Постанова

від 13.03.2008 по справі 9/428-07

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ, 

вул.Жилянська 58-б                                                      

тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С

Т А Н О В А

13.03.08

р.                                                                                         

№ 9/428-07         

Київський

міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого

судді:                    Ткаченка  Б.О.

(доповідач по справі),

суддів:

                                                  Лобань  О.І.

                                                  Федорчук Р. В

судді-доповідача

Ткаченка  Б.О.

секретар

судового засідання   Рустам'ян Е.А.

представники

сторін:

від

позивача:  ОСОБА_3 -дов. №2957 від 09.08.07р.,

представник

від

відповідача: не

з'явився

розглянувши

апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 на

рішення господарського суду Київської області від 15.01.2008р.

у справі №9/428-07 (суддя

Євграфова Є.П. )

за позовом Суб'єкта підприємницької

діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

до                Суб'єкта підприємницької

діяльності-фізичної особи ОСОБА_2

про                  усунення

перешкод у користуванні земельною ділянкою та

                   стягнення 10800 грн.

в с т а н о в и в:

Суб'єкт

підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 звернулася до господарського

суду Київської області з позовом до суб'єкта підприємницької

діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні

земельною ділянкою та стягнення 10800 грн.

Рішенням  господарського суду Київської області від

15.01.2008р. по справі №9/428-07 в задоволенні позову відмовлено.

Не

погодившись із прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в

якій просив скасувати рішення місцевого господарського суду повністю та

прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

На

думку позивача, місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного

рішення порушено та неправильно застосовано норми матеріального та

процесуального права, а саме: ст. 27 Закону України «Про оренду землі», ст. 48

Закону України «Про власність», ст. ст. 386, 391 Цивільного кодексу України,

ст. 152 Земельного кодексу України, ст. ст. 32-34, 43 ГПК України та ст. ст.

43, 44, 47 Господарського кодексу України.

Ухвалою

Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.02.2008р.

скарга позивача прийнята до розгляду та порушене апеляційне провадження по

справі.

Відповідач

надав відзив та доповнення до відзиву на апеляційну скаргу, в яких просив

залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу

без задоволення з підстав, викладених у відзиві та доповненні до нього.

Представник

позивача в судовому засіданні підтримав вимоги своєї апеляційної скарги.

Представник

відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не

повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду

справи.

Вивчивши

матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія

апеляційного суду виходить із наступного.

30.12.2005р.

між Миронівською міською радою Київської області (орендодавець) та суб'єктом

підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 (орендар) укладено договір

оренди земельної ділянки №177, згідно умов якого орендодавець передає, а

орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку

несільськогосподарського призначення загальною площею 0,0214 га, що знаходиться

в межах населеного пункту на території Миронівської міської ради за адресою: м.

Миронівка, вул. 40-річчя Перемоги під стоянку таксі (а.с. 36).

Відповідно

до п. 6 договору він укладений строком на 10 років.

Як

зазначає позивач, з 01.01.2006р. суб'єкт підприємницької діяльності-фізична

особа ОСОБА_2 постійно, систематично та умисно порушує виключне законне право

позивача на використання відповідної земельної ділянки шляхом розміщення свого

автомобіля з позначкою таксі без будь-яких законних підстав, що в свою чергу призводить

до завдання позивачу матеріальних збитків та моральної шкоди.

13.02.2006р.

ОСОБА_1 в присутності понятих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 складено акт виявлення

правопорушення, яким встановлено, що ОСОБА_2 відмовився покинути територію

стоянки (а.с. 37).

20.12.06р.

ОСОБА_1 в присутності понятих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 складено акт виявлення

правопорушення, яким встановлено, що ОСОБА_2 відмовився покинути територію

стоянки таксі «Круїз»(а.с. 38).

Заявами  від 15.01.06р., 16.06.06р. та 27.06.06р.

ОСОБА_1 зверталась до Голови Миронівської міської ради, в яких повідомляла про

порушення її прав та  просила допомогти у

вирішенні відповідної ситуації (а.с. 43-45).

Дослідивши

представлені докази, перевіривши застосування норм матеріального та

процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Київського

міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга

задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Київської області від

15.01.2008р. має бути залишене без змін з наступних підстав.

Відповідно

до ліцензії, виданої 14.12.2005р. Головною державною інспекцією на

автомобільному транспорті, суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа

ОСОБА_1 займається внутрішніми перевезеннями пасажирів та їх багажу на таксі.

Матеріалами

справи підтверджується, що 30.12.2005р. між Миронівською міською радою

Київської області (орендодавець) та суб'єктом підприємницької

діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди земельної

ділянки №177, згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в

строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського

призначення загальною площею 0,0214 га, що знаходиться в межах населеного

пункту на території Миронівської міської ради за адресою: м. Миронівка, вул.

40-річчя Перемоги (а.с. 36).

Відповідно

до п. 6 договору він укладений строком на 10 років.

В п.

