Рішення

від 26.05.2008 по справі 34/106

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

34/106

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  34/106

26.05.08

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Магнезит-2004»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтерепос»

простягнення  275 578,36 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники:

від позивача –Стрільчук І.В. (довіреність б/н від 01.04.2008);

від відповідача –не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Магнезит-2004»(далі – Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерепос»(далі –Відповідач) про стягнення 184 941,56 грн. заборгованості за поставлений товар, 49 204,19 грн. інфляційних втрат, 2 329,04 грн. 3% річних, 16 411,82 грн. пені, 22 691,65 грн. витрат за користування овердрафтом, які Позивач визначив за природою, як збитки.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням Відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 07/01/03/01 від 03.01.2007, укладеного між Позивачем та Відповідачем, (далі –Договір) щодо оплати згідно з умовами Договору вартості поставленого товару.

Відповідач письмових заперечень проти позову не подав, в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Ухвала суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання, а також ухвала про відкладення розгляду справи були надіслані на юридичну адресу Відповідача: 01001, м. Київ, вул. Еспланадна, 32-в, зазначену в позовній заяві, його реєстраційних документах та Довідці з Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві, виданої станом на 01.04.2008.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника Відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від Відповідача не надходило.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 Господарсько процесуального кодексу України (далі –ГПК України) здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, –

ВСТАНОВИВ:  

03.01.2007 між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір, відповідно до пункту 1.1 якого Позивач (Постачальник) зобов'язується виконати поставку товару згідно Договору, а Відповідач (Покупець) зобов'язується оплатити поставку товару.

Відповідно до пункту 4.3 Договору Покупець перераховує Постачальнику 100% попередню оплату за товар згідно рахунків-фактур Постачальника.

Згідно з пунктом 4.4 Договору оплата вартості товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений у даному Договорі або рахунках-фактурах, за такими формами розрахункових документів: платіжними дорученнями, платіжними вимогами, дорученнями, чеками, акредитивами, векселями, платіжними вимогами, інкасовими дорученнями (розпорядженнями) та іншими документами.

Оплата вартості товару здійснюється в терміни зазначені в рахунках-фактурах до даного Договору (пункт 4.5 Договору).

Пунктом 6.3 Договору встановлено, що за прострочення платежу відповідно до відповідних рахунків-фактур, накладних, специфікацій, інших додатків до даного Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару, зазначеного в відповідних рахунках-фактурах, накладних, специфікаціях, інших додатках за кожний день прострочки.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач поставив, а Відповідач прийняв товар на суму 354 941,56 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН07102401 від 24.10.2007 на суму 105 815,24 грн., № РН07103101 від 31.10.2007 на суму 41 215,02 грн., № РН07103102 від 31.10.2007 на суму 17 615,10 грн., № 07110701 від 07.11.2007 на суму 24 570 грн.; довіреностями серія ЯНБ № 165854 від 01.10.2007, серія ЯНБ № 165887 від 01.11.2007, а також актом звіряння розрахунків від 30.09.2007 та актом звірки від 30.11.2007 підписаними між Позивачем та Відповідачем.

Відповідач за отриманий товар частково розрахувався з Позивачем на суму 170 000 грн., що підтверджується актом звірки від 30.11.2007 підписаним між Позивачем та Відповідачем, відповідно до якого Відповідач має заборгованість перед Позивачем у сумі 184 941,56 грн.

23.01.2008 Позивач направив Відповідачу претензію щодо сплати заборгованості за поставлений товар у сумі 184 941,56 грн.

Відповідач залишив вказану претензію без відповіді, а вимоги Позивача без задоволення.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України  (далі –ЦК України).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідно до умов Договору Відповідач повинен був здійснити оплату вартості отриманого товару у сумі 184 941,56 грн.

Проте, Відповідач, як у встановлений Договором строк так і на дату судового розгляду, свого зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару у сумі 184 941,56 грн. не виконав.

Відтак, позовна вимога про стягнення з Відповідача 184 941,56 грн. боргу є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних втрат та 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком Позивача в сумі 49 204,19 грн. інфляційних втрат та 2 329,04 грн. 3% річних. Розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідає нормам законодавства, матеріалам справи та умовам Договору.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що  штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У зв'язку з вищезазначеним, розрахунок пені здійснюється судом відповідно до приписів вказаних норм і складає:

Несплаченасума боргу, грн.Період нарахуванняКількість днів простроченняПодвійна облікова ставка НБУНарахована сума пені, грн.

