Рішення

від 15.05.2008 по справі 9/48

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/48

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2008 р.   Справа № 9/48   

 Господарський суд Івано-Франківської області у складі суду: судді Фанди Оксани Михайлівни при секретарі судового засідання Олейняш  Еліні Михайлівні розглянувши у відкритому судовому засіданні   справу

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю  "Елада ЛТД",  вул. Кіквідзе, 13, м. Київ, 01103

до відповідача  Товариства з обмеженою відповідальністю  "НАТ СЕРВІС",  вул. Військових Ветеранів, 10, м. Івано-Франківськ, 76000

про  розірвання попереднього договору

За участю представників сторін:

Від позивача:  Фещенко Юлія Юріївна, ( довіреність б/н від 15.04.08 року; паспорт серія СН 177576 від 25.06.96 року)

 Від відповідача:  Мохналь Михайло Миколайович, ( довіреність б/н  від 12.05.08 року)  

СУТЬ СПОРУ:  Заявлено вимогу про визнання попереднього договору, укладеного між ТзОВ "Елада ЛТД" та ТзОВ "НАТ Сервіс" від 10.01.08 року - розірвати та зобов"язати ТзОВ "НАТ Сервіс" повернути комплекс будівель бази  відпочинку "Нарцис".

        Відповідач подав суду зустрічну позовну заяву від 08.05.08 року, в якій просить попередній договір, укладений між ТзОВ "Елада ЛТД" та ТзОВ "НАТ Сервіс" від 10.01.08 року  визнати дійсним та визнати право власності ТзОВ "НАТ Сервіс" на  комплекс будівель бази  відпочинку "Нарцис", загальною площею 1239, 0 кв. м, що розташований за адресою: Закарпатська область, Хустський район, с. Велятино, урочище "Потічок", яка прийнята судом для спільного розгляду з первісним позовом.

         Отже, предметом судового розгляду є вимога позивача за первісним позовом та  зустрічна  вимога відповідача.

      Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задоволити. В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив наступне.

           10.01.08 року між ТзОВ "Елада ЛТД" та ТзОВ "НАТ Сервіс" був укладений попередній договір купівлі-продажу комплексу будівель бази відпочинку "Нарцис", що розташований за адресою: Закарпатська область, Хустський район, с. Велятино, урочище "Потічок".

          Відповідно до акту прийому - передачі від 20.01.08 року ТзОВ "Елада ЛТД" передало ТзОВ "НАТ Сервіс" комплекс будівель бази відпочинку "Нарцис", загальною площею 12390 кв. м.

          Представник позивача вказав, що відповідно до п. 5.1 попереднього договору від 10.01.08 року ТзОВ "НАТ Сервіс" зобов"язувалось сплатити завдаток в розмірі 980 000 грн.

          Представник позивача зазначив, що в порушення вимог попереднього договору від 10.01.08 року ТзОВ "НАТ Сервіс" не виконало своїх зобов"язань та відмовляється повернути комплекс будівель бази відпочинку "Нарцис".

          Представник відповідача    ТзОВ "НАТ Сервіс"  позовні вимоги заперечив та подав суду зустрічну позовну заяву, яку просив задоволити. В обґрунтування заявлених зустрічних позовних вимог  представник відповідача   вказав наступне.

          10.01.08 року між ТзОВ "Елада ЛТД" та ТзОВ "НАТ Сервіс" був укладений попередній договір купівлі-продажу комплексу будівель бази відпочинку "Нарцис", що розташований за адресою: Закарпатська область, Хустський район, с. Велятино, урочище "Потічок".

          Відповідно до акту прийому - передачі від 20.01.08 року ТзОВ "Елада ЛТД" передало ТзОВ "НАТ Сервіс"  будівлю літера А загальною площею 377, 6 кв. м., будівлю літера Б загальною площею 753 кв. м., котельня літера Б, загальною площею  108, 4 кв. м. Загальна площа всіх будівель - 1239, 0 кв. м.

