Постанова

від 29.06.2011 по справі 15/202

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/202

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                                                                             ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

29.06.11                                                                                           Справа  № 15/202

Львівський апеляційний господарський суд,  в складі колегії:

головуючого-судді:                  Якімець Г.Г.,

суддів:                                         Зварич О.В.,

                                                    Юрченка Я.О.

при секретарі   Горбач Ю.Б.,

з участю представників:

від позивача –Потинський А.М. , Підбірний М.Я.

від відповідача –Борсук П.Й., Лозан С.І.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ВЕЕМ-Будсервіс», вих.№16-5/11 від 16.05.2011 року

на ухвалу  господарського суду  Львівської області від 12.05.2011 року (головуючий суддя Костів Т.С., судді: Данко Л.С., Пазичев В.М.), якою припинено провадження

у справі № 15/202

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ВЕЕМ-Будсервіс», м.Львів

до відповідача Генерального Консульства Республіки Польща у Львові, м.Львів

про визнання частково недійсним договору будівельного підряду

                                                              в с т а н о в и в :

Ухвалою господарського суду Львівської області від 12.05.2011 року припинено провадження у справі № 15/202 за позовом ТзОВ «Компанія ВЕЕМ-Будсервіс»до Генерального Консульства Республіки Польща у Львові про визнання недійсним п. 4.13.2. Суттєвих положень договору на виконання будівельних робіт №30А-6/В/07 від 01.06.2007 р., укладеного між Генеральним Консульством Республіки Польща у Львові та ТзОВ «Компанія ВЕЕМ-Будсервіс», із змінами, внесеними додатковою угодою №2 від 28.02.2008 р.; визнання недійсним п. 3 додаткової угоди №6 від 29.03.2010 р. до договору на виконання будівельних робіт №30А-6/В/07 від 01.06.2007 р., укладеного між Генеральним Консульством Республіки Польща у Львові та ТзОВ «Компанія ВЕЕМ-Будсервіс».

Ухвала суду мотивована тим, що Генеральне Консульство Республіки Польща у Львові згідно з "Віденською конвенцією про консульські зносини" 1963 року користується привілеями та імунітетами, гарантованими зазначеною Конвенцією, в тому числі імунітетом від юрисдикції судів країни перебування, що підтверджується також листом Міністерства закордонних справ України №202/19-149-736 від 16.03.2011 р. наданого на запит господарського суду Львівської області. Крім того, судом взято до уваги те, що Міністр Закордонних Справ Республіки Польща, керуючись нормами Віденської Конвенції "Про консульські зносини" та "Консульської конвенції між Республікою Польща і Україною" від 08.09.1991 р. повідомив суд, що Генеральний Консул РП у Львові, керуючий Генеральним Консульством РП у Львові користується привілеями та імунітетами, гарантованими йому вказаними актами. У зв'язку із цим Міністр закордонних Справ Республіки Польща не дає згоди на участь Генерального Консульства РП у Львові по даній справі. З огляду на наведене, господарський суд прийшов до висновку про необхідність припинення провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ТзОВ «Компанія ВЕЕМ-Будсервіс»подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 12.05.2011 року про припинення провадження у справі № 15/202, справу передати на розгляд місцевого господарського суду, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт посилається на неправильне застосування господарським судом норм ст. 43 "Віденської конвенції про консульські зносини" 1963 року, ст.16 "Консульської конвенції між Україною і Республікою Польщею" від 08.09.1991 р., Закону України "Про міжнародне приватне право" та порушення ст. 31, ч.2 ст. 41 "Віденської конвенції про дипломатичні зносини" 1961 року, ч.2 п.13 та ч.2 п.25 "Положення про дипломатичні та консульські установи іноземних держав в Україні", а також на те, що укладений між сторонами у справі договір на виконання будівельних робіт №30А-6/В/07 від 01.06.2007 р. є актом цивільно-правового характеру, який підпадає під юрисдикцію держави перебування, відтак юрисдикційний імунітет Генерального Консульства Республіки Польща у Львові відсутній. Враховуючи наведене, скаржник вказує на відсутність підстави для припинення провадження у справі  із посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Представники позивача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали, з підстав наведених у апеляційній скарзі та доповненні до неї (вих.№24-06/11 від 24.06.2011 року), просили оскаржувану ухвалу скасувати, справу направити на розгляд господарського суду Львівської області.

