20-12/446
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
22 травня 2008 року Справа № 20-12/446
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Борисової Ю.В.,
суддів Плута В.М.,
Гоголя Ю.М.,
за участю представників сторін:
представник позивача, Куденко Оксана Павлівна, довіреність № б/н від 23.10.07, Приватне підприємство "Севаттракцион";
представник відповідача, Дюкова Марія Олександрівна, довіреність № 83 від 12.01.08, Фонд комунального майна Севастопольської міської ради;
представник третьої особи, не з'явився, Комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради;
представник третьої особи, не з'явився, Севастопольська міська рада;
розглянувши апеляційну скаргу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 25.02.2008 у справі № 20-12/446
за позовом приватного підприємства "Севаттракцион" (вул. Одеська, 10,Севастополь,99011)
до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5,Севастополь,99011)
3-ті особи: Комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради (вул. Папаніна, 1 а,Севастополь)
Севастопольська міська рада (вул. Леніна, 3,Севастополь,99011)
про визнання права власності на атракціон "Веселі Горки"
ВСТАНОВИВ:
Позивач, приватне підприємство «Севаттракцион», звернулось з позовом до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про визнання права власності на атракціон «Веселі Горки», який розташований за адресою: Історичний бульвар, 28, м. Севастополь, та складається з: кабіни оператора літ. "А", сходи; сходів; №1 Центральної опори; №2 Стрингерської стріли; №3 Монорельс; №4-34 Фундаментних опор; №35 Посадочного майданчику; туалету літ. "Б"; входу; №36 Огороджень, №37 Ємкості.
Ухвалою суду від 18.12.2007 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучені Севастопольська міська Рада та Комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації та Державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 25.02.2008 року позов задоволений, за приватним підприємством «Севаттракцион»визнано право власності на об'єкт нерухомого майна - атракціон «Веселі Горки», судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат, на користь позивача повернуто зайве сплачене державне мито у сумі 1043 грн. 00 коп.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, де просить після скасування судового рішення прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні вимог.
Вимоги скарги мотивовані тим, що позивачеві правомірно відмовлено відповідачем у видачі свідоцтва про право власності з тих підстав, що земельна ділянка, на якій збудовано атракціон, надавалася позивачу для обслуговування будівель та споруд атракціону, а не для забудови ділянки капітальними спорудами.
В судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення в повному обсязі.
Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, про день та місце розгляду справи повідомлені заздалегідь, належним чином, про причини своєї неявки судову колегію не повідомили.
З врахуванням письмових пояснень третіх осіб та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд апеляційної інстанції визнав можливим розгляд спору у відсутність представників третіх осіб у справі.
Переглянувши повторно судове рішення на підставі та за правилами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції встановив наступні обставини.
На підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації №2330-р від 24.12.1997 та договору на право тимчасового користування землею від 16.07.1998 №248 приватному підприємству «Севаттракцион» надані в тимчасове користування строком до 01.01.2008 земельні ділянки загальною площею 0.6534 га, розташовані в районі Історичного бульвару в м. Севастополі, для обслуговування будівель та споруд атракціонів.
Згідно підпункту б пункту 3.2.1 договору №248 від 16.07.1998 землекористувачу було надано право забудови зазначеної земельної ділянки.
15.06.1999 Управлінням міського будівництва та архітектури Севастопольської міської державної адміністрації виданий висновок №С-40/99, яким узгоджений робочий проект розміщення атракціону «Веселі Горки»на Історичному бульварі.
12.07.1999 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю позивачу наданий дозвіл на виконання будівельних робіт з монтажу атракціону «Веселі Горки»№222/155.
Позивачем на підставі вказаних дозволів укладений договір №7 від 29.07.1999 з ТОВ «Надежда»на забезпечення технічного нагляду за будівництвом основ та фундаментів під металоконструкції атракціону «Веселі Горки».
Після закінчення будівництва Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю 12.07.2000 позивачу наданий Технічний висновок про етап відповідальних несущих конструкцій та якість виконаних будівельно-монтажних робіт.
Встановлено, що 18.08.2000 Актом державної технічної комісії про прийом до експлуатації закінченого будівництвом об'єкту, затвердженого Наказом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю від 21.08.2000 №403 атракціон «Веселі Горки»прийнятий до експлуатації, а 20.11.2007 Управлінням міськбудівництва та архітектури присвоєна адреса вказаній споруді «Атракціон «Веселі Горки»: Історичний бульвар, 28, м. Севастополь.
ПП «Севаттракцион»звернулось до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради з заявою про видачу Свідоцтва про право власності па атракціон «Веселі Горки». Листом №3638 від 03.12.2007 відповідач відмовив у видачі такого свідоцтва, посилаючись на те, що позивачем не надано документу, який підтверджує відведення земельної ділянки саме для будівництва атракціону та матеріли технічної інвентаризації.
Враховуючи, що право забудови земельної ділянки було надано позивачу відповідно до договору №248 від 16.07.1998 на право тимчасового користування землею, зазначений договір у судовому порядку недійсним не визнаний, цільового призначення наданих в оренду земельних ділянок не порушено, господарський суд першої інстанції з цих підстав визнав позовні вимоги обгрунтованими та підлягаючими задоволенню.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши вимоги й заперечення представників сторін спору, дослідивши наявні в матеріалах справи докази й їх відповідність встановленим обставинам у справі, судова колегія визнала судове рішення таким, що відповідає фактичним обставинам у справі, прийнятим з дотриманням вимог діючого законодавства, тому підлягаючим залишенню без змін.
Дійсно, у відповідності до пункту 2 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Бюро технічної інвентаризації проводять державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно згідно із вимогами Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 18 лютого 2002 року за N 157/6445). на підставі документів, які визначені цим Тимчасовим положенням. Одним з документів, на підставі яких проводиться реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна, є Свідоцтво про право власності на об'єкти нерухомого майна, видане органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями.
Як встановлено апеляційним судом, дійсно, право забудови земельної ділянки надано позивачу відповідно до договору №248 від 16.07.1998 пункт 3.2.1 підп. б, обов'язок не змінювати цільового призначення наданої ділянки згідно з підп. б пункту 3.2.2 договору позивачем не порушено (а.с.8).
Твердження апелянта щодо надання ділянки позивачу тільки для експлуатації тимчасових споруд спростовуються матеріалами справи, адже договір сторін не містить чіткого визначення щодо статусу та характеристик споруд, дозвіл на будівництво яких позивач отримував у встановленому законодавством порядку з повним дотримуванням процедури такого будівництва.
Отже, судова колегія вважає обгрунтованими вимоги позивача і вважає їх підлягаючими задоволенню, а вимоги апеляційної скарги – підлягаючими відхиленню.
На підставі задоволення позовних вимог, суд, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, цілком правомірно поклав на відповідача витрати, пов'язані зі сплатою позивачем державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, й на підставі пункту 1 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" повернув позивачеві зайво сплачену суму державного мита в розмірі 1043,00 грн.
Керуючись статтями 101, 102, 103 пункт 1, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Севастополя від 25.02.2008 у справі № 20-12/446 залишити без змін.
Головуючий суддя Ю.В. Борисова
Судді В.М. Плут
Ю.М. Гоголь
Суд | Севастопольський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 26.05.2008 |
Оприлюднено | 07.06.2008 |
Номер документу | 1687716 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Севастопольський апеляційний господарський суд
Плут В.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні