Рішення

від 14.08.2006 по справі 2/163/3

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

м.Чернігів                                                                                                        

тел.:7-99-18

пр.Миру,20                                                                                                      

тел.:7-44-62

================================================================

Іменем України

             РІШЕННЯ

07

серпня  2006р.                                                                                              

       Справа № 2/163/3

Позивач:          підприємець ОСОБА_1

                           м. Дніпропетровськ,

вул. АДРЕСА_1      

Відповідач:           Краснохутірська середня школа

-інтернат з виробничим навчанням

                    16070, Чернігівська обл.,

Новгород-Сіверський р-н, с. Красний хутір

про                       стягнення  5637,49 грн.

Суддя     Михайлюк С.І.

Представники

сторін:

Від

позивача: ОСОБА_1

Від

відповідача: директор Пушкар А.О., уповноважені представники Юрченко Ю.І.,

Самосват В.О.

У

судовому засіданні приймали  участь

працівники відповідача ОСОБА_2 таОСОБА_3

Заявлений

позов  про стягнення з відповідача  збитків з урахуванням індексу інфляції у сумі

5113,06 грн., пені 403,01 грн., 121,42 грн. 

- 3% річних.

Позовні

вимоги обґрунтовані тим, що 24.07.2004р. між сторонами укладено угоду №

НОМЕР_1; позивач 30.07.2004р. платіжним дорученням № НОМЕР_2 оплатив рахунок

відповідача  № НОМЕР_3 на суму 4490,18

грн. в рахунок оплати за заготовку дубу в кількості 6,41 м.куб.; 03.08.2004р.

позивач оплатив на рахунок відповідача 4490,18 грн. за заготовки дубу в

кількості 6,41 м. куб., які було отримано за накладною № НОМЕР_4 03.08.2004р.;

товар, оплачений платіжним дорученням № НОМЕР_2 від 30.07.2004р. не

поставлений, позивач направив 12.05.2004р. грошову вимогу за № НОМЕР_5 на

адресу відповідача, яка ним одержана 02.06.2005р., відповіді на вимогу позивач

не отримав, гроші не повернуті.           

Відповідач

подав заперечення на позов, зазначивши, зокрема, що була тільки одна

оплата  за банківським дорученням №

НОМЕР_2 від 30.07.2004р., квитанція до прибуткового касового ордера була

виписана необізнаною людиною, позивач 03.08.2004р. ніяких сум у касу школи  не вносив, прибутку по касовій книзі за

03.08.2004р. в сумі 4490,18 грн. немає, 

у відповідача знаходиться 4 м. куб. заготовок дуба, але позивач за їх

одержанням не звертався і ніколи не ставив ні усно, ні письмово питання про

недоодержання   по угоді заготовок дуба,

прибутку по касовій книзі за 03.08.2004р. у розмірі 4490,18 грн. немає.

Відповідач

надав додаткові письмові пояснення, згідно з якими ОСОБА_2 не має повноважень

на видачу квитанцій до прибуткового касового ордеру, а отже вчинила відповідний

правочин без повноважень, Краснохутірська школа-інтернат   не схвалювала і не схвалює відповідну

квитанцію як документ, який підтверджує сплату в касу, згідно касових книг та

журналу вхідної кореспонденції відсутнє будь-яке надходження готівкових коштів

в касу. Відповідач також зазначає, що 

саме дії позивача спонукали секретаря ОСОБА_2видати квитанцію № НОМЕР_4

від 03.08.2004р., що свідчить про її обман ОСОБА_1, з вказаних підстав

квитанція є недійсною, квитанція ОСОБА_1 була потрібна лише для підтвердження

правомірності перевезення вантажу, а не для підтвердження оплати в

господарських зобов'язаннях, постановою Новгород-Сіверського РВ УМВС України в

Чернігівській області про відмову у порушенні кримінальної справи від

28.02.2006р. підтверджено юридичний факт того, що видача квитанції № НОМЕР_4

від 03.08.2004р. до прибуткового касового ордеру не уповноваженою на те особою

була пов'язана саме з безготівковим розрахунком у сумі 4490,18 грн. згідно п/д

№ НОМЕР_2 від 30.07.2004р., а не з повторною (додатковою) оплатою.

          В судовому засіданні 14.07.2005р.

касир відповідача  ОСОБА_3 надала

письмові пояснення про те, що 03.08.2004р. грошей від ОСОБА_1не отримувала,

оплату за отриманий товар (заготовки з дуба) ОСОБА_1 здійснював банківським

перерахуванням. 

