Ухвала

від 06.04.2007 по справі 18/423

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/423

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91000, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91000, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

 У Х В А Л А

                                                                                Справа № .

Суддя Пономаренко Є.Ю., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустрія –2000», м. Алчевськ Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт», м. Луганськ

про стягнення дизельного пального

Орган виконання судового рішення –державна виконавча служба у Ленінському районі міста Луганська, м. Луганськ

За участю представників:

позивача: Панченко С.А., представник по довіреності № 01 від 09.01.07,  представник Черних О.О. - юрисконсульт, довіреність № 02 від 09.01.07;

відповідача: Карпова І.Г., представник по довіреності № 7 від 02.04.07,  ;від Державної виконавчої служби у Ленінському районі міста Луганська: Гриценко Г.І. - ст. держ. вик., довіреність № б/н від 05.09.06,

В С Т А Н О В И В :

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування  судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Відповідач у справі – ТОВ "Софіт" звернувся до господарського суду Луганської області зі скаргою від 03.03.2007р., в якій просить:

- визнати дії державної виконавчої служби у Ленінському районі м. Луганська –незаконними;

- визнати недійсною постанову № 7-219 державної виконавчої служби в Ленінському районі м. Луганська «Про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження» від 06.07.2006р.;

          - визнати недійсною постанову № 7-518 державної виконавчої служби в Ленінському район м. Луганська «Про арешт коштів боржника, які знаходяться на рахунку 2600500094001 в ЛФ АБ «Київська Русь»м. Луганськ, МФО 304900»від 23.02.2007р.;

          - визнати недійсною постанову № 7-518 державної виконавчої служби в Ленінському районі м. Луганська «Про арешт коштів боржника, які знаходяться на рахунку 26000002018001 в ЛФ АТ «Укрінбанк»м. Луганськ, МФО 304836»від 23.02.2007р.;

          - визнати недійсною постанову № 7-518 державної виконавчої служби в Ленінському районі м. Луганська «Про арешт коштів боржника, які знаходяться на рахунку 26059647 в ВАТ «Кредитпромбанк»м. Київ, МФО 300863»від 23.02.2007р.»

          - визнати недійсною постанову № 7-518 державної виконавчої служби в Ленінському районі м. Луганська «Про арешт коштів боржника, які знаходяться на рахунку 26005021 в ЛФ ВАТ «Кредитпромбанк»м. Луганськ, МФО 364382»від 23.02.2007р.;

          - визнати недійсною постанову № 7-518 державної виконавчої служби в Ленінському районі м. Луганська «Про арешт коштів боржника, які знаходяться на рахунку 2605807171 в ЛФ АБ «Укргазбанк»м. Луганськ, МФО 304621»від 23.02.2007р.;

          - зобов'язати державну виконавчу службу в Ленінському районі м. Луганська поновити відповідачу строк для добровільного виконання рішення господарського суду Луганської області по справі № 18/423.

Представник заявника скарги (відповідача) у судовому засіданні вимоги за скаргою підтримав.

Представник позивача надав пояснення, за якими вважає дії та рішення державної виконавчої служби правомірними, а скаргу відповідача такою, що не підлягає задоволенню.

Представник державної виконавчої служби проти скарги заперечує надавши документальне підтвердження своїх заперечень.

Розглянувши матеріали справи, скаргу та інші надані документи, вислухавши представників, які прийняли участь у судовому засіданні, суд встановив наступне.

За результатами розгляду спору за позовною заявою у даній справі судом прийнято рішення від 22.11.2005р., яким позов задоволено повністю та відповідно стягнуто з відповідача на користь позивача  28421 літр дизельного пального на суму 64799 грн. 89 коп. та судові витрати.

Рішення місцевого господарського суду залишено без змін при перегляді в апеляційному та касаційному порядку  і відповідно набрало законної сили.

