Рішення

від 04.07.2011 по справі 15/103/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/103/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.11                                                                                 Справа № 15/103/2011

          За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськ виробничо-комерційна фірма «НК ЛТД», м. Луганськ

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Публічне акціонерне товариство «Індустріально-експертний банк», м. Київ

про стягнення 44 685 грн. 22 коп.

Суддя господарського суду Луганської області

Пономаренко Є.Ю.

За участю:

від позивача –представник не прибув;

від відповідача - представник не прибув;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –ПАТ «Індустріально-експертний банк» - представник не прибув.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування  судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

          Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором від 26.06.2009 № 343-ю, що складається з:

39 397 грн. 82 коп. – заборгованості зі сплати тіла кредиту;

1 772 грн. 90 коп. –інфляційного збільшення;

569 грн. 92 коп. –3% річних;

2 944 грн. 58 коп. –пені.

Позивач не скористався правом на участь свого представника у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, зокрема, в минулому судовому засіданні. При цьому, в судовому засіданні 20.06.2011 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач витребувані судом документи не представив, участь свого представника у судовому засіданні не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвали суду направлялися за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням підприємства та підтверджена довідкою державного реєстратора у виконавчому комітеті.

Третя особа витребувані судом документи не представила, правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористалася, хоча про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином.

Явка у судове засідання повноважних та компетентних представників учасників процесу не визнавалася обов'язковою.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

На підставі викладеного справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані  документи суд встановив наступне.

Між акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк»(у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про акціонерні товариства»був перейменований на Публічне акціонерне товариство «Індустріально-експортний банк»), як кредитором, та товариством з обмеженою відповідальністю «Луганська виробничо-комерційна фірма «НК ЛТД», як позичальником, був укладений кредитний договір від 26.06.2009 № 343-ю (далі –кредитний договір).

Предметом даного Договору (п. 1.1  кредитного договору) є правовідносини, за якими банк (третя особа у справі) надає, а позичальник (відповідач у справі) отримує кредит у розмірі 49 136 грн. 90 коп.

За положеннями п. 1.2 кредитного договору строк користування кредитом з 26.06.2009 по 31.10.2009 включно. Кредит погашається позичальником за таким графіком:

до 30.06.2009 –10 000 грн. 00 коп.;

до 31.07.2009 –10 000 грн. 00 коп.;

до 31.08.2009 –10 000 грн. 00 коп.;

до 30.09.2009 –10 000 грн. 00 коп.;

до 31.10.2009 –9 136 грн. 90 коп.

Пунктом 1.4 кредитного договору встановлена процентна ставка в розмірі

30 % річних.

При цьому, позичальник зобов'язується забезпечити повне повернення кредиту, процентів за кредитом та комісій в сумах та в строки обумовлені  п.п. 1.2 та 2.10 договору. (п. 2.11 кредитного договору).

Згідно із п. 2.10 кредитного договору позичальник зобов'язаний щомісячно, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця та разом з повним погашенням кредиту, погашати проценти за користування кредитом.

За умовами п. 4.1 договору у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом та/або процентів за користування кредитом, позичальник сплачує банку пеню за кредитами в національній валюті України в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом існування простроченої заборгованості, від суми відповідного непогашеного платежу за кожен день прострочення.

На виконання кредитного договору  банк перерахував кредитні кошти позичальнику  в сумі 49 136 грн. 89 коп. (а.с. 22).

Відповідач у повному обсязі свої грошові зобов'язання за кредитним договором не виконав.

Між Публічним акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк», як клієнтом, та Товариством з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг», як фактором, був укладений договір факторингу від 25.10.2010 № 18/10 (далі –договір факторингу).

Предметом даного договору (п. 2.1  кредитного договору) є правовідносини, за якими в порядку та на умовах, визначених договором, фактор (позивач у справі) зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (третьої особи у справі)  за плату, а останній зобов'язується відступити факторові право вимоги, визначене у реєстрі прав вимог.

Відповідно до п. 1.3 договору факторингу право вимоги –це всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

За умовами п. 4.1 договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного додатку № 1 з реєстром прав вимог.

Згідно із додатком № 1 до договору факторингу «Реєстр прав вимог»до фактора перейшло право вимоги від ТОВ «ЛВКФ «НКЛТД»боргу в сумі

39 397 грн. 82 коп. та інших грошових зобов'язань з урахуванням п. 1.3 вказаного договору.

Третьої особою –ПАТ «Індустріально-експортний банк», направлено відповідачу у справі повідомлення від 25.10.2010 про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором від 26.06.2009 № 343-ю в сумі 39 397 грн. 82 коп. позивачу у справі.

