Постанова

від 09.10.2006 по справі 2/163/3

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД      

01025, м.Київ, пров.

Рильський, 8                                                           

т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

 09.10.2006                                                                                          

№ 2/163/3

 Київський апеляційний господарський суд у

складі колегії суддів:

 головуючого:                              Капацин  Н.В.

 суддів:                                          Данилової  Т.Б.

Брайка  А.І.

 при секретарі:                              Кулачок О.А.

 За участю представників:

 від позивача -суб'єкт підприємницької

діяльності ОСОБА_1

від

відповідача - Самосват В.О. (дов. б/н від 03.05.2006)

                         Юр. Юрченко Ю.І. (

дов. б/н від 03.05.2006)

 розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційні скарги Суб"єкта підприємницької діяльності - фізична особа

ОСОБА_1та та Краснохутірської середньої школи - інтернату з виробничим

навчанням 

 на рішення Господарського суду Чернігівської

області від 07.08.2006

 у справі № 2/163/3 (Михайлюк С.І.)

 за позовом                               Суб"єкт

підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1

 до                                                   Краснохутірська

середня школа - інтернат з виробничим навчанням

 про                                                 

стягнення 5637,49 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду Чернігівської

області від 07.08.2006 у справі № 2/163/3 в позовних вимогах відмовлено

повністю; стягнуто з Приватного підприємця ОСОБА_1на користь Чернігівського

відділення науково - дослідного інституту судових експертиз 348,72 грн. судових

витрат.

         Рішення суду першої інстанції

ґрунтується на тому, що на підставі укладеної сторонами 24.07.2004 угоди про

купівлю-продаж заготовок лісоматеріалів СПД ОСОБА_1сплатив 4490,18 грн.

платіжним дорученням № 4 від 30.07.2004 за отриману продукцію, та сплатив

4490,18 грн. готівкою по прибутковому касовому ордеру  № 75 від 03.08.2004, яку суд першої інстанції

визнав сумою попередньої оплати за наступну партію лісоматеріалу. Оскільки

договором купівлі-продажу термін виконання зобов'язання не визначений, а СПД

ОСОБА_1не вимагав передачі сплаченого товару в натурі, то судом зроблено

висновок про те, що термін виконання не наступив, підстав для стягнення

грошових коштів, а також санкцій за невиконання зобов'язання нема, в позові відмовив.

          Не погоджуючись  з рішенням суду першої інстанції, позивач СПД

ОСОБА_1звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить  Київський апеляційний господарський суд

скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.08.2006 в

повному обсязі та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

          В апеляційній скарзі  Приватний підприємець ОСОБА_1посилається на

те, що  судом першої інстанції було

порушено норми матеріального права, на невідповідність висновків, викладених у

рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, зазначає, що в матеріалах

міститься достатньо доказів заявлення вимог як письмово, так і особисто про

передачу товару або повернення коштів, і що сам відповідач визнає наявність

таких вимог.

            Також з апеляційною скаргою до

Київського апеляційного господарського суду звернувся відповідач, в якій

просить апеляційний суд змінити мотивувальну частину оскаржуваного рішення в

частині встановлення судом обставин щодо отримання грошових коштів за квитанцією

№ 75 від 03.08.20064, а саме : виключити з мотивувальної частини рішення  текст, починаючи зі слів -“ Разом з тим суд

дійшов висновку ... і закінчуючи наступним реченням - “Відповідач не привів

нормативного обґрунтування видачі квитанції про оплату товару для його

провозу”, залишивши резолютивну частину рішення без змін.

          Позивач ПП ОСОБА_1у відзиві на

апеляційну скаргу Красно хутірської середньої школи-інтернату  підтверджує, що у відносинах з відповідачем

він діяв як суб'єкт підприємницької діяльності , а не як фізична особа, факт

наявності вимог до відповідача  щодо

поставки товару додатково підтверджується змістом позовної заяви ОСОБА_2 до

ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, де відповідач зазначає, що ОСОБА_1у

травні 2005 року телефонував та вимагав поставки товару на суму 4490,18 грн.,

наполягає на тому, що факт видачі квитанції до прибуткового касового ордеру №

75 посвідчує факт внесення грошей, а не факт законного перевезення

вантажу.        