Представники відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечили, з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просили залишити без змін оскаржувану ухвалу. Зокрема, посилались на положення ст.123 ГПК України, Положення «Про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні», затверджене Указом Президента України від 10.06.1993 року №198/93, Віденську конвенцію «Про дипломатичні зносини»від 18.04.1963 року, Закон України «Про міжнародне приватне право», а також на відсутність факту включення Генерального Консульства Республіки Польща у м.Львові до Єдиного державного реєстру підприємств, установ та організацій України та відсутність згоди компетентних органів Республіки Польща на розгляд даної справи в судах України. Разом з тим, вказували на необхідності застосування у спірних правовідносинах законодавства Польщі. З огляду на що, вказували на правомірність припинення провадження у справі.

Поряд з цим, представники відповідача подали суду клопотання, в якому просять долучити до матеріалів справи лист Міністра закордонних справ Республіки Польща БПЗП-287/кк/2011 від 11 травня 2011 року, яким уточнено номер справи по якій припинено провадження. Як зазначили представники відповідача, у листі Міністра закордонних справ Республіки Польща БПЗП-2872011 від 11 травня 2011 року, який було долучено до матеріалів клопотання про припинення провадження у справі в суді першої інстанції, помилково замість номеру справи 15/202 зазначено номер 15/02, проте, посилання на сторін та предмет спору є вірним.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 01.06.2007 року між Генеральним Консульством Республіки Польща у Львові та ТзОВ «Компанія ВЕЕМ-Будсервіс»укладено договір на виконання будівельних робіт №30А-6/В/07, додатком до якого є Суттєві положення договору на виконання будівельних робіт №30А-6/В/07 від 01.06.2007 р., Додаткова угода №2 від 28.02.2008 р. та Додаткова угода №6 від 29.03.2010 р. Предмет даного спору полягає у визнанні недійсними окремих положень вказаних угод з підстав їх невідповідності вимогам чинного законодавства України.

Предметом договору №30А-6/В/07 від 01.06.2007 р. є виконання будівельних робіт –будівництво об'єкту резиденції Генерального Консульства Республіки Польща у м. Львові по вул. Франка, 108.

Як вбачається із змісту даного договору (преамбула), замовником є Генеральне Консульство Республіки Польща у м. Львові в особі Генерального Консула, що діє на підставі Консульської конвенції між Україною та Республікою Польща від 08.09.1991 року.

Будівля Генерального Консульства Республіки Польща у м. Львові введена в експлуатацію та зареєстрована на праві власності саме за Генеральним Консульством Республіки Польща у м. Львові.

Таким чином, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що предметом спору між сторонами у даній справі є відносини, що виникли з комерційного договору, а тому консульська установа у даних правовідносинах виступає як суб'єкт приватного права.

Згідно із п. 1.3.3. Загальних умов вказаного договору, у випадках, не передбачених договором, сторонами застосовуються відповідні правила польського законодавства, а особливо Закон про державне замовлення та відповідні норми і правила українського законодавства, а особливо відповідні положення Цивільного кодексу.

Застосування норм українського законодавства у спірних правовідносинах обґрунтовується тим, що оскільки договір чітко не визначає, законодавство якої країни буде поширюватись на спірні відносини, на підставі п.7. ч. 1 ст. 44 Закону України "Про міжнародне приватне право" підлягає застосуванню законодавство країни підрядника –законодавство України.

Підвідомчість розгляду спору, який випливає з цього договору передбачено п. 2.8.2 Суттєвих положень Договору №30А-6/В/07 від 01.06.2007 р. визначено, що погоджений сторонами договору загальний суд, який розглядає спірні питання є суд властивий резиденції Замовника, яка знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Івана Франка, 108.  

Під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції представником відповідача було подано клопотання про застосування положень Віденської конвенції про консульські зносини 1963 р., якою, за твердженням заявника, Генеральному Консульству Республіки Польща у Львові гарантовано привілеї та імунітети, в тому числі імунітет від юрисдикції судів країни перебування. В підтвердження заявленого клопотання було додано лист Міністра Закордонних Справ Республіки Польща від 11.05.2011 року.

На запит господарського суду Львівської області від 24.02.2011 р. № 15/202/1/11 щодо імунітетів Генерального Консульства Республіки Польща у Львові, надійшов лист Міністерства закордонних справ України №202/19-149-736 від 16.03.2011 р. з якого вбачається, що Генеральне Консульство Республіки Польща у Львові згідно з Віденською конвенцією про консульські зносини 1963 р. користується привілеями та імунітетами, гарантованими зазначеною Конвенцією, в тому числі імунітетом від юрисдикції судів країни перебування. Проте, у вказаному листі також повідомлялось про те, що Генеральне Консульство не повідомляло Міністерство про надання/ненадання компетентними органами Республіки Польща згоди на розгляд даної справи господарським судом Львівської області.

