Постанова

від 23.05.2008 по справі 4/142

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/142

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

          "23" травня 2008 р.       Справа №  4/142

   Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І.,за участю секретаря судового засідання Волоткевича А.В. розглянув справу № 4/142

за позовом: прокурора Ульяновського району в інтересах держави, в особі управління Пенсійного фонду України в Ульяновському районі, 26400, Кіровоградська область, м. Ульяновка, вул. Карла Маркса, 7,

до відповідача: селянського (фермерського) господарства "Глобус-2", 26433, Кіровоградська область, Ульяновський район, с. Синицівка,

про стягнення 471, 13 грн. заборгованості по страховим внескам

час прийняття постанови: 12:15год.

Представники:

від прокуратури: участі не брали;

позивача: участі не брали;

відповідача: участі не брали.

Про час та місце розгляду справи сторони та прокурор належним чином повідомлені у відповідності до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України. Вручення рекомендованих поштових відправлень підтверджується повідомленнями, які долучено до справи.

Суть спору:

Прокурор Ульяновського району в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Ульяновському районі звернувся до господарського суду з позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача 471 грн. 13 коп. недоїмки по страхових внесках до Пенсійного фонду, з яких заборгованість по страхових внесках в розмірі 309 грн. 39 коп. та штрафні санкції на суму 161 грн. 74 коп.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надіслав, позовні вимоги не заперечив, доказів про погашення заборгованості до суду не надав. Про час та місце розгляду справи відповідач належним чином повідомлений у відповідності до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, поштове повідомлення № 3056799 вручене відповідачу 22.04.2008 року.

Позивач в судове засідання не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив. Господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши усі обставини справи, господарський суд, -

                                              ВСТАНОВИВ :

Позовні вимоги обґрунтовано слідуючим чином:

Абзацом 8 частини третьої статті 106 Закону України № 1058  „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, який вступив в силу з 01.01.2004 року , передбачено право органу Пенсійного фонду на звернення до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки

Відповідно до ст. 8 „Про пенсійне забезпечення” виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України відповідно фонд якого формується за рахунок коштів, що відраховується підприємствами і організаціями.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі Закону - 1058), до страхових внесків відносяться кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст.ст. 18, 19, 20 п.п. 1 п. 8 Розділу 15 Закону-1058 страхові внески, що перераховуються до солідарної системи, сплачуються страхувальниками та  застрахованими особами на умовах і в порядку, визначеному цим Законом, та у розмірах, передбачених Законом України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” від 26.06.1997 року № 400/97, тобто платник нараховує та сплачує страхові внески у встановлений граничний термін за ставкою 32% від суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників і відраховує та перераховує страхові внески від об'єкту оподаткування застрахованих осіб - найманих працівників за ставкою 1-2% від їх сукупного оподатковуваного доходу.

Згідно з п. 6 та 12 ст. 20 Закону-1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески нараховані за відповідний базовий звітний період (календарний місяць), не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до п. 2 ст. 106 Закону 1058 суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальником у визначені строки вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і сплачуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідач зареєструвався як платник до фонду в управлінні Пенсійного фонду в Ульяновському районі, своєчасно подавав позивачу розрахунки суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (а.с. 9-10 ), однак визначені ним самостійно суми страхових внесків не сплатив.

Станом на 15.04.2008 року відповідач допустив заборгованість по платежах страхових внесків до фонду в розмірі 309 грн. 39 коп.

Крім того, проведеною працівниками позивача перевіркою 27.02.2008 року виявлено за несвоєчасне перерахування страхових внесків згідно до рішення № 133 від 27.02.2008 року відносно відповідача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу на суму 131 грн. 54 коп. та нараховано пеню на суму 30 грн. 20 коп. на загальну суму 161 грн. 74 коп.

Господарський суд вважає наданий відповідачем позивачу розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за грудень 2007 року та січень 2008 року узгодженими відповідачем зобов'язаннями щодо проведення перерахувань. Оглядом в судовому засіданні встановлено, що вказаний розрахунок підписаний керівником підприємства Невідомським С.О. та його підпис посвідчено прикладенням печатки. (а.с. 9-12).

Вказаний розрахунок відповідає встановленим вимогам та прийнято без зауважень працівниками УПФ.

Таким чином відповідач має заборгованість зі збору по страхових внесках (недоїмку) в розмірі 309 грн. 39 коп. до Пенсійного фонду за період з грудня 2007 року по січень 2008 року включно та заборгованість по сплаті застосованих фінансових санкцій в розмірі 161 грн. 74 коп., тобто загальна сума недоїмки складає 471 грн. 13 коп. та підлягає до стягнення з відповідача в примусовому порядку.

Рішення про застосування фінансових санкцій відповідачем не оскаржені та не скасовані.

Наявність та розмір заборгованості також підтверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи: розрахунком заборгованості, Рішенням про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум, своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, розрахунком суми страхових внесків та розрахунком фінансових санкцій.

Враховуючи правовий статус органів Пенсійного фонду України та його структурних підрозділів в особі управлінь в районах, господарський суд прийшов до переконання про необхідність розглянути спір по суті в порядку Кодексу адміністративного судочинства України враховуючи наступне. Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Визначення поняття "справа адміністративної юрисдикції" наведено у статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства,  в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Поняття "суб'єкт владних повноважень" визначено у статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України - це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Відтак необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватися відповідним суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Визначившись з питанням щодо правовідносинами між учасниками спору про віднесення їх до таких, які підлягають до розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, провівши розгляд адміністративної справи за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд враховує особливість вказаного Кодексу стосовно презумпції винності суб'єкта владних повноважень та приписи ст. 71 КАС України про обов'язок доказування кожною стороною обставин на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, приходить до переконання, що позивачем надано безспірні докази про наявність правопорушення з боку відповідача, наданими позивачем доказами повністю доведено факт скоєного правопорушення, тобто порушення права позивача.

При пред'явленні позову прокурор обґрунтовано послався на приписи ст. 60 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

                                        П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з селянського (фермерського) господарства “Глобус-2”, 26433, Кіровоградська область, Ульяновський район, с. Синицівка (р/р 26005302222 у відділенні Державного ощадного банку України, МФО 323709, код ЄДРПОУ 30503591) на користь управління Пенсійного фонду України в Ульяновському районі, 26400, Кіровоградська область, м. Ульяновка, вул. Карла Маркса, 7 (р/р 256093011219, МФО 323475, код ЄДРПОУ 20650237) заборгованість (недоїмку) по сплаті страхових внесків на суму 309 грн. 39 коп. та фінансові санкції (штрафу та пені) на суму 161 грн. 74 коп. на загальну суму 471 грн. 13 коп.

Після набрання судовим рішенням законної сили, за заявою стягувача, буде виданий виконавчий лист.

Сторони мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову в порядку і строки відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова виготовлена в повному обсязі 23 травня 2008 року.

           Суддя

  Ю. І. Хилько