          Дослідивши доводи апеляційної скарги,

наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегія

суддів встановила:

         ОСОБА_1зареєстрований як суб'єкт

підприємницької діяльності - фізична особа Виконкомом Амур-Нижньодніпровської

районної ради м. Дніпропетровська  24.12

2002, запис № НОМЕР_1, і йому присвоєно ідентифікаційний номер №НОМЕР_2, що

підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію ( том 1 а.с. 23).

24.07.2004р.

між підприємцем ОСОБА_1, який діяв на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 від

24.12.2002  ( покупець) та

Краснохуторською СШ Інтернат в особі директора Пушкарьова А.Л. ( продавець)

укладена угода № 01/07/04, яка фактично є договором купівлі-продажу, згідно з

якою продавець продає заготовки чотирьох видів з деревини дуба ( далі - товар)

за  встановленою в розділі 4 договору

ціною, а покупець зобов'язується прийняти товар на складі продавця, та вивезти

його своїм транспортом після зарахування грошових коштів на рахунок продавця (

том 1 а.с. 10-11).

Стаття

193 Господарського Кодексу України встановила, що суб'єкти господарювання та

інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські

зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів,

договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім

випадків, передбачених законом.

До

виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення

Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених

Господарським кодексом України.

Згідно

зі статтею  655 Цивільного Кодексу

України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або

зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а

покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього

певну грошову суму.

З

угоди сторін № 01/07/04 від 24.07.2004 випливає, що продавець (відповідач)

зобов'язався продати заготовки 4-х видів з деревини дуба природної вологості

партіями, а покупець (позивач) зобов'язався прийняти товар та розрахуватися за

нього (п.п. 1.1., 3.1., 5.1., 6.1. договору). Ціна товару визначена розділом 4

договору, загальна вартість угоди складає 50000 грн. та може уточнюватися

згідно з фактом поставлення. Угода вступила в силу з моменту підписання

24.07.2004р. і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.

11.1.).

Пунктом

5.1. договору сторони визначили, що товар відвантажується після зарахування

грошових коштів за прийнятий товар на рахунок продавця. Пунктами 3.4., 3.3.,

3.2. договору сторони погодили, що строки виготовлення партії товару для відправки,

мінімальна кількість якої становить 10 м. куб сплатної міри, не мають

перевищувати 30-ти календарних днів.

Аналізуючи

розділ 4, пункти 3.1. - 3.6 договору, суд першої інстанції дійшов висновку, що

загальна кількість товару, який може передаватися за цим договором, може

коригуватися сторонами в залежності від виду заготовки.

24.07.2004р.

відповідач виписав рахунок № 12 на оплату позивачем 6,41 м. куб заготовок дуба

в сумі 4490,18 грн. Зазначений рахунок покупець оплатив платіжним дорученням №

4 від 30.07.2004р., проведеним банком 02.08.2004р.. Виставлення відповідачем

рахунку за партію товару в кількості 6,41 м. куб., що менше мінімальної за

договором, та оплата його позивачем вказує на погодження сторін кількості

партії товару, що не суперечить законодавству.

Повідомлення

від відповідача про наявність такої партії на складі до матеріалів справи не

надане, але виписка та вручення покупцю 

рахунку-фактури № 12 від 24.12.2004 саме в день підписання Договору

купівлі-продажу слугує за повідомлення про наявність на складі  6,41 м кубічних заготовок деревини.

Судом

першої інстанції зроблено  висновок про

те, що зміст договору не дає змоги визначити строк, продовж якого продавець

зобов'язаний передати товар покупцеві, а Покупець не пред'явив вимоги продавцеві

про виконання обов'язку (ст. ст. 252, 663, 530 ЦК України).Вимога позивача від

12.05.2005р., яку відповідач одержав 02.06.2005р., не вказує, що покупець

вимагав передати товар. Згідно з цією вимогою позивач просить відповідача

добровільно виконати грошове зобов'язання та у семиденний строк перерахувати

суму боргу 4490,18 грн. на рахунок. Проте у відповідача  виникло зобов'язання передати майно (ст. 509

ЦК України, ст. 173 ГК України). Однак, враховуючи відсутність вимоги про

передачу товару, відповідач не є таким, що прострочив, і з цієї підстави в

задоволенні позовних вимог судом першої інстанції було відмовлено.

Однак,

колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким висновком суду.

