Ухвала

від 14.06.2011 по справі 18/260

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

  

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"14" червня 2011 р.                               м. Київ                                        К-9395/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого  - Шипуліної Т.М.,

суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В.,  Островича С.Е., Рибченка А.О.   

        

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції  у Рівненському районі, підписаної начальником Державної податкової інспекції   та Державної податкової інспекції  у Рівненському районі, підписаної в.о. начальника Державної податкової інспекції   на постанову Господарського суду Рівненської області від 21.02.2007 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2007 року №18/260  за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Денір»до Державної податкової інспекції  у Рівненському районі, за участю прокурора Рівненського району про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

          Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами  першої та апеляційної   інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

          На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Денір»(далі-ТОВ «Денір»,   позивач) до Державної податкової інспекції  у Рівненському районі (далі-ДПІ у   Рівненському районі, відповідач), за участю прокурора Рівненського району про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень  №0000712353/0 та №0000722353/0 від 27.10.2006.

Постановою Господарського суду Рівненської області від 21.02.2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2007 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано нечинними  податкові повідомлення-рішення №0000722353/0 від 27.10.2006 –повністю, №0000712353/0 від 27.10.2006 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 259195,63грн. з моменту  його прийняття. В   частині  зменшення  суми  бюджетного відшкодування  з податку на додану вартість  на суму  87939,37грн. позовні вимоги вирішено розглянути після набранням постанови законної сили у справі 10/263.  Присуджено з Державного бюджету  України  на користь позивача  виплати по сплаті державного мита в сумі 6,80грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, начальник  ДПІ у Рівненському районі  та  в.о. начальник  ДПІ у Рівненському районі 25.05.2007 та 17.05.2007 відповідно  звернулися з касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України,   який своєю ухвалою від 21.07.2008 та 09.10.2008  прийняв їх до свого провадження.

В касаційних скаргах відповідач  просить   скасувати постанову Господарського суду Рівненської області від 21.02.2007 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2007 року, прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог  відповідач   посилається на  порушення судом норм матеріального   права, зокрема,  п. п.7.4.1 п. 7.4,  п.п.7.7.3 п. 7.7   ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скаргах  доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційні  скарги    підлягають частковому задоволенню   з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що   на підставі акту  №64/23-309/25318312 від 25.10.2006, складеного за результатом  позапланової   невиїзної  документальної  перевірки  правильності  визначення сум ПДВ задекларованих до відшкодування  на розрахунковий рахунок  ТОВ «Денір»за лютий, квітень, травень 2006 року,  податковим органом було  винесено податкові повідомлення-рішення №0000712353/0 від 27.10.2006, яким  позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування  з податку на додану вартість  у розмірі 347135,00грн. та №0000722353/0 від 27.10.2006, яким позивачу  визначено податкове зобов’язання  з податку на додану вартість  в сумі 59352,00грн. в  тому числі 39568,00грн. –основний платіж та 19784,00грн. –штрафні санкції.

Зі змісту вищезазначеного акту перевірки №64/23-309/25318312 від 25.10.2006 вбачається, що за результатом перевірки було встановлено порушення позивачем    п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7  Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: неправомірно віднесено до податкового кредиту  (декларації за січень, лютий, березень, квітень 2006 року) суми ПДВ за податковими накладними, виписаними  ТзОВ «Укрспеценерго», оскільки  згідно інформації ВПМ УМ ДПА в Рівненській області від 26.09.2006  директор ТзОВ «Укрспеценерго»Кравцов О.В. надав пояснення  працівнику податкової міліції Мацько у вересні 2006, про те, що   останнє у 2005 році та І півріччі 2006 року  не здійснювало  фінансово-господарських операцій з позивачем.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо обґрунтованості заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування за перевірений період.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість”бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

За змістом підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 названого Закону  сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У справі, яка розглядається, попередні судові інстанції дійшли висновку, що наявність у платника податку –позивача –виданих йому продавцем товару податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, є достатньою підставою для визначення податкового кредиту.

До того ж, одним з мотивів задоволення позовних вимог  судами зазначено  факт відсутності заборгованості  ТзОВ «Укрспеценерго»  зі сплати ПДВ та включення  останнім до  складу податкових зобов’язань  сум, згідно податкових накладних, виписаних  позивачеві.  

Проте, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов’язані з рухом активів, зміною зобов’язань  чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Якщо певна господарська операція не відбулася, визначення податкового кредиту було би безпідставним і ПДВ не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Як було з’ясовано судами, право позивача на отримання оспорюваної суми бюджетного відшкодування виникло за наслідками виконання ТзОВ «Укрспеценерго» зобов’язань щодо поставки товару позивачу,   надання послуг по його перевезенню  та зберіганню.   Проте,  в матеріалах справи відсутні будь-які фактичні дані, які б засвідчили реальне виконання зазначених  операцій, як-то докази перевезення товару, його зберігання, приймання товару за кількістю та якістю тощо.

          Таким чином,  задовольняючи частково позовні вимоги,  судами попередніх інстанцій   в  порушення вимог статті 159 КАС  України,    не   було досліджено   факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких  виникло право позивача на формування податкового кредиту, а також  факт  сплати позивачем  сум податку контрагентам.

          Відповідно до частини 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права в частині не встановлення фактичних обставин справи не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова Господарського суду Рівненської області від 21.02.2007 року та ухвала  Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2007 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду  першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст.  210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційні  скарги Державної податкової інспекції  у Рівненському районі задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Рівненської області від 21.02.2007 року та ухвала  Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2007 року   по справі  №18/260   скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої  інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.  

                              Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

                               Судді:            

---

Г.К. Голубєва

                                                      

---

О.В. Карась

                                                      

---

С.Е. Острович

                                                      

---

А.О. Рибченко