Постанова

від 30.11.2006 по справі 2/163/3

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

30 листопада 2006 р.                                                                                  

№ 2/163/3 

Вищий 

господарський  суду  України 

в складі колегії:

суддів:

Грейц К.В. -головуючого,

Глос О.І., Бакуліної С.В.,

розглянувши  касаційну скаргу

Краснохутірської середньої школи

-інтернату з виробничим навчанням

на  постанову

від 09.10.2005

Київського апеляційного

господарського суду

у справі господарського суду

Чернігівської області  №

2/163/3

за позовом

ПП ФО ОСОБА_1

до

Краснохутірської середньої школи

-інтернату з виробничим навчанням

про

стягнення 5637,49 грн.

за участю представників:

- позивача  

 ОСОБА_1

- відповідача

Самосвата В.О., Юрченка Ю.І.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду

Чернігівської області від 07.08.2006 у справі № 2/163/3 (суддя Михайлюк С.І.),

відмовлено в задоволенні позовних вимог приватного підприємця ОСОБА_1 про

стягнення з Краснохутірської середньої школи -інтернату з виробничим навчанням

5113,06 грн. збитків з врахуванням встановленого індексу інфляції, 403,01 грн.

пені та 121,42 грн. річних за невиконання зобов'язань за угодою купівлі-продажу

від 24.07.2004 № НОМЕР_1.

Рішення у справі мотивовано тим, що

на виконання укладеної між сторонами 24.07.2004 угоди про купівлю-продаж

заготовок лісоматеріалів СПД ОСОБА_1 сплатив Краснохутірській середній школі

-інтернату з виробничим навчанням 4490,18 грн. платіжним дорученням НОМЕР_2 за

отриману продукцію, а також сплатив 4490,18 грн. готівкою по прибутковому

касовому ордеру НОМЕР_3, яку суд першої інстанції визнав сумою попередньої

оплати за наступну партію лісоматеріалу, однак, оскільки договором термін

виконання зобов'язання з наступної поставки не визначений, а ПП ОСОБА_1 не

вимагав передачі сплаченого товару в натурі, суд дійшов висновку, що термін

виконання не настав, отже, підстави для стягнення з відповідача сплачених

позивачем коштів і застосування відповідальності за невиконання грошового

зобов'язання відсутні.

Колегія суддів Київського

апеляційного господарського суду (у складі головуючого судді Капацин Н.В.,

суддів Данилової Т.Б., Брайка А.І.), здійснюючи апеляційну перевірку в зв'язку

зі скаргами позивача та відповідача, 

постановою від 09.10.2006 рішення у справі змінила, позовні вимоги

задовольнила в частині стягнення основного боргу 4490,18 грн., в решті позову

відмовила.

Постанова у справі мотивована тим,

що позивач ОСОБА_1 двічі здійснив оплату однієї й тієї партії товару -

платіжним дорученням НОМЕР_2 в безготівковій формі в сумі 4490,18 грн. та

03.08.2004 в готівковій формі в сумі 4490,18 грн., що підтверджується

квитанцією до прибуткового касового ордеру НОМЕР_3, при цьому відповідач не

довів своїх заперечень проти позову, що фактично гроші по прибутковому касовому

ордеру НОМЕР_3 від позивача не отримував, і не привів нормативного

обґрунтування видачі квитанції про оплату товару лише для його провозу.

Не погоджуючись з мотивувальною

частиною рішення суду першої інстанції та з постановою суду апеляційної

інстанції, відповідач в поданій касаційній скарзі просить змінити мотивувальну

частину рішення господарського суду Чернігівської області від 07.08.2006 в

частині встановлення судом обставин (висновку суду) щодо отримання від ОСОБА_1

готівкових коштів за квитанцією НОМЕР_3, виключивши з тексту рішення цей

висновок, заливши в силі резолютивну частину рішення про відмову у позові, а

постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2006 в частині

задоволення позову скасувати.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує

тим, що судами попередніх інстанцій порушені норми, зокрема, ст.ст. 32, 34, 36,

43, 84 ГПК України, оскільки не прийняті до уваги висновки постанови від

28.02.2006 Новгород-Сіверського РВ УМВС України в Чернігівській області про відмову

в порушенні кримінальної справи, винесеної за результатами додаткової

перевірки, проведеної за дорученням господарського суду Чернігівської області,

якою підтверджено факт видачі Краснохутірською школою-інтернатом квитанції

НОМЕР_3 до прибуткового касового ордеру не уповноваженою на те особою на

прохання самого ОСОБА_1 для здійснення ним провозу деревини (заготовок з дуба)

