Рішення

від 22.05.2008 по справі 15/61

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/61

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

22.05.08 р.                                                                                                     Справа № 15/61                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Меткон-Юг” м. Маріуполь (код ЄДРПОУ 33760483)

до відповідача відкритого акціонерного товариства “Єнакієвський котельно-механічний завод” м. Єнакієве (код ЄДРПОУ 01412383)

про стягнення основного боргу в сумі 33974,48 грн., інфляції в розмірі 5813,50 грн., 3% річних в сумі 427,57 грн., процентів за користування чужими коштами в розмірі 1339,39 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Бутирін О.В. за довіреністю № 7 від 01.04.2008 р.

від відповідача: Лазебна О.М. за довіреністю № 14 від 22.05.2008 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Меткон-Юг” м. Маріуполь до відкритого акціонерного товариства “Єнакієвський котельно-механічний завод” м. Єнакієве про стягнення основного боргу в сумі 33974,48 грн., інфляції в розмірі 5813,50 грн., 3% річних в сумі 427,57 грн., процентів за користування чужими коштами в розмірі 1339,39 грн.

Ухвалою суду від 25.04.2008 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/61.

У судовому засіданні представниками сторін було заявлено письмове клопотання  про ведення судового засідання без здійснення технічної фіксації, у зв'язку з чим відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалося фіксування судового процесу. Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем – товариством з обмеженою відповідальністю “Меткон-Юг” м. Маріуполь (продавець) та відповідачем – відкритим акціонерним товариством “Єнакієвський котельно-механічний завод” м. Єнакієве (покупець) було укладено договір № 19/10/07 від 16.10.2007 р.

Згідно п. 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність, покупець оплатити та прийняти на умовах цього договору товар. Асортимент, кількість, ціна, упаковка товару вказуються у специфікаціях, що додаються до цього договору.

Згідно п. 2.1 договору оплата за товар по цьому договору здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця у розмірі 60% передплати, а інші 40% по факту готовності металопрокату до відвантаження.

Згідно п. 2.2 договору оплата здійснюється згідно виставленого продавцем рахунку.

Так, позивачем було виставлено відповідачу рахунок № СФ-000172 від 16.10.2007 р. на загальну суму 98567,29 грн., копія якого додана до матеріалів справи.

24.10.2007 р. відповідачем було здійснено передплату за товар на суму 58592,81 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача від 24.10.2007 р., копія якої додана до матеріалів справи.

Згідно п. 3.2 договору передача товару здійснюється на складі покупця. Поставка товару здійснюється протягом 7-14 робочих днів з моменту отримання передплати.

Так, фактично позивачем було здійснено поставку товару на суму 98567,29 грн. згідно видаткової накладної № РН-0000154 від 20.11.2007 р., податкової накладної № 93 від 24.10.2007 р., № 95 від 20.11.2007 р., довіреності на представника відповідача для отримання товару серія ЯНШ № 643228 від 16.11.2007 р., копії яких додані до матеріалів справи.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати грошових коштів всупереч статей  509, 526, 530, 692 ч. 1 Цивільного кодексу України та умовам договору № 19/10/07 від 16.10.2007 р. відповідач виконав лише частково у сумі 64592,81 грн. (58592,81 грн. -  передплата згідно банківської виписки від 24.10.2007 р + 6000,00 грн. – оплата згідно платіжного доручення № 2122 від 20.12.2007 р., копії яких  додані до матеріалів справи).

Враховуючи вищевикладене, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 33974,48 грн. (98567,29 грн. (загальна сума поставленого товару) - 64592,81 грн. (сума часткової оплати) = 33974,48 грн.)

Відповідач у відзиві на позов за вих. № 411 від 22.05.2008 р. та у судовому засіданні визнав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у сумі 28721,12 грн., заперечує проти стягнення іншої частини основного боргу у розмірі 5253,36 грн., вважаючи, що дана сума компенсує його витрати по доставці товару власним автотранспортом, які мають стягуватися з постачальника (позивача по справі). У підтвердження цього відповідач посилається на п. п. 3.1, 3.2 договору, з яких вбачається, що фактично передача товару здійснюється на складі покупця.   

Однак, п. 3.2 специфікації № 1 до договору № 19/10/07 від 16.10.2007 р. встановлено, що умовою відвантаження є самовивіз, який фактично було здійснено відповідачем. Обов'язок позивача відшкодувати суму у розмірі  5253,36 грн. за автопослуги з доставки відповідачем товару не передбачено умовами укладеного між сторонами договору, не є предметом спору між сторонами у даній справі, але може бути предметом окремого позову відповідача до суду по стягненню збитків з позивача, які складаються з даних витрат відповідача, пов'язаних з виконанням сторонами умов вказаного договору.

Враховуючи, що позов позивачем в цій частині відповідає законодавству, фактичним обставинам справи та підтверджений відповідними доказами, вимоги позивача про стягнення заборгованості у сумі 33974,48 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення інфляції у сумі 5813,50 грн. та  3% річних у сумі 427,57 грн., які нараховані на суму основного боргу, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Належний розрахунок вказаних позовних вимог доданий до позовної заяви.

Позивачем було заявлено до стягнення з відповідача також проценти за користування чужими коштами у розмірі 1339,39 грн.

У підтвердження вказаних вимог позивач посилається на ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України, згідно якої у  разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Однак, вказана норма не встановлює конкретного розміру процентів, які мають бути стягнуті з відповідача, а його посилання на ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, як на правову норму, яка визначає їх розмір є також необґрунтованим з огляду на те, що згідно ч. 2 вищевказаної статті Господарського кодексу України законом може бути визначений розмір штрафних санкції у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

Однак, як позивач та і відповідач не є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, а порушення відповідачем зобов'язання щодо повної оплати за товар не пов'язане з виконанням державного контракту, також позивачем не

доведено, що виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

Таким чином, позивач не обґрунтував належними правовими нормами свої вимоги щодо стягнення з відповідача процентів за користування чужими коштами у розмірі 1339,39 грн., тому позовні вимоги в цій частині є такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями  32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Єнакієвський котельно-механічний завод” (юридична адреса: 86406, м. Єнакієве, Донецька обл., вул. Водопровідна, 1; код ЄДРПОУ 01412383; розрахунковий рахунок 260073197 в ДОД „Райффайзен банк „Аваль”, МФО 335076) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Меткон-Юг” (юридична адреса: 87516, м. Маріуполь, Донецька обл., пр. Перемоги, 25, офіс 22; код ЄДРПОУ 33760483; розрахунковий рахунок 26004054000776 в МФ КБ „Приватбанк”, МФО 335429) суму 40215,55 грн. (а саме: основний борг – 33974,48 грн., 3% річних – 427,57 грн., інфляційні нарахування – 5813,50 грн.), крім того витрати по сплаті державного мита у розмірі 402,15 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 114,20 грн.

Відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення процентів за користування чужими коштами в розмірі 1339,39 грн.

У судовому засіданні 22.05.2008 р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний судом 26.05.2008 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі  подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

               Суддя