Постанова

від 20.05.2008 по справі 21/233-07-9283

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

21/233-07-9283

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"20" травня 2008 р. Справа № 21/233-07-9283

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого   Андрєєвої Е.І.

Суддів:             Мацюри П.Ф.,

                        Ліпчанської Н.В.

При секретарі Соломахіній О.О.,

за участю представників сторін:

від позивача            – Гнура В.В.,

від відповідача        – Покася О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПП „Біологічна станція”

на ухвалу господарського суду Одеської області від 18.03.2008р.           

по справі № 21/233-07-9283

за позовом ПП „Біологічна станція”

до ТОВ „НЕРУМ”

про поновлення порушених прав та зобов'язання укласти договір,

встановив:

 26.12.2007р. приватне підприємство „Біологічна станція” (надалі –ПП „Біологічна станція”) звернулось у господарський суд з вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю „НЕРУМ” (надалі - ТОВ „НЕРУМ”) про поновлення порушених прав та зобов'язання укласти договір про сумісну діяльність по експлуатації Одеського міського дельфінарію. В обґрунтування заявлених вимог послалось на те, що 05.03.2004р. між ним та відповідачем був укладений договір про пайову участь у будівництві Одеського міського дельфінарію, пунктом 7.1 якого було передбачено, що експлуатація дельфінарію після здачі його в експлуатацію повинна відбуватись на підставі договору про сумісну діяльність та даний договір є невід'ємною частиною договору про пайову участь у будівництві. Позивач зазначив, що Актом державної технічної комісії дельфінарій введений в експлуатацію ще 05.04.2005р., але ТОВ „НЕРУМ” до теперішнього часу відмовляється укладати договір про сумісну діяльність по експлуатації дельфінарію, чим порушує умови договору про пайову участь у будівництві від 05.03.2004р. та права позивача, як власника 33,3% спільної часткової власності дельфінарію, право власності на які за ним визнано рішенням господарського суду Одеської області від 31.10.2005р. по справі 25/257-05-8427.

Клопотанням від 26.12.2007р. позивач також просив суд вжити заходи до забезпечення позову.

25.01.2008р. позивач надав до суду доповнення до позовної заяви, у якому просив розірвати договір оренди не житлових приміщень, площею 528,4 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, пляж Ланжерон, 25-а, вартістю 1 109 519,53 грн. від 01.04.2007р., укладеного між сторонами, та зобов'язати відповідача повернути дане орендоване не житлове приміщення й стягнути з останнього 14 265 грн. заборгованості по орендній платі та пеню у сумі 5 587,13 грн.

Клопотанням від 18.02.2008р. позивач просив провести судову економічну експертизу.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти позову та просив залишити його без задоволення.

В ході розгляду справи, 17.03.2008р., сторонами надана мирова угода від 14.03.2008р., підписана представниками сторін, яку вони в судовому засіданні 18.03.2008р. просили затвердити.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.03.2008р. дана мирова угода була затверджена, а провадження по справі припинено.

Не погоджуючись з даною ухвалою, та вважаючи її винесеною з порушенням норм процесуального права, ПП „Біологічна станція” оскаржило її в апеляційну інстанцію. Просить ухвалу скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду, а також задовольнити клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, а також законність та обґрунтованість прийнятої судом ухвали, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 78 ГПК України передбачене право сторін у добровільному порядку, на будь-якій стадії судового процесу, врегулювати спір шляхом укладання мирової угоди. Дана угода укладається в письмовій формі і підписується сторонами по справі і може стосуватись лише прав та обов'язків сторін щодо предмета позову. Якщо угода підписується представниками сторін, повноваження на підписання мирової угоди повинно бути підтверджено довіреністю. Умови мирової угоди мають стосуватись лише правовідносин сторін, які є предметом позову та не можуть стосуватися вимог, що не заявлялись в позовній заяві. Мирова угода затверджується судом відповідно до чинного законодавства, але укладається за взаємною згодою сторін та на погоджених між ними умовах і призводить до бажаного для сторін результату –розв'язання конфлікту. Тобто, мировою угодою не вирішується спір по суті, а, досягнувши угоди між собою сторони припиняють даний спір.