          Представник відповідача  вказав, що відповідно до вимог попереднього договору від 10.01.08 року ТзОВ "НАТ Сервіс" сплатило завдаток в розмірі 980 000 грн.

          Згідно п. 3.1 попереднього договору сторони домовились укласти основний договір до 15.04.08 року.

          Представник відповідача зазначив, що на неодноразові вимоги  ТзОВ "НАТ Сервіс" до ТзОВ "Елада ЛТД"  щодо укладення основного договору, позивач у справі за первісним позовом відмовлявся від укладення  основного договору та нотаріального посвідчення.

          Представник відповідача вказав, що ТзОВ "НАТ Сервіс" виконало свої обов"язки, передбачені попереднім договором від 10.01.08 року, отримало нерухоме майно, а тому фактично набуло права власності на спірний об"єкт нерухомого майна.

                    Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що  10.01.08 року між ТзОВ "Елада ЛТД" та ТзОВ "НАТ Сервіс" був укладений попередній договір купівлі-продажу комплексу будівель бази відпочинку "Нарцис", що розташований за адресою: Закарпатська область, Хустський район, с. Велятино, урочище "Потічок".

          Відповідно до акту прийому - передачі від 20.01.08 року ТзОВ "Елада ЛТД" передало ТзОВ "НАТ Сервіс"  будівлю літера А загальною площею 377, 6 кв. м., будівлю літера Б загальною площею 753 кв. м., котельня літера Б, загальною площею  108, 4 кв. м. Загальна площа всіх будівель - 1239, 0 кв. м.

        Згідно п. 3.1 попереднього договору сторони домовились укласти основний договір до 15.04.08 року.

          Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до   звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Приписи частини  1 п. 1 ст. 635  Цивільного кодексу України зазначають, що попереднім  є  договір,   сторони   якого   зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

          Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Відповідно до пункту  3 ст. 635 Цивільного кодексу України зобов'язання,    встановлене     попереднім     договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

          Пункти 1-2 ст. 651 Цивільного кодексу України вказують, що зміна або розірвання договору допускається лише за  згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

           Відповідно до п. 2.1  попереднього договору від 10.01.08 року кожна сторона зобов"язується виконувати обов"язки, покладені на неї  цим договором, та сприяти іншій стороні у виконанні її обов"язків.

          Пунктом 3.1 вищевказаного попереднього договору встановлено, що сторони взяли на себе зобов"язання укласти основний договір до 15.04.08 року.

          Пунктом  1.2 договору зазначено, що ТзОВ "НАТ Сервіс" зобов"язано прийняти у власність комплекс будівель бази відпочинку "Нарцис" та оплатити його вартість.

          Пункт 5.1  поперднього договору вказує, що з метою забезпечення виконання умов даного договору  ТзОВ "НАТ Сервіс" сплачує завдаток в сумі 980 000 грн. до 10.03.08 року.

          Представник відповідача надав суду  для огляду  оригінали платіжних доручень про сплату  на рахунок позивача ТзОВ "Елада ЛТД" суми 1185000грн., що є повною вартістю  предмету договору.

          За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач у справі належним чином виконав свою частину зобов"язань. Відповідно  в суду відсутні правові підстави для розірвання попереднього договору.

          Відповідно до ч. 3 ст. 182 Господарського кодексу України у  разі  якщо  сторона,  яка  уклала  попередній  договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку.          

          Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

          Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Частина 1 ст. 33 ГПК України вказує, що  кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Підтвердження в суді права власності здійснюється за допомогою спростування в суді установлених фактів або шляхом підтвердження фактів, що свідчать про володіння спірним майном на праві власності або іншого речового права. Підставою позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності на майно.

          Підтверджуючими документами на спірне майно у позивача за зустрічним позовом  є  акт  прийому передачі об"єкту нерухомості від 20.01.08 року та платіжні доручення про сплату вартості об`єкту.