з документом, який би підтверджував право власності на товар і його оплату в

сумі 4490,18 грн. платіжним дорученням НОМЕР_2, яке на момент вивезення товару

не було повернено з банківської установи з відміткою про оплату, цей факт не

пов'язаний з повторною оплатою такої ж суми готівкою, оскільки не знайшов

підтвердження в бухгалтерських документах відповідача. Не надання судами належної

правової оцінки висновкам постанови від 28.02.2006 Новгород-Сіверського РВ УМВС

України в Чернігівській області і дійсним обставинам справи призвело до

неправильного застосування судами норм матеріального права, зокрема, ст. ст.

612, 693 Цивільного кодексу України.

Приватний підприємець ОСОБА_1 подав

відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову у справі залишити без

змін, як законну і обґрунтовану, а касаційну скаргу -без задоволення, в зв'язку

з її безпідставністю.

Заслухавши у відкритому судовому

засіданні пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення

обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та

рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського

суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому

задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи,

судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.07.2004 між підприємцем ОСОБА_1

(покупець) та Краснохуторською середньою школою-інтернатом (продавець) укладено

угоду № НОМЕР_1 купівлі-продажу, за умовами якої продавець зобов'язався

виготовити та продати заготовки чотирьох видів з деревини дуба (товар) за

встановленою в розділі 4 договору ціною, а покупець зобов'язався прийняти товар

на складі продавця та вивезти його своїм транспортом після зарахування грошових

коштів на рахунок продавця.

Пунктами 3.4, 3.3, 3.2 договору

сторони погодили, що строки виготовлення партії товару для відправки,

мінімальна кількість якої становить 10 м3  оплатної міри, не мають перевищувати 30-ти

календарних днів, при цьому, згідно приписів пунктів 3.5, 3.6 договору

продавець повинен повідомити покупця про готовність товару до здачі, а покупець

зобов'язується прийняти товар на складі продавця не пізніше 7 робочих днів з

моменту повідомлення його про наявність партії товару на складі.

Судами також встановлено, що

24.07.2004 відповідач виписав рахунок НОМЕР_4 на оплату позивачем 6,41 м3

заготовок дуба на суму 4490,18 грн., який останнім оплачений платіжним

дорученням НОМЕР_2, проведеним банком 02.08.2004, в якому зазначено призначення

платежу - за заготовку із дубу згідно рахунку НОМЕР_4

Виставлення відповідачем рахунку на

партію товару в кількості (6,41 м3), меншій мінімальної за

договором, та оплата його позивачем вказує на конклюдентні дії сторін щодо

погодження саме таких умов, що не суперечить пунктам 3.1 -3.6 договору.

За накладною НОМЕР_3 на підставі

довіреності серії НАЯ № НОМЕР_5 від 02.08.2004 відповідачем відпущено

позивачеві 6,41 м3 заготовок дуба на суму 4490,18 грн., при цьому в

довіреності № НОМЕР_5 від 02.08.2004 зазначено про отримання цінностей за

накладною НОМЕР_3, оплачених  платіжним

дорученням від 02.08.2004.

З огляду на такі встановлені

обставини, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що

рахунок-фактура НОМЕР_4 від 24.07.2004 відповідно до пункту 3.5 договору є

фактичним повідомленням покупця про наявність на складі продавця 6,41 м3

заготовок деревини на суму 4490,18 грн. та готовність її до здачі після

зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок, отже, платіжним

дорученням НОМЕР_2 на суму 4490,18 грн. підприємець ОСОБА_1 на виконання умови

пункту 5.1 договору розрахувався зі свого банківського рахунку в порядку

попередньої оплати за підготовлений товар, згодом отриманий ним за накладною

НОМЕР_3 на підставі довіреності серії НАЯ № НОМЕР_5 від 02.08.2004.

Задовольняючи позовні вимоги в

частині стягнення 4490,18 грн. основного боргу, суд апеляційної інстанції

виходив з того, що, окрім банківського платежу, ОСОБА_1 вніс в касу

Краснохутірської середньої школи-інтернату з виробничим навчанням готівку в

сумі 4490,18 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового

ордеру НОМЕР_3, в якій зазначено в якості підстави оплати - заготовки з дуба,

накладна НОМЕР_3, міститься підпис в графі “Касир” і печатка підсобного

господарства Краснохутірської середньої школи-інтернату з виробничим навчанням,

однак, не отримавши товару, позивач втратив інтерес у його отриманні, тому

відмова від прийняття виконання і вимога про відшкодування збитків є доведеною

і ґрунтується на нормі ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, колегія суддів вважає

такий висновок передчасним і не беззаперечним, оскільки судами попередніх

інстанцій під час розгляду справи не були встановлені обставини, які мають

значення для правильного вирішення спору.