Крім того, ТОВ «АУЗ Факторинг»направило відповідачу у справі вимогу від 14.03.2011 № 825-Б7-11 про погашення протягом семиденного строку заборгованості в сумі 39 397 грн. 82 коп., що утворилася на підставі кредитного договору (а.с. 19).

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та порушених законом інтересів.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

           Згідно із ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

          За приписами ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України за  договором  факторингу  (фінансування  під відступлення права  грошової  вимоги)  одна  сторона   (фактор)   передає   або зобов'язується  передати  грошові  кошти  в  розпорядження  другої сторони  (клієнта)  за  плату  (у будь-який передбачений договором спосіб),   а   клієнт   відступає  або  зобов'язується  відступити факторові  своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

              Клієнт може  відступити  факторові  свою  грошову  вимогу  до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

          В частині 1 статті 1078 Цивільного кодексу закріплено, що предметом договору факторингу може  бути  право  грошової вимоги,  строк  платежу  за  якою настав (наявна вимога),  а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

           При  цьому, клієнт  відповідає  перед  фактором  за дійсність грошової вимоги,  право  якої  відступається,  якщо  інше  не   встановлено договором факторингу. Грошова вимога,  право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити  право  грошової  вимоги  і  в  момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини,  внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. (ст. 1081 ЦК України).

За нормою ст. 1082 Цивільного кодексу України боржник  зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове  повідомлення  про відступлення   права   грошової   вимоги   факторові   і  в  цьому повідомленні визначена грошова вимога,  яка підлягає виконанню,  а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 43, 33 Господарського процесуального кодексу України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів належного виконання зобов'язань за кредитним договором не надав.

Так, вимога позивача в частині стягнення кредитної заборгованості в сумі 39 397 грн. 82 коп. підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно із ч.2 сказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Тому, вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних задовольняються за період з 18.10.2010 по 11.04.2011 у сумах 1 772 грн. 90 коп. (обґрунтований розмір інфляційних є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення) та

569 грн. 92 коп. відповідно.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Статтею 216 цього ж Кодексу  передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6 вказаної статті встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За умовами п. 4.1 договору у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом та/або процентів за користування кредитом, позичальник сплачує банку пеню за кредитами в національній валюті України в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом існування простроченої заборгованості, від суми відповідного непогашеного платежу за кожен день прострочення.

Позивачем до стягнення заявлена пеня за несвоєчасне погашення заборгованості з повернення тіла кредиту за кредитним договором 2 944 грн. 58 коп. за період з 18.10.2010 по 11.04.2011.

Умовами кредитного договору передбачено тільки порядок нарахування пені –за кожний день прострочки, включаючи день сплати заборгованості, та відсутнє застереження щодо незастосування приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України при нарахуванні пені

Термін, з якого починається прострочення виконання відповідачем зобов'язання, визначається відповідно до умов п. 1.2 та п. 2.10 договору, згідно якого позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі до 31.10.2009.

Позивачем неправильно нарахована пеня на тіло кредиту за період з 18.10.2010 по 11.04.2011 з огляду на положення  ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

Дана норма підлягає застосуванню, оскільки умови п. 4.1 договору передбачають саме порядок нарахування пені, а не визначають іншого строку протягом якого нараховується пеня (Вказана правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 26.05.2010 по справі № 2/115).

Термін, з якого починається прострочення виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором, за що нараховуються штрафні санкції, є відповідно до умов договору 01.11.2009. Датою закінчення нарахування санкції відповідно до положень п. 6 ст. 233 Господарського кодексу України є 01.05.2010.

Тому, пеня за визначений позивачем період (з 18.10.2010 по 11.04.2011) не підлягає стягненню.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково. З відповідача підлягають стягненню заборгованість за кредитом в сумі 39 397 грн. 82 коп.,  інфляційні втрати в сумі 1 772 грн. 90 коп. та 3% річних в сумі 569 грн. 92 коп. (Всього 41 740 грн. 64 коп.) У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати пропорційно задоволених вимог у складі: 417 грн. 41 коп.  державного мита, а також 220 грн. 45 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.  44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганськ виробничо-комерційна фірма «НК ЛТД», м. Луганськ, вул. Чайковського, 72, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31053576, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг», м. Київ, вул. Танкова, 8, пов. 6, оф. 1, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 36303279: заборгованість за кредитом в сумі

39 397 грн. 82 коп.,  інфляційні втрати в сумі 1 772 грн. 90 коп.,  3% річних в сумі 569 грн. 92 коп.; витрати зі сплати державного мита у сумі 471 грн. 41 коп.  та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі  220 грн. 45 коп. Наказ видати.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 04.07.2011 було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 07.07.2011.

Суддя

Є.Ю. Пономаренко