Секретар

відповідача ОСОБА_2 14.07.2005р. надала письмові пояснення, відповідно до яких

03.08.2004р. нею була виписана квитанція № НОМЕР_4 до прибуткового касового

ордеру, оскільки директор школи Пушкар А.О. попросив виписати, т.я. працівники

бухгалтерії були відсутні, а ОСОБА_1 просив квитанцію для перевезення через

пости ДАІ; коштів готівкою не отримувала; підпис поставила тому, що сказали

ОСОБА_1 і директор Пушкар А.О.

          У справі призначалася почеркознавча

експертиза.         

          Дослідивши матеріали справи, суд -

в с т а н о в и в

24.07.2004р.

між сторонами укладена угода № НОМЕР_1, яка фактично є договором

купівлі-продажу.

Згідно

з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець)

передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні

(покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і

сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття

193 ГК України (ч.ч. 1,7) встановила, що суб'єкти господарювання та інші

учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання

належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору,  одностороння відмова від виконання

зобов'язання не допускається, крім випадків, передбачених законом. 

З

угоди випливає, що  продавець

(відповідач) зобов'язався продати 

заготовки 4-х видів з  деревини

дуба природної вологості партіями, а покупець (позивач) зобов'язався  прийняти товар та розрахуватися за нього

(п.п. 1.1., 3.1., 5.1., 6.1. договору). Ціна товару визначена  розділом 4 договору та загальна вартість

угоди складає 50000 грн. та може уточнюватися згідно з фактом поставлення.  Угода вступила в силу з моменту підписання

(24.07.2004р.) і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань

(п. 11.1.).

Пунктом

5.1. договору сторони визначили, що товар відвантажується після зарахування

грошових коштів за прийнятий товар на рахунок продавця.  Строки виготовлення партії товару для

відправки, мінімальна кількість якої становить 10 м. куб оплатної міри, не

мають перевищувати 30-ти календарних днів (п.п. 3.4., 3.3., 3.2. договору).

Аналізуючи  розділ 4, п.п. 3.1. -3.6 договору, суд дійшов

висновку, що загальна кількість товару, який може передаватися за цим

договором,  має  коригуватися сторонами в залежності від виду

заготовки. 

24.07.2004р.

відповідач виписав рахунок  №

НОМЕР_3  на оплату позивачем 6,41 м. куб

заготовок дуба в сумі  4490,18 грн.  Зазначений рахунок покупець оплатив платіжним

дорученням № НОМЕР_2 від 30.07.2004р. (проведено банком 02.08.2004р.). Виставлення

відповідачем рахунку  за партію товару в

кількості 6,41 м. куб., що менше мінімальної за договором,   та оплата його позивачем вказує на

погодження сторін кількості партії товару, що не суперечить законодавству.

Повідомлення

відповідача про наявність такої партії на складі до матеріалів справи не

надане.

Зміст

договору не дає змоги визначити строк, продовж якого продавець зобов'язаний

передати товар покупцеві. Покупець не пред'явив вимоги продавцеві про виконання

обов'язку   (ст. ст. 252, 663, 530 ЦК України).

Вимога

позивача від  12.05.2005р., яку

відповідач одержав 02.06.2005р.,  не

вказує, що  покупець вимагав передати

товар.  Згідно з цією вимогою позивач

просить відповідача добровільно виконати грошове зобов'язання та у семиденний

строк перерахувати суму боргу 4490,18 грн. на рахунок. Проте у відповідача  виникло зобов'язання передати майно (ст. 509

ЦК України,  ст. 173 ГК України).

В

силу ч. 3. ст. 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання

зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від

прийняття  виконання і вимагати

відшкодування збитків.

Однак,

враховуючи відсутність вимоги про передачу товару,  відповідач не є таким, що прострочив (ч. 1

ст. 612 ЦК України).

Окрім

того, договором не передбачено нарахування та стягнення пені (ст. 547 ЦК

України), згідно з ст. 625 ч. 2 ЦК України 

відповідальність у вигляді стягнення 

інфляційних та 3% річних передбачена за порушення грошового зобов'язання.

Отже

у позовних вимогах слід відмовити.

Разом

з тим, суд дійшов висновку, що відповідачем за накладною № НОМЕР_4 від

03.08.2004р. на підставі довіреності серії НАЯ № НОМЕР_6 від 02.08.2004р.