2 договору визначено, що мета використання наданої земельної ділянки: під

стоянку таксі.

Відповідно

до п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів

України від 10.10.01р. №1306  стоянка -

припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не

пов'язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою)

пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу;

В п.

15.1 даних Правил визначено, що зупинка і стоянка транспортних засобів на

дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.

Згідно

п. п. 5, 6 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених

постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96р. №115 при в'їзді на

автостоянку встановлюється щит із схемою руху транспортних засобів, нумерацією

місць, планом термінової евакуації транспортних засобів та інформацією про

розпорядок роботи автостоянки і тарифи за надання послуг, а на території

автостоянки вивішуються або наносяться на проїжджій частині необхідні показники

й нумерація місць. На автостоянках з гаражами номери єдиного зразка наносяться

на воротах, а гаражі фарбуються або усі в один колір, або за рядами. Автостоянка

повинна мати тверде покриття (асфальтове, бетонне, гравійне, щебеневе),

огорожу, освітлення, телефонний зв'язок, приміщення для обслуговуючого

персоналу, в'їзні-виїзні ворота із шлагбаумом та запасні ворота на випадок

термінової евакуації транспортних засобів. У разі потреби й технічної

можливості на автостоянках обладнуються класи з безпеки дорожнього руху, пункти

технічного огляду та самообслуговування транспорту, встановлюється пожежна та

охоронна сигналізація, гучномовець.

Відповідно

до ст. 33 ГПК України  кожна сторона

повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх

вимог і заперечень.

Позивачем  доказів наявності введеної в експлуатацію та

наявності облаштованої відповідно до наведених вимог стоянки транспортних

засобів не надано.

Як

зазначає позивач, з 01.01.2006р. суб'єкт підприємницької діяльності-фізична

особа ОСОБА_2 постійно, систематично та умисно порушує виключне законне право

позивача на використання відповідної земельної ділянки шляхом розміщення свого

автомобіля з позначкою таксі без будь-яких законних підстав, що в свою чергу

призвело до завдання позивачу матеріальних збитків в сумі 8800 грн. та

моральної шкоди на суму 2000 грн.

Відповідно

до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті

порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1)

втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а

також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого

порушеного права (реальні збитки);

2)

доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право

не було порушене (упущена вигода).

Якщо

особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної

вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим

від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Позивачем,

на підтвердження своїх вимог, надано акт виявлення правопорушення від

13.02.2006р., складений ОСОБА_1 в присутності понятих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і яким

встановлено, що ОСОБА_2 відмовився покинути територію стоянки (а.с. 37) та акт

виявлення правопорушення від 20.12.06р., складений  ОСОБА_1 в присутності понятих ОСОБА_6 та

ОСОБА_7 і яким встановлено, що ОСОБА_2 відмовився покинути територію стоянки

таксі «Круїз»(а.с. 38).

Також

позивачем надано заяви від 15.01.06р., 16.06.06р. та від 27.06.06р., з якими

вона зверталась до Голови Миронівської міської ради і в яких повідомляла про

порушення її прав та  просила допомогти у

вирішенні відповідної ситуації (а.с. 43-45).

Апеляційний

господарський суд не бере до уваги відповідні акти від 13.02.06р., 20.12.06р.

та заяви позивача від 15.01.06р., 16.06.06р. та від 27.06.06р., оскільки вони

не є належним підтвердженням доводів позивача про систематичність порушення

відповідачем прав позивача, тим більше за період з 01.01.06р. до 12.09.07р.

Посилання

позивача на протокол наради у виконуючого обов'язки голови

райдержадміністрації-голови районної конкурсної комісії для проведення

конкурсів на перевезення пасажирів від 06.03.06р. як на доказ посягання

відповідача на земельну ділянку позивача не є обґрунтованим, оскільки

відповідним протоколом не підтверджується факт посягання суб'єкта

підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 на земельну ділянку позивача,

а йде мова про розгляд колективного звернення приватних перевізників м.

Миронівки про виділення майданчику і вирішувалось питання про умови та

можливість такого виділення  (а.с.

39-42).

Посилання

позивача на відповідь прокуратури №С-26 від 06.03.06р. також не є обґрунтованим,

оскільки в відповідній відповіді зазначено, що проводилась перевірка за

зверненням позивача з питань користування орендованою земельною ділянкою під

стоянку таксі іншими особами і за результатами відповідної перевірки прийнято

рішення про відмову в порушенні кримінальної справи (а.с. 48).

Посилання

позивача на висновки Миронівського РВ ГУ МВС України в Київській області від

12.02.07р., 30.03.07р., 12.04.07р. як на докази постійного перебування

автомобіля-таксі відповідача на орендованій земельній ділянці позивача та

здійснення ним перевезення пасажирів при використанні стоянки таксі позивача є

безпідставним, оскільки відповідними висновками не підтверджено факт

протиправних дій  ОСОБА_2 і вирішено

відповідні перевірки вважати закінченими, а матеріали перевірок списати в

канцелярію. Крім того, в відповідних висновках мова йде і про інших водіїв

(а.с. 49-51).