На підставі судового рішення, після набрання ним законної сили, позивачу видано наказ про стягнуто з відповідача на користь позивача  28421 літр дизельного пального на суму 64799 грн. 89 коп. та судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 07.07.2006р. змінено порядок виконання рішення господарського суду Луганської області від 22.11.2005р. у справі № 18/423 частково шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФІТ»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустрія-2000»грошових коштів у сумі 64 799 грн. 89 коп. ((вартість 28421 (двадцяти восьми тисяч чотириста двадцяти одного) літру дизельного пального згідно судового рішення)). Первісно виданий на підставі даної ухвали наказ про стягнення грошових коштів було повернуто Державною виконавчою службою до суду згідно постанови. Вдруге такий наказ було видано представнику позивача 10.01.2007р.

Вимога за скаргою про визнання дій державної виконавчої служби у Ленінському районі м. Луганська –незаконними не може бути задоволена в наведеній редакції та відхилена судом з наступних підстав.

Стаття 1212 Господарського процесуального кодексу України передбачає звернення до суду зі скаргами на конкретні дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби.

Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України  «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження»від 26.12.2003р. №14 у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби (дії чи бездіяльність органів  державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів).

Статтею 1212 «оскарження дій  чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби»Господарський процесуальний кодекс України було доповнено згідно Закону України від 21.06.2001р. №2539-ІІІ. У зв'язку з прийняттям даного Закону та з метою правильного і однакового застосування розділу ХІV ГПК України Президією Вищого господарським судом України видано роз'яснення від 28.03.2002р. №04-5/365 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів».

В абзаці 6 п.7 даного роз'яснення вказується, що за результатами розгляду скарги на дії органів державної виконавчої служби виноситься ухвала, в  якій господарський  суд  або  визнає  доводи  заявника  правомірними  і залежно від їх змісту визнає постанову державного  виконавця  щодо здійснення  заходів  виконавчого провадження недійсною,  чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган Державної виконавчої служби здійснити  певні  виконавчі  дії,  якщо  він ухиляється від їх виконання  без  достатніх  підстав,  або  визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Наведена ж  позивачем перша вимога у скарзі не передбачає вказаних ознак не містить вимоги про визнання певних, чітко визначених дій державного виконавця пов'язаних з виконанням судового рішення.

Визнання ж незаконними в цілому  дій державної  юридичної особи - виконавчої служби у Ленінському районі м. Луганська (як то сформульовано у скарзі), господарський суд в межах розгляду скарги в порядку ст. 1212 ГПК України щодо виконання рішення Господарського суду Луганської області у справі №18/423 не вправі.

Друга вимога за скаргою про визнання недійсною постанови № 7-219 державної виконавчої служби в Ленінському районі м. Луганська «Про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження»від 06.07.2006р. відхиляється судом з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем,  боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення  оскаржуваної  дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо,  або з дня,  коли дія мала бути вчинена.

Встановлений законодавством десятиденний строк було пропущено заявником скарги з нижченаведених обставин з огляду на вчасне направлення йому оскаржуваної постанови. Клопотання про поновлення даного строку при цьому заявником не подавалося. Також відповідач не заявляв про поважність причин пропуску даного строку та відповідно не надав належних доказів поважності пропуску строку. Суд, не має процесуального права з власної ініціативи поновлювати даний строк з огляду на недоведеність поважності його пропуску заявником, оскільки таке поновлення буде безпідставним.

Доводи відповідача про те, що оскаржувана постанова від 06.07.2006р. не була направлена на його адресу є необґрунтованими та спростовуються наданими органом ДВС доказами.

Так, оскаржувана постанова від 06.07.2006р. того ж дня була направлена із супровідним листом від 06.07.2006р. №7-219, що підтверджується даним листом та витягом з журналу реєстрації вихідної кореспонденції. Направлення органами ДВС своїх постанов рекомендованою з повідомленням кореспонденцією законодавством про виконавче провадження не передбачено. Також, представник ДВС повідомив про неповернення до ДВС направленої відповідачу постанови підприємством поштового зв'язку.

Тому, надані докази про направлення є належними і допустимими та відповідно обставина про вчасне та належне направлення оскаржуваної постанови є доведеною.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заявник скарги не довів належними та допустимими засобами доказування свої доводи про не направлення йому оскаржуваної постанови від 06.07.2006р.

