Постанова

від 09.09.2008 по справі 20-12/446

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-12/446

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 09 вересня 2008 р.                                                                                    № 20-12/446  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Муравйова О.В. –головуючогоПолянського А.Г.Фролової Г.М.

за участю представників:

позивачаМаслюк І.В. –дов. від 03.09.2008 року

відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

третіх осібне з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Фонду комунального майна Севастопольської міської ради

на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 22.05.2008 року

у справі№ 20-12/446 господарського суду міста Севастополя

за позовомПриватного підприємства "Севаттракцион"

доФонду комунального майна Севастопольської міської ради

треті особи- Комунальне підприємство “Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської ради- Севастопольська міська рада

провизнання права власності на атракціон "Веселі горки"

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2007 року Приватне підприємство "Севаттракцион" звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради про визнання за позивачем права власності на об'єкт нерухомого майна - атракціон "Веселі горки", який розташований за адресою Історичний бульвар, буд. 28 в м.Севастополі.

Позивач в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд визнати за позивачем право власності на об'єкт нерухомого майна - атракціон "Веселі горки", який розташований за адресою: Історичний бульвар, буд. 28 в м. Севастополі та складається: літера А кабіна оператора, сходи, сходи, № 1 центральна опора, № 2 стрінгерна стріла, № 3 монорельс, № № 4-34 фундаментні опори, № 35 посадочний майданчик, літера Б туалет, вхід, № 36 огорожа, № 37 ємкість.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що об'єкт нерухомого майна - атракціон "Веселі горки", який розташований за адресою Історичний бульвар, буд. 28 в м. Севастополі, був побудований позивачем і у останнього є всі встановлені законодавством документи на вказане майно. Оскільки відповідач не визнає право власності позивача на спірне майно, останній просить суд, з посиланням на статті 331, 392 Цивільного кодексу України визнати його право власності в судовому порядку.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 25.02.2008 року (суддя: Харченко І.А.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.05.2008 року (судді: Борисова Ю.В. –головуючий, Плут В.М., Гоголь Ю.М.) по справі № 20-12/446 господарського суду міста Севастополя позов задоволено повністю. Визнано за Приватним підприємством "Севаттракцион" право власності на об'єкт нерухомого майна - атракціон "Веселі горки", який розташований за адресою: Історичний бульвар, буд. 28 в м. Севастополі та складається: літера А кабіна оператора, сходи, сходи, № 1 центральна опора, № 2 стрінгерна стріла, № 3 монорельс, № № 4-34 фундаментні опори, № 35 посадочний майданчик, літера Б туалет, вхід, № 36 огорожа, № 37 ємкість. Стягнуто з Фонду комунального майна Севастопольської міської ради на користь Приватного підприємства "Севаттракцион" 85, 00 грн. –державного мита та 118,00 грн.  - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Повернуто з бюджету на користь Приватного підприємства "Севаттракцион" сплачене державне мито у розмірі 1 043, 00 грн.

Мотивуючи судові рішення, господарські суди з посиланням на статтю 331 Цивільного кодексу України зазначають про те, що суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Зокрема, суд зазначає про те, що право забудови земельної ділянки було надано позивачу відповідно до договору № 248 від 16.07.1998 року на право тимчасового користування землею.

Не погоджуючиcь з постановою, Фонд комунального майна Севастопольської міської ради звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.05.2008 року по справі № 20-12/446 господарського суду міста Севастополя, в якій просить постанову у справі та рішення господарського суду міста Севастополя від 25.02.2008 року скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального права, зокрема, пункту 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Зокрема, заявник зазначає про те, що внаслідок неправильного застосування норм матеріального права судом було зроблено невірні висновки щодо дійсних обставин справи. Договором не надавалося право забудови земельної ділянки капітальними будівлями.

Відзиви на касаційну скаргу не надано.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, присутнього  у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга  підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий  господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 2330-р від 24.12.1997 року та договору на право тимчасового користування землею від 16.07.1998 року  №248 Приватному підприємству “Севаттракцион” надані в тимчасове користування строком до 01.01.2008 року земельні ділянки загальною площею 0.6534 га, розташовані в районі Історичного бульвару в м. Севастополі, для обслуговування будівель та споруд атракціонів.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що згідно підпункту б пункту 3.2.1 договору №248 від 16.07.1998 року землекористувачу було надано право забудови зазначеної земельної ділянки.