Рахунок-фактура

№ 12 була виписана 24.07.2004. на 

платника ОСОБА_1 для оплати за заготовки дуба 6,41 м3 на суму 4490,18

грн. без ПДВ. Ця сума була сплачена підприємцем ОСОБА_1 зі свого банківського

рахунку  платіжним дорученням № 4 від

30.07.2004 , в якому зазначено призначення платежу “ за заготовку із дубу

згідно рах. № 12 від 24.07.2004. Без ПДВ”.( том 1 а.с.12).

Разом

з тим,  по квитанції до прибуткового

касового ордеру № 75 від 03.08.2004р. продавцем одержано від покупця за

заготовки з дуба по накладній № 75 від 03.08.2004р. 4490,18 грн. Квитанція має

підпис у графі “касир” та завірена круглою печаткою Підсобного господарства

Кранохутірської середньої школи-інтернату з виробничим навчанням Н.Сіверського

району Чернігівської області. При цьому одержання відповідачем готівкових

коштів за прибутковим касовим ордером не суперечить законодавству.

Частина

2 статті 1087 Цивільного Кодексу України встановлює, що розрахунку між

юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із

здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться  в безготівковій формі. Розрахунки між цими

особами можуть провадитись також готівкою, якщо інше не встановлено законом.

Відповідачем

за накладною № 75 від 03.08.2004р. на підставі довіреності серії НАЯ № 132755

від 02.08.2004р. відпущено позивачеві 6,41 м. куб. заготовок дуба на суму

4490,18 грн. При цьому в Довіреності № 132755 від 02.08.2004р зазначено про

отримання цінностей за накладною № 75 від 03.08.2004 та” плат. дор. Від

02.08.2004” ( том 1 а.с. 32). На підтвердження 

передачі позивачу 6,41 м3 заготовок дубу на суму 4490,18 грн. відповідач

склав Акт приймання-передачі від 03.08.2004 ( том 1 а.с.31), в якому також

зазначено, що  товар передано на підставі

накладної № 75 та платіжного доручення від 03.08.2004.

За

таких обставин колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що

позивач ПП ОСОБА_1двічі здійснив оплату однієї й тієї партії товару -  платіжним дорученням № 4 від 30.07.2004 в

безготівковій формі в сумі 4490,18 грн. та в готівковій формі  03.08.2004, що підтверджується квитанцією до

прибуткового касового ордеру № 75 від 03.08.2004.

Посилання

відповідача на те, що фактично гроші  по

прибутковому касовому ордеру № 75 від 03.08.2004 Краснохутірська школа-інтернат

від позивача не отримувала, що квитанція до прибуткового касового ордеру ( том

1 а.с.12) була виписана  некомпетентною

особою відповідача на прохання ПП ОСОБА_1 для провозу товару через пости ДАЇ ,-

не підтверджено належними доказами.

Зокрема,

відповідно до статей  33, 34

Господарського Процесуального Кодексу України кожна сторона повинна довести ті

обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а

обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені

певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами

доказування.

Відповідно

до Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, що

затверджене постановою Правління Національного банку України 19.02.2001р. № 72

та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.03.2001р. за № 237/5428 та

яке діяло станом на 03.08.2004р. розрахунки готівкою підприємств (підприємців)

між собою та з фізичними особами можуть проводитися із застосуванням

прибуткових та видаткових касових ордерів. Приймання готівки касами

підприємств, у тому числі й одержаної з банку, проводиться за прибутковими

касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою

керівником підприємства. Про приймання готівки видається квитанція за підписами

головного бухгалтера або особи, уповноваженої керівником підприємства, і касира,

засвідчена печаткою підприємства.

Згідно

з наказом від 31.08.1987р. на посаду секретаря-друкарки відповідача прийнята

ОСОБА_3, яка у зв'язку із вступом у шлюб змінила прізвище на ОСОБА_3(наказ № 48

від 29.08.1989р.).

Секретар

відповідача ОСОБА_3 14.07.2005р. надала письмові пояснення, відповідно до яких

03.08.2004р. нею була виписана квитанція № 75 до прибуткового касового ордеру,

оскільки директор школи ОСОБА_2 попросив виписати, т.я. працівники бухгалтерії

були відсутні, а ОСОБА_1просив квитанцію для перевезення через пости ДАІ;

коштів готівкою не отримувала; підпис поставила тому, що сказали ОСОБА_1і

директор ОСОБА_2

За

таких обставин відповідач не довів, що позивач знав чи за всіма обставинами міг

знати, що до службових обов'язків ОСОБА_3 не входить обов'язок прийняття коштів

(ч. З ст. 92 ЦК України).