Зокрема, за умовою пункту 3.5

договору оплаті товару має передувати повідомлення про готовність товару,

однак, такого повідомлення про готовність такої ж саме партії товару, на таку ж

суму і за такою ж накладною НОМЕР_3 не було надіслано позивачеві, отже, позивач

самостійно, на свій власний ризик і розсуд, не довівши належними і допустимими

доказами наявності підстав для внесення готівки всупереч пункту 5.1 договору,

яким не передбачено такого виду розрахунків, вимагає повернення коштів в якості

відшкодування збитків, що вникли внаслідок прострочення виконання відповідачем

свого зобов'язання з поставки товару і втрати інтересу до такого виконання.

При цьому, судом апеляційної

інстанції не враховано, що таку вимогу позивач обґрунтував неотриманням товару,

оплаченого платіжним дорученням НОМЕР_2, а не готівкою за квитанцією НОМЕР_3,

отже, встановлення судом цієї інстанції факту оплати позивачем отриманого

згодом товару саме платіжним дорученням унеможливлює задоволення позову з

інших, не заявлених позивачем, підстав.

Крім того, згідно Положення про

порядок  ведення касових операцій у

національній валюті України, затвердженого постановою Правління НБУ 19.02.2001

№ 72, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 за № 237/5428,

яке діяло станом на 03.08.2004, квитанція до прибуткового касового ордеру має

містити підпис головного бухгалтера (або іншої уповноваженої особи) і касира.

Однак, з наявної в матеріалах справи квитанції НОМЕР_3 міститься лише один

підпис особи, яка є ні головним бухгалтером, ані касиром, а, як встановлено під

час розгляду справи, секретарем.

Колегія суддів також звертає увагу

на те, що судами попередніх інстанцій під час розгляду справи безпідставно не

прийняті до уваги відомості, викладені у відмовних матеріалах

Новгород-Сіверського РВ УМВС, які не є преюдиційними фактами у розумінні змісту

статті 35 ГПК України, однак, мають бути оцінені судом на рівні з іншими

доказами у справі, в зв'язку з чим залишились не спростованими заперечення

відповідача проти позову, які ґрунтувалися саме на неотриманні готівки в касу.

Відповідно до постанови Пленуму

Верховного суду України від 29.12.1976 №11 “Про судове рішення”, рішення є

законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і

всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з

нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають

значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини, а  правові наслідки є вичерпними, відповідають

дійсності  і підтверджуються достовірними

доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Однак, в порушення цих приписів і

вимог ст. 84 ГПК України судами не встановлено наявність чи відсутність

обставин, які входять до предмету доказування, з якими закон та/або договір

пов'язує настання правових наслідків у вигляді певної відповідальності за певні

правопорушення, зокрема, прострочення відповідача у виконанні зобов'язання з

поставки товару, оплаченого платіжним дорученням НОМЕР_2.

Таким чином, не встановлення судами

попередніх інстанцій вищевказаних обставин, які мають суттєве значення у

справі, є порушенням ч.1 ст.43 ГПК України і виключає можливість висновку суду

касаційної інстанції щодо правильності застосування норм матеріального права

при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним

законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права

встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені

попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають

скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої

інстанції.

Під 

час  нового  розгляду 

справи  необхідно  врахувати 

викладене,  всебічно  і 

повно  з'ясувати  і 

перевірити  всі  фактичні 

обставини  справи,  об'єктивно оцінити  докази, що мають значення для її розгляду та

вирішення  спору по суті і, в залежності

від встановленого, прийняти обґрунтоване та 

законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 1115,

1117, 1119 - 11111  Господарського процесуального кодексу України,

Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2006 у

справі № 2/163/3 господарського суду Чернігівської області та рішення від

07.08.2006 у цій справі скасувати.

Справу направити до господарського суду Чернігівської області на новий

розгляд.

Касаційну скаргу Краснохутірської середньої школи -інтернату з

виробничим навчанням задовольнити частково.

              Головуючий                                                              

К.В.Грейц

              Судді                                                                                 

 О.І.Глос

С.В.Бакуліна