Також, відповідач –заявник скарги не надав суду належних та допустимих доказів того, що він дійсно дізнався про винесення оскаржуваної постанови лише 27.02.2007р. Пояснення ж сторони про те, що вона нібито дізналася про постанову про накладення арешту 27.02.2007р.  не є у даному випадку належним та допустимим доказом наведених доводів.

Докази вищенаведених доводів відповідача, виходячи з положень ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, мали бути надані заявником місцевому господарському суду але не були йому надані.

Разом з тим, щодо чинності постанови від 06.07.2006р. слід зазначити, що відповідач (боржник у виконавчому провадженні) має право звернутися до ДВС з клопотанням про скасування арешту та повідомлення органом ДВС про таке скасування відповідного органу, який здійснює реєстрацію обтяжень, з огляду на закінчення первісного виконавчого провадження про стягнення з відповідача на користь позивача  28421 літр дизельного пального на суму 64799 грн. 89 коп., про що повідомив представник ДВС, оскільки виходячи з положень ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження»у разі закінчення виконавчого провадження припиняється чинність арешту майна боржника.

Решта вимог про визнання недійсними постанов державної виконавчої служби в Ленінському районі м. Луганська щодо арешту коштів боржника, які знаходяться на рахунках в банківських установах, а також про зобов'язання державної виконавчої служби в Ленінському районі м. Луганська поновити відповідачу строк для добровільного виконання рішення господарського суду Луганської області по справі № 18/423, судом відхиляється з наступних підстав.

В обґрунтування вказаних вимог скаржник посилається на наступні обставини. Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 2705201 від 25.01.2007р. відповідачу було надано семиденний строк для добровільного виконання рішення. Враховуючи, що дана постанова одержана відповідачем 30.01.2007р., тобто за 2 дні до спливу встановленого строку на добровільне виконання, відповідач зазначає про те, що він був позбавлений можливості добровільно виконати даний наказ.

Як вже зазначалося вище на підставі судового рішення, залишеного без змін при перегляді в апеляційному та касаційному порядку, після набрання ним законної сили, позивачу видано наказ про стягнуто з відповідача на користь позивача  28421 літр дизельного пального на суму 64799 грн. 89 коп. та судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 07.07.2006р. змінено порядок виконання рішення господарського суду Луганської області від 22.11.2005р. у справі № 18/423 частково шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФІТ»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустрія-2000»грошових коштів у сумі 64 799 грн. 89 коп. ((вартість 28421 (двадцяти восьми тисяч чотириста двадцяти одного) літру дизельного пального згідно судового рішення)). Первісно виданий на підставі даної ухвали наказ про стягнення грошових коштів було повернуто Державною виконавчою службою до суду згідно постанови. Вдруге такий наказ було видано представнику позивача 10.01.2007р.

Державною виконавчою службою у Ленінському районі м. Луганська на підставі востаннє виданого наказу було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 25.01.2007р. Даною постановою було надано семиденний строк для добровільного виконання рішення суду від 22.11.2005р.

Постанова про відкриття виконавчого провадження від 25.01.2007р. була з супровідним листом направлена боржнику наступного дня - 26.01.2007р. та одержана останнім 29.01.2007р.

Вказані обставини щодо своєчасності направлення та одержання постанови про відкриття виконавчого провадження підтверджуються наданими до справи копіями постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.01.2007р., супровідного листа про направлення даної постанови, поштового конверту в якому бала направлена постанова. Оригінали зазначених доказів були досліджені в судовому засіданні.

Про відкладення строку на добровільне виконання відповідач не звертався до органу ДВС.

Оскаржувані постанови про накладенні арешту на грошові кошти на рахунках боржника у банківських установах були винесені 23.02.2007р. та того ж дня направлені боржнику, що підтверджується витягом з журналу реєстрації вихідної кореспонденції.

Доводи відповідача про те, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 25.01.2007р. ВП № 2705201 одержана ним за 2 дні (насправді за 4 дні: одержана 29.01.07, строк встановлено до 01.02.2007р включно) до спливу встановленого строку на добровільне виконання, внаслідок чого він був позбавлений можливості добровільно виконати даний наказ, за будь яких обставин не можуть бути підставою визнання недійсними постанов про накладення арешту на кошти від 23.02.2007р.

