Рішення

від 09.06.2011 по справі 2-214/11

ЛЕТИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-214/11 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2011 року                                                             Летичівський районний суд

                                                                                Хмельницької області

          в складі: головуючого - судді Козак О.В.

          при секретарі - Козка JIM.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Летичів справу за позовом ОСОБА_1 до Голенищівської сільської ради Летичівського району про визнання незаконними розпоряджень про накладення дисциплінарних стягнень, поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

          ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Голенищівської сільської ради Летичівського району про визнання незаконними розпоряджень Голенищівського сільського голови № 118 від 08.12.2010 року, № 120 від 10.12.2010 року про притягнення її до дисциплінарної відповідальності та накладення стягнення у вигляді доган, № 124 від 17.12.2010 року про звільнення її з роботи, а також поновлення її на посади землевпорядника (0,5 ставки посадового окладу), касира-рахівника (0,5 ставки посадового окладу) та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 18.12.2010 року по 14.04.2011 року в сумі 3830грн.40 коп..

          В обґрунтування своїх вимог зазначила, що розпорядження Голенищівського сільського голови № 118 від 08.12.2010 року про притягнення її до дисциплінарної відповідальності є незаконним, оскільки вона була притягнута до відповідальності за невиконання робіт, які не входили до її обов’язків. Секретар сільської ради лише 15.12.2010 року положила її на стіл розпорядження сільського голови № 51 від 01.06.2010 року про покладення на неї обов’язків паспортиста та відповідального за ведення військово-облікового столу, розпорядження № 52 від 01.06.2010 року про те, що вона є відповідальною за  ринковий збір, а також показала розпорядження № 118 від 08.12.2010 року про притягнення її до дисциплінарної відповідальності. В порушення ст. 29 КЗпП України за період з 01.06.2010 року по 17.12.2010 року її не було роз’яснено під розписку права, обов’язки та умови праці.

Розпорядження № 120 від 10.12.2010 року про притягнення її до дисциплінарної відповідальності є незаконним, оскільки винесене за три дні до скоєння проступку, хоча вона ні 10.12.2010 року, ні 13.12.2010 року правил внутрішнього трудового розпорядку не порушувала. Крім наведеного, вказані розпорядження були винесені сільським головою в той час, як він перебував на стаціонарному лікуванні в Летичівській ЦРЛ, що також унеможливлює винесення ним розпоряджень.

          Розпорядження № 124 від 17.12.2010 року про звільнення її з роботи є незаконне, оскільки 06.12.2010 року вона була відсутня на робочому місці, так як згідно посадових обов’язків знаходилась в смт. Летичеві, де подавала звіти в Летичівській МДПІ та здійснювала платежі в ПриватБанку. Причини відсутності на робочому місці в неї керівництвом не з’ясовувались. Окрім наведеного, вказане розпорядження винесене на підставі частин 3 і 4 ст.40 КЗпП України, які не містять підстав звільнення. Фактичними причинами притягнення її до дисциплінарної відповідальності та звільнення є особиста неприязнь до неї з боку сільського голови. До застосування дисциплінарних стягнень письмові пояснення в неї не відбирались і розпорядження під розписку не повідомлялись.

          Також позивачка просить поновити її пропущений з поважних причин строк звернення до суду, оскільки вона, будучи юридично не освіченою особою, з метою захисту своїх інтересів 17.12.2010 року звернулась з заявою до прокурора Летичівського району, так як вважала, що прокуратура здійснює нагляд за додержанням законів та захищає громадян. Про результати перевірки у встановлений законом строк її ніхто не повідомив і лише 24.03.2011 року ознайомившись з матеріалами перевірки дізналась про ряд грубих порушень з боку Голенищівського сільського голови і необхідність звернення до суду.