Надані

позивачем заяви про влаштування на роботу також не беруться до уваги, оскільки

вони не є доказами вини чи протиправних дій відповідача (в матеріалах справи).

Враховуючи

вищевикладене та за умови недоведеності позивачем наявності облаштованої

стоянки транспортних засобів, апеляційний господарський суд приходить до

висновку про недоведеність позивачем порушення його прав саме діями відповідача

і як наслідок про безпідставність позовних вимог про зобов'язання ОСОБА_2

усунути перешкоди у користуванні орендованою ОСОБА_1 земельною ділянкою і

стягнення 8800 грн. матеріальних збитків.

Посилання

позивача на ст. ст. 386, 391 Цивільного кодексу України не є обґрунтованим,

оскільки позивач не є власником, а є орендарем відповідної земельної ділянки.

Крім

того, позивач в додаткових поясненнях від 15.01.08р. зазначає, що орендована

земельна ділянка розрахована на 14 місць для паркування автомобілів, а фактично

використовуються 9 автомобілів (а.с. 76-77).

Таким

чином, посилання  позивача на те, що

відповідач займає місце стоянки власним автомобілем і в зв'язку з цим позивач

не має змоги поставити власний автомобіль, що призводить до  втрати прибутку не менше 100 грн. на тиждень,

не підтверджується матеріалами справи.

Також

позивач в апеляційній скарзі стверджує, що суд першої інстанції необґрунтовано

відмовив йому у задоволенні клопотання про залучення до матеріалів справи

доказів, а саме фотографій, які засвідчують факт перебування автомобіля

відповідача на орендованій позивачем земельній ділянці.

Колегія

суддів вважає таке твердження скаржника безпідставним, оскільки в матеріалах не

міститься підтвердження факту звернення позивача з клопотанням про залучення

доказів.

Згідно

ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної

шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у

фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом

або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у

душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною

поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у

душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи

пошкодженням її майна;

4) у

приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної

або юридичної особи.

В п.

п. 3, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в

справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№4 від 31.03.95р.

зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру

внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ,

заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю

інших осіб.

Відповідно

до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні

честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у

зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі

інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з

незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих

зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні

стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно

п. 9 даної Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд

визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних,

психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості,

можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема,

враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих

і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та

зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною

ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією

засобу масової інформації.

Необхідною

умовою для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є наявність

складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності)

відповідача, шкідливих наслідків такої поведінки (шкоди); причинного зв'язку

між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. Саме

наявність чотирьох елементів правопорушення є необхідною вимогою для

притягнення до відповідальності.

Позивач,

в обґрунтування своїх вимог про стягнення моральної шкоди, посилається на те,

що постійні сварки з відповідачем, звернення в правоохоронні та державні органи

за захистом своїх прав, необхідність вжиття додаткових заходів по організації

життя та здійснення господарської діяльності, спричинили тяжкі моральні

страждання, обумовлені також погіршенням теплих стосунків з родиною, розривом

звичних родинних зв'язків та призвели до погіршення як психічного так і

фізичного здоров'я позивача.    

Відповідно

до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона

посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем

не надано обґрунтованого розрахунку моральної шкоди, понесення витрат на

лікування тощо. Крім того, на думку апеляційного господарського суду, виписка

№2812 з медичної карти ОСОБА_1 за період з 29.05.06р. по 09.06.06р. не є

належним підтвердженням погіршення психічного та фізичного здоров'я саме з вини

відповідача і за період з 01.01.06р. до 12.09.07р. (а.с. 53).

Враховуючи

вищевикладене та оскільки позивачем не доведено наявності вини відповідача,

причинного зв'язку між його діями, погіршенням стану здоров'я позивача та

розривом родинних зв'язків, апеляційний господарський суд приходить до висновку

про безпідставність позовних вимог   і в

частині стягнення 2000 грн. моральної шкоди. 

Відповідно

до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд повторно розглядає справу

та перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського

суду у повному обсязі.

За

наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до

висновку, що рішення господарського суду Київської області від 15.01.2008р. по

справі №9/428-07 прийняте з додержанням норм матеріального та

процесуального права, а тому має бути залишене без змін.

Керуючись  ст. ст. 

99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд,

постановив:

1.          Апеляційну скаргу суб'єкта

підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 на рішення господарського

суду Київської області від 15.01.2008р. по справі №9/428-07 залишити без

задоволення.

2.          Рішення господарського суду Київської

області від 15.01.2008р. по справі №9/428-07 залишити без змін.

3.          Справу №9/428-07 повернути до

господарського суду Київської області.

4.          Постанова набирає чинності з дня її

прийняття.

Головуючий

суддя:                                                                     

Ткаченко  Б.О.

Судді:

Лобань  О.І.

Федорчук Р. В

Дата відправки  31.03.08