                    За наведених обставин та в силу ч.3 ст.334 ЦК України , позивач за зустрічним позовом , фактично набув право власності на комплекс будівель бази відпочинку "Нарцис", загальною площею 1239,0 кв. м, що розташований за адресою: Закарпатська область, Хустський район, с. Велятино, урочище "Потічок",однак, позивач за первісним позовом, відмовляється укласти договір купівлі продажу .

          Відповідно до   ст. 220 ЦК України   якщо сторони домовилися щодо усіх  істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне  або часткове виконання договору  , але одна із сторін ухилилася від його  нотаріального посвідчення , суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

                    За наведених обставин суд вважає за можливе визнати дійсним попередній договір на підставі якого фактично і набуто право власності на спірний об"єкт.

           Суд вважає за необхідне  зазначити наступне.

          Стаття 2 Закону України “Про судоустрій України” встановлює, що суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

          Відповідно до частини першої ст. 6 Закону України “Про судоустрій України” усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону.

          Згідно з п. 5 частини першої ст. 3 Цивільного кодексу України  однією з основних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу.

          Частина перша ст. 16 Цивільного кодексу України  передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового  права та інтересу.

          Таким чином, звернення особи до суду за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів гарантовано законодавством України .

          При цьому, частиною 3 ст.16 Цивільного кодексу України , передбачається,  що суд при дослідженні і встановленні дійсних обставин справи може відмовити особі(позивачу) у захисті , не застосовуючи  жоден із перерахованих у вказаній нормі способів, у випадку зловживання своїми правами.

          Відповідачем за зустрічним позовом не доведено жодної  із визначених ст. 13 Цивільного кодексу України  форм  зловживання правом, яке вчинено б позивачем за зустрічним позовом.

          Натомість, саме недотримання  відповідачем за зустрічним позовом норм Конституції України  норм цивільного законодавства призвело до порушення прав позивача за зустрічним позовом.

          За наведених обставин суд дійшов висновку, що  в позовних  вимогах за первісним позовом слід відмовити. Позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають  задоволенню.

       Судові витрати відповідно до вимог ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

           Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 3, 13, 16, 220, 334, 392, 526, 629,635, 651 Цивільного кодексу України, ст. 182 Господарського кодексу України,  ст. 32, 33, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

в задоволенні первісного позову відмовити.

Зустрічний позов задоволити.

Попередній договір, укладений між ТзОВ "Елада ЛТД", вул. Кіквідзе, 13, м. Київ, 01103,  та ТзОВ "НАТ Сервіс", вул. Військових Ветеранів, 10, м. Івано-Франківськ, 76000,  від 10.01.08 року визнати дійсним та визнати право власності ТзОВ "НАТ Сервіс", вул. Військових Ветеранів, 10, м. Івано-Франківськ, 76000,  на комплекс будівель бази відпочинку "Нарцис", загальною площею 1239, 0  кв. м, що розташований за адресою: Закарпатська область, Хустський район, с. Велятино, урочище "Потічок".

Стягнути з відповідача за зустрічним позовом  ТзОВ "Елада ЛТД", вул. Кіквідзе, 13, м. Київ, 01103 ( ЄДРПОУ 25409776, р/р 26000005000034  в ВАТ "Родовід банк" в м. Києві, МФО 321712) на користь позивача за зустрічним позовом  ТзОВ "НАТ Сервіс", вул. Військових Ветеранів, 10, м. Івано-Франківськ, 76000 ( ЄДРПОУ 20541666,  р/р  2600301016199/980 в ІФФ ВАТ "КредоБанк", МФО 336161): 85 грн. витрат по сплаті державного мита; 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідачу за первісним позовом після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                            Фанда Оксана Михайлівна

                                                  рішення виготовлено та підписано 22.05.08 року

Виготовлено в АС "Діловодство суду" Олейняш  Е.М.