15.06.1999 року Управлінням міського будівництва та архітектури Севастопольської міської державної адміністрації виданий висновок №С-40/99, яким узгоджений робочий проект розміщення атракціону “Веселі Горки”на Історичному бульварі.

12.07.1999 року          Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю позивачу наданий дозвіл на виконання будівельних робіт з монтажу атракціону “Веселі Горки” №222/155.

Судами також встановлено, що по завершенню будівництва Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю 12.07.2000 року позивачу був наданий Технічний висновок про стан відповідальних несучих конструкцій та якість виконаних будівельно-монтажних робіт.

Актом    державної    технічної   комісії   про    прийом    до    експлуатації закінченого  будівництвом  об'єкту від 18.08.2000 року,  затвердженого Наказом    Інспекції    державного архітектурно-будівельного  контролю від 21.08.2000 року №403 атракціон   “Веселі   Горки” був прийнятий до експлуатації, а 20.11.2007 року Управлінням міського будівництва та архітектури присвоєна адреса вказаній споруді “Атракціон “Веселі Горки”: Історичний бульвар, 28, м. Севастополь.

Приватне підприємство “Севаттракцион” звернулось до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради з заявою про видачу Свідоцтва про право власності на атракціон “Веселі Горки”, однак,  відповідач листом № 3638 від 03.12.2007 року відмовив у видачі такого свідоцтва, зазначивши, що позивачем не надано документу, який підтверджує відведення земельної ділянки саме для будівництва атракціону та матеріли технічної інвентаризації.

Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що оскільки право забудови земельної ділянки було надано позивачу відповідно до договору №248 від 16.07.1998 року на право тимчасового користування землею, зазначений договір у судовому порядку недійсним не визнаний, цільового призначення наданих в оренду земельних ділянок не порушено, то позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Судові рішення цим вимогам не відповідають.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський   суд   оцінює   докази   за  своїм  внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як встановлено судами, 16.07.1998 року між Севастопольською  міською державною адміністрацією та Приватним підприємством "Севаттракцион" було укладено договір № 248 на право тимчасового користування землею, згідно з пунктом 1.1 якого Севастопольська міська державна адміністрація розпорядженням №2330-р від 24.12.1997 року надала, а Приватне підприємство "Сеаттракцион" отримало в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 0,6534 га, із них: площа 0,5452 га і 0,1082 га знаходяться в районі Історичного бульвару відповідно плану землекористування.

В пункті 1.2 Договору сторони передбачили, що земельні ділянки надаються на умовах тимчасового користування терміном до 01.01.2008 року для обслуговування будівель та споруд атракціонів.

В розділі 3 Договору сторони передбачили права та обов'язки сторін, відповідно до пункту 3.2.1 землекористувач, Приватне підприємство "Сеаттракцион", має право, зокрема, зводити будівлі у відповідності з генпланом.

Однак, судами не надано належної оцінки даному пункту договору.

Позивачем не надано і судами не витребувано докази, які б свідчили, що генпланом міста передбачено спорудження на Історичному бульварі об'єктів, які є предметом спору.

Частиною 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо надані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних  вимог  на  предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Однак, судами на залучено до участі у справі Севастопольську міську державну адміністрацію, яка є стороною договору від 24.12.1997 року № 2330-р.

Оскільки, відповідно до частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирання нових доказів або додаткової перевірки доказів, а також враховуючи, що господарськими судами  порушено вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України  щодо оцінки доказів на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення та постанова суду підлягають скасуванню, а справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду  міста Севастополя.

При новому розгляді справи суду слід взяти до уваги наведене, з'ясувати всі обставини справи, і, в залежності від встановленого та у відповідності до діючого законодавства, вирішити спір.

Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України,  Вищий господарський суд України, -                   

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.05.2008 року у справі № 20-12/446 господарського суду міста Севастополя та рішення господарського суду міста Севастополя від 25.02.2008 року у справі № 20-12/446 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.

Головуючий                                                                      О.Муравйов

Судді                                                                                А. Полянський

                                                                                          Г. Фролова