Постанова

від 03.07.2008 по справі 9/428-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 03 липня 2008 р.                                                                                   

№

9/428-07 

Вищий господарський

суд України у складі колегії суддів:

головуючого     

Глос

О.І.,

суддів:

Бакуліної

С.В., Кривди Д.С.,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ФОП

ОСОБА_1

на

постановуКиївського

міжобласного апеляційного господарського суду від 13.03.2008 р.

у

справі

№9/428-07

господарського

суду

Київської

області

за

позовом

СПД-ФО

ОСОБА_1

до

СПД-ФО

ОСОБА_2

про

усунення

перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення 10 800,00 грн.

у судовому засіданні взяли участь представники:

від

позивача:

ОСОБА_3

від

відповідача:

ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

Рішенням

господарського суду Київської області від 15.01.2008 р. у справі №9/428-07

(суддя Євграфова Є.П.), залишеним без змін постановою Київського міжобласного

апеляційного господарського суду від 13.03.2008 р. (судді: Ткаченко Б.О.,

Лобань О.І., Федорчук Р.В.), у позові ФОП ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про усунення

перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення 10 800,00 грн.

відмовлено в повному обсязі.

У

касаційній скарзі ФОП ОСОБА_1 просить скасувати рішення господарського суду

Київської області від 15.01.2008 р. та постанову Київського міжобласного

апеляційного господарського суду від 13.03.2008 р. у справі №9/428-07 повністю

та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про

усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування завданих

збитків і моральної шкоди у розмірі 10 800,00 грн. задовольнити повністю;

витрати зі сплати державного мита за подання даної касаційної скарги покласти

на ОСОБА_2, посилаючись на порушення та неправильне застосування господарськими

судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального

права, а саме: ст.ст. 126, 152 Земельного кодексу України, ст. 27 Закону

України "Про оренду землі", ч.ч. 2, 3 ст. 48 Закону України "Про

власність", ст.ст. 386, 391 Цивільного кодексу України, ст.ст. 32, 33, 34,

43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки: по-перше, позивач

має виключне право на використання орендованої земельної ділянки під стоянку

таксі, у зв'язку з чим всі інші особи зобов'язані утримуватись від порушення

цього права позивача; по-друге, господарські суди першої та апеляційної

інстанцій при винесенні оскаржуваних рішень не надали належної правової оцінки

протиправним діям відповідача, який розміщує свій автомобіль на стоянці таксі,

що належить позивачу на підставі договору оренди земельної ділянки  від 30.12.2005 р. №177; по-третє, орендована

земельна ділянка використовується позивачем як місце, на якому вільні автомобілі-таксі

чекають на замовлення перевезень, тобто орендована земельна ділянка

використовується не для здійснення діяльності зі зберігання транспортних

засобів, що регулюється Правилами зберігання транспортних засобів на

автостоянках, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996

р. №115

Заслухавши

пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи

та проаналізувавши правильність застосування господарським судом апеляційної

інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених

фактичних обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України

дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних

підстав.

Відповідно

до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна

інстанція виходить із обставин, встановлених у справі господарськими судами

першої та апеляційної інстанцій, а саме.

Господарськими

судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

30.12.2005

р. між Миронівською міською радою Київської області (орендодавець) та суб'єктом

підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1(орендар) було укладено

договір оренди земельної ділянки №177, згідно з умовами якого орендодавець

передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку

несільськогосподарського призначення загальною площею 0,0214 га, що знаходиться

в межах населеного пункту на території Миронівської міської ради Миронівського

району Київської області за адресою: АДРЕСА_1), під стоянку таксі (а.с. 36).

Відповідно

до п. 6 договору він укладений строком на 10 років.

Як

зазначає позивач, з 01.01.2006 р. суб'єкт підприємницької діяльності-фізична

особа ОСОБА_2 постійно, систематично та умисно порушує виключне законне право

позивача на використання відповідної земельної ділянки для стоянки таксі шляхом

розміщення свого автомобіля з позначкою "таксі" на стоянці позивача

без будь-яких законних підстав, що в свою чергу призводить до завдання позивачу

матеріальних збитків та моральної шкоди.

З

огляду на викладене, ФОП ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Київської

області з позовом до ФОП ОСОБА_2 про зобов'язання ОСОБА_2 усунути перешкоди у

користуванні ОСОБА_1 орендованою земельною ділянкою, яка знаходиться за

адресою: АДРЕСА_1(біля залізничного вокзалу), для використання під стоянку

таксі шляхом накладення на ОСОБА_2 заборони щодо розміщення його автомобілів на

орендованій ОСОБА_1 земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1); стягнути з ОСОБА_2

на користь ОСОБА_1 10 800,00 грн., з яких 8 800,00 грн. матеріальних збитків

(неодержаного доходу) та 2 000,00 грн. завданої неправомірними діями моральної

шкоди на підставі ст.ст. 386, 391, 1166, 1167 Цивільного кодексу України.

Відповідач

проти позову заперечував, посилаючись на відсутність документів, передбачених

ст. 15 Закону України "Про оренду землі", в т.ч. акта визначення меж

земельної ділянки в натурі, у зв'язку з чим не зрозумілі межі земельної ділянки

"біля залізничного вокзалу", оскільки на площі перед залізничним

вокзалом одночасно перебувають десятки автомобілів -а.с. 71-72.