Оскаржуючи ухвалу про затвердження мирової угоди, апелянт послався на те, що мирова угода була укладена представником ПП „Біологічна станція” Буяклу Н.Я. по зловмисній домовленості з ТОВ „НЕРУМ”, так як керівництво ПП „Біологічна станція” не давало згоди на її укладення та взагалі не знало про її існування. Крім того скаржник зазначив, що судом при винесені ухвали про  затвердження мирової угоди не були перевірені повноваження представника позивача на підписання даної угоди та не взята до уваги заява ПП „Біологічна станція” про анулювання довіреності, виданої на ім'я Буяклу Н.Я.

Однак, дані доводи апелянта не можуть бути прийняті судовою колегією до уваги, оскільки вони спростовуються наявною в матеріалах справи довіреністю від 20.12.2007р., виданою представнику ПП „Біологічна станція” Буяклу Н.Я. директором підприємства та завіреною відповідною печаткою.(а.с.17) Даною довіреністю керівництво підприємства, серед ряду повноважень, надало Буяклу Н.Я. право укладати мирові угоди, а також підписувати необхідні для реалізації повноважень документи. Законність даної довіреності підтвердила в судовому засіданні апеляційного суду сама керівник ПП „Біологічна станція”.

Стверджуючи, що його представник діяв недобросовісно, апелянт не надав тому ніяких підтверджень. Крім того, матеріали даної справи заяв про анулювання довіреності не містять, а дві заяви, додані до апеляційної скарги, датовані: одна, як вбачається з опису вкладення до поштового відправлення, - 24.03.2008р., а інша - 28.03.2008р., тобто вже після винесення оскарженої ухвали, та, крім іншого, на них обох зазначений номер іншої господарської справи.

Як на підставу для скасування ухвали апелянт послався на те, що суд, в порушення процесуальних норм, не розглянув клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову. Дані посилання спростовуються матеріалами справи та змістом оскарженої ухвали, оскільки суд узяв до уваги клопотання позивача від 18.03.2008р. про залишення вищезазначеного клопотання та клопотання про призначення експертизи без розгляду.(а.с.69)

Іншою підставою для скасування оскарженої ухвали апелянт вважає те, що суд в ухвалі від 11.03.2008р. зазначив датою наступного судового засідання 25.03.2008р., однак яке відбулося раніше - 18.03.2008р., про що ПП „Біологічна станція” не було повідомлено, а тому його представник не мав змоги бути у ньому присутнім.

Дані доводи також спростовуються матеріалами справи. Як свідчить протокол судового засідання від 11.03.2008р., суд відклав розгляд справи саме на 18.03.2008р., тобто, в ухвалі від 11.03.2008р. помилково зазначена дата наступного судового засідання як 25.03.2008р. Враховуючи дану описку, суд, у той же день, іншою ухвалою від 11.03.2008р. її виправив. Як свідчать написи на її зворотній стороні, представники сторін дану ухвалу отримали 13.03.2008р. (а.с.66) Тобто, обидві сторони були своєчасно повідомлені про дату наступного судового засідання - 18.03.2008р. До того ж, з протоколу судового засідання від 18.03.2008р. вбачається, що у даному засіданні були присутні обидві сторони, які давали пояснення та просили затвердити подану ними мирову угоду. Судова колегія відмічає, що на даний протокол не були принесені зауваження, а тому не довіряти даним документам у судової колегії не має підстав.

Безпідставні також посилання апелянта й на те, що місцевий господарський суд пунктом 4 мирової угоди вирішив спір про права та обов'язки по договору про оренду не житлових приміщень від 01.04.2007р., зміст якого та претензії не є предметом даного спору, чим, на думку позивача, вийшов за межі позовних вимог та предмету спору.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач заявою від 25.01.2008р. доповнив свої попередні позовні вимоги та просив додатково розірвати договір оренди не житлових приміщень від 01.04.2007р., зобов'язати відповідача повернути орендоване приміщення та стягнути з останнього заборгованість по орендній платі і пеню. До того ж, даний договір також передбачає взаємовідношення сторін навколо приміщень дельфінарію.