Вирішуючи питання про припинення провадження у справі у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, суд першої інстанції виходив із наявного в матеріалах справи повідомлення Міністра Закордонних Справ Республіки Польща від 11.05.2011 року, яким керуючись нормами Віденської Конвенції "Про консульські зносини" від 24.04.1963 р. та Консульської конвенції між Республікою Польща і Україною від 08.09.1991 р. останній повідомив, що Генеральний Консул РП у Львові, керуючий Генеральним Консульством РП у Львові користується привілеями та імунітетами, гарантованими йому вказаними актами. У зв'язку із цим Міністр закордонних Справ Республіки Польща не дає згоди на участь Генерального Консульства РП у Львові в провадженні перед господарським судом Львівської області по даній справі. Вказана заява Міністра Закордонних Справ Республіки Польща мотивована браком компетенції відповідного суду.

На думку колегії апеляційного господарського суду, висновок суду першої інстанції про непідвідомчість справи господарському суду у зв'язку з повідомленням Міністра Закордонних Справ Республіки Польща про ненадання згоди на розгляд справи господарським судом Львівської області є необґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Таким чином, припинення провадження у справі з цих підстав допускається у випадку наявності підтверджених належними засобами доказування та прямо передбачених законом обставин, що вказують на неможливість вирішення спору в господарських судах України.

Як встановлено апеляційним судом, заявляючи клопотанням про припинення провадження у справі, відповідач посилався на повідомлення Міністра Закордонних Справ Республіки Польща від 11.05.2011 року про застосування привілеїв та імунітетів, гарантованих Генеральному Консулу РП у Львові нормами Віденської Конвенції "Про консульські зносини" від 24.04.1963 р. та Консульської конвенції між Республікою Польща і Україною від 08.09.1991 р.

Місцевий господарський суд погодився із вказаними доводами відповідача та вважав доведеними обставини, які свідчать про те, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.  

Однак, такий висновок місцевого господарського є помилковим.

Відповідно до приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно із приписами ч.2 ст. 41 "Віденської конвенції про дипломатичні зносини" 1961 року всі офіційні справи з державою перебування, ввірені уряду акредитуючою державою, проводяться з міністерством закордонних справ держави перебування або через таке міністерство, у відношенні якого є домовленість, або через таке інше міністерство.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, повідомлення Міністра Закордонних Справ Республіки Польща від 11.05.2011 року про застосування судового імунітету у даній справі було адресовано не Міністерству закордонних справ України, як це передбачено конвенцією, а Генеральному Консулу Республіки Польща у м.Львові пану Гжегожу Опаліньскі, що вказує на порушення норм "Віденської конвенції про дипломатичні зносини" 1961 року.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає також увагу на те, що в згаданому повідомленні Міністра Закордонних Справ Республіки Польща від 11.05.2011 року йдеться про наявність привілеїв та імунітетів, якими в силу відповідних міжнародних договорів користується Генеральний Консул Республіки Польща у м.Львові, а не відповідна консульська установа, яка є відповідачем у даній справі. Крім того, повідомлення про застосування імунітету стосується справи № 15/02, що не відповідає номеру даної справи. Клопотання про виправлення описки, допущеної в даному листі було надано представником відповідача лише під час розгляду справи апеляційним судом.   

При цьому, як вбачається з наявного в матеріалах справи повідомлення Міністерства закордонних справ України №202/19-149-736 від 16.03.2011 р. Генеральне Консульство не повідомляло Міністерство про надання/ненадання компетентними органами Республіки Польща згоди на розгляд даної справи господарським судом Львівської області.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач не надав належних доказів, які б підтверджували, що Міністерство Закордонних Справ Республіки Польща повідомило належним чином уповноважений орган держави Україна –Міністерство закордонних справ України про ненадання згоди на розгляд даної справи, внаслідок чого суд першої інстанції безпідставно припинив провадження у справі, помилково вважаючи доведеними обставини, які підлягали доказуванню.

Крім того, суд першої інстанції не надав належної оцінки тій обставині, що укладаючи комерційний договір сторони самостійно визначили підсудність спорів, які можуть виникнути при його виконанні, про що зазначено в п. 2.8.2 Суттєвих положень Договору №30А-6/В/07 від 01.06.2007 р.

Таким чином, уклавши даний договір сторони відразу надали згоду на розгляд справи судом властивим для резиденції замовника, розташованої за адресою: м.Львів, вул. Івана Франка, 108, яким є господарський суд Львівської області.

Вказані обставини, на думку колегії суддів апеляційного господарського суду, є безумовною підставою для скасування ухвали місцевого господарського суду.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції не було забезпечено повноту та всебічність розгляду усіх обставин справи, зокрема щодо наявності чи відсутності передбачених законом підстав, які виключають можливість застосування консульською установою привілеїв та імунітетів, гарантованих відповідними міжнародними договорами.