Згідно

з висновком судово-почеркознавчої експертизи від 04.11.2005р., що проведена на

підставі ухвали господарського суду Чернігівської області Чернігівським

відділенням НДІСЕ, в графі “касир” в квитанції до прибуткового касового ордеру

від 03.08.2004р. підпис виконаний ОСОБА_3.

Посилання

відповідача на відсутність у касовій книзі обліку будь-яких надходжень

готівкових коштів в касу у підтвердження не одержання коштів є безпідставним,

оскільки факт одержання коштів засвідчується прибутковим касовим ордером.

Журнал вхідної кореспонденції не може бути доказом будь-яких розрахунків.

В

силу ст. 35 ГПК України обставини, встановлені постановою про відмову у

порушенні кримінальної справи, не відносяться до тих, які не потребують

доказування.

Однак,

стаття 32 Господарського процесуального Кодексу України встановлює, що доказами

у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у

визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на

яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають

значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач

на привів нормативного обґрунтування видачі квитанції про оплату товару лише

для його провозу.

Оскільки

за заявами  і скаргами як позивача, так і

відповідача  провадились перевірки

обставин справи Новгород-Сіверським РВ УМВС ( том 1 а.с. 79- 142), а також те,

що згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи від 04.11.2005р.,

Чернігівським відділенням НДІСЕ, в графі “касир” в квитанції до прибуткового

касового ордеру від 03.08.2004р. підпис виконаний ОСОБА_3, факт підробки

прибуткового касового ордеру № 75 від 03.08.2004 не встановлений, то у колегії

апеляційного суду нема підстав вносити зміни в мотивувальну частину

оскаржуваного рішення, в частині встановлення судом обставин щодо отримання

грошових коштів за квитанцією № 75 від 03.08.20064, а саме : виключити з

мотивувальної частини рішення  текст,

починаючи зі слів -“ Разом з тим суд дійшов висновку ... і закінчуючи наступним

реченням - “Відповідач не привів нормативного обґрунтування видачі квитанції

про оплату товару для його провозу”.

   Виходячи з цих підстав апеляційна скарга

Краснохутірської середньої школи-інтернату з виробничим навчанням задоволенню

не підлягає.

Апеляційна

скарга Приватного підприємця ОСОБА_1підлягає частковому задоволенню з огляду на

наступне :

В

силу частини 3 статті 612 Цивільного Кодексу України якщо внаслідок

прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора,

він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Умовами

пунктів 3.4 та 3.5 Угоди № 01/07/04 від 24.07.2004  сторони встановили, що  строки виготовлення партії товару для

відправки не мають перевищувати 30 календарних днів. Якщо строки виготовлення

перевищують 30-денний термін, то продавець має узгоджувати затримки з покупцем.

Продавець повинен покупця про готовність до здачі чергової партії товару.

Сторони

не надали докази виконання цих умов договору, а саме : виготовлення другої

партії товару, повідомлення продавцем про це покупця, тому судом першої

інстанції помилково зроблено висновок про те , що вдруге перерахована сума

4490,18 грн. є попередньою оплатою за товар і у позивача є право лише вимагати

передачі товару в натурі.

В

матеріалах справи ( том 2 а.с.21)  є Акт

від 11.03.2005, яким комісія Краснохутірської середньої школи-інтернату з

виробничим навчанням зафіксувала факт закінчення остаточної заготовки дубових

заготовок згідно договору для приватного підприємця ОСОБА_1 в кількості  3,6 м3, але доказів повідомлення ПП ОСОБА_1

про готовність товару та необхідність забирати цей товар  відповідач не надав. До того ж, з цього Акту

не вбачається, що товар виготовлено в рахунок другої отриманої оплати в сумі 4490,18

грн.

До

того ж, позивач намагався врегулювати спір шляхом переговорів ( том 1

а.с.17-23), після чого 12.05.2005 повідомив, що прострочення виконання

зобов'язання понад сім місяців є значним і виконання цих зобов'язань втратило

інтерес для нього  та заявив письмову

вимогу повернути суму 4490,18 грн. ( том 1 а.с.14-15), за таких обставин

позовні вимоги в частині  стягнення  суми основного боргу 4490,18 грн. підлягають

задоволенню.