Крім того, пунктом 1 мирової угоди сторони домовились про те, що необхідності в укладенні договору про сумісну діяльність по експлуатації дельфінарію не має, так як сторони пролонгували попередній договір оренди не житлових приміщень від 01.04.2007р.

На думку позивача, суд не вправі був затверджувати даний пункт мирової угоди, так як він порушує умови пункту 7.1 договору про пайову участь у будівництві від 05.03.2004р.

Дане посилання скаржника також не може бути взяте до уваги, тому що, як свідчать матеріали справи, вже після укладення договору про пайову участь у будівництві від 05.03.2004р. сторони 01.04.2007р. уклали договір оренди не житлових приміщень (а.с.35-38), згідно якому приміщення, що належать позивачу на праві власності, передавались відповідачу в оренду за визначену плату. Тобто, сторони вже тоді вирішили між собою умови експлуатації приміщення дельфінарію, що належить позивачу. На підтвердження наявності взаємостосунків сторін по даному договору оренди приміщень свідчать ряд документів: акт передачі майна в оренду від 01.04.2007р.(а.с.39), рахунки-фактури № СФ-00091 від 30.10.2007р., № СФ-00097 від 30.11.2007р., № СФ-00104 від 30.12.2007р (а.с.40-42).

Аналізуючи вищевикладені обставини, колегія, як і суд першої інстанції, дійшла висновку, що сторони, уклавши договір оренди приміщень від 01.04.2007р. змінили умови договору про пайову участь у будівництві від 05.03.2004р., і питання про укладення додатково ще й договору про сумісну діяльність сторонами не виникало, тобто умови пункту 7.1 договору від 05.03.2004р. було виконано іншим чином.

При таких обставинах судова колегія вважає, що суд, затвердивши мирову угоду, якою пролонговано договір оренди приміщень від 01.04.2007р., не вийшов за межі заявленого позову, так як всі ці взаємовідносини стосуються договору про пайову участь у будівництві від 05.03.2004р.

Позивач також вважає незаконним пункт 4 мирової угоди в частині гарантій щодо не вчинення ним будь-яких дій з належним йому приміщенням, оскільки, на його думку, суд тим самим порушив права ПП „Біологічна станція” як власника приміщення.

З таким висновком апелянта судова колегія також не може погодитись, так як зобов'язання, визначені у п.4 мирової угоди, позивачем прийняті самостійно і на визначений строк.

Посилання апелянта на те, що господарський суд, перелічивши умови мирової угоди в мотивувальній частині ухвали, не зазначив їх в резолютивній частині, також не приймається апеляційним судом до уваги, так як додатковою ухвалою від 18.03.2008р., отриманою обома сторонами у той же день, місцевий суд у відповідності зі статтею 88 ГПК України усунув даний недолік.

Не є підставою для скасування ухвали й те, що в резолютивній частині суд зазначив про набрання мировою угодою чинності з дня її затвердження господарським судом, оскільки дана обставина ніяким чином не перешкодила стороні оскаржити дану ухвалу, а, крім того, не вплинула на законність її прийняття.

Посилання позивача на невірне зазначення судом у мотивувальній частині ухвали дати заявленого клопотання про покладення судових витрат на позивача також не може бути підставою для скасування прийнятої на законних підставах та правильної по суті ухвали, яка постановлена без порушення інтересів сторін та за їх згодою, а сторони попереджені про наслідки припинення провадження у справі.

Керуючись  ст.ст.101, 103-106 Господарського процесуального Кодексу України,  суд, -

                                           постановив:

Ухвалу господарського суду Одеської області від 18.03.2008р. у справі № 21/233-07-9283 залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного підприємства „Біологічна станція” –без задоволення.

       Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця.

Головуючий                                                                        Е.І. Андрєєва

Судді:                                                                                П.Ф. Мацюра

                                                                                       Н.В. Ліпчанська