          В судовому засіданні позивачка та її представник уточнили позовні вимоги і також просять визнати незаконними розпорядження Голенищівського сільського голови № 15 від 17.02.2011 року, яким внесено зміни до розпорядження № 120 від 10.12.2010 року в частині дати винесення вказаного розпорядження та № 36 від 20.04.2011 року, яким внесено зміни до розпорядження № 124 від 17.12.2010 року в частині підстав звільнення, а саме в якому вказано, що позивачку звільнено згідно п.3 і п.4 ст.40 КЗпП України із-за систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення; прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше 3 годин протягом робочого дня) без поважних причин. В обґрунтування уточнених вимог зазначили, що вказані розпорядження є незаконними оскільки позивачка належним чином виконувала покладені на неї обов’язки, трудовий договір з нею не укладався, з правилами внутрішнього трудового розпорядку її ніхто не знайомив, будь-якого прогулу вона не вчиняла і письмових пояснень перед застосуванням дисциплінарних стягнень в неї ніхто не відбирав. Про вищевказані розпорядження її стало відомо лише під час розгляду справи в суді. Також позивачка уточнила позовні вимоги в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і просить стягнути з Голенищівської сільської ради Летичівського району на її користь заробітну плату в сумі 5610 грн. 92 коп. за час вимушеного прогулу з 18.12.2010 року по 09.06.2011 року включно, та моральну шкоду в сумі 5000 грн., яка полягає: в незаконному притягненні її до дисциплінарної відповідальності, у зв’язку з чим, вона перенесла сильні душевні страждання; втраті заробітної плати, яка була єдиним засобом до існування її сім’ї; порушенні нормальних життєвих зв’язків. Крім того, сільський голова ображав її нецензурними словами, чим принизив її честь та гідність жінки. В решті свої позовні вимоги позивачка підтримала.

          Представник відповідача в судовому засіданні вимоги не визнав посилаючись на пропуск позивачкою строку звернення до суду, при цьому пояснив, що до позивачки 08.12.2010 року було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за систематичне невиконання службових обов’язків, а саме - неподання інформації в управління праці та соціального захисту населення. 13.12.2010 року до позивачки застосовано дисциплінарне стягнення за відсутність на робочому місці після 15 години без поважних причин.  17.12.2010 року позивачку звільнено з роботи за систематичне невиконання без поважних причин покладених на неї обов’язків, та прогул 06.12.2010 року без поважних причин. При цьому, в неї пояснення письмово не відбирались, а відбирались усно. Від отримання розпоряджень позивачка відмовлялась.

          Вислухавши пояснення сторін,  свідків, дослідивши докази по справі,  суд  вважає, що вимоги  підлягають частковому  задоволенню.

          Згідно ст. 233 ч.1 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення –в місячний строк з  дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

          Відповідно до ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

          Судом встановлено, що копії розпоряджень про накладення дисциплінарних стягнень від 08.12.2010 року, 10.12.2010 року та розпорядження від 17.12.2010 року  про звільнення позивачки з роботи її вручені не були, а трудову книжку вона отримала 24.01.2011 року, що визнала в судовому засіданні позивачка і підтвердила свідок ОСОБА_2. З дослідженого в судовому засіданні наглядового провадження № 65-100-10 прокуратури Летичівського району встановлено, що позивачка 17.12.2010 року, тобто в день звільнення, звернулась в прокуратуру Летичівського району з заявою щодо незаконного притягнення її до дисциплінарної відповідальності та звільнення, а з матеріалами перевірки вона ознайомлена 24.03.2011 року. З пояснень свідка ОСОБА_3, встановлено, що він проводив перевірку за зверненням позивачки, особисто з нею він не спілкувався і не роз’яснював необхідність звернення до суду. 16.02.2011 року позивачці поштою було надіслано відповідь за результатами перевірки, проте відомості про її отримання в них немає. Враховуючи наведене, пояснення позивачки, суд приходить до висновку про наявність у ОСОБА_1 поважних причин пропуску строків звернення до суду, встановлених ст. 233 КЗпП України, і вважає за необхідне їх поновити.

            Згідно статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосоване тільки один з таких заходів стягнення: 1)догана  чи 2) звільнення.

          Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення може бути застосовано лише одне стягнення.

          Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

          В судовому засіданні встановлено, що розпорядженням Голенищівського сільського голови: № 49 від 31.05.2010 року ОСОБА_1 прийнято на роботу в сільську раду на посади: землевпорядника (0,5 ставки посадового окладу) та касира-рахівника (0,5 ставки посадового окладу); №51 від 01.06.2010 року на ОСОБА_1 покладено обов’язки паспортиста та відповідального за ведення військово-облікового столу; № 52 від 01.06.2010 року на ОСОБА_1 покладено обов’язки відповідального за ринковий збір. Будь-яких доказів на підтвердження того, що позивачка була ознайомлена з вказаними розпорядженнями та покладеними на неї обов’язками представник відповідача суду не надав.

          Згідно розпорядження Голенищівського сільського голови № 118 від 08.12.2010 року ОСОБА_1 винесено догану за невиконання покладених обов’язків паспортиста, несвоєчасне подання інформації до управління праці та соціального захисту населення, проте вказане розпорядження не містить відомостей коли саме і яку інформацію не було подано.  

          Представником відповідача в судовому засіданні не  надано доказів на підтвердження несвоєчасного подання ОСОБА_1 інформації в управління праці та соціального захисту населення станом на 08.12.2010 року. З представлених представником відповідача листів Летичівської райдержадміністрації від 06.12.2010 року № 41/1306-2925/10 та Летичівської районної ради від 13.12.2010 року № 549/01-12 щодо несвоєчасного подання інформації про осіб для призначення субсидій вбачається, що вони надійшли на адресу Голенищівської сільської ради після застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення 08.12.2010 року. Письмові пояснення в ОСОБА_1 до застосування дисциплінарного стягнення відібрано не було.

          Розпорядженням Голенищівського сільського голови № 120 від 10.12.2010 року ОСОБА_1 винесено догану за порушення трудової дисципліни, відсутності на роботі після 15 години 13 грудня 2010 року без поважної причини. Розпорядженням № 15 від 17.02.2011 року було внесено зміни до розпорядження № 120 від 10.12.2010 року «Про винесення догани ОСОБА_1М.» щодо дати його винесення, а саме вказано вважати його винесеним 13.12.2010 року.

          Згідно табеля обліку робочого часу за грудень 2010 року працівники Голенищівської сільської ради працюють за восьмигодинним робочим днем і 13.12.2010 року ОСОБА_1 відпрацювала 6 годин, а отже була відсутня на роботі 2 години.

          З пояснень представника відповідача в судовому засіданні встановлено, що 13.12.2010 року ним було виявлено відсутність ОСОБА_1 на роботі після 15 години і винесено відповідне розпорядження про застосування до неї дисциплінарного стягнення, при цьому він визнав, що в той день він її не бачив, а отже ні письмові ні усні пояснення в неї відібрані не були.

          Розпорядженням Голенищівського сільського голови № 124 від 17.12.2010 року у відповідності до частини третьої та четвертої ст. 40 КЗпП України, в зв’язку з відсутністю 6 грудня 2010 року на роботі впродовж усього робочого дня без поважних причин, ОСОБА_1 звільнено з роботи. Розпорядженням № 36 від 20.04.2011 року внесено зміни до розпорядження № 124 від 17.12.2011 року в частині підстав звільнення ОСОБА_1, а саме зазначено - вважати ОСОБА_1 звільненою за п.3 і п.4 ст.40 КЗпП України із-за систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення; прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше 3 годин протягом робочого дня) без поважних причин. Вказане розпорядження не містить відомостей, в чому полягає систематичне невиконання ОСОБА_1 покладених на неї обов’язків.

          З пояснень представника відповідача в судовому засіданні встановлено, що систематичне невиконання ОСОБА_1 обов’язків полягає в неподанні в управління праці та соціального захисту населення інформації про осіб для призначення субсидій, за що на неї вже було накладено стягнення у вигляді догани, а також невиконанні інших обов’язків, проте не пояснив яких саме і коли, та не представив суду відповідних доказів.

           А отже звільнивши позивачку таким чином з роботи відповідачем порушені вимоги п.3 ст.43 КЗпП України відповідно до якого працівник може бути з цієї підстави звільнений з роботи, якщо після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення , яке не втратило юридичної сили за давністю і не зняте достроково (ст.151 КЗпП України), він знову вчинив проступок на роботі.

           Як встановлено судом з пояснень представника відповідача ніяких порушень позивачкою після застосування до неї дисциплінарних стягнень на роботі вчинено не було, а отже її звільнення з роботи за п.3 ст. 40 КЗпП України  є незаконним.   

           Крім цього, за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення (ст.149 КЗпП України), але суд дійшов висновку, що до  позивачки фактично за одне і теж порушення (несвоєчасне подання інформації в управління праці та соціального захисту населення Летичівської РДА) застосовано два дисциплінарних стягнення –догана і звільнення.

          Пояснення позивачки про відсутність на роботі 06.12.2010 року, у зв’язку з подачею звітів в Летичівську МДПІ та здійсненням платежів ринкового збору в ПриватБанку, підтверджуються поясненнями свідків: ОСОБА_4, який в судовому засіданні пояснив, що 06.12.2010 року позивачка подавала йому опис платіжних документів про земельний податок; ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які пояснили, що 06.12.2010 року їхали разом з позивачкою з с. М. Голенищівський в смт. Летичів; ОСОБА_7, який показав, що в п’ятницю позивачка йому повідомила, що в понеділок поїде в смт. Летичів сплачувати ринковий збір та в податкову. Пояснення позивачки та свідків також підтверджуються копією квитанції про сплату ОСОБА_1 06.12.2010 року збору за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі, яка наявна в матеріалах перевірки прокуратури Летичівського району (а.с.9).

          Пояснення свідка ОСОБА_8 щодо того, що вона одного робочого дня бачила, як ОСОБА_1 їхала в м. Хмельницький, а на другий день сільський голова запитував куди вона їздила, суд до уваги не приймає, оскільки свідок не вказала точної дати цих подій і вказані пояснення спростовуються поясненнями вищевказаних свідків та іншими дослідженими в судовому засіданні доказами.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що ОСОБА_1 була звільнена за невиконання обов’язків паспортиста та відсутність на роботі. Виявлені порушення були зафіксовані розпорядженнями сільського голови, письмові пояснення в позивачки не відбирались. Розпорядження про винесення позивачці доган вона принесла її для ознайомлення 14.12.2010 року, вона з ними ознайомилась, проте від підпису відмовилась. Акт про відмову позивачки від підпису не складався. 06.12.2010 року позивачка була відсутня на роботі цілий день і повідомила її, що була в лікарні.

          Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що факт здійснення ОСОБА_1 прогулу 06.12.2010 року не доведений, достовірні докази, які підтверджували б її відсутність на роботі  без поважних причин суду не надані, а отже її звільнення за п.4 ст. 40 КЗпП України також є незаконним.

          Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає спір, з стягненням  середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

          Згідно проведеного позивачкою розрахунку її заробітна плата за останні два місяці роботи (жовтень-листопад 2010 року) становить 2080 грн., що також підтверджується довідкою наданою представником відповідача. Середньоденна заробітна плата позивачки становить 48,37грн. ( 2080 грн./ 43 дні).  Кількість робочих днів за період з 18 грудня 2010 року по 9 червня 2011 року включно становить 116 днів, а отже середній заробіток позивачки за час вимушеного прогулу з 18.12.2010 року по 09.06.2011року становить 5610 грн. 92 коп.

          Проаналізувавши встановленні в судовому засіданні обставини справи, докази, їх юридичну оцінку, суд приходить до висновку, що накладення на  ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень у вигляді доган, та її звільнення проведено відповідачем з порушенням вимог КЗпП України, а тому її позов в частині визнання незаконними розпоряджень Голенищівського сільського голови про накладення дисциплінарних стягнень та звільнення, поновленні на роботі та стягненні заробітної плати за час вимушеного прогулу підлягає задоволенню повністю, а в частині стягнення моральної шкоди, позов слід задоволити частково, враховуючи встановлені обставини заподіяння моральної шкоди позивачці, тривалість її моральних страждань, суд зробивши свою оцінку на справедливій основі, вважає, що винагорода в розмірі 500 грн. буде прийнятною для покриття моральної шкоди понесеної ОСОБА_1

На підставі наведеного, ст.ст. 147, 149, 233, 234, 235, 2371 КЗпП України, керуючись ст.ст. 4, 8, 208, 215, 367 ЦПК України суд,

                                                            ВИРІШИВ:

          Позов задоволити частково.

          Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду.

          Визнати незаконними розпорядження Голенищівського сільського голови № 118 від 08.12.2010 року, № 120 від 10.12.2010 року і № 15 від 17.02.2011 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення стягнення у вигляді доган і розпорядження Голенищівського сільського голови № 124 від 17.12.2010 року і № 36 від 20.04.2011 року про звільнення її з роботи.

          Поновити ОСОБА_1 на посади землевпорядника (0,5 ставки посадового окладу) та касира-рахівника (0,5 ставки посадового окладу) Голенищівської сільської ради Летичівського району з 18.12.2010 року.

          Стягнути з Голенищівської сільської ради Летичівського району (ідентифікаційний код 04404444, розрахунковий рахунок 31421000500320 із ГУДКУ у Хмельницькій області, МФО 815013, вул. Центральна, 56, с. Голенищево, Летичівський район, Хмельницька область) на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 18.12.2010 року по 09.06.2011 року включно в сумі 5610 грн. 92 коп.

          Стягнути з Голенищівської сільської ради Летичівського району (ідентифікаційний код 04404444, розрахунковий рахунок 31421000500320 в ГУДКУ у Хмельницькій області, МФО 815013, вул. Центральна, 56, с. Голенищево, Летичівський район, Хмельницька область) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 500 грн.

          Рішення підлягає негайному виконанню в частині поновлення на посаді та стягнення в межах суми заробітної плати за один місяць.

          На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

                                        Суддя: