Постанова

від 25.09.2008 по справі 21/233-07-9283

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

21/233-07-9283

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 25 вересня 2008 р.                                                                                    № 21/233-07-9283  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Дроботової Т. Б. - головуючого

Волковицької Н.О.Гоголь Т.Г.

за участю представників:

позивачаНасвіщук Л.А. –довіреність від 03.09.2008 р.

відповідачаПокась О.С. –довіреність від 18.09.2008 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу  Приватного підприємства "Біологічна станція"

на постановувід 20.05.2008 р. Одеського апеляційного                                                                                                                                                                        господарського суду

у справі№ 21/234-07-9284 господарського суду Одеської          області

за позовомПриватного підприємства "Біологічна станція"

до                          Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерум"

про поновлення порушених прав та зобов'язання    укласти договір   

Ухвалою від 29.08.2008 р. колегії Суддів Вищого господарського суду у складі: головуючий –Дроботова Т.Б., судді Волковицька Н.О., Добролюбова Т.В., касаційна скарга ПП "Біологічна станція" була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 23.09.2008 р.

У зв'язку з відпусткою судді Добролюбової Т.В., у судовому засіданні 23.09.2008 р. справа розглядалась по суті колегією суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий –Дроботова Т.Б., судді –Волковицька Н.О., Гоголь Т.Г., утвореному розпорядженням в.о. заступника Вищого господарського суду України від 22.09.2008р.

Про вказані обставини представників сторін було повідомлено на початку судового засідання 23.09.2008 р.

Відводів складу колегії суддів не заявлено.

У судовому засіданні 23.09.2008 р. було оголошено перерву до 25.09.2008р. для підготовки повного тексту постанови.

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2007 р. ПП "Біологічна станція" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ "Нерум" про поновлення порушених прав та зобов'язання відповідача укласти договір про спільну діяльність з експлуатації Одеського міського дельфінарію, посилаючись на приписи статей 358 та 526 Цивільного кодексу України.

17.03.2008 р. до господарського суду Одеської області надійшла заява про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі на підставі статті 80 Господарського процесуального кодексу України, а також підписана представниками сторін мирова угода від 14.03.2008 р. у справі № 21/233-07-9283 (а.с. 67- 68).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.03.2008 р. (суддя Зеленов Г.М.) затверджено укладену між ПП "Біологічна станція" та ТОВ "Нерум" мирову угоду від 14.03.2008 р., провадження у справі припинено, з огляду на те, що викладені представниками сторін умови угоди від 14.03.2008 р. не суперечать діючому законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, не порушують чиї –не будь права та охоронювані законом інтереси.

За апеляційною скаргою ПП "Біологічна станція" Одеський апеляційний господарський суд (судді: Мацюра П.Ф., Андрєєва Е.І., Ліпчанська Н.В.), переглянувши ухвалу господарського суду Одеської області від 18.03.2008 р. в апеляційному порядку, постановою від 20.05.2008 р. залишив її без змін з тих же підстав.

ПП "Біологічна станція" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить ухвалу господарського суду Одеської області від 18.03.2008 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.05.20008 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм процесуального законодавства, зокрема, приписів частини 3 статті 78 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що мирова угода може стосуватися лише прав  і обов'язків сторін відносно предмету спору.

Заслухавши доповідь судді –доповідача та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 17.03.2008 р. до господарського суду Одеської області надійшла заява про затвердження мирової угоди та мирова угода від 14.03.2008р.

Затверджуючи мирову угоду від 14.03.2008 р. суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшли висновку, що викладені представниками сторін умови угоди від 14.03.2008 р. не суперечать діючому законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, не порушують чиї –не будь права та охоронювані законом інтереси.

Проте, колегія суддів вважає такий висновок судів першої та апеляційної інстанції передчасним та таким, що не відповідає приписам процесуального законодавства з наступних підстав.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

Мирова угода –це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода призводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт через самостійне (без державного втручання) врегулювання розбіжностей на погоджених умовах.

Відповідно до частини 3 вказаної норми мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.

Умови мирової угоди мають стосуватися лише правовідносин сторін, які є предметом спору. Умови мирової угоди не можуть поширюватися на осіб, які не є сторонами спору. Умови мирової угоди не можуть стосуватися вимог, що не заявлялись в позовній заяві. Якщо умови угоди містять зобов'язання щодо розпорядження майном, господарський суд повинен перевірити повноваження сторони щодо розпорядження цим майном.

За результатами розгляду питання про затвердження мирової угоди господарський суд:

- затверджує мирову угоду;

- відмовляє у затвердженні мирової угоди.

Господарський суд відмовляє у затвердженні мирової угоди, якщо вона:

а) суперечить закону;

б) порушує права й законні інтереси інших осіб.

Досліджуючи умови мирової угоди, суд повинен виходити з норм статті 13 Цивільного кодексу України, яка визначає межі здійснення цивільних прав:

- цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства;

- при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині;

- не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах;

- при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства;

- не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Суд також відмовляє в затвердженні мирової угоди, якщо:

а) мирова угода не відповідає загальним вимогам норм матеріального права щодо змісту угод;.

б) мирову угоду підписано представником, який не має на це повноважень;

в) мирова угода містить умови, які виходять за межі предмета спору;

г) мирова угода не містить відомостей про умови, розмір і строки виконання зобов'язання сторін;

д) мирова угода стосується осіб, які не є сторонами спору.

Проте, як судом першої, так й судом апеляційної інстанції на вказане уваги звернуто не було та було розглянуто заяву щодо затвердження мирової угоди без врахування приписів статей 22, 78, 80 Господарського процесуального кодексу України.    

Як вбачається з матеріалів справи, ПП "Біологічна станція" звернулось до господарського суду з вимогою про поновлення порушених прав позивача та зобов'язання відповідача укласти договір про спільну діяльність з експлуатації Одеського міського дельфінарію.

Натомість, затверджуючи мирову угоду від 14.03.2008 р. судами, зокрема, було вирішено питання відносно продовження дії договору оренди від 01.04.2007 р., що вбачається з пункту 4 мирової угоди від 14.03.2008 р., та встановлення строку дії цього договору, що не було предметом спору у даній справі та є порушенням частини 3 статті 78 Господарського процесуального кодексу України.   

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувані у справі ухвала господарського суду Одеської області від 18.03.2008 р. та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 20.05.2008 р. прийняті з порушенням нормам процесуального права, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню, а справа направленню на розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтею 78, пунктом 3 статті 1119, статтями 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Ухвалу господарського суду Одеської області від 18.03.2008 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.05.2008 р. у справі № 21/233-07-9283 скасувати, справу направити до господарського суду Одеської області для здійснення судового провадження.  

Касаційну скаргу ПП "Біологічна станція" – задовольнити.

Головуючий суддя                                                                             Т. Дроботова

Судді:                                                                                                  Н Волковицька

                                                                                                       Т. Гоголь