В

частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3 відсотків річних позовні вимоги

обґрунтовано відхилені судом першої інстанції.

Статті

218,230,231 Господарського кодексу України 

регулюють відповідальність за невиконання чи несвоєчасне виконання

зобов'язання, але Угодою від 24.07.2004 № 01/07/04 не було встановлено терміну

виконання зобов'язання. Розділ 7 Угоди не встановлював види та розмір

відповідальності сторін, а зазначив лише, що 

у випадку невиконання або неналежного виконання Угоди продавець

відшкодовує покупцю прямі збитки, що визвані порушенням умов даної угоди.

Заявлені в позовній вимозі пеня, інфляційні та 3 відсотки річних не є збитками.

Окрім

того, згідно зі статтею 625 Цивільного Кодексу України відповідальність у

вигляді стягнення  інфляційних та 3%

річних передбачена за порушення грошового зобов'язання, а у відповідача за

Угодою № 01/ 07/04 від 24.07.2004 не було грошових зобов'язань перед позивачем.

Отже , позовні вимоги  про стягнення

пені, інфляції та 3 відсотків річних задоволенню не підлягають.

У

відповідності із статтею 49 Господарського процесуального кодексу України

судові витрати, в тому числі і на проведення судової експертизи, при частковому

задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру

задоволених позовних вимог.

За

таких обставин колегія вважає, що рішення 

Господарського суду м. Києва  по

даній справі частково не відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам

і матеріалам справи, тому підлягає частковій зміні.

Керуючись

ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

  1.Апеляційну скаргу Краснохутірської

середньої школи-інтернату з виробничим навчанням на рішення Господарського суду

Чернігівської області від 07.08.2006 у справі № 2/163/3 залишити без

задоволення.

        2. Апеляційну скаргу Приватного

підприємця ОСОБА_1задовольнити частково.

           Резолютивну частину рішення

Господарського суду Чернігівської області від 07.08.2006 у справі № 2/163/3

викласти в наступній редакції :

           “ Позовні вимоги задовольнити

частково.

             Стягнути  з Краснохутірської середньої школи-інтернату

з виробничим навчанням ( 16070, Чернігівська область, Новгород-Сіверський

район, с.Красний хутір , п/р 

35422004001959 в УДК м.Чернігів, МФО 853592 код ЕДРПОУ 05266234)  на користь 

суб'єкта підприємницької діяльності -підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номерНОМЕР_2) 4490 ( чотири тисячі чотириста

дев'яносто) грн.18 коп. основного боргу, 

78 ( сімдесят вісім) грн. 19 коп. державного мита з позовної заяви,  39 ( тридцять дев'ять) грн.09 коп.  держмита з апеляційної скарги, 90 (

дев'яносто) грн..46 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу.

        В задоволенні решти позовних вимог

відмовити.

        Стягнути з Краснохутірської середньої

школи-інтернату з виробничим навчанням ( 16070, Чернігівська область,

Новгород-Сіверський район, с. Красний хутір , п/р  35422004001959 в УДК м. Чернігів, МФО 853592

код ЕДРПОУ 05266234) на користь Чернігівського відділення науково-дослідного

інституту судових експертиз ( м. Чернігів, пр-кт Миру, 44, к.130, код 25955674,

р/р  35229001000242 в УДК Чернігівської

області)  267 ( двісті шістдесят сім)

грн..31 коп. судових витрат на проведення експертизи.

      Стягнути з суб'єкта підприємницької

діяльності -підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний

номерНОМЕР_2) на користь Чернігівського відділення науково-дослідного інституту

судових експертиз ( м. Чернігів, пр-кт Миру, 44, к.130, код 25955674, р/р  35229001000242 в УДК Чернігівської

області)  81 ( вісімдесят одну) грн..41

коп. судових витрат на проведення експертизи.”

      3.Доручити Господарському суду м.

Чернігова видати накази на виконання цієї постанови.

      4.Матеріали справи № 2/163/3   повернути до Господарського суду

Чернігівської області .

 Головуючий суддя                                                                     

Капацин  Н.В.

 Судді                                                                                         

Данилова  Т.Б. (переведена)

                                                                                          Брайко  А.І.

12.10.06 (відправлено)