Відмовляючи

в задоволенні позову, господарські суди першої та апеляційної інстанцій

виходили з того, що: по-перше, позивачем не подано доказів наявності

облаштованої згідно з вимогами чинного законодавства та введеної в експлуатацію

стоянки транспортних засобів (стоянки таксі); по-друге, позивачем не доведено

наявності в діях відповідача складу правопорушення, а саме: протиправної

поведінки, шкідливих наслідків такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між

протиправною поведінкою та шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду (що є

необхідною умовою для відшкодування шкоди).

Колегія

суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки господарських

судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення

позову є законними та обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно

до п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів

України від 10.10.2001 р. №1306, стоянка -це припинення руху транспортного

засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов'язаних з необхідністю виконання

вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням)

вантажу.

Відповідно

до п. 15.1 Правил дорожнього руху зупинка і стоянка транспортних засобів на

дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.

Відповідно

до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна

довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і

заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарськими

судами встановлено та матеріалами справи підтверджено недоведення позивачем

наявності облаштованої згідно з вимогами чинного законодавства та введеної в

експлуатацію стоянки таксі, хоча згідно з договором оренди земельної ділянки

від 30.12.2005 р. №177 позивачу земельна ділянка площею 0,0214 га, що

знаходиться за адресою: АДРЕСА_1) була надана саме під стоянку таксі, і

позовні вимоги обґрунтовані систематичним порушенням відповідачем прав позивача

шляхом розміщення на стоянці таксі (що належить позивачу) свого

автомобіля-таксі (в т.ч. позовні вимоги у частині відшкодування майнової шкоди

обґрунтовані позбавленням позивача доходу від використання одного місця для

стоянки таксі, постійно зайнятого автомобілем відповідача -а.с. 26).

Подані

позивачем докази (акти виявлення правопорушення від 13.02.2006 р., 20.06.2006

р.; заяви позивача міському голові Миронівської міської ради від 15.01.2006 р.,

16.06.2006 р. та від 27.06.2006 р.; протокол наради у в.о.голови

райдержадміністрації - голови районної конкурсної комісії для проведення

конкурсів на перевезення пасажирів від 06.03.2006 р.; відповідь прокуратури

Миронівського району Київської області від 06.03.2006 р. №С-26; висновки

Миронівського РВ ГУ МВС України в Київській області від 12.02.2007 р.,

30.03.2007 р., 12.04.2007 р.) цілком правомірно не були взяті до уваги

господарськими судами як докази постійного та систематичного порушення

відповідачем прав позивача на використання спірної земельної ділянки під

автостоянку, оскільки: по-перше, акти від 13.02.2006 р. та від 20.06.2006 р. не

свідчать про систематичне порушення прав позивача в період з 01.01.2006 р. по

12.09.2007 р.; по-друге, в протоколі наради у в.о.голови райдержадміністрації

-голови районної конкурсної комісії для проведення конкурсів на перевезення

пасажирів від 06.03.2006 р. не йдеться про порушення відповідачем прав позивача

на орендовану земельну ділянку, а йдеться про розгляд колективного звернення

приватних перевізників м.Миронівки про виділення майданчику для стоянки

автомобілів-таксі; по-третє, відповідь прокуратури Миронівського району

Київської області від 06.03.2006 р. №С-26 свідчить лише про те, що за заявою

позивача від 25.01.2006 р. проводилася перевірка, за наслідками якої 06.02.2006

р. прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі п.

2 ст. 6 Кримінально-процесуального кодексу України; по-четверте, висновками

Миронівського РВ ГУ МВС України в Київській області від 12.02.2007 р.,

30.03.2007 р., 12.04.2007 р. не підтверджено протиправних дій відповідача і

вирішено відповідні перевірки вважати закінченими, а матеріали перевірок

-списаними в канцелярію (а.с. 37-51).

За

таких обставин, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів встановлення

меж земельної ділянки в натурі, облаштування позивачем в установленому законом

порядку стоянки автомобілів таксі, висновки господарських судів про недоведення

позивачем факту порушення його прав на земельну ділянку протиправними діями

відповідача по розміщенню свого автомобіля на стоянці позивача, є законними та

обґрунтованими.

Інші

доводи касаційної скарги стосуються необхідності переоцінки судом касаційної

інстанції наявних у справі доказів, яким вже було надано оцінку господарськими

судами першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно

до ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України

касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними

обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду

чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу,

про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково

перевіряти докази.

За

таких обставин, встановлені господарськими судами першої та апеляційної

інстанцій з дотриманням правил ст. 43 Господарського процесуального кодексу

України факти, на підставі яких касаційна інстанція відповідно до ст. 1117

Господарського процесуального кодексу України перевіряє правильність

застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору,

спростовують доводи касаційної скарги щодо порушення господарським судом

апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. 

З

огляду на викладене, підстав для скасування постанови Київського міжобласного

апеляційного господарського суду від 13.03.2008 р. у справі №9/428-07 не

вбачається.

Враховуючи

викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119,

ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий

господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну

скаргу ФОП ОСОБА_1 на постанову Київського міжобласного апеляційного

господарського суду від 13.03.2008 р. у справі №9/428-07 залишити без

задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського

суду від 13.03.2008 р. у справі №9/428-07 -без змін.

Головуючий

О.Глос

 Судді: С.Бакуліна

 Д.Кривда