Так, зокрема, відповідно до приписів ч. 1 ст. 16 "Консульської конвенції між Україною і Республікою Польщею", від 08.09.1991 р. консульські посадові особи користуються імунітетом від кримінальної, цивільної та адміністративної юрисдикції держави перебування.

Поряд з тим, ч.2 вказаної статті передбачено, що положення пункту 1 не стосується цивільних справ, зокрема, справ, що виникли з досягнутої консульською посадовою особою угоди, в якій вона діяла нечітко або та, що не сприймається однозначно як дії представника акредитуючої держави (п.1 ч. 2 ст. 16 Конвенції).

Вказані норми кореспондуються з приписами ч.2 ст. 43 "Віденської конвенції про консульські зносини" 1963 року.

Вказані принципи міжнародних договорів закріплені і в національному законодавстві України.

Зокрема Указом Президента України від 10.06.1993 р. № 198 "Про Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні" передбачено, що глава дипломатичного представництва і члени дипломатичного персоналу користуються імунітетом від кримінальної, адміністративної юрисдикції України та юрисдикції судів України у цивільних справах.

Частиною 2 ст. 13 даного Положення передбачено, що імунітет від юрисдикції України не поширюється на випадки, коли глава дипломатичного представництва чи консульської установи вступають у цивільно-правові відносини як приватні особи у зв'язку з позовами про належне їм нерухоме майно на території України, спадкування, а також у зв'язку з позовами, що випливають з їх професійної або комерційної діяльності, що здійснюється ними за межами службових обов'язків.  

Відповідно до ч.2 п.25 "Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні" консульські посадові особи та консульські службовці користуються імунітетом від кримінальної, адміністративної юрисдикції України та юрисдикції судів України в цивільних справах щодо діяльності, яку вони здійснюють у межах службових обов'язків.

Таким чином, зважаючи на приписи ч.2 ст. 43 "Віденської конвенції про консульські зносини" 1963 р., ч. 1 ст. 16 "Консульської конвенції між Україною і Республікою Польщею" від 08.09.1991 р., а також ч.2 ст. 13, ч.2 п.25 "Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні" слід вважати, що імунітет від юрисдикції України не поширюється на позови, що випливають з професійної або комерційної діяльності глави консульської установи та консульських службовців, що здійснювались за межами виконання ними консульських функцій.

З огляду на вищевикладене, вирішуючи питання про можливість застосування у спірних правовідносинах гарантованих відповідачу привілеїв та імунітетів, в тому числі від юрисдикції судів країни перебування, суд першої інстанції зобов'язаний був пересвідчитись чи пов'язаний даний спір з виконанням офіційних представницьких функцій консульської установи та чи існують обставини, які виключають можливість застосування такого імунітету.

Необхідність перевірки вказаних обставин випливає також з приписів ч.1 ст. 79 Закону України "Про міжнародне приватне право", яка передбачає, що пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, може бути допущено лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Встановивши, що спірні правовідносини виникли внаслідок укладення консульською посадовою особою комерційної угоди, у якій вона діяла від імені консульської установи, але за межами прямих консульських функцій, визначених ст. 5 "Віденської конвенції про консульські зносини" 1963 р. та Розділом IV "Консульської конвенції між Україною і Республікою Польщею" від 08.09.1991 р., суд помилково застосував відповідні привілеї та імунітети.

Проте, всупереч приписам вказаних норм суд першої інстанції не дослідив чи при укладенні спірних правочинів посадова особа Генерального Консульства Республіки Польща у м.Львові діяла в межах встановлених законом консульських функцій та чи не були такі дії пов'язані з виконанням професійної або комерційної діяльності, що здійснювалась ним за межами консульських функцій.

Виходячи з наведеного, місцевим господарським судом було безпідставно припинено провадження у справі, що призвело до порушення конституційного права позивача на судовий захист та "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" 1950 року.

За таких обставин, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що ухвалу господарського суду Львівської області від 12.05.2011 року про припинення провадження у справі № 15/202 слід скасувати, а справу передати на розгляд до місцевого господарського суду.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 104, 105, 106 ГПК України, суд,

                                                          постановив:

Апеляційну скаргу  ТзОВ «Компанія ВЕЕМ-Будсервіс»задоволити.

Ухвалу господарського суду Львівської області від 12.05.2011 року у справі № 15/202 скасувати.

Справу №15/202 передати в місцевий господарський суд для розгляду по суті.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.   

Головуючий-суддя:                                                                             Якімець Г.Г.

Судді:                                                                                                     Зварич О.В.

                                                                                                               Юрченко Я.О.