Підставою визнання недійсним постанови (як і іншого акту ненормативного характеру) може бути невідповідність її вимогам  чинного  законодавства  та/або  визначеній  законом компетенції  органу,  який  видав  цей  акт.  

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження», на яку посилається скаржник, державний виконавець,  починаючи виконувати рішення,  повинен пересвідчитися,   чи   отримана   боржником  копія  постанови  про відкриття  виконавчого  провадження  і  чи  здійснені   ним   дії, спрямовані   на   добровільне  виконання  рішення  у  встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.

Станом на день вчинення оскаржуваних виконавчих дій –винесення постанов про накладення арешту на грошові кошти від 23.02.2007р. постанова про відкриття виконавчого провадження від 25.01.2007р. була отримана відповідачем (дата отримання 29.01.2007р.), рішення у добровільному порядку не виконано.

Тому, порушення ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження»відсутні.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець  у  3-денний  строк з дня надходження до нього  виконавчого  документа  виносить  постанову  про  відкриття виконавчого   провадження. В постанові   державний  виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати  семи  днів,  а  рішень  про  примусове  виселення  - п'ятнадцяти днів,  та попереджає боржника про примусове  виконання рішення  після  закінчення  встановленого  строку  зі стягненням з нього  виконавчого  збору  і  витрат,  пов'язаних  з  провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Встановлений строк за постановою про відкриття виконавчого провадження від 25.01.2007р. ВП № 2705201 не перевищує 7 днів. Тому, і у даному випадку відсутні порушення Закону, що могли б потягнути прийняття незаконних постанов.

Також, щодо доводів відповідача про що постанова про відкриття виконавчого провадження від 25.01.2007р. ВП № 2705201 одержана ним за 2 дні (насправді за 4 дні: одержана 29.01.07, строк встановлено до 01.02.2007р включно) до спливу встановленого строку на добровільне виконання, внаслідок чого він був позбавлений можливості добровільно виконати даний наказ слід зазначити наступне.

За результатами розгляду спору за позовною заявою у даній справі судом прийнято рішення від 22.11.2005р., яким позов задоволено повністю та відповідно стягнуто з відповідача на користь позивача  28421 літр дизельного пального на суму 64799 грн. 89 коп. та судові витрати.

Рішення місцевого господарського суду залишено без змін при перегляді в апеляційному та касаційному порядку  і відповідно набрало законної сили.

Даним рішенням встановлено порушення відповідачем зобов'язань.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Так, відповідач повинен був виконати зобов'язання належним чином та не допускати його порушення та порушення наведених норм чинного законодавства, як наслідок не очікувати рішення суду та не допускати його невиконання протягом тривалого часу.

Відповідачу черговий раз слід зауважити на неприпустимість ігнорування вимог Конституції України, Закону України “Про судоустрій в Україні” і Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язковості виконання  рішень, ухвал та постанов суду. Відповідно до ч.2 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України невиконання вимог рішень, ухвал та постанов господарського суду тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Також, суд вважає правильними доводи позивача, наведеними у його запереченні на скаргу.

Посилання відповідача на те, що внаслідок одержання постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.01.2007р. ВП № 2705201 (яка є  вже третьою постановою про відкриття виконавчого провадження за судовим рішенням у даній справі, враховуючи зміну порядку та способу виконання рішення та повернення другого виконавчого документу) за 2 дні (насправді за 4 дні: одержана 29.01.07, строк встановлено до 01.02.2007р включно) до спливу встановленого строку на добровільне виконання, внаслідок чого він нібито був позбавлений можливості добровільно виконати даний наказ є вочевидь нікчемним, свідчить по суті про неповажливе відношення відповідача до рішень суду, та положень вимог Конституції України, Закону України “Про судоустрій в Україні” і Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язковості виконання  рішень, ухвал та постанов суду.

За вищенаведених обставин скарга підлягає відхиленню.

На підставі викладеного,  керуючись ст. ст. 86, 1212  Господарського процесуального кодексу України, суддя

у х в а л и в:

скаргу відповідача у справі –товариства з обмеженою відповідальністю  "Софіт" від 03.03.2007р. на дії ДВС у Ленінському районі м. Луганська відхилити.

Суддя

Є.Ю. Пономаренко