відпущено позивачеві 6,41 м. куб. заготовок дуба на суму 4490,18 грн. Оплата

покупцем за цю партію товару здійснена, на що вказує квитанція до прибуткового

касового ордеру № НОМЕР_4 від 03.08.2004р. Згідно з цією квитанцією  продавцем одержано від покупця за заготовки з

дуба (накладна № НОМЕР_4 від 03.08.2004р.) 4490,18 грн.  При цьому 

одержання відповідачем готівкових коштів за прибутковим касовим ордером

не суперечить законодавству (ч. 2 ст. 1087 ЦК України). 

Зокрема,

відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті

обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,

обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені

певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами

доказування.

          Відповідно до Положення про ведення

касових операцій у національній валюті України, що затверджене постановою

Правління Національного банку України 19.02.2001р. № 72 та зареєстровано в

Міністерстві юстиції України 15.03.2001р. за 

№ 237/5428 (діяло станом на 03.08.2004р.) розрахунки готівкою

підприємств (підприємців) між собою та  з

фізичними  особами  можуть проводяться  із 

застосуванням  прибуткових та

видаткових   касових   ордерів (п. 2.3.) 

Приймання  готівки 

касами  підприємств,  у тому числі й одержаної з банку,  проводиться за прибутковими касовими

ордерами, підписаними   головним   бухгалтером  

або  особою,  уповноваженою керівником підприємства.     Про приймання   готівки  

видається  квитанція  за 

підписами головного  

бухгалтера   або   особи,  

уповноваженої   керівником підприємства,  і касира, засвідчена печаткою підприємства.

Згідно

з наказом від 31.08.1987р. на посаду секретаря-друкарки  відповідача прийнята ОСОБА_4, яка у зв'язку

із вступом у шлюб змінила прізвище на ОСОБА_2 (наказ №НОМЕР_7 від

29.08.1989р.).

З

пояснень ОСОБА_2 випливає, що нею виписана квитанція  №НОМЕР_4 до прибуткового касового ордеру

03.08.2004р. на прохання керівника.

За

таких обставин відповідач не довів, що позивач знав чи за всіма обставинами міг

знати, що до службових обов'язків ОСОБА_2 не входить обов'язок прийняття коштів

(ч. 3 ст. 92 ЦК України).

Згідно

з висновком судово-почеркознавчої експертизи від 04.11.2005р., що проведена на

підставі ухвали господарського суду Чернігівської області Чернігівським

відділенням НДІСЕ,  в графі “касир” в

квитанції до прибуткового касового ордеру від 03.08.2004р. підпис виконаний

ОСОБА_2.

Посилання

відповідача на відсутність у касовій книзі обліку будь-яких надходжень

готівкових коштів в касу  у підтвердження

не одержання коштів є безпідставним, оскільки факт одержання коштів  засвідчується, у т.ч., прибутковим касовим ордером.  Журнал вхідної кореспонденції   не може бути доказом  будь-яких розрахунків.

В

силу ст. 35 ГПК України обставини, встановлені 

постановою про відмову у порушенні кримінальної справи, не відносяться

до тих, які не потребують доказування.

Відповідач

на привів нормативного обґрунтування видачі квитанції про оплату товару для

його провозу. 

Судові

витрати по даній справі складаються з державного мита  у розмірі 102 грн.,  витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу - 118 грн. (оплачені позивачем) та суми, що має бути сплачена

за проведення судової експертизи -348,72 грн.

Відповідно

до ст. 49 ГПК України  судові витрати

покладаються на позивача, оскільки в позовних вимогах відмовляється.

Враховуючи

викладене, а також керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального

кодексу України суд,

в и р і  ш  и в:

1. В

позовних вимогах відмовити повністю.

2.

Стягнути з підприємця ОСОБА_1(м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1 (п/рНОМЕР_8 в ДФ ВАТ

“Міжнародний комерційний банк” м. Дніпропетровськ, МФО 307059, ідентифікаційний

номер НОМЕР_9) на користь Чернігівського відділення науково-дослідного

інституту судових експертиз (м. Чернігів, пр-кт Миру, 44, к. 130, код 25955674,

р/р № 35229001000242 в УДК Чернігівської області) 348,72 грн. судових витрат.

Наказ

видати після набрання рішенням законної сили.

           Суддя                                                                                    

С.І. Михайлюк

В

повному обсязі рішення підписане 11.08.2006р.