165 726,2001.10-05.10.2007516%363,23

115 726,2006.10-10.10.2007516%253,64

95 726,2011.10-19.10.2007916%377,65

90 726,2020.10-23.10.2007416%159,08

60 726,2024.10.2007116%26,61

166 541,4425.10-26.10.2007216%146

111 541,4427.10-31.10.2007516%244,47

160 371,5601.11- 07.11.2007716%492,09

184 941,5608.11-31.12.20075416%4 377,79

184 941,5601.01-15.03.20087520%7 600,33

Всього:14 040,89

Отже, суд стягує з Відповідача пеню у сумі 14 040,89 грн.

Щодо відшкодування 22 691,65 грн. витрат за користування овердрафтом, які Позивач визначив за природою, як збитки, то суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.10.2006 між Позивачем та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»було укладено договір овердрафту № 015/95-03/062, відповідно до умов якого сума овердрафту становить 392 000 грн., а відсоткова процентна ставка за користування овердрафтом –14% річних, якщо термін безперервного терміну дебетового сальдо 7 днів, 16% річних, якщо термін безперервного терміну дебетового сальдо 15 днів, 18% річних, якщо термін безперервного терміну дебетового сальдо 30 днів.

З матеріалів справи також вбачається, що 30.10.2007 між Позивачем та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»було укладено договір овердрафту № 015/95-12/094, відповідно до умов якого сума овердрафту становить 270 000 грн., а відсоткова процентна ставка за користування овердрафтом –14% річних, якщо термін безперервного терміну дебетового сальдо 7 днів, 16% річних, якщо термін безперервного терміну дебетового сальдо 15 днів, 18% річних, якщо термін безперервного терміну дебетового сальдо 30 днів.

Як стверджує Позивач, у зв'язку з несвоєчасними розрахунками Відповідача за Договором, він зазнав збитки, у вигляді сплати відсотків у сумі 22 691,65 грн. за користування овердрафтом.

Частинами 1 та 2 статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За правилами статті 611 ЦК України відшкодування збитків є встановленим договором або законом правовим наслідком, що настає у разі порушення зобов'язання.

Виходячи зі змісту статті 623 ЦК України збитки кредиторові відшкодовуються боржником у разі порушення ним зобов'язання.

Згідно з частиною 2 статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються таки види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 1 статті 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2 статті 224 ГК України).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що ними регулюються правовідносини сторін, що носять зобов'язальний характер, в тому числі щодо стягнення збитків, відшкодування яких передбачено умовами договору або вимогами закону як наслідок порушення господарського зобов'язання, тобто таких збитків, відшкодування яких, за наявності вини сторони у порушенні господарського зобов'язання, носить обов'язковий для цієї сторони характер, а наявність збитків і їх розмір перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.

Проте, як свідчать матеріали справи, розмір сплати відсотків за користування овердрафтом, на якій погодився Позивач, не пов'язаний із сумою, що підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача у даній справі, тобто не перебуває у причинно-наслідковому зв'язку із діями Відповідача, пов'язаними з невиплатою суми боргу.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Відтак, у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків (витрат за користування овердрафтом) слід відмовити з підстав їх незаконності та необґрунтованості.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтями 15, 253, 254, 525, 526, 530, 546, 549, 611, 612, 625  ЦК України, статтями 193, 230, 232 ГК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерепос»(01001, м. Київ, вул. Еспланадна, 32-в, ідентифікаційний 23167926, р/р 260073311801 в АБ «Енергобанк»м. Києва, МФО 300272, а у випадку відсутності коштів  із будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнезит-2004»(01042, м. Київ, вул. І. Кудрі, 11, ідентифікаційний код 33235442, р/р 26006101048394 в КРД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 322904) 184 941 (сто вісімдесят чотири тисячі дев'ятсот сорок одну) грн. 56 коп. боргу, 49 204 (сорок дев'ять тисяч двісті чотири) грн. 19 коп. інфляційних втрат, 2 329 (дві тисячі триста двадцять дев'ять) грн. 04 коп. 3% річних, 14 040 (чотирнадцять тисяч сорок) грн. 89 коп. пені, а також 2 505 (дві тисячі п'ятсот п'ять) грн. 15 коп. витрат по сплаті державного мита та 107 (сто сім) грн. 26 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

СуддяСташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 26.05.2008