правомірно задовольнили позовні вимоги  ОСББ «Лермонтова 1»в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судами попередніх інстанцій спірний договір був укладений між суб'єктами господарювання –ПП «Конекс»та Севастопольською міською Радою. Земельна ділянка була надана з метою будівництва на ній жилого будинку з приміщеннями для офісів.

Таким чином, спірний договір був укладений у сфері господарювання, а тому господарські суди правомірно застосували норми Господарського кодексу України, в тому числі й статтю 290 цього Кодексу.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення праві запобігання вчиненню дій, що порушують права, або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г)визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом способів. За цих підстав правомірно визнано право ОСББ «Лермонтова 1»на користування земельною ділянкою і задоволено вимогу позивача зобов'язати відповідачів привести спірну земельну ділянку в первинний стан.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції є обґрунтованими та відповідають законодавству України, доводи касаційної скарги правильності висновків судів не спростовують, а тому судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає підстав для зміни чи скасування прийнятих у справі рішень.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України  

                                        П О С Т А Н О В И В:

1.Касаційну скаргу Приватного підприємства «Конекс» залишити без задоволення.

2.Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2008р. у справі N18/423  залишити без змін.

Головуючий    суддя                                                                 Є. Першиков

Судді                                                                                           Т. Данилова                                                                                                                  

                                                                